Тетяна Титаренко

***

Амурні думки

Гнітять душу твою.

Слізьми поливаєш подушку свою.

Так рветься душа з полону речей

Якщо ти не віриш в любов без грошей.

Бо душа – вона жива.

Прагне світлості вона.

Тільки ще не розуміє,

Що без віри вона гине.

Сльози пекельні удень і вночі

Це те, що Ісус пережив на Хресті.

Згори Він так шле свої почуття,

Щоб вас зберегти від тьми й небуття.

              ***

Лише в вірі ми спасаєм

Свій духовний спокій,

Бо Всевишній нам Ісус

Пастир нежорстокий.

Він гріхи нам відпускає

Без грошей за віру.

Тільки треба щоб сповна

Мали ми надію.

***

Впевнена молитва на віру надихає 

Що є Творець, всьому живому праотець 

Я думкою вертаюсь на сторінки Буття 

7000 років тому було ще небуття 

Земля була бесформена й пуста 

Над нею панували тільки небеса 

Мов чайка вправна понад морем 

Божий Дух ширяв простором 

Там панувала вічна тьма 

Котрій не було кінця 

Та Бог сказав: хай буде світло 

І засвітило всім привітно 

День від ночі відділив 

І Небеса Він утворив 

Зробив суходіл і океан 

Який ще тоді зрошував туман 

Садочок перший насадив 

І різними істотами 

Він Землю населив 

Людям першим життя Він дарував 

І щедро їх благословляв 

Тільки дерево пізнання 

Чіпать забороняв.

Як не дивно, та вони 

Життя недооцінили 

І своєї смерті жало 

Зі смаком поїли. 

Але й Господь же їх не зупиняв, 

Він волю, як птахам лиш дарував 

А Змій мов сірий кардинал 

Всьому хаосу генерал 

Так в запалі шаленого бажання 

Світ повний горя, і страждання 

І самі божевільні мрії 

Часом усі здійсняються. 

Та не завжди вони 

Творцем благословляются