BEGIN:VCALENDAR VERSION:2.0 PRODID:-//jEvents 2.0 for Joomla//EN CALSCALE:GREGORIAN METHOD:PUBLISH BEGIN:VEVENT UID:293fd9d4069ec66d6ef266bd17f7acd3 CATEGORIES:Біблія за рік на сьогоднi SUMMARY:Біблія за рік на сьогодні DESCRIPTION;ENCODING=QUOTED-PRINTABLE:22 червня: 2Царів 3:1-4:17, Дії 14:8-28, Псалом 139(140):1-13 (РСП, NI V: 140:1-13), Приповісті 17:22\n\n\nДії 14:8-28:\n\nMichel Marie Charl es Verlat (1824-1890). Злидень у Єрусалимі.\n\n\n 8 А в Лістрі си дів один чоловік, безвладний на ноги, що кривий був з утроби своєї матері, і ніколи ходити не міг.\n\n\n 9 Він слухав, як Павло говорив, який пил ьно на нього споглянув, і побачив, що має він віру вздоровленим бути,\n\nKa rel Dujardin (1622-1678). Святий Павло зцілює кривого.\n\n\n 10 т о голосом гучним промовив: Устань просто на ноги свої! А той скочив, і ходи ти почав...\n\n\n 11 А люди, побачивши, що Павло вчинив, піднесли свій голос, говорячи по-лікаонському: Боги людям вподібнились, та до нас ось зі йшли!...\n \nРафаель Санті (1483-1520). Павло і Варнава у Лістрі.\n\n\ n 12 І Варнаву вони звали Зевсом, а Гермесом Павла, бо він провід мав у слові.\n\n\n 13 А жрець Зевса, що святиня його перед містом була, пр ипровадив бики та вінки до воріт, та й з народом приносити жертву хотів.\n\ nJacob Jordaens (1593-1678). Павло і Варнава у Лістрі.\n\n\n  ;14 Та коли про це почули апостоли Варнава й Павло, то роздерли одежі свої, та й кинулися між народ, кричачи\n\n\n 15 та говорячи: Що це робите, люди? Таж і ми такі самі смертельні, подібні вам люди, і благовістимо вам, від оцих ось марнот навернутись до Бога Живого, що створив небо й землю, і море, і все, що в них є.\n \nBartholomeus Breenbergh (1598-1657). Павло і Варнава проповідують у Лістрі (1637).\n\n\n 16 За минулих род ів попустив Він усім народам, щоб ходили стежками своїми,\n\n\n 17 але не зоставив Себе Він без свідчення, добро чинячи: подавав нам із неба дощі та врожайні часи, та наповнював їжею й радощами серця наші.\n\n\n 18 І, говорячи це, заледве спинили народ не приносити їм жертов.\n\nJacob Jord aens (1593-1678). Павло і Варнава у Лістрі.\n\n\n 19 А з Ант іохії та з Іконії посходились юдеї, і, підбуривши натовп, камінням побили П авла, та й за місто геть виволікли, мавши думку, що вмер він...\n\n\n  20 Коли ж учні його оточили, то він устав, та й вернувся до міста. А наступ ного дня він відбув із Варнавою в Дервію.\n \nNicolaes Pieterszoon Ber chem (1620-1683). Павло і Варнава у Лістрі (1650).\n\n\n 21 І, як звістили Євангелію тому містові, і учнів багато придбали, вони поверн улися в Лістру, та в Іконію, та в Антіохію,\n\n\n 22 душі учнів зміцня ючи, просячи перебувати в вірі, та навчаючи, що через великі утиски треба н ам входити у Боже Царство.\n\n\n 23 І рукопоклали їм пресвітерів по Це рквах, і помолилися з постом та й їх передали Господеві, в Якого ввірували. \n\n\n 24 Як вони ж перейшли Пісідію, прибули в Памфілію;\n\n\n 2 5 і, звістивши Господнє Слово в Пергії, вони в Атталію ввійшли,\n\nМапа пер шої місіонерської подорожі Павла.\n\n\n 26 а звідти поплинули в Антіох ію, звідки були благодаті Божій віддані на діло, що його й закінчили.\n\n\n  27 А прибувши та скликавши Церкву, вони розповіли, як багато вчинив Б ог із ними, і що відкрив двері і віри поганам.\n\n\n 28 І перебували в они немалий час із учнями.\n\n\n \n\n\nПсалом 139(140):1-13 (РСП, NIV: 140:1-13): \n\n\n140:1 Для дириґетна хору. Псалом Давидів. (0140-2) В изволь мене від людини лихої, о Господи, бережи мене від насильника,\n\nDom enico Zampieri чи Domenichino (1581-1641). Цар Давид грає на арфі.\n\n\n 2 (0140-3) що в серці своїм замишляють злі речі, що війни щодня викликають!\n\n\n 3 (0140-4) Вони гострять свого язика, як той вуж, отрута гадюча під їхніми устами! Села.\n\n\n 4 (0140-5) Пильнуй м ене, Господи, від рук нечестивого, бережи мене від насильника, що задумали стопи мої захитати...\n\n\n 5 (0140-6) Чванливі сховали на мене тенета та шнури, розтягли свою сітку при стежці, сільця розмістили на мене! Села. \n\nJulius Kronberg (1850–1921). Давид грає перед Саулом.\n\n\n 6 (014 0-7) Я сказав Господеві: Ти Бог мій, почуй же, о Господи, голос благання мо го!\n\n\n 7 (0140-8) Господи, Владико мій, сило мого спасіння, що в де нь бою покрив мою голову, \n\n\n 8 (0140-9) не виконай, Господи, бажань безбожного, не здійсни його задуму! Села.\n\n\n 9 (0140-10) Бод ай голови не піднесли всі ті, хто мене оточив, бодай зло їхніх уст їх покри ло!\n\n\n 10 (0140-11) Хай присок на них упаде, нехай кине Він їх до о гню, до провалля, щоб не встали вони!...\n\nElie Marcuse (1817–1902). Смерт ь Саула.\n\n\n 11 (0140-12) Злоязична людина щоб міцною вона не була н а землі, людина насильства бодай лихо спіймало її, щоб попхнути на погибіль !\n\n\n 12 (0140-13) Я знаю, що зробить Господь правосуддя убогому, пр исуд правдивий для бідних,\n\n\n 13 (0140-14) тільки праведні дякувати будуть іменню Твоєму, невинні сидітимуть перед обличчям Твоїм!\n\n\n  \n\n\nПриповісті 17:22:\n\n Frans Hals (1580-1666). Кавалер, який сміє ться (1624)\n\n\n 22 Серце радісне добре лікує, а пригноблений дух суш ить кості.\n\n Emilio Longoni (1859- 1932). Одинокість.\n \n\n\n2 Царів 3:1-4:17:\n\n\n3:1 А Єгорам, Ахавів син, зацарював над Ізраїлем у Сам арії, у вісімнадцятому році Йосафата, Юдиного царя, і царював дванадцять ро ків.\n\nГійом Руйє - Guillaume Rouillé (1518–1589):  Promptu arii Iconum Insigniorum. Ізраїльський цар Ахав.\n\n\n 2 І чинив він ли хо в Господніх очах, тільки не так, як батько його та мати його, він викину в Ваалового боввана, що зробив був батько його.\n\nГійом Руйє - Guilla ume Rouillé (1518–1589):  Promptuarii Iconum Insigniorum. Ца р Ізраїлю Єгорам.\n\n\n 3 Проте гріхів Єровоама, Неватового сина, що в водив у гріх Ізраїля, він тримався, і не відставав від них.\n\n\n 4 А Меша, цар моавський, розводив дрібну худобу, і давав Ізраїлевому цареві сто тисяч ягнят та сто тисяч рунних баранів.\n\n\n 5 І сталося, як помер Ахав, то збунтувався моавський цар проти Ізраїлевого царя.\n\n\n 6 І в ийшов того дня цар Єгорам із Самарії, і перелічив усього Ізраїля.\n\n\n&nbs p;7 І пішов він, і послав до Йосафата, царя Юдиного, говорячи: Збунтувався проти мене цар моавський. Чи підеш зо мною на війну до Моаву? А той відказа в: Вийду. Я як ти, мій народ як твій народ, мої коні як твої коні!\n\nМапа близькосхідних земель навколо Ізраїля.\n\n\n 8 І сказав: Котрою дорого ю підемо? А той відказав: Дорогою едомської пустині.\n\n\n 9 І пішов ц ар Ізраїлів, і цар Юдин, і цар едомський, і йшли обхідною дорогою сім день. І не було води таборові та худобі, що була при них.\n\n\n 10 І сказав Ізраїлів цар: Ах, Господь викликав трьох оцих царів, щоб віддати їх у руку Моава.\n\n\n 11 І сказав Йосафат: Чи нема тут Господнього пророка, що б через нього вивідати слово Господа? І відповів один із слуг Ізраїлевого ц аря й сказав: Тут є Єлисей, Шафатів син, що служив Іллі.\n\n\n 12 І ск азав Йосафат: Слово Господнє з ним! І зійшли до нього цар Ізраїлів, і Йосаф ат, і цар едомський.\n\n\n 13 І сказав Єлисей до Ізраїлевого царя: Що тобі до мене? Іди до пророків батька свого та до пророків своєї матері! А І зраїлів цар відказав йому: Ні, бо Господь покликав трьох цих царів, щоб від дати їх у руку Моава.\n \nПророк Єлисей. Російська ікона початку XVIII -го століття із монастиря в Кижах. \n\n\n 14 І сказав Єлисей: Як живий Господь Саваот, що я стою перед лицем Його, коли б я не зважав на Йос афата, Юдиного царя, не споглянув би на тебе, і не побачив би я тебе.\n\n\n  15 А тепер приведіть мені гусляра. І сталося, коли грав гусляр, то на Єлисеї була Господня рука,\n\n\n 16 і він сказав: Так сказав Господь: Накопайте на цій долині яму за ямою!\n\n\n 17 Бо так сказав Господь: Не побачите вітру, і не побачите дощу, а потік цей буде наповнений водою. І будете пити ви, та череди ваші, та ваша худоба.\n\n\n 18 Та буде цьог о мало в Господніх очах, і Він видасть і Моава в вашу руку.\n \n\n\n&n bsp;19 І ви поб'єте всяке укріплене місто та всяке місто вибране, і всяке д обре дерево повалите, і всі водні джерела загатите, і всяку добру полеву ді лянку завалите камінням.\n\n\n 20 І сталося ранком, коли приноситься х лібна жертва, аж ось полилася вода з едомської дороги. І наповнилася земля водою.\n\n\n 21 А ввесь Моав почув, що ті царі вийшли воювати з ними. І вони скликали всіх, хто носить пояса й старше, і поставали на границі.\n\ n\n 22 І повставали вони рано вранці, і сонце засвітило над водою. І п обачили моавляни навпроти воду, червону, як кров.\n\n\n 23 І казали во ни: Це кров, рубаючися, порубалися царі мечами, і позабивали один одного. А тепер на здобич, Моаве!\n\n\n 24 І прийшли вони до Ізраїлевого табору . І встав Ізраїль та й побив моавлян, і ті повтікали перед ними. І вони вві йшли до них, і били моавлян,\n\n\n 25 а міста руйнували, і на всяку до бру польову ділянку усі кидали свого каменя й закидали її, і всяке джерело води загачували, і валили всяке добре дерево, й аж тільки в Кір-Харешеті по зоставили каміння його. І оточили тарани, та й били його.\n\n\n 26 І п обачив моавський цар, що бій перемагає його, і взяв він сім сотень чоловіка , що орудують мечем, щоб продертися до едомського царя, та не зміг.\n  \n\n\n 27 І він узяв свого перворідного сина, що мав царювати замість нього, і приніс його цілопаленням на мурі... І повстав великий гнів на Ізра їля, і вони відступили від нього, і вернулися до свого краю.\n\n\n4:1 А одн а з жінок пророчих синів кликала до Єлисея, говорячи: Помер раб твій, мій ч оловік! А ти знаєш, що раб твій боявся Господа. А позичальник прийшов ось, щоб забрати собі двоє дітей моїх за рабів...\n\n\n 2 І сказав до неї Є лисей: Що я зроблю тобі? Розкажи мені, що є в тебе в домі. А та відказала: Нічого нема в домі твоєї невільниці, є тільки горня оливи.\n\n\n 3 А в ін сказав: Іди, позич собі настороні посуд від усіх сусідок твоїх, посуд по рожній. Не бери мало!\n \n\n\n 4 І ввійдеш, і замкнеш двері за со бою та за синами своїми, і поналиваєш у всі ті посудини, а повні повідставл яй.\n\n\n 5 І пішла вона від нього, і замкнула двері за собою та за си нами своїми. Вони подавали їй посуд, а вона наливала.\n \n\n\n 6 І сталося, коли понаповнювано посуд, то сказала вона до сина свого: Подай м ені ще посуду! А він відказав їй: Нема вже посуду. І спинилася олива.\n\n\n  7 І вона прийшла, і донесла Божому чоловікові. І він сказав: Іди, про дай ту оливу, та й заплати своєму позичальникові. А ти та сини твої будете жити на позостале.\n\n\n \n\n\n 8 І сталося певного дня, і прийшо в Єлисей до Шунаму, а там була багата жінка, і вона сильно просила його до себе поїсти хліба. І бувало, скільки разів приходив він, заходив туди їсти хліб.\n\n\n 9 І сказала вона до чоловіка свого: Ось я познала, що Божи й чоловік, який завжди приходить до нас, він святий.\n\n\n 10 Зробім ж е малу муровану горницю, і поставимо йому там ліжко, і стола, і стільця, і свічника. І коли він приходитиме до нас, то заходитиме туди.\n \n\n\n& nbsp;11 Одного разу прийшов він туди, і зайшов до горниці та й ліг там.\n\n \n 12 І сказав він до свого слуги Ґехазі: Поклич оцю шунамітянку! І то й покликав її, і вона стала перед ним.\n\n\n 13 І сказав він до нього: Скажи їй: Ось ти старанно піклувалася про всі наші потреби. Що зробити тоб і за це? Чи є що, щоб сказати про тебе цареві або начальникові війська? А в она відказала: Ні, я сиджу серед народу свого!\n\n\n 14 І сказав він: Що ж зробити їй? А Ґехазі відказав: Та вона не має сина, а чоловік її стари й.\n\n\n 15 А він сказав: Поклич її. І він покликав її, і вона стала п ри вході.\n \nGerbrand van den Eeckhout (1621-1674). Єлисей благо словляє шуннамітку (1649)\n\n\n 16 І він сказав: На цей означений час, коли саме цей час вернеться, ти обійматимеш сина! А вона відказала: Ні, па не, чоловіче Божий, не говори неправди своїй невільниці!\n\n\n 17 Та з ачала та жінка, і породила сина на той означений час, того саме часу, про я кий говорив до неї Єлисей.\n \nGerbrand van den Eeckhout (1621-16 74). Єлисей благословляє шуннамітку (1649) \n\n\n \n DTSTAMP:20260502T192551Z DTSTART:20150622T000000Z DTEND:20150622T220000Z SEQUENCE:0 RRULE:FREQ=YEARLY;COUNT=999;INTERVAL=1;BYYEARDAY=+173 TRANSP:OPAQUE END:VEVENT END:VCALENDAR