BEGIN:VCALENDAR VERSION:2.0 PRODID:-//jEvents 2.0 for Joomla//EN CALSCALE:GREGORIAN METHOD:PUBLISH BEGIN:VEVENT UID:180cddb5088fc410a1c8a22a3c13a7f8 CATEGORIES:Біблія за рік на сьогоднi SUMMARY:Біблія за рік на сьогодні DESCRIPTION;ENCODING=QUOTED-PRINTABLE:11 червня: 1Царів 8:1-66, Дії 7:51-8:13, Псалом 128(129):1-8 (РСП, NIV : 129:1-8), Приповісті 17:1\n\n\nДії 7:51-8:13:\n\n\n7:51 О ви, твердошиї, люди серця й вух необрізаних! Ви завжди противитесь Духові Святому, як ваші батьки, так і ви!\n\nАннибале Караччи (1560 — 1609). Каменування Святого С тепана (1604).\n\n\n 52 Котрого з пророків батьки ваші не переслідувал и? Вони ж тих повбивали, хто звіщав прихід Праведного, Якому тепер ви стали ся зрадниками та убійниками,\n\n\n 53 ви, що Закона одержали через зар ядження Анголів, та не зберігали його!...\n\n\n 54 Як зачули ж оце, во ни запалилися гнівом у серцях своїх, і скреготали зубами на нього...\n  ;\nРембрандт ван Рейн (1606-1669). Каменування Святого Степана (1625).\n\n\ n 55 А Степан, повний Духа Святого, на небо споглянув, і побачив Божу славу й Ісуса, що по Божій правиці стояв,\n\n\n 56 і промовив: Ось я б ачу відчинене небо, і Сина Людського, що по Божій правиці стоїть!...\n\nВіт торіо Карпаччо (1460/1465-1526). Каменування Святого Степана (1625).\n \n\n 57 Та вони гучним голосом стали кричати та вуха собі затуляти, та й кинулися однодушно на нього!...\n\n\n 58 І за місто вони його вивел и, і зачали побивати камінням його. А свідки плащі свої склали в ногах юнак а, який звався Савлом.\n    \nКривелли, Карло (близько 1430-35 - 1493-95). Святий Степан. Pietro da Cortona (1596/7-1669). Ка менування Степана (1660)\n\n\n 59 І побивали камінням Степана, що моли вся й казав: Господи Ісусе, прийми духа мого!...\n\nGarzi (attr). Stoning o f Saint Stephen.\n\n\n 60 Упавши ж навколішки, скрикнув голосом гучним : Не залічи їм, о Господи, цього гріха! І, промовивши це, він спочив...\n\n \n8:1 А Савл похваляв його вбивство. І утиск великий постав того дня проти єрусалимської Церкви, і всі, крім апостолів, розпорошилися по краях юдейськ их та самарійських.\n\n\n 2 І поховали Степана мужі побожні, і плакали ревно за ним.\n\n\n 3 А Савл нищив Церкву, вдирався в доми, витягав ч оловіків і жінок та давав до в'язниці...\n\n\n 4 Ходили тоді розпороше нці, та Боже Слово благовістили.\n\nМапа Новозаповітної топографії (Юдея, Г алілея, Самарія та інше)\n\n\n 5 Ось Пилип прийшов до самарійського мі ста, і проповідував їм про Христа.\n\n\n 6 А люди вважали на те, що Пи лип говорив, і згідно слухали й бачили чуда, які він чинив.\n\n\n 7 Із багатьох бо, що мали їх, духи нечисті виходили з криком великим, і багато розслаблених та кривих уздоровилися.\n\n\n 8 І радість велика в тім мі сті була!\n\nСвятий Пилип. Ікона.\n\n\n 9 Був один чоловік, на ім'я йо му Симон, що до того в цім місті займавсь ворожбитством та дурив самарійськ ий народ, видаючи себе за якогось великого.\n\n\n 10 Його слухали всі, від найменшого аж до найбільшого, кажучи: Він сила Божа, що зветься велика !\n\n\n 11 Його ж слухалися, бо він їх довший час дивував ворожбитство м.\n\nAvanzino Nucci (c.1552–1629). Симон-волх та Петро. (1620)\n\n\n& nbsp;12 Та коли йняли віри Пилипові, що благовістив про Боже Царство й Ім'я Ісуса Христа, чоловіки й жінки охристилися.\n\n\n 13 Увірував навіть сам Симон, і, охристившись, тримався Пилипа; а бачивши чуда й знамена велик і, він дуже дивувався.\n\n\n \n\n\nПсалом 128(129):1-8 (РСП, NIV: 129:1-8):\n\n\n129:1 Пісня прочан. Багато гнобили мене від юнацтва мого, н ехай но ізраїль повість!\n\nІсаак Левітан (1860-1900). Владімірка. (1892)\n \n\n 2 Багато гнобили мене від юнацтва мого, та мене не подужали!\n\n\ n 3 Орали були на хребті моїм плугатарі, поклали вони довгі борозни,\n \n\n 4 та Господь справедливий, Він шнури безбожних порвав! \nІса ак Левітан (1860-1900). Золота осінь. (1895)\n\n\n 5 Нехай посоро млені будуть, і хай повідступають назад усі ті, хто Сіона ненавидить!\n\n\n  6 Бодай стали вони, як трава на дахах, що всихає вона, поки виросте,\ n\nАрхип Куїнджі (1842-1910). Степ. (1875).\n\n\n 7 що нею жмені своєї жнець не наповнить, ані оберемка свого в'язальник,\n\n\n 8 і не скаже прохожий до них: Благословення Господнє на вас, благословляємо вас ім'ям Г оспода!\n\nАрхип Куїнджі (1842-1910). Бур'ян.\n\n\n \n\n\nПриповісті 1 7:1:\n\nHenry Ossawa Tanner (1859–1937). Благословення бідних. (1894). \n\n\n 1 Ліпший черствий кусок зо спокоєм, ніж дім, повний учти м'ясно ї зо сваркою.\n\nLéon Marie Constant Dansaert (1830–1909). Д уель завершилася без свідків..\n\n\n \n\n\n1Царів 8:1-66:\n\n\n8:1 Тод і Соломон зібрав усіх Ізраїлевих старших та голів племен, керівників батькі вських домів Ізраїлевих синів, до царя Соломона до Єрусалиму, щоб перенести ковчега Господнього заповіту з Давидового Міста, воно Сіон.\n\nІлюстрація Sweet Media. Освячення храму Соломона.\n\n\n 2 І були зібрані до царя Соломона всі ізраїльтяни в свято в місяці етанім, він місяць сьомий.\n \n\n 3 І поприходили всі Ізраїлеві старші, а священики понесли ковчега .\n\n\n 4 І понесли вони Господнього ковчега, і скинію заповіту та всі святі речі, що в ковчезі; і понесли їх священики та Левити.\n\n\n 5 А цар Соломон та вся Ізраїлева громада, що зібралися при ньому, були з ним п еред ковчегом, і приносили в жертву худобу дрібну та худобу велику, що чере з многість не була вона ані записувана, ані лічена.\n\nCathédrale d'Auch. П еренесення Ковчегу Завіту до храму Соломона.\n\n\n 6 І внесли священик и ковчега Господнього заповіту до девіру храму, до Святого Святих, під крил а херувимів.\n\n\n 7 Бо херувими простягали крила над місцем ковчегу, і затінювали херувими над ковчегом та над його держаками зверху.\n\n\n  ;8 А ті держаки були довгі, і головки тих держаків були видні з святині пер ед найсвятішим, а зназовні не були видні. І вони там аж до цього дня.\n\n\n  9 У ковчезі не було нічого, тільки дві камінні таблиці, що поклав туд и Мойсей на Хориві, коли Господь склав був заповіта з Ізраїлевими синами пр и виході їх з єгипетського краю.\n\nІлюстрація Sweet Media. Священники вход ять до храму.\n\n\n 10 І сталося, як священики виходили з святині, то хмара наповнила Господній храм.\n\n\n 11 І не могли священики стояти й служити через ту хмару, бо слава Господня наповнила Господній храм!\n\nІлю страція Sweet Media. Вид храму зі стовпами Яхін та Боаз.\n\n\n 12 Тоді Соломон проказав: Промовив Господь, що Він пробуватиме в мряці.\n\n\n  ;13 Будуючи, я збудував оцей храм, на оселю Тобі, місце Твого пробування на віки!\n\n\n 14 І повернув цар обличчя своє, та й поблагословив Ізраїлі в збір, увесь же Ізраїлів збір стояв.\n\nДжузеппе Бонито (1707-1789).  Цар Соломон молиться перед новозбудованим храмом (1750).\n\n\n 15 І ві н сказав: Благословенний Господь, Бог Ізраїлів, що Своїми устами говорив бу в із моїм батьком Давидом, і рукою Своєю тепер виконав, говорячи:\n\n\n&nbs p;16 Від того дня, коли Я вивів Свій народ, Ізраїля, з Єгипту, Я не вибрав Собі міста зо всіх Ізраїлевих племен, щоб збудувати храм на пробування Мого Ймення там. І вибрав Я Давида, щоб був над Моїм Ізраїлевим народом.\n\n\n& nbsp;17 І було на серці мого батька Давида збудувати храм для Ймення Господ а, Бога Ізраїля.\n\n\n 18 Та сказав Господь до мого батька Давида: За те, що на твоєму серці було збудувати храм для Ймення Мого, ти зробив добре , що було тобі це на серці.\n\n\n 19 Тільки ти не збудуєш цього храму, але син твій, що вийде із стегон твоїх, він збудує цей дім для Ймення Мого !\n\nЦар Давид і цар Соломон. Вітраж у кафедральному соборі в Пітербурзі, К ембріджшір, Англія.\n 20 І виконав Господь Своє слово, що Він говорив. І став я на місце батька мого Давида, та й сів на Ізраїлевому троні, як го ворив був Господь, і я збудував оцей храм для Ймення Господа, Бога Ізраїлев ого.\n\n\n 21 І встановив я там місце для ковчега, де Господній запові т, якого Він склав із нашими батьками, коли виводив їх з єгипетського краю. \n\n\n 22 І став Соломон перед Господнім жертівником навпроти всього І зраїлевого збору, і простяг руки свої до неба та й сказав:\n\nІлюстрація Sw eet Media. Молитва Соломона.\n\n\n 23 Господи, Боже Ізраїлів! Нема под ібного Тобі Бога на небесах угорі та на землі долі. Ти стережеш заповіта та милість для Своїх рабів, що ходять перед Твоїм лицем усім своїм серцем.\n\ n\n 24 Ти додержав Своєму рабові, Давидові, батькові моєму, те, що гов орив йому. І говорив Ти йому Своїми устами, а рукою Своєю виконав, як цього дня.\n\n\n 25 А тепер, Господи, Боже Ізраїлів, додерж для Свого раба Давида, мого батька, те, що говорив був йому, кажучи: Не буде в тебе перево ду з-перед лиця Мого нікому з тих, що сидітимуть на Ізраїлевім троні, якщо тільки сини твої будуть держатися своїх доріг, щоб ходити перед Моїм лицем, як ти ходив перед лицем Моїм.\n \nPhilips Koninck (1619-1688). С оломон освячує храм.\n\n\n 26 А тепер, Боже Ізраїлів, нехай буде запев нене слово Твоє, яке Ти говорив рабові Своєму Давидові, моєму батькові.\n\n \n 27 Бо чи ж справді Бог сидить на землі? Ось небо та небо небес не о біймають Тебе, що ж тоді храм той, що я збудував?\n\n\n 28 Та ти зглян ешся на молитву Свого раба та на його благання, Господи, Боже мій, щоб почу ти спів та молитву, якою раб твій молиться перед лицем Твоїм сьогодні,\n\n\ n 29 щоб очі Твої були відкриті на цей храм уночі та вдень, на те місц е, про яке Ти сказав: Нехай буде Ймення Моє там, щоб почути молитву, якою б уде молитися Твій раб на цьому місці!\n\n\n 30 І Ти будеш прислухатися до благання Свого раба, та Свого народу, Ізраїля, що будуть молитися на ць ому місці. А Ти почуєш на місці Свого пробування, на небесах, і почуєш, і п ростиш. \n\nAlex Levin (сучвсний ізраїльський художник), Запрошуємо до Єрусалиму.\n\n\n 31 Як згрішить людина проти свого ближнього, і вимаг атимуть від нього клятви, щоб він поклявся, і для клятви прийдуть перед Тві й жертівник у цьому храмі,\n\n\n 32 то Ти почуєш із небес, і зробиш, і розсудиш Своїх рабів, осудиш несправедливого, щоб дати його дорогу на його голову, і всправедливиш праведного, щоб віддати йому за його справедливіст ю.\n\n\n 33 Коли Твій народ, Ізраїль, буде вдарений ворогом за те, що прогрішив Тобі, і коли вони звернуться до Тебе, і будуть славити Ім'я Твоє, і будуть молитися, і будуть благати Тебе в цьому храмі,\n\n\n 34 то Т и почуєш із небес, і простиш гріх народу Свого, Ізраїля, і вернеш їх до зем лі, яку дав Ти їхнім батькам.\n\nВіктор Васнецов (1848-1926). Христос в сил ах. Ескіз для роспису Володимирського собору в Києві (1885-1896).\n\n\n&nbs p;35 Коли замкнеться небо й не буде дощу, бо прогрішаться Тобі, то коли зно ву вони помоляться на цьому місці, і будуть славити Ім'я Твоє, і від гріха свого відвернуться, бо Ти будеш їх впокоряти,\n\n\n 36 то Ти почуєш на небесах, і простиш гріх Своїх рабів та народу Свого, Ізраїля, бо покажеш ї м ту добру дорогу, якою вони підуть, і Ти даси дощ на Край Свій, якого Ти д ав Своєму народові на спадщину.\n\n\n 37 Голод коли буде в Краю, моров иця коли буде, посуха, жовтачка, сарана, черва коли буде, коли його ворог с тане тіснити його в краю міст його, коли буде яка пораза, яка хвороба,\n\n\ n 38 усяка молитва, усяке благання, що буде від якої людини чи від усь ого народу Твого, Ізраїля, коли кожен почує рану свого серця, і простягне р уки свої до цього храму,\n\n\n 39 то Ти почуєш із небес, із місця пост ійного пробування Свого, і простиш, і зробиш, і даси кожному за всіма його дорогами, бо Ти Сам знаєш серце всіх людських синів,\n\n\n 40 щоб вони боялися Тебе по всі дні, доки вони житимуть на поверхні землі, яку Ти дав батькам нашим. \nВіктор Васнецов (1848-1926). Бог Саваот. Ескіз для ро спису Володимирського собору в Києві (1885-1896).\n\n\n 41 Також і чуж инця, що він не з народу Твого, Ізраїля, і він прийде з далекого краю ради Ймення Твого,\n\n\n 42 бо почують і вони про велике Ім'я Твоє, і про с ильну руку Твою та про витягнене рамено Твоє, і прийде він і помолиться в ц ьому храмі,\n\n\n 43 Ти почуєш це з небес, місця постійного пробування Свого, і зробиш усе, про що буде кликати до Тебе той чужинець, щоб усі нар оди землі пізнали Ім'я Твоє, щоб боялися Тебе, як народ Твій, Ізраїль, і що б пізнали вони, що Ім'ям Твоїм названо цей храм, що я збудував.\n\n\n  44 Коли народ Твій вийде на війну на свого ворога, дорогою, якою Ти пошлеш їх, і помоляться вони до Господа в напрямі до міста, що Ти вибрав його, та храму, що я збудував для Ймення Твого,\n\n\n 45 то почуєш Ти з неба їх ню молитву та їхнє благання, і вчиниш їм суд!\n\n\n 46 Коли вони згріш ать Тобі, бо немає людини, щоб вона не згрішила, і Ти розгніваєшся на них, і віддаси їх ворогові, а їхні полонителі відведуть їх у неволю до ворожого краю далекого чи близького, \n\nВіктор Васнецов (1848-1926). Слово. Єд инородний Син Божий. Ескіз для роспису Володимирського собору в Києві (1885 -1896).\n\n\n 47 і коли вони прийдуть до розуму в краю, куди взяті в н еволю, і навернуться, і будуть благати Тебе в краю полонителів своїх, говор ячи: Ми згрішили, і безбожне чинили, були ми винні;\n\n\n 48 і коли во ни навернуться до Тебе всім своїм серцем і всією душею своєю в краю ворогів своїх, що їх поневолили, і помоляться до Тебе в напрямі до свого краю, що Ти дав їхнім батькам, у напрямі міста, яке Ти вибрав, та храму, що я збудув ав для Імени Твого,\n\n\n 49 то Ти почуєш на небесах, постійному місті пробування Свого, їхню молитву та їхнє благання, і зробиш їм суд,\n\nPhili ppe de Champaigne (1602-1674). Молитва Анни Австрійської з дітьми до С вятої Трійці.\n\n\n 50 і пробачиш Своєму народові, що вони згрішили То бі, і всі їхні провини, що завинили проти Тебе, і нахилиш до любови полонит елів їхніх, і вони змилосердяться над ними,\n\n\n 51 бо вони народ Тві й та наділ Твій, яке Ти вивів з Єгипту, з середини залізної гутничої печі,\ n\n\n 52 щоб очі Твої були відкриті на благання Твого раба та на блага ння народу Твого, Ізраїля, щоб прислухуватися до них, коли вони кликатимуть до Тебе.\n\n\n 53 Бо Ти виділив їх зо всіх народів Собі на наділ, як говорив був через Мойсея, Свого раба, коли Ти виводив наших батьків із Єгип ту, Владико мій, Господи!\n\n\n 54 І сталося, як Соломон скінчив цю мо литву й благання до Господа, то він устав від Господнього жертівника, де ві н стояв на колінах своїх, а руки його були простягнені до неба. \n\nДж еймс Тіссо (1836-1902). Освячення храму Соломона. \n\n\n 55 І вст ав він, і поблагословив усі Ізраїлеві збори, говорячи сильним голосом:\n\n\ n 56 Благословенний Господь, що дав мир Своєму народові, Ізраїлеві, ус е, як обіцяв був, не відпало ані одне слово зо всіх Його добрих слів, які В ін говорив був через раба Свого Мойсея.\n\n\n 57 Нехай буде Господь, Б ог наш, з нами, як був Він із нашими батьками, нехай Він не опустить нас, н ехай Він не покине нас,\n\n\n 58 щоб прихиляти наше серце до Себе, щоб ми ходили всіма Його дорогами, щоб ми дотримувалися наказів Його, і уставі в Його та постанов Його, як і Він наказав був нашим батькам.\n\nОсвячення х раму Соломоном. Гравюра.\n\n\n 59 І нехай будуть оці слова мої, якими я благав перед Господнім лицем, близькі до Господа вдень та вночі, щоб чини ти суд для раба Свого та суд для Свого народу, Ізраїля, день-у-день,\n\n\n& nbsp;60 щоб знали всі народи землі, що Господь Він Бог, і нема вже іншого!\ n\n\n 61 І нехай буде все серце ваше з Господом, Богом нашим, щоб ходи ти постановами його та щоб перестерігати заповіді Його, як цього дня!  \n 62 А цар та ввесь Ізраїль з ним принесли жертву перед Господнім лиц ем.\n\n\n 63 І приніс Соломон жертву для мирних жертов, що приносив дл я Господа: двадцять і дві тисячі худоби великої, а худоби дрібної сто й два дцять тисяч. І виконали освячення Господнього храму цар та всі Ізраїлеві си ни.\n\nСоломон приносить жертву. Вітраж майстерні Тіффані.\n\n\n 64 То го дня цар освятив середину двору, що перед храмом Господнім, бо приготовив там цілопалення й хлібну жертву та лій мирних жертов, бо мідяний жертівник , що перед Господнім лицем, був малий для прийняття цілопалення й хлібної ж ертви та лою мирних жертов.\n\n\n 65 І вчинив Соломон того часу свято, і з ним увесь Ізраїль, збір великий, що зійшовся звідти, де йдеться до Гам ату аж до єгипетського потоку, перед лицем Господа, нашого Бога, сім день і сім день, чотирнадцять день.\n\n\n 66 Восьмого дня він відпустив наро д, а вони поблагословили царя та й пішли до наметів своїх, радісні та весел осерді через усе те добро, що Господь учинив Своєму рабові Давидові та Своє му народові Ізраїлеві. \n\nЦарі Давид та Соломон. Вітраж 12-го столітт я у Страстбурзі.\n DTSTAMP:20260526T164234Z DTSTART:20150611T000000Z DTEND:20150611T220000Z SEQUENCE:0 RRULE:FREQ=YEARLY;COUNT=999;INTERVAL=1;BYYEARDAY=+162 TRANSP:OPAQUE END:VEVENT END:VCALENDAR