BEGIN:VCALENDAR VERSION:2.0 PRODID:-//jEvents 2.0 for Joomla//EN CALSCALE:GREGORIAN METHOD:PUBLISH BEGIN:VEVENT UID:ae6fa6d98978db2210069dea05f7c0b8 CATEGORIES:Біблія за рік на сьогоднi SUMMARY:Біблія за рік на сьогодні DESCRIPTION;ENCODING=QUOTED-PRINTABLE:8 січня: Буття 18:20-19:38, Матвія 6:25-7:14,  Псалом 8:1-10 (РСП: 8:1 -9), Приповісті 2:6-15\n\n\n Матвія 6:25-7:14:  \n\n Ка рл Генріх Блох (1834-1900). Нагірна Проповідь.\n\n\n25 Через те вам кажу: Н е журіться про життя своє що будете їсти та що будете пити, ні про тіло сво є, у що зодягнетеся. Чи ж не більше від їжі життя, а від одягу тіло?\n\n\n& nbsp;26 Погляньте на птахів небесних, що не сіють, не жнуть, не збирають у клуні, та проте ваш Небесний Отець їх годує. Чи ж ви не багато вартніші за них?\n\n\n 27 Хто ж із вас, коли журиться, зможе додати до зросту свог о бодай ліктя одного?\n\n\n 28 І про одяг чого ви клопочетесь? Поглянь те на польові лілеї, як зростають вони, не працюють, ані не прядуть.\n\nКло д Моне (1840-1826). Лілії.\n\n\n 29 А Я вам кажу, що й сам Соломон у в сій славі своїй не вдягався отак, як одна з них.\n\n\n 30 І коли польо ву ту траву, що сьогодні ось є, а взавтра до печі вкидається, Бог отак зодя гає, скільки ж краще зодягне Він вас, маловірні!\n\n\n 31 Отож, не жур іться, кажучи: Що ми будемо їсти, чи: Що будемо пити, або: У що ми зодягнем ось?\n\n\n 32 Бож усього того погани шукають; але знає Отець ваш Небес ний, що всього того вам потрібно.\n\nHarry Hanley Parker (1869-1917). Sermo n on the Mount"(1905)\n\n\n 33 Шукайте ж найперш Царства Божого й прав ди Його, а все це вам додасться.\n\n\n 34 Отож, не журіться про завтра шній день, бо завтра за себе само поклопочеться. Кожний день має досить сво єї турботи!\n\n\n7:1 Не судіть, щоб і вас не судили;\n\n\n 2 бо яким с удом судити будете, таким же осудять і вас, і якою мірою будете міряти, так ою відміряють вам.\n\n\n 3 І чого в оці брата свого ти заскалку бачиш, колоди ж у власному оці не чуєш?\n \nPieter Mortier (1661–1711). Прит ча про колоду і заскалку в оці.\n\n\n 4 Або як ти скажеш до брата свог о: Давай вийму я заскалку з ока твого, коли он колода у власному оці?\n\n\n  5 Лицеміре, вийми перше колоду із власного ока, а потім побачиш, як в ийняти заскалку з ока брата твого.\n\nDomenico Fetti  (c.1589-162 3). Притча про колоду і заскалку в оці.\n\n\n 6 Не давайте святог о псам, і не розсипайте перел своїх перед свиньми, щоб вони не потоптали їх ногами своїми, і, обернувшись, щоб не розшматували й вас...\n\n\n 7 П росіть і буде вам дано, шукайте і знайдете, стукайте і відчинять вам;\n\n\n  8 бо кожен, хто просить одержує, хто шукає знаходить, а хто стукає ві дчинять йому.\n\n\n 9 Чи ж то серед вас є людина, що подасть своєму си нові каменя, коли хліба проситиме він?\n\n\n 10 Або коли риби проситим е, то подасть йому гадину?\n\n\n 11 Тож як ви, бувши злі, потрапите до брі дари своїм дітям давати, скільки ж більше Отець ваш Небесний подасть до бра тим, хто проситиме в Нього!\n\nСебастіано Річчі (1659-1734). Нагірна Пр оповідь Христа.\n\n\n 12 Тож усе, чого тільки бажаєте, щоб чинили вам люди, те саме чиніть їм і ви. Бо в цьому Закон і Пророки.\n\n\n 13 Уві ходьте тісними ворітьми, бо просторі ворота й широка дорога, що веде до пог ибелі, і нею багато-хто ходять.\n\n\n 14 Бо тісні ті ворота, і вузька та дорога, що веде до життя, і мало таких, що знаходять її!\n\n\n \n\n \nПсалом 8:1-10 (РСП, NIV: 8:1-9):\n\n\n1 Для дириґетна хору . На інструменті ґатійськім. Псалом Давидів. (08-2) Господи, Владико н аш, яке то величне на цілій землі Твоє Ймення, Слава Твоя понад небесами!\n \nFrancisco de Zurbaran) (1598—1664), Бог-Отець.\n\n\n 2 (08-3) З уст дітей й немовлят учинив Ти хвалу ради Своїх ворогів, щоб знищити противника й месника.\n\nІван Айвазовський (1817-1900). Костянтинопіль при місячному освітленні.\n\n\n3 (08-4) Коли бачу Твої небеса діло пальців Твоїх, місяця й зорі, що Ти встановив,\n\nІван Айвазовський (1817-1900). Костянтинопіль п ри денному освітленні.\n\n\n 4 (08-5) то що є людина, що Ти пам'я таєш про неї, і син людський, про якого Ти згадуєш?\n\n\n 5 (08-6) А о днак учинив Ти його мало меншим від Бога, і славою й величчю Ти коронуєш йо го!\n\nМікельанжело Буанаротті (1475-1564). Створення людини.\n\n\n 6 (08-7) Учинив Ти його володарем творива рук Своїх, все під ноги йому вмісти в:\n\nЛуках Кранах Старший (1472-1653). Рай.\n\n\n 7 (08-8) худоб у дрібну та биків, їх усіх, а також степових звірів диких,\n \nМартин де Вос (1532- 1603). Створення птахів та гадів. \n\n\n 8 (08-9) п таство небесне та риби морські, і все, що морськими дорогами ходить!\n\nJan Brueghel (1601-1678). Молодий Рай.\n\n\n 9 (08-10) Господи, Боже наш, яке то величне на цілій землі Твоє Ймення!\n\n\n \n\n\n При повісті 2:6-15:\n\n\nГюстав Доре (1832-1883). Цар Соломон.\n\n\n 6 бо Господь дає мудрість, з Його уст знання й розум!\n\n\n 7 Він спасіння ховає для щирих, мов щит той для тих, хто в невинності ходить,\n\n\n 8 щоб справедливих стежок стерегти, і береже Він дорогу Своїх богобійних!\n\ n\n 9 Тоді ти збагнеш справедливість та право, і простоту, всіляку дор огу добра,\n\n\n 10 бо мудрість увійде до серця твого, і буде приємне знання для твоєї душі!\n\nФердина́н Вікто́р Еже́н Делакруа́ (1798-1863). Ви ховання Діви Марії. \n\n\n 11 розважність тоді тебе пильнуватиме, розум тебе стерегтиме,\n\n\n 12 щоб тебе врятувати від злої дороги, в ід людини, що каже лукаве,\n\n\n 13 від тих, хто стежки простоти покид ає, щоб ходити дорогами темряви,\n\n\n 14 що тішаться, роблячи зло, що радіють крутійствами злого,\n\n\n 15 що стежки їхні круті, і відходят ь своїми путями\n\n\n \n\n\nБуття 18:20-19:38:\n\n\n 20 І промови в Господь: Через те, що крик Содому й Гомори великий, і що гріх їхній став дуже тяжкий,\n\nСебастіано Річчі (1659-1734). Вакханалія під проводрм Пана. \n\n\n 21 зійду ж Я та й побачу, чи не вчинили вони так, як крик про н их, що доходить до Мене, тоді їм загибіль, а як ні то побачу.\n\n\n 22 І повернулися звідти ті Мужі, і пішли до Содому, а Авраам усе ще стояв пер ед Господнім лицем.\n\n\n 23 І Авраам підійшов та й промовив: Чи погуб иш також праведного з нечестивим?\n\n\n 24 Може є п'ятдесят праведних у цьому місті, чи також вигубиш і не пробачиш цій місцевості ради п'ятидеся ти тих праведних, що в ньому є?\n\n\n 25 Не можна Тобі чинити так, щоб убити праведного з нечестивим, бо стане праведний як нечестивий, цього ж н е можна Тобі! Чи ж Той, Хто всю землю судить, не вчинить правди?\n  &n bsp; \nАвраам говорить з Богом. Ліворуч: Київська Псалтир (1397 р ік). Праворуч: Джеймс Тіссо (1836-1902).\n\n\n 26 І промовив Господь: Коли Я в Содомі, у цьому місті, знайду п'ятдесят праведних, то вибачу цілій місцевості ради них.\n\n\n 27 І відповів Авраам та й промовив: Оце я осмілився був говорити до Господа свого, а я порох та попіл.\n\n\n 28 Може п'ятдесят тих праведних не матиме п'яти, чи Ти знищиш ціле місто через п'ятьох? І промовив Господь: Не знищу, коли там знайду сорок і п'ять!\n\n\ n 29 І промовив до Нього він ще, та й сказав: Може сорок там знайдетьс я? А Господь відказав: Не зроблю й ради сорока!\n\nТіціан Вечелліо (1490-15 76). Поклоніння Афродиті.\n\n\n 30 І сказав Авраам: Хай не гніває це м ого Господа, і нехай я скажу: Може тридцять там знайдеться? А Господь відка зав: Не зроблю, коли й тридцять знайду там!\n\n\n 31 І сказав Авраам: Оце я осмілився був говорити до Господа мого: Може двадцять там знайдеться? А Господь відказав: Не зроблю й ради двадцяти!\n\n\n 32 І сказав Авра ам: Хай не гніває це мого Господа, і нехай я скажу тільки разу цього: Може хоч десять там знайдеться? А Господь відказав: Не знищу й ради десятьох!\n\ nДжеймс Тіссо (1836-1902). Авраам отримує обітницю від Господа.\n\n\n  33 І пішов Господь, як скінчив говорити до Авраама. А Авраам вернувся до св ого місця.\n\n\n19:1 І прибули обидва Анголи до Содому надвечір, а Лот сиді в у брамі содомській. І побачив Лот, і встав їм назустріч, і вклонився обли ччям до землі,\n\n\n 2 та й промовив: Ось, панове мої, зайдіть до дому вашого раба, і переночуйте, і помийте ноги свої, а рано встанете й підете на дорогу свою. А вони відказали: Ні, бо будемо ми ночувати на вулиці.\n\n\ n 3 А він сильно на них налягав, і вони до нього з дороги зійшли, і вв ійшли до дому його. І вчинив він для них прийняття, і напік прісного і їли вони.\n\n\n 4 Ще вони не полягали, а люди того міста, люди Содому від малого аж до старого, увесь народ звідусюди оточили той дім.\n\n\n 5 І вони закричали до Лота, і сказали йому: Де ті мужі, що ночі цієї до тебе п рийшли? Виведи їх до нас, щоб нам їх пізнати!\n\n\n 6 І Лот вийшов до входу до них, а двері замкнув за собою,\n\n\n 7 і сказав: Браття мої, не чиніть лихого!\n\n\n 8 Ось у мене дві доньки, що мужа не пізнали. Н ехай я їх до вас виведу, а ви їм робіть, що вам до вподоби... Тільки мужам оцім не робіть нічого, бо на те вони прийшли під тінь даху мого.\n\nДжеймс Тіссо (1836-1902). Содомити.\n\n\n 9 А вони закричали: Іди собі геть! І сказали: Цей один був прийшов, щоб пожити чужинцем, а він став тут суддею ! Тепер ми зло гірше тобі заподієм, ніж їм! І сильно вони налягали на мужа, на Лота, і підійшли, щоб висадити двері.\n\n\n 10 Тоді вистромили сво ю руку ті мужі, і впровадили Лота до себе до дому, а двері замкнули.\n\n\n& nbsp;11 А людей, що при вході до дому зібрались, вони вдарили сліпотою, від малого аж до великого. І ті попомучилися, шукаючи входу.\n\n\n 12 І с казали ті мужі до Лота: Ще хто в тебе тут? Зятів і синів своїх, і дочок сво їх, і все, що в місті твоє, виведи з цього місця,\n\n\n 13 бо ми знищи мо це місце, бо збільшився їхній крик перед Господом, і Господь послав нас, щоб знищити його.\n\n\n 14 І вийшов Лот, і промовив до зятів своїх, щ о мали взяти дочок його, і сказав: Уставайте, вийдіть із цього місця, бо Го сподь знищить місто. Але в очах зятів він здавався як жартун.\n\n\n 15 А коли зійшла світова зірниця, то Анголи принагляли Лота, говорячи: Устава й, візьми жінку свою та обох дочок своїх, що знаходяться тут, щоб тобі не з агинути через гріх цього міста.\n\nПітер Пауль Рубенс (1577-1640). Лот.\n\n \n 16 А що він вагався, то ті мужі через Господню до нього любов схопи ли за руку його, і за руку жінки його, і за руку обох дочок його, і вивели його, і поставили поза містом.\n\n\n 17 І сталося, коли один з них вив одив їх поза місто, то промовив: Рятуй свою душу, не оглядайся позад себе, і не затримуйся ніде в околиці. Ховайся на гору, щоб тобі не загинути.\n\n\ n 18 А Лот їм відказав: Ні ж бо, Господи!\n\n\n 19 Ось Твій раб з найшов милість в очах Твоїх, і Ти побільшив Свою милість, що зробив її зо м ною, щоб зберегти при житті мою душу; але я не встигну сховатись на гору, щ об бува не спіткало мене зло, і я помру.\n\n\n 20 Ось місто це близьке , щоб утекти туди, а воно маленьке. Нехай сховаюсь я туди, чи ж воно не мал еньке? і буде жити душа моя.\n\n\n 21 І відказав Він до нього: Ось Я п рихиливсь до твого прохання, щоб не зруйнувати міста, про яке ти казав.\n\n \n 22 Швидко сховайся туди, бо Я не зможу нічого зробити, аж поки не п рийдеш туди. Тому й назвав ім'я тому місту: Цоар.\n\n\n 23 Сонце зійшл о над землею, а Лот прибув до Цоару. \nJohn Martin (1789-1854). З агибіль Содома і Гомори.\n\n\n 24 І Господь послав на Содом та Гомору дощ із сірки й огню, від Господа з неба.\n\n\n 25 І поруйнував ті міст а, і всю околицю, і всіх мешканців міст, і рослинність землі.\n\nBenjamin W est (1738–1820). Загибіль Содому.\n\n\n 26 А жінка його, Лотова, озирнулася позад нього, і стала стовпом соляним!...\n\nРафаель Санті (1483- 1520). Втеча Лотової сім'ї з Содому.\n\n\n 27 І встав Авраам рано вран ці, і подався до місця, де стояв був він перед лицем Господнім.\n\n\n  28 І він подивився на Содом та Гомору, і на всю поверхню землі тієї околиці . І побачив: ось здіймається дим від землі, немов дим із вапнярки...\n\nДже ймс Тіссо (1836-1902). Авраам дивиться на знищення Содому.\n\n\n 29 І сталося, як нищив Бог міста тієї околиці, то згадав Бог Авраама, і вислав Л ота з середини руїни, коли руйнував ті міста, що сидів у них Лот.\n\n\n&nbs p;30 І піднявся Лот із Цоару, і осів на горі, й обидві дочки його з ним, бо боявся пробувати в Цоарі. І осів у печері, він та обидві дочки його.\n\n\n  31 І промовила старша молодшій: Наш батько старий, а чоловіка немає в цім краї, щоб прийшов до нас, як звичайно на цілій землі.\n\nАртемізія Дзе нтілескі (1593-1656). Лот і його дві дочки. \n\n\n 32 Ходи, напій мо свого батька вином, і покладімося з ним. І оживимо нащадків від нашого б атька.\n\n\n 33 І ночі тієї вони напоїли вином свого батька. І прийшла старша та й поклалася з батьком своїм. А він не знав, коли вона лягла й ко ли встала...\n\nSimon Vouet (1603-1608). Лот і його дві дочері.\n\n\n& nbsp;34 І сталося другого дня, і старша сказала молодшій: Ось я минулої ноч і поклалась була з своїм батьком. Напіймо його вином також ночі цієї, і при йди ти, покладися з ним, і оживимо нащадків від нашого батька.\n\n\n 3 5 І також ночі тієї вони напоїли вином свого батька. І встала молодша та й поклалася з ним. А він не знав, коли вона лягла й коли встала...\n\nOrazio& nbsp;Lomi Gentileschi (1563–1639). Дочки Лота.\n\n\n 36 І за вагітніли обидві Лотові дочки від батька свого.\n\n\n 37 І вродила ста рша сина, і назвала ім'я йому: Моав. Він батько моавів аж до цього дня.\n\n \n 38 А молодша вона вродила також, і назвала ймення йому: Бен-Аммі. В ін батько синів Аммону аж до цього дня. \n DTSTAMP:20260510T131809Z DTSTART:20150108T000000Z DTEND:20150108T220000Z SEQUENCE:0 RRULE:FREQ=YEARLY;COUNT=999;INTERVAL=1;BYYEARDAY=+008 TRANSP:OPAQUE END:VEVENT END:VCALENDAR