Ми проповідуємо Христа розп'ятого (1Кор.1:23)

А Він був ранений за наші гріхи, за наші провини Він мучений був, кара на Ньому була за наш мир,
Його ж ранами нас уздоровлено! Усі ми блудили, немов ті овечки, розпорошились кожен на власну дорогу,
і на Нього Господь поклав гріх усіх нас! 
(Ісаї 53:5,6)

Ukrainian English Russian

Всесвітній форум конфесіних лютеран 2008 у Києві

Всесвітній форум конфесіних лютеран 2008 у Києві

З 3-го по 5-те червня в Києві відбулась Віросповідна Євангельська Лютеранська Конференція (CELC). Це була 6-та подібна зустріч віросповідних лютеран з усього світу, і для українських лютеран великим привілеєм було приймати цю конференцію в столиці нашої країни. Пастор Громади ВСІХ СВЯТИХ у Харкові вдячний фундації „Думки про віру” за запрошення відвідати конференцію.

Але, перед тим, як розповідати про саму зустріч, певно, необхідно відповісти на питання: що це за об’єднання, та чому виникла необхідність долучати до знаного в християнському світі виразу Євангельсько-Лютеранська церква ще й епітет ВІРОСПОВІДНА?

Незважаючи на те, що лютеранство традиційно асоціюється із чітким віросповіданням (так офіційно своє розгорнуте Ауґсбурзьке віросповідання лютерани виклали раніше, аніж римо-католики своє в постановах Тридентського собору), на даний момент в світі багато церков, що називають себе лютеранськими, але насправді зреклися спадщини Євангельсько-Лютеранської Церкви. Відомо, що християнський світ нині поділений не тільки на традиційні конфесії (як то католики та православні, лютерани та кальвіністи, англікани та методисти, баптисти та адвентисти, п’ятидесятники та харизмати, тощо), але й на віросповідних та ліберальних.

Відверто кажучи, „ліберальне християнство” не є християнством взагалі. І віросповідні лютерани занепокоєні не тільки тим, що церкви Всесвітньої Лютеранської Федерації зреклися вчення про виправдання вірою, підписавши документ про спільне розуміння „доктрини про виправдання” із римо-католицькою церквою; не тільки тим, що багато церков цього об’єднання зреклися вчення про те, що в таїнстві Господньої Вечері причасник споживає правдиве тіло та правдиву кров нашого Господа Ісуса Христа (адже багато церков ВЛФ приймають Господню Вечерю разом із реформатами (кальвіністами) чи іншими протестантами, що сповідують символічне тлумачення таїнства), але ми також занепокоєні тим, що провідні ліберальні лютеранські богослови Європи (державних церков Німеччини, Скандинавії, Фінляндії) та США (ELCA), не вважають всю Біблію правдивим Словом Божим, натомність вважають, що Біблія тільки містить Слово Боже.

Якщо богослови не вірять в Біблію, то про що можна говорити? Але чи є щось нове в тому, що релігійні лідери відвертаються від Бога? „Що було, воно й буде, і що робилося, буде робитись воно, і немає нічого нового під сонцем!... Буває таке, що про нього говорять: Дивись, це нове! Та воно вже було від віків, що були перед нами!”(Прип.1:9-10) Святе Письмо говорить нам і про провини священиків, синів первосвященика Ілія (1Сам.2:12-17), і про юдейських лідерів часів Христа: про саддукеїв, які не вірили ані в воскресіння тіла (Мт.22:23), ані в ангелів, ані в повний старозаповітний канон Письма; про фарисеїв, які, відкинувши Божу благодать, покладалися в справі спасіння на власні „добрі” справи. І чи є щось дивне, що такі богослови не впізнали в Христі Месію та засудили Господа на смерть? Насправді ж, кого вони засудили? – Себе... Але, якщо релігійний лідер, що зрікається Христа, залишається на офіційній посаді духовного лідера, тоді в небезпеці перебувають й душі членів пастви. Ми щиро віримо, що, незважаючи на негідність сучасних лібералів, через те, що „Слово Боже живе та діяльне” (Євр.4:12), є спасені і в таких церквах – це ті парафіяни, що читають Бібілю, як Слово Боже; це ті, хто приймають Христа, як особистого Спасителя; це ті, хто як скарб цінують прості слова Малого Катехізису Мартіна Лютера. Але, повторюємо, душі вірних перебувають під загрозою в таких церквах. Адже ліберали зреклися Творця, сповідуючи не Біблійне вчення, що викладене в книзі Буття, а еволюцію Дарвіна; зреклися свого Викупителя, відкидаючи чудеса, що чинив Христос, а багато з них навіть не вірять в Воскресіння Ісуса Христа; зреклися Освятителя, пропагуючи шлюби гомосексуалістів та рукопокладання в пастори відкритих гомосексуалістів.

Отже, ті лютерани, що сповідують Біблійну правду та цінують майже 500-річну лютеранську спадщину, 1993 року заснували Віросповідна Євангельська Лютеранська Конференція (CELC) на зустрічі в Обервеселі (Німеччина). На даний момент членами цього об’єднання є 20 церков з Америки, Європи, Азії, Африки та Австралії. Загальна кількість членів – до 500 тисяч вірних. Провідним синодом (як з погляду кількості членів, так, відповідно, і кількості якісно підготовлених теологів, з погляду потужності матеріального ресурсу, що використовується для місіонерства) є WELS (Вісконсинський Євангельсько-Лютеранський синод, США).

Українська Лютеранська Церква є членом CELC з 2002 року. А вже 2008 року, як бачимо, Київ прийняв чергову зустріч церков CELC, яка проводиться раз на три роки. Головним гаслом цьогорічної конференції було „Робімо відомою багатогранну Божу мудрість”. На конференції було репрезентовано 5 есе, в яких доповідачі освітили різні аспекти теми конференції. Також відбулися вибори керівництва CELC на наступні 3 роки. Кожного дня делегати та гості мали задоволення чути проповідь Слова Божого, а останнього дня відбулася Служба Божа із Господньою Вечерею.

Календар

СвятийДухХрест2

Молитви

Duerer-Prayer2

 

Аудіо проповіді

st peter preaching in the presence of st mark big

Аудіо музика

Gaudenzio Ferrari 002

Час Реформації

ЧАС РЕФОРМАЦІЇ - заставка

Українське лютеранство

Blog-V-Gorpynchuka

Блог п. Т.Коковського

Blog-Tarasa-Kokovskogo

Віттенберзький соловей

Wittenberg-Nightingale

Семінарія Св.Софії

УЛБ-222