BEGIN:VCALENDAR VERSION:2.0 PRODID:-//jEvents 2.0 for Joomla//EN CALSCALE:GREGORIAN METHOD:PUBLISH BEGIN:VEVENT UID:d140ab7489c611de886b6601555aef5b CATEGORIES:Біблія за рік на сьогоднi SUMMARY:Біблія за рік на сьогодні DESCRIPTION;ENCODING=QUOTED-PRINTABLE:1 червня: 2Самуїла 18:1-19:10, Іван 20:1-31, Псалом 118(119):153-176 ( РСП, NIV: 119:153-176), Приповісті 16:14-15\n\n\nІван 20:1-31: \n  ;\nМихаїл Нєстеров (1862-1942). Жінки-Мироносиці\n\n\n20:1 А дня першого в тижні, рано вранці, як ще темно було, прийшла Марія Магдалина до гробу, та й бачить, що камінь від гробу відвалений.\n \nМико́ла Микола́йович Ґе& nbsp;(1831-1894). Вісники Воскресіння.\n\n\n 2 Тож біжить вона та й пр ибуває до Симона Петра, та до другого учня, що Ісус його любив, та й каже д о них: Взяли Господа з гробу, і ми не знаємо, де поклали Його!\n\n\n 3 Тоді вийшов Петро й другий учень, і до гробу пішли.\n \nEugène Burnan d (1850-1921). Іван і Петро біжать до гробу Господнього.\n\n\n 4 Вони ж бігли обидва укупі, але другий той учень попереду біг, хутчіш від Пе тра, і перший до гробу прибув.\n\n\n 5 І, нахилившися, бачить лежить п лащаниця... Але він не ввійшов.\n  \nПетро та Іван біжать до гроб у Господнього. Джеймс Тіссо (1836-1902). Henry Ossawa Tanner (185 9-1937)..\n\n\n 6 Прибуває і Симон Петро, що слідком за ним біг, і вхо дить до гробу, і плащаницю оглядає, що лежала,\n\n\n 7 і хустка, що бу ла на Його голові, лежить не з плащаницею, але осторонь, згорнена, в іншому місці...\n\n\n 8 Тоді ж увійшов й інший учень, що перший до гробу при був, і побачив, і ввірував.\n \nWilliam Brassey Hole (1846-1917). Петро і Іван у порожньому гробі.\n\n\n 9 Бо ще не розуміли з Писання вони, що Він має воскреснути з мертвих.\n\n\n 10 І учні вернулися знов у до себе.\n\n\n 11 А Марія стояла при гробі назовні та й плакала. Пла чучи, нахилилась до гробу.\n\nДжованні Джироламо (1480-1548). Марія Магдали на.\n 12 І бачить два Анголи, що в білім сиділи, один у головах, а дру гий у ніг, де лежало Ісусове тіло...\n\n\n 13 І говорять до неї вони: Чого плачеш ти, жінко? Та відказує їм: Узяли мого Господа, і я не знаю, де Його поклали...\n\nМарія Магдалина. Скульптура невідомого митця.\n\n\n  ;14 І, сказавши оце, обернулась назад, і бачить Ісуса, що стояв, та вона не пізнала, що то Ісус...\n\n\n 15 Промовляє до неї Ісус: Чого плачеш ти , жінко? Кого ти шукаєш? Вона ж, думаючи, що то садівник, говорить до Нього : Якщо, пане, узяв ти Його, то скажи мені, де поклав ти Його, і Його я візь му!\n  \nІсус і Марія Магдалина: Fritz von Uhde (1 848 –1911).  Тіціан Вечелліо (бл.1480-85 - 1576).\n\n\n 16 І сус мовить до неї: Маріє! А вона обернулася та по-єврейському каже Йому: Ра ббуні! цебто: Учителю мій!\n\n\n 17 Говорить до неї Ісус: Не торкайся до Мене, бо Я ще не зійшов до Отця. Але йди до братів Моїх та їм розповіж: Я йду до Свого Отця й Отця вашого, і до Бога Мого й Бога вашого!\n \nО лександр Іванов (1806-1858). З'явлення Ісуса Марії Магдалині по Воскресінню (1834-1835).\n\n\n 18 Іде Марія Магдалина, та й учням звіщає, що бачи ла Господа, і Він це їй сказав...\n\n\n 19 Того ж дня дня першого в ти жні, коли вечір настав, а двері, де учні зібрались були, були замкнені, бо боялись юдеїв, з'явився Ісус, і став посередині, та й промовляє до них: Мир вам!\n\n\n 20 І, сказавши оце, показав Він їм руки та бока. А учні зр аділи, побачивши Господа.\n\nДу́ччо ді Буонінсе́нья (1255-1319). Ісус з'явл яється перед учнями, що сидять за зачиненими дверима.\n\n\n 21 Тоді зн ову сказав їм Ісус: Мир вам! Як Отець послав Мене, і Я вас посилаю!\n\n\n&n bsp;22 Сказавши оце, Він дихнув, і говорить до них: Прийміть Духа Святого!\ n\n\n 23 Кому гріхи простите, простяться їм, а кому затримаєте, то зат римаються!\n\nДжеймс Тіссо (1836-1902). З'явлення Ісуса учням при столі в к імнаті з зачиненими дверима.\n\n\n 24 А Хома, один з Дванадцятьох, зва ний Близнюк, із ними не був, як приходив Ісус.\n\n\n 25 Інші ж учні ск азали йому: Ми бачили Господа!... А він відказав їм: Коли на руках Його зна ку відцвяшного я не побачу, і пальця свого не вкладу до відцвяшної рани, і своєї руки не вкладу до боку Його, не ввірую!\n\n\n 26 За вісім же ден ь знов удома були Його учні, а з ними й Хома. І, як замкнені двері були, пр ийшов Ісус, і став посередині та й проказав: Мир вам!\n\nBenjamin West  ;(1738-1820). Увірування Хоми. \n\n\n 27 Потім каже Хомі: Простяг ни свого пальця сюди, та на руки Мої подивись. Простягни й свою руку, і вкл ади до боку Мого. І не будь ти невіруючий, але віруючий!\n \nКараваджо (1571-1610). Увірування Хоми.\n\n\n 28 А Хома відповів і сказав Йому: Господь мій і Бог мій!\n\n\n 29 Промовляє до нього Ісус: Тому ввірува в ти, що побачив Мене? Блаженні, що не бачили й увірували!\n \nДу́ччо ді Буонінсе́нья (1255-1319). Ісус з'являється перед Хомою.\n\n\n 30 Ба гато ж і інших ознак учинив був Ісус у присутності учнів Своїх, що в книзі оцій не записані.\n\n\n 31 Це ж написано, щоб ви ввірували, що Ісус є Христос, Божий Син, і щоб, віруючи, життя мали в Ім'я Його! \n\n  Guido Reni (1575-1642). Євангеліст Іван.\n\n\n \n\n\nПсалом 118(1 19):153-176 (РСП, NIV: 119:153-176):\n\n\n 153 Подивись на недолю мою та мене порятуй, бо я не забуваю Закону Твого!\n \n Frederic Edwin Church (1826-1900). Річка у місячному сяйві.\n\n\n 154 Вст упися за справу мою й мене визволи, за словом Своїм оживи Ти мене!\n\n\n&nb sp;155 Від безбожних спасіння далеке, бо вони не шукають Твоїх постанов.\n\ n\n 156 Велике Твоє милосердя, о Господи, оживи Ти мене з Свого присуд у!\n\n\n 157 Багато моїх переслідників та ворогів моїх, але від свідоц тв Твоїх не відхиляюсь!\n\n\n 158 Бачив я зрадників й бридився ними, б о не держать вони Твого слова. \nFrederic Edwin Church (1826-1900 ). Ніагарський водоспад.\n\n\n 159 Подивися: люблю я накази Твої, за милосердям Своїм оживи мене, Господи!\n\n\n 160 Правда підвалина с лова Твого, а присуди правди Твоєї навіки.\n\n\n 161 Безневинно вельмо жі мене переслідують, та серце моє Твого слова боїться.\n\n\n 162 Раді ю я словом Твоїм, ніби здобич велику знайшов.\n\n\n 163 Я неправду нен авиджу й бриджуся нею, покохав я Закона Твого!\n\n\n 164 Сім раз денно я славлю Тебе через присуди правди Твоєї. \nFrederic Edwin Church&nbs p;(1826-1900). Захід сонця на Ямайці.\n\n\n 165 Мир великий для т их, хто кохає Закона Твого, і не мають вони спотикання.\n\n\n 166 На с пасіння Твоє я надіюся, Господи, і Твої заповіді виконую.\n\n\n 167 Ду ша моя держить свідоцтва Твої, і я сильно люблю їх.\n\n\n 168 Я держус я наказів Твоїх та свідоцтв Твоїх, бо перед Тобою мої всі дороги!\n\n\n&nbs p;169 Благання моє хай наблизиться перед лице Твоє, Господи, за словом Свої м подай мені розуму! \n Frederic Edwin Church (1826-1900). А йсберг.\n\n\n 170 Нехай прийде молитва моя перед лице Твоє, за словом Своїм мене визволь!\n\n\n 171 Нехай уста мої вимовляють хвалу, бо уста вів Своїх Ти навчаєш мене.\n\n\n 172 Хай язик мій звіщатиме слово Твоє , бо всі Твої заповіді справедливість.\n\n\n 173 Нехай буде рука Твоя в поміч мені, бо я вибрав накази Твої.\n\n\n 174 Я прагну спасіння Тво го, о Господи, а Закон Твій то розкіш моя! \n Frederic Edwin Chur ch (1826-1900). Водопад Рутланд.\n\n\n 175 Хай душа моя буде жива , і хай славить Тебе, а Твій присуд нехай допоможе мені!\n\n\n 176 Я б лукаю, немов та овечка загублена, пошукай же Свого раба, бо я не забув Твої х заповідей!... \n\n\n \n\n\nПриповісті 16:14-15:\n\nJuan Antonio de Frías y Escalante (1633-1669). Авігаїл зустрічає Давида.\n\n\n&nbs p;14 Гнів царя вісник смерти, та мудра людина злагіднить його.\n\n\n 1 5 У світлі царського обличчя життя, а його уподоба мов хмара дощева весною.  \n\nPiero della Francesca (1420-1492). Соломон і цариця зі сходу.\n\n \n \n\n\n2Самуїла 18:1-19:10: \n\n\n18:1 А Давид переглянув народ , що з ним, і настановив над ними тисячників та сотників.\n\nNicolas Cordie r (1567–1612). Цар Давид. \n\n\n 2 І послав Давид народ, тре тину під рукою Йоава, і третину під рукою Авішая, сина Церуї, Йоавового бра та, а третину під рукою ґатянина Іттая. І сказав цар до народу: Конче піду також і я з вами!\n\n\n 3 Та народ сказав: Ти не підеш! Бо якщо ми спр авді втечемо, вони не звернуть на нас уваги. І якщо половина нас повмирає, вони не звернуть на нас уваги, бо ти як нас десять тисяч. А тепер буде ліпш е, як будеш допомагати нам із міста.\n\n\n 4 І сказав до них цар: Що б уде добре в очах ваших, зроблю. І став цар при брамі, а ввесь народ повиход ив за сотнями та за тисячами.\n\n\n 5 А цар наказав Йоавові й Авішаєві та Іттаєві, говорячи: Обережно будьте мені з моїм юнаком Авесаломом! А вве сь народ чув, як цар наказав усім провідникам про Авесалома.\n\nГюстав Доре (1832-1883). Битва в Єфремовому лісі.\n\n\n 6 І вийшов народ на поле навперейми Ізраїля, і був бій в Єфремовому лісі.\n\n\n 7 І був побитий там Ізраїлів народ Давидовими рабами. І була там того дня велика поразка, полягло двадцять тисяч!\n\n\n 8 І поширився там бій по всій тій землі, і того дня більш народу пожер ліс, ніж поїв меч.\n\nЮліус Шнорр фон&n bsp;Карольсфельд (1794-1872). Битва в Єфремовому лісі.\n\n\n 9 І спіткався Авесалом із Давидовими рабами, а Авесалом їхав на мулі. І підбіг мул під гущавину великого дуба, а його волосся заплуталося в дубі, і він оп инився між небом та між землею, а мул, що під ним, перебіг...\n\n\n 10 І побачив це один чоловік, і доніс Йоаву та й сказав: Ось я бачив Авесалом а, що висить на дубі.\n\nКоррадо Джаквiнто (1703- 1766). Смерть Авесалома.\ n\n\n 11 І сказав Йоав до чоловіка, що доносив йому: Ось ти бачив, а ч ому ти не вразив його там на землі, а я дав би був тобі десять шеклів срібл а та одного пояса.\n\n\n 12 І сказав той чоловік до Йоава: А коли б я важив на руці своїй навіть тисячу шеклів срібла, не простягну своєї руки на царського сина, бо ми чули на власні вуха, що цар наказав тобі й Авішаєві та Іттаєві, говорячи: Збережіть мені мого юнака Авесалома!\n\n\n 13 Аб о коли б я допустився в душі своїй неправди, а всяка річ не затаїться перед царем! то й ти став би проти мене.\n \n\n\n 14 І сказав Йоав: Не буду отак зволікати з тобою! І він узяв три стрілі в руку свою, і вбив їх у серце Авесалома, що ще живий висів на середині дуба...\n\n\n 15 І от очили його десять юнаків, Йоавові зброєноші, і вдарили Авесалома, та й убил и його...\n\n Francesco Pesellino (1422 ? -1457). Смерть Аве салома.\n\n\n 16 І засурмив Йоав у сурму, а народ повернувся з погоні за Ізраїлем, бо Йоав стримав народ. \n\n\n 17 І взяли вони Авесал ома, та й кинули його в лісі до великої ями, і накидали над ним дуже велику могилу з каміння, а ввесь Ізраїль повтікав кожен до намету свого.\n\n\n&nb sp;18 А Авесалом узяв був і поставив собі ще за життя свого пам'ятника, що в царській долині, бо він казав: Нема в мене сина, щоб згадувати про ймення моє. І він назвав пам'ятникові ім'я на своє ім'я. І звалось його: Яд-Авеса лом, і так зветься він аж до цього дня.\n\n\n 19 А Ахімаац, Садоків си н, сказав: Побіжу я й сповіщу цареві, що Господь визволив його від руки йог о ворогів.\n\n\n 20 І сказав йому Йоав: Не ти вісник цього дня, а спов істиш іншого дня. А цього дня не сповістиш тому, що це ж царський син помер .\n\n\n 21 І сказав Йоав до кушита: Іди, донеси цареві, що ти бачив. А кушит уклонився Йоавові, та й побіг.\n\n\n 22 А Ахімаац, син Садока, знову сказав до Йоава: А нехай буде, що буде! Побіжу й я за кушитом! Йоав ж е відказав: Пощо ти побіжиш, мій сину, коли нема доброї вістки?\n\n\n19:1 ( 019-2) А Йоаву донесено: Ось цар плаче, і зачав жалобу по Авесаломові.\n\nГ юстав Доре (1832-1883). Давид оплакує смерть Авесалома.\n\n\n 2 (019-3 ) І того дня ця перемога обернулася на жалобу для всього народу, бо того дн я народ почув, що казали: Засмутився цар за своїм сином!\n\n\n 3 (019- 4) І прокрадався народ того дня, щоб увійти до міста, як прокрадається наро д, засоромлений своєю втечею з бою...\n\n\n 4 (019-5) А цар закрив сво є обличчя. І голосив цар сильним голосом: Сину мій, Авесаломе! Авесаломе, с ину мій! Сину мій!...\n\n\n 5 (019-6) І прийшов Йоав до дому царя, та й сказав: Сьогодні ти засоромив обличчя всіх своїх рабів, які сьогодні врят ували життя твоє, і життя синів твоїх та дочок твоїх, і життя жінок твоїх, і життя наложниць твоїх,\n\n\n 6 (019-7) через те, що ти любиш тих, хт о тебе ненавидить, і ненавидиш тих, хто тебе любить, бож сьогодні ти виявив , що нема в тебе вождів ані слуг. Бо сьогодні я знаю, що коли б Авесалом бу в живий, а ми всі сьогодні були мертві, то тоді це було б любе в очах твоїх ...\n\nМарк Шагал (1887-1885). Давид оплакує Авесалома.\n\n\n 7 (019-8 ) А тепер устань, і говори до серця своїх рабів. Бо присягаю Господом, якщо ти не вийдеш, то цієї ночі ніхто не буде ночувати з тобою, і це буде тобі гірше за всяке зло, що приходило на тебе від молодости твоєї аж дотепер!\n\ n\n 8 (019-9) І цар устав та й засів у брамі, а всьому народові донесл и, говорячи: Ось цар сидить у брамі! І посходився ввесь народ перед царське обличчя, а Ізраїль повтікав кожен до своїх наметів.\n\n\n 9 (019-10) І сперечався ввесь народ по всіх Ізраїлевих племенах, говорячи: Цар урятува в нас від руки всіх наших ворогів, він же врятував нас із руки филистимлян, а тепер утік із краю перед Авесаломом.\n\n\n 10 (019-11) А Авесалом, якого ми помазали були над собою, помер на війні. А тепер чого ви зволікаєт е щоб вернути царя?\n DTSTAMP:20260504T131703Z DTSTART:20150601T000000Z DTEND:20150601T220000Z SEQUENCE:0 RRULE:FREQ=YEARLY;COUNT=999;INTERVAL=1;BYYEARDAY=+152 TRANSP:OPAQUE END:VEVENT END:VCALENDAR