BEGIN:VCALENDAR VERSION:2.0 PRODID:-//jEvents 2.0 for Joomla//EN CALSCALE:GREGORIAN METHOD:PUBLISH BEGIN:VEVENT UID:9775ebabfedde1e3da6a928f17c44e09 CATEGORIES:Біблія за рік на сьогоднi SUMMARY:Біблія за рік на сьогодні DESCRIPTION;ENCODING=QUOTED-PRINTABLE:10 січня: Буття 23:1-24:51, Матвія 8:1-17,  Псалом 9:14-21 (РСП: 9:13- 20), Приповісті 3:1-6\n\n\n Матвія 8:1-17:\n\nКозімо Росселі (1439-150 7) і П'єтро ді Козімо (1462-1521). Нагірна Проповідь із зціленням прок аженого (сикстинська капелла).\n\n\n8:1 А коли Він зійшов із гори, услід за Ним ішов натовп великий.\n\n\n 2 І ось підійшов прокажений, уклонився Йому та й сказав: Коли, Господи, хочеш, Ти можеш очистити мене!\n\nКозімо Росселі (1439-1507) і П'єтро ді Козімо (1462-1521). Зцілення прокаженого (с икстинська капелла)\n\n\n 3 А Ісус простяг руку, і доторкнувся до ньог о, говорячи: Хочу, будь чистий! І тієї хвилини очистився той від своєї прок ази.\n\n\n 4 І говорить до нього Ісус: Гляди, не розповідай нікому. Ал е йди, покажися священикові, та дар принеси, якого Мойсей заповів, їм на св ідоцтво.\n\n\n 5 А коли Він до Капернауму ввійшов, то до Нього наблизи вся сотник, та й благати зачав Його,\n\nДжеймс Тіссо (1836-1902). Сотник бо агає Ісуса: "Недостойния я..."\n\n\n 6 кажучи: Господи, мій слуга лежи ть удома розслаблений, і тяжко страждає.\n\n\n 7 Він говорить йому: Я прийду й уздоровлю його.\n\n\n 8 А сотник Йому відповів: Недостойний я , Господи, щоб зайшов Ти під стріху мою... Та промов тільки слово, і видужа є мій слуга!\n\nПаоло Веронезе (1528-1588). Прохання центуріона.\n\n\n  ;9 Бо й я людина підвладна, і вояків під собою я маю; і одному кажу: піди т о йде він, а тому: прийди і приходить, або рабові своєму: зроби те і він зр обить.\n\n\n 10 Почувши таке, Ісус здивувався, і промовив до тих, хто йшов услід за Ним: Поправді кажу вам: навіть серед Ізраїля Я не знайшов був такої великої віри!\n\n\n 11 Кажу ж вам, що багато-хто прийдуть від с ходу та заходу, і засядуть у Царстві Небеснім із Авраамом, Ісаком та Яковом .\n\n\n 12 Сини ж Царства повкидані будуть до темряви зовнішньої буде там плач і скрегіт зубів!...\n\nЖозеф Марі В'єн (1716-1809). Прохання центуріона.\n\n\n 13 І сказав Ісус сотникові: Іди, і як повірив ти, не хай так тобі й станеться! І тієї ж години одужав слуга його.\n\n\n 14 Як прийшов же Ісус до Петрового дому, то побачив тещу його, що лежала в гар ячці.\n\n\n 15 І Він доторкнувся руки її, і гарячка покинула ту... І в стала вона, та й Йому прислуговувала!\n\nДжон Брідж (1852-1925). Ісус зцілю є тещу Петра.\n\n\n 16 А коли настав вечір, привели багатьох біснувати х до Нього, і Він словом Своїм вигнав духів, а недужих усіх уздоровив,\n\n\ n 17 щоб справдилося, що сказав був Ісая пророк, промовляючи: Він узяв наші немочі, і недуги поніс.\n\n\n \n\n\nПсалом 9:14-21 (РСП:&nb sp;9:13-20):\n\nJulius Schnorr von Carolsfeld (1794-1872). Давид співає Гос поду.\n\n\n 13 (09-14) Помилуй мене, Господи, поглянь на страждання мо є від моїх ненависників, Ти, що мене підіймаєш із брам смерти,\n\n\n 1 4 (09-15) щоб я розповідав про всю славу Твою, у брамах Сіонської доні я бу ду радіти спасінням Твоїм!\n\n\n 15 (09-16) Народи попадали в яму, яку самі викопали, до пастки, яку заховали, нога їхня схоплена.\n\n\n 16 (09-17) Господь знаний, Він суд учинив, спіткнувсь нечестивий у вчинку своє ї руки! Гра на струнах. Села.\n\nJulius Schnorr von Carolsfeld (1794-1872). Бог-Творець.\n\n\n 17 (09-18) Попрямують безбожні в шеол, всі народи, що Бога забули,\n\n\n 18 (09-19) бож не навіки забудеться бідний, над ія убогих не згине назавжди!\n\n\n19 (09-20) Устань же, о Господи, хай люди на не перемагає, нехай перед лицем Твоїм засуджені будуть народи!\n\n\n&nbs p;20 (09-21) Накинь, Господи, пострах на них, нехай знають народи, що вони тільки люди! Села.\n\nJulius Schnorr von Carolsfeld (1794-1872). Бог-Творец ь.\n\n\n \n\n\nПриповісті 3:1-6:\n\nMatthias Stom (c 1600 – after 1652). Святий Амвросій.\n\n\n 1 Сину мій, не забудь ти моєї науки, і нехай мої заповіді стережуть твоє серце,\n\n\n 2 бо примножать для теб е вони довготу твоїх днів, і років життя та спокою!\n\n\n 3 Милість та правда нехай не залишать тебе, прив'яжи їх до шиї своєї, напиши їх на табл иці серця свого,\n\n\n 4 і знайдеш ти ласку та добру премудрість в оча х Бога й людини!\n \nMatthias Stom (c 1600 – after 1652). Святий Григорій.\n\n\n 5 Надійся на Господа всім своїм серцем, а на розум сві й не покладайся!\n\n\n 6 Пізнавай ти Його на всіх дорогах своїх, і Він випростує твої стежки.\n\n\n \n\n\nБуття 23:1-24:51:\n\nСвята Сарра. Ікона.\n\n\n23:1 І було життя Сарриного сто літ і двадцять літ і сім літ, л іта життя Сарриного.\n\n\n2 І вмерла Сарра в Кіріят-Арбі, це Хеврон у Краї ханаанському. І прибув Авраам голосити над Саррою та плакати за нею.\n\n\n& nbsp;3 І встав Авраам від обличчя небіжки своєї, та й сказав синам Хетовим, говорячи:\n\n\n 4 Я приходько й захожий між вами. Дайте в себе мені в ласність для гробу, і нехай я поховаю свою небіжку з-перед обличчя свого.\n \n\n 5 І відповіли сини Хетові Авраамові, та й сказали йому:\n\nМарк Ш агал (1887-1985). Авраам оплакує Сарру. (1956).\n\n\n 6 Послухай нас, пане мій, ти Божий князь серед нас! У добірнім із наших гробів поховай небі жку свою. Ніхто з нас не затримає гробу свого від тебе, щоб поховати небіжк у твою.\n\n\n 7 І встав Авраам, і вклонився народу тієї землі, синам Х етовим,\n\n\n 8 та й промовив до них і сказав: Коли ви згідні поховати небіжку мою з-перед обличчя мого, то послухайте мене, і настирливо просіть для мене Ефрона, сина Цохарового,\n\n\n 9 і нехай мені дасть він пече ру Махпелу, що його, що в кінці його поля, за гроші повної ваги, хай мені ї ї дасть поміж вами на власність для гробу.\n\n\n 10 А Ефрон пробував с еред Хетових синів. І відповів хіттеянин Ефрон Авраамові, так що чули сини Хетові й усі, хто входив у браму його міста, говорячи:\n\n\n\nГюстав Доре ( 1832-1883). Похорон  Сарри.\n\n\n 11 Ні, пане мій, послухай мене! Поле віддав я тобі, і печеру, що на нім, віддав я тобі, на очах синів наро ду мого я віддав її тобі. Поховай небіжку свою.\n\n\n 12 І вклонивсь А враам перед народом тієї землі,\n\n\n 13 та й сказав до Ефрона, так що чув був народ тієї землі, говорячи: Коли б тільки мене ти послухав! Я дам срібло за поле, візьми ти від мене, і хай поховаю небіжку свою.\n\n\n  14 А Ефрон відповів Авраамові, говорячи йому:\n\n\n 15 Пане мій, послу хай мене! Земля чотирьох сотень шеклів срібла, що вона поміж мною та поміж тобою? А небіжку свою поховай!\n\nПохорон  Сарри. \n\n\n 16 І послухав Авраам Ефрона. І відважив Авраам Ефронові срібло, про яке той бу в сказав, так що чули сини Хетові, чотири сотні шеклів срібла купецької ваг и.\n\n\n 17 І стало поле Ефронове, що в Махпелі воно, що перед Мамре, поле й печера, що на ньому, і кожне дерево, що в полі, що в усій границі йо го навколо,\n\n\n 18 купном Авраамові в присутності синів Хетових, усі х, хто входив до брами міста його.\n\n\n 19 І по цьому Авраам поховав Сарру, жінку свою, в печері поля Махпели, перед Мамре, це Хеврон у землі ха наанській.\n\nГробниця патріархів, Хеврон. Сучасна світлина.\n\n\n 20 І стало поле й печера, що на нім, Авраамові на власність для гробу від сині в Хетових.\n\n\n24:1 А Авраам був старий, у літа ввійшов. І Господь Авраама поблагословив був усім.\n\n\n 2 І сказав Авраам до свого раба, найста ршого дому свого, що рядив над усім, що він мав: Поклади свою руку під стег но моє,\n\n\n 3 і я заприсягну тебе Господом, Богом неба й Богом землі , що ти не візьмеш жінки для сина мого з-посеред дочок ханаанеянина, серед якого я пробуваю.\n\n\n 4 Бо ти підеш до краю мого, і до місця мого на родження, і візьмеш жінку для сина мого, для Ісака.\n\nGerard Hoet (1648-17 33) and others, published by P. de Hondt in The Hague in 1728. Раб Авраама клянеться йому.\n\n\n 5 І сказав раб до нього: Може та жінка не схоче за мною піти до цієї землі, то чи справді поверну я твого сина до краю, зві дки ти вийшов?\n\n\n 6 І промовив до нього Авраам: Стережися, щоб ти н е вернув мого сина туди!\n\n\n 7 Господь, що взяв мене з дому батька м ого й з краю мого народження, і що промовляв був до мене, і що присягнув ме ні, кажучи: Твоїм нащадкам Я дам оцю землю, Він пошле Свого Ангола перед об личчям твоїм, і ти візьмеш звідти жінку для сина мого!\n\n\n 8 А коли ота жінка не схоче піти за тобою, то ти будеш очищений з цієї присяги своєї . Тільки сина мого ти туди не вертай.\n\n\n 9 І раб поклав свою руку п ід стегно Авраама, пана свого, і йому присягнув на цю справу.\n\nDavid Robe rts (1796-1864). На підході до гори Сінай.\n\n\n 10 І взяв той раб дес ять верблюдів із верблюдів пана свого, та й пішов. І взяв різне добро свого пана в руку свою. І він устав, і пішов в Месопотамію до міста Нахора.\n\n\ n 11 І поставив верблюди навколішки за містом при водній криниці надве чір, на час, як виходять жінки воду брати,\n\n\n 12 та й промовив: Гос поди, Боже пана мого Авраама, подай же сьогодні мені це, і милість вчини з паном моїм Авраамом!\n\n\n 13 Ось я стою над водним джерелом, а дочки мешканців міста виходять воду брати.\n\n\n 14 І станеться, що дівчина, до якої скажу: Нахили но глека свого, я нап'юся, а вона відповість: Пий, і так само верблюди твої я понапуваю, її Ти призначив для раба Свого, для Іс ака. І з цього пізнаю, що Ти милість учинив з моїм паном.\n\n\n\nGiovanni A ntonio Pellegrini (1675-1741). Ревека біля джерела. \n\n\n 1 5 І сталося, поки він закінчив говорити, аж ось виходить Ревека, що була на роджена Бетуїлові, синові Мілки, жінки Нахора, Авраамового брата. А її глек на плечі в неї.\n\n\n 16 А дівчина та вельми вродлива з обличчя; була дівиця, і чоловік не пізнав ще її. І зійшла вона до джерела, і наповнила г лека свого, та й вийшла.\n\n\n 17 І вибіг той раб назустріч їй, та й с казав: Дай но напитись води з твого глека!\n\nBartolomé Esteban Murillo&nbs p;(1617-1682). Ревека біля джерела. \n\n\n 18 А та відказала : Напийся, мій пане! І вона поспішила, і зняла свого глека на руку свою, і напоїла його.\n\n\n 19 А коли закінчила поїти його, то сказала: Також для верблюдів твоїх наберу я води, аж поки вони не нап'ються.\n\n\n 20 І метнулась вона, і глека свого спорожнила до пійла. І ще до криниці побіг ла набрати, і набрала води всім верблюдам його.\n\nPaolo Veronese (1528-158 8). Ревека біля джерела.\n\n\n 21 А чоловік той дивувався їй та м овчав, щоб пізнати, чи Господь пощастив дорогу йому, чи ні?\n\n\n 22 І сталося, як перестали верблюди пити, то взяв той чоловік золоту сережку, п ів шекля вага їй, і два наручні на руки її, на десять шеклів золота вага їм ,\n\n\n 23 та й сказав: Чия ти дочка? Скажи ж мені, чи в домі батька т войого є місце для нас ночувати?\n\n\n 24 Вона відказала йому: Я дочка Бетуїла, сина Мілки, що його породила вона для Нахора. \n\n\n\nПуссен  Никола (1594-1665), Зустріч Ісака та Ревеки.\n\n\n 25 І сказала до нього: І соломи, і паші багато є в нас, також місце ночувати.\n\n\n  ;26 І той чоловік нахилився, і вклонився Богові аж до землі,\n\n\n 27 та й сказав: Благословенний Господь, Бог пана мого Авраама, що не опустив м илости Своєї й вірности Своєї від пана мого! Я був у дорозі, Господь припро вадив мене до дому братів мого пана.\n\n\n 28 І побігла дівчина, і роз повіла в домі своєї матері про цю пригоду.\n\n\n 29 А в Ревеки був бра т, на ймення йому Лаван. І побіг Лаван до того чоловіка надвір, до джерела. \n\nMarten de Vos (1532-1603). Лабан та Еліезер біля джерела.\n\n\n 30 І сталося, як він побачив сережку та наручні на руках сестри своєї, і коли почув слова Ревеки, сестри своєї, що говорила: Отак говорив мені той чолов ік, то прибув він до того чоловіка, а той ось стоїть при верблюдах біля дже рела,\n\n\n 31 і сказав: Увійди, благословенний Господа! Чого стоятиме ш надворі? А я опорожнив дім і місце для верблюдів.\n\n\n 32 І ввійшов той чоловік до дому. А Лаван порозсідлував верблюди, і дав соломи й паші д ля верблюдів, і води, щоб умити ноги йому й ноги людям, що були з ним.\n\n\ n 33 І поставлено перед ним, щоб він їв. А той відказав: Не буду їсти, аж поки не розкажу своєї справи. А Лаван відказав: Говори!\n\n\n34 І той с тав говорити: Я раб Авраамів.\n\nJózsef Molnár (1821-1899). Авраам.\n\n\n&n bsp;35 А Господь щедро поблагословив мого пана, і він став великий. І дав В ін йому худобу дрібну та велику, і срібло, і золото, і рабів, і невільниць, і верблюди, й осли.\n\n\n 36 А Сарра, жінка пана мого, бувши старою, уродила панові моєму сина. А він йому все дав, що мав.\n\n\n 37 І запр исяг мене пан мій, говорячи: Не візьмеш жінки для сина мого з-посеред дочок ханаанеянина, що я пробуваю в його краю.\n\n\n 38 Але підеш до дому б атька мого, і до мого роду, і візьмеш жінку для сина мого.\nАвраам приносит ь жертву після свого покликання. Літографія компанії Провіденс 1907р.\n\n\n  39 І сказав я до пана свого: Може та жінка не піде за мною?\n\n\n&nbs p;40 І сказав він до мене: Господь, що ходив перед обличчям моїм, пошле Сво го Ангола з тобою, і дорогу твою пощастить, і ти візьмеш жінку для сина мог о з роду мого й з дому батька мого.\n\n\n 41 Тоді будеш очищений ти ві д закляття мого, як прийдеш до роду мого, а коли вони не дадуть тобі, то бу деш ти чистий від закляття мого.\n\n\n 42 І прибув я сьогодні до джере ла, та й сказав: Господи, Боже пана мого Авраама, коли б же Ти вчинив щасли вою дорогу мою, що нею ходжу я!\n \nРебека. Літографія компанії Провід енс (близько 1907).\n\n\n 43 Ось я стою над джерелом води, і станеться , що дівчина, яка вийде води брати, а я їй скажу: Дай но мені напитися трох и води з свого глека,\n\n\n 44 вона ж відкаже мені: Пий і ти, і для ве рблюдів твоїх наберу я води, то вона та жінка, яку призначив Господь для си на пана мого.\n\n\n 45 І поки скінчив я говорити в своїм серці, аж ось виходить Ревека, а її глек на плечі в неї. І зійшла вона до джерела, та й набрала води. І сказав я до неї: Напій же мене!\n\n\n 46 І метнулась в она, і свого глека з себе зняла та й сказала: Пий, а я понапуваю й верблюди твої. І я пив, а вона понапувала й ті верблюди.\n\nАлександр Кабанель (182 3-1889).  Ребекка та Еліазер.\n\n\n 47 А я запитався її та й сказ ав: Чия ти дочка? А вона відказала: Я дочка Бетуїла, сина Нахорового, якого породила йому Мілка. І сережку надів я до носа її, і наручні на руки її.\n \n\n 48 І я нахилився, і вклонився до землі Господеві, і поблагословив Господа, Бога пана мого Авраама, що Він провадив мене дорогою визначеною, щоб узяти дочку брата пана мого для сина його.\n \nAntonio Bellucci&nb sp;(1654–1726). Ребека біля джерела.\n\n\n 49 А тепер, якщо милосердя та правду ви чините з паном моїм, то скажіть мені; коли ж ні, то скажіть ме ні, і я звернуся праворуч або ліворуч.\n\n\n 50 І відповіли Лаван і Бе туїл та й сказали: Від Господа вийшла та річ, ми не можем сказати тобі нічо го злого чи доброго.\n\n\n 51 Ось перед тобою Ревека, візьми та й іди, і нехай вона стане за жінку синові пана твого, як Господь говорив був.\n\n Бенджамін Вест (1738-1820). Слуга Авраама надягає браслет на руку Ребеці.\n DTSTAMP:20260430T073336Z DTSTART:20150110T000000Z DTEND:20150110T220000Z SEQUENCE:0 RRULE:FREQ=YEARLY;COUNT=999;INTERVAL=1;BYYEARDAY=+010 TRANSP:OPAQUE END:VEVENT END:VCALENDAR