BEGIN:VCALENDAR VERSION:2.0 PRODID:-//jEvents 2.0 for Joomla//EN CALSCALE:GREGORIAN METHOD:PUBLISH BEGIN:VEVENT UID:b057d622c06a6c57cb79cf82543cc210 CATEGORIES:Біблія за рік на сьогоднi SUMMARY:Біблія за рік на сьогодні DESCRIPTION;ENCODING=QUOTED-PRINTABLE:28 липня: 2Хронік 21:1-23:21, Римлян 12:1-21,  Псалом 21(22):1-19  ;(РСП, NIV: 22:1-18), Приповісті 20:7\n\n\nРимлян 11:13-36:\n\nРембрандт ва н Рейн (1606-1669). Апостол Павло.\n\n\n 13 Кажу бо я вам, поганам: че рез те, що я апостол поганів, я хвалю свою службу,\n\n\n 14 може як ви кличу заздрість у своїх за тілом, і спасу декого з них.\n\n\n 15 Коли ж відкинення їх то примирення світу, то що їхнє прийняття, як не життя з ме ртвих?\n\n\n 16 А коли святий первісток, то й тісто святе; а коли свят ий корінь, то й віття святе.\n\n\n 17 Коли ж деякі з галузок відломили ся, а ти, бувши дике оливне дерево, прищепився між них і став спільником то вщу оливного кореня,\n\n\n 18 то не вихваляйся перед галузками; а коли вихваляєшся, то знай, що не ти носиш кореня, але корінь тебе.\n\n\n 1 9 Отже скажеш: Галузки відломилися, щоб я прищепився.\n\nElidon Hoxha (суча сний албанський майстер). Оливкове дерево на тлі пейзажу.\n\n\n 20 Доб ре. Вони відломились невірством, а ти тримаєшся вірою; не величайся, але бі йся.\n\n\n 21 Бо коли Бог природних галузок не пожалував, то Він і теб е не пожалує!\n\n\n 22 Отже, бач добрість і суворість Божу, на відпали х суворість, а на тебе добрість Божа, коли перебудеш у добрості, коли ж ні, то й ти будеш відтятий.\n\n\n 23 Та й вони, коли не зостануться в нев ірстві, прищепляться, бо має Бог силу їх знов прищепити.\n\nІрина Карпікіот і (сучасна російська художниця). Оливкове дерево.\n\n\n 24 Бо коли ти відтятий з оливки, дикої з природи, і проти природи защеплений до доброї ол ивки, то скільки ж більше ті, що природні, прищепляться до своєї власної ол ивки?\n\n\n 25 Бо не хочу я, браття, щоб ви не знали цієї таємниці, що б не були ви високої думки про себе, що жорстокість сталась Ізраїлеві почас ти, аж поки не ввійде повне число поган,\n\n\n 26 і так увесь Ізраїль спасеться, як написано: Прийде з Сіону Спаситель, і відверне безбожність ві д Якова,\n\n\n 27 і це заповіт їм від Мене, коли відійму гріхи їхні!\n \n\n 28 Тож вони за Євангелією вороги ради вас, а за вибором улюблені ради отців.\n \nВінсент ван Гог (1853-1890). Оливкові дерева на тлі жо втого неба та із сонцем. \n\n\n 29 Бо дари й покликання Божі неві дмінні.\n\n\n 30 Бо як і ви були колись неслухняні Богові, а тепер пом илувані через їхній непослух,\n\n\n 31 так і вони тепер спротивились д ля помилування вас, щоб і самі були помилувані.\n\n\n 32 Бо замкнув Бо г усіх у непослух, щоб помилувати всіх.\n\n\n 33 О глибино багатства, і премудрости, і знання Божого! Які недовідомі присуди Його, і недосліджені дороги Його!\n\nLudovico Mazzolino (1480-1528). Бог-Отець.\n\n\n  ;34 Бо хто розум Господній пізнав? Або хто був дорадник Йому?\n\n\n 35 Або хто давніш Йому дав, і йому буде віддано?\n\n\n 36 Бо все з Нього , через Нього і для Нього! Йому слава навіки. Амінь.\n\n\n \n\n\nПсало м 21(22):1-19 (РСП: 22:1-18): \n\n\n\n  Пітер Паул ь Рубенс (1577-1640). Розп'яття Христа.\n\n\n 1 Для дириґетна хору. На спів: „Ланя зорі досвітньої". Псалом Давидів.\n\n\n (022-2) Боже мій, Боже мій, нащо мене Ти покинув? Далекі слова мого зойку від спасіння мого! ...\n \nДжеймс Тіссо (1836-1902). Боже Мій, Боже Мій...\n\n\n 2 ( 022-3) Мій Боже, взиваю я вдень, та Ти не озвешся, і кличу вночі, і спокою немає мені!\n\n\n 3 (022-4) Та Ти Святий, пробуваєш на хвалах ізраїлев их!\n\n\n 4 (022-5) На Тебе надіялись наші батьки, надіялися і Ти визв олив їх.\n\n\n 5 (022-6) До Тебе взивали вони і спасені були, на Тебе надіялися і не посоромились.\n\n\n 6 (022-7) А я червяк, а не чоловік, посміховище людське й погорда в народі.\n\n\n 7 (022-8) Всі, хто бачи ть мене, насміхаються з мене, розкривають роти, головою хитають!\n\n\n  ;8 (022-9) Покладався на Господа він, хай же рятує його, нехай Той його виз волить, він бо Його уподобав!\n \nДжеймс Тіссо (1836-1902). Що побачив Спаситель з Хреста (1886-1894).\n\n\n 9 (022-10) Бо з утроби Ти вивів мене, Ти безпечним мене учинив був на персах матері моєї!\n\n\n 10 (0 22-11) На Тебе з утроби я зданий, від утроби матері моєї Ти мій Бог!\n\n\n& nbsp;11 (022-12) Не віддаляйся від мене, бо горе близьке, бо нема мені помі чника!\n\n\n 12 (022-13) Багато биків оточили мене, башанські бугаї об ступили мене,\n\n\n 13 (022-14) на мене розкрили вони свої пащі, як ле в, що шматує й ричить!\n\n\n 14 (022-15) Я розлитий, немов та вода, і всі кості мої поділились, стало серце моє, немов віск, розтопилось в моєму нутрі.\n \nДжеймс Тіссо (1836-1902). Прагну!\n\n\n 15 (022-16) Ви сохла сила моя, як лушпиння, і прилип мій язик до мого піднебіння, і в поро х смертельний поклав Ти мене.\n\n\n 16 (022-17) Бо пси оточили мене... обліг мене натовп злочинців, прокололи вони мої руки та ноги мої...\n\n\n& nbsp;17 (022-18) Я висох, рахую всі кості свої, а вони придивляються й бача ть нещастя в мені!\n\nДжеймс Тіссо (1836-1902). Ділять одіж.\n\n\n 18 (022-19) Вони ділять для себе одежу мою, а про шату мою жеребка вони кидают ь...\n\n\n \n\n\nПриповісті 20:7:\n\n\n7 У своїй неповинності праведни й ходить, блаженні по ньому сини його! \n Laurits Tuxen (185 3-1927). Король Данії Християн ІХ з родиною.\n \n\n\n2Хронік 21:1-23:2 1:\n\n\n21:1 І спочив Йосафат із своїми батьками. І був він похований із св оїми батьками в Давидовому Місті, а замість нього зацарював син його Єгорам .\n\n\n 2 І були в нього брати, Йосафатові сини: Азарія, і Єхіїл, і За харій, і Азарія, і Михаїл, і Шефатія, усі вони сини Йосафата, Ізраїлевого ц аря.\n\n\n 3 І дав їм їхній батько великі подарунки срібла, і золота, і коштовності з твердинними містами в Юді, а царство дав Єгорамові, бо він первороджений.\n\n\n 4 І став Єгорам на царстві батька. І зміцнився ві н, і позабивав усіх братів своїх мечем, а також декого з Ізраїлевих зверхни ків.\n\n\n 5 Єгорам був віку тридцяти й двох літ, коли зацарював, і ца рював вісім літ в Єрусалимі.\n\n\n 6 І ходив він дорогою Ізраїлевих ца рів, як робив Ахавів дім, бо Ахавова дочка була йому за жінку. І робив він зло в Господніх очах.\n\n\n 7 Та не хотів Господь погубити Давидів дім ради заповіту, що склав був із Давидом, і як говорив дати світильника йому та синам його по всі дні.\n\n\n 8 За його днів відпав був Едом з-під Юдиної руки, і настановили над собою царя.\n\n\n 9 І пішов Єгорам зо с воїми зверхниками, і всі колесниці з ним. І сталося, що він устав уночі та й побив Едома, що оточив був його, та зверхників колесниць.\n\n\n 10 І відпав Едом з-під Юдиної руки, і так є аж до цього дня. Тоді того часу від пала й Лівна з-під руки його, бо він покинув Господа, Бога своїх батьків.\n \n\n 11 Також він наробив пагірків по Юдиних містах, і вчинив перелюба ми єрусалимських мешканців, а Юду звів.\n\n\n 12 І прийшов до нього ли ст від пророка Іллі такого змісту: Так говорить Господь, Бог Давида, твого батька: За те, що не ходив ти дорогами Йосафата, свого батька, і дорогами А си, Юдиного царя,\n\n\n 13 а ходив дорогою Ізраїлевого царя, і вчинив перелюбниками Юду та мешканців Єрусалиму, як чинив перелюбниками дім Ахавів , а також братів своїх, дім свого батька, ліпших від тебе, ти позабивав,\n\ n\n 14 то ось ударить Господь великою поразою в народі твоїм, і в сина х твоїх, і в жінках твоїх, і в усьому маєтку твоєму.\n\n\n 15 А ти буд еш у великих хворобах, у хворобі нутра свого, аж вийдуть нутрощі твої через довгочасну хворобу.\n\n\n 16 І збудив Господь на Єгорама духа филисти млян та арабів, що при етіопах.\n\n\n 17 І вийшли вони на Юду, і ввірв алися до нього, і позабирали ввесь маєток, що знаходився в царському домі, а також синів його та жінок його. І не позосталося в нього сина, окрім Єгоа хаза, наймолодшого з синів його.\n\n\n 18 А по всьому тому вдарив його Господь у нутрощах його невидужною хворобою.\n\n\n 19 І сталося по пе вному часі, коли надійшов кінець двох років, вийшли його нутрощі від хвороб и його, і він помер у тяжких болях. А народ його не зробив для нього спален ня пахощів, як робили спалення батькам його.\n\n\n 20 Він був віку три дцяти й двох літ, коли зацарював, а царював вісім літ в Єрусалимі. І відійш ов він, і ніхто за ним не жалував; і поховали його в Давидовому Місті, та н е в царських гробах.\n\n\n22:1 А мешканці Єрусалиму настановили царем заміс ть нього Ахазію, його найменшого сина, бо всіх перших позабивала та ватага, що приходила з арабами на табір. І зацарював Ахазія, син Єгорама, Юдиного царя.\n\n\n 2 Ахазія був віку сорока й двох літ, коли зацарював, і цар ював він в Єрусалимі один рік. А ім'я його матері Аталія, дочка Омрієва.\n\ n\n 3 Також він ходив дорогою Ахавого дому, бо його мати була йому дор адниця, щоб чинити беззаконня.\n\n\n 4 І чинив він зло в Господніх оча х, як Ахавів дім, бо вони були йому дорадниками по смерті його батька, на п огибіль йому.\n\n\n 5 Також за їхньою порадою він ходив. І пішов він з Єгорамом, сином Ахава, Ізраїлевого царя, на війну на Хазаїла, сирійського царя, в ґілеадський Рамот. І побили сиріяни Йорама.\n\n\n 6 І вернувся він лікуватися в Їзреелі від тих ран, що завдали йому в Рамі, як він воюва в із Хазаїлом, сирійським царем. А Азарія, Єгорамів син, цар Юдин, зійшов п обачити Єгорама, Ахавого сина, в Їзреелі, бо він був слабий.\n\n\n 7 І від Бога було на погибіль Ахазії, щоб прийти до Єгорама, бо як прийшов, ви йшов з Єгорамом на Єгу, сина Німші, що Господь помазав його вигубити Ахавів дім.\n\n\n 8 І сталося, коли Єгу чинив суд над Ахавовим домом, то зна йшов він Юдиних зверхників та синів Ахазієвих братів, що служили Ахазієві, і позабивав їх.\n\n\n 9 І відшукав він Ахазію, і схопили його, а він х овався в Самарії. І привели його до Єгу та й забили його; і поховали його, бо сказали: Він син Йосафата, що всім серцем своїм звертався до Господа. І не було в домі Ахазії нікого, хто мав би силу царювати.\n\n\n 10 А кол и Аталія, мати Ахазії, побачила, що помер її син, то встала й вигубила все цареве насіння Юдиного дому...\n\n\n 11 А Єгосав'ат, дочка царя, взяла Йоаша, сина Ахазії, та й викрала його з-поміж вбиваних царських синів, і д ала його та няньку його до спальної кімнати. І сховала його Єгосав'ат, дочк а царя Єгорама, жінка священика Єгояди, бо вона була сестра Ахазії, перед А талією, і та не забила його.\n\n\n 12 І він був з ними в Божому домі, ховаючися шість років, а Аталія царювала над Краєм.\n\n\n23:1 А сьомого рок у зміцнився Єгояда й прийняв сотників: Азарію, Єрохамового сина, і Ізмаїла, сина Єгохананового, і Азарію, сина Оведового, і Маасею, сина Адаї, і Еліса фата, сина Зіхрієвого, в умову з собою.\n\n\n 2 І обійшли вони Юду, і зібрали зо всіх Юдиних міст Левитів та голів Ізраїлевих домів, і прийшли до Єрусалиму.\n\n\n 3 І ввесь збір склав у Божому домі умову з царем. І сказав їм Єгояда: Оце царський син буде царювати, як говорив Господь про Да видових синів.\n\n\n 4 Оце та річ, яку зробите: третина з вас, що прих одите в суботу, із священиків та з Левитів, будете за придверних біля порог ів.\n\n\n 5 А третина при царському домі, а третина при брамі Єсод, а ввесь народ у подвір'ях Господнього дому.\n\n\n 6 І нехай не входить д о Господнього йому ніхто, окрім священиків та тих, хто прислуговує із Левит ів, вони ввійдуть, бо освячені вони, а ввесь народ буде пильнувати Господнь ої сторожі.\n\n\n 7 І оточать Левити царя навколо, кожен із своєю збро єю в руці своїй; а хто чужий увійшов би до дому, нехай буде забитий! І буде те ви з царем при вході його та при виході його.\n\n\n 8 І зробили Лев ити та ввесь Юда все, що наказав священик Єгояда. І взяли кожен людей своїх , що приходять у суботу та відходять у суботу, бо священик Єгояда не звільн ив черг.\n\n\n 9 І дав священик Єгояда сотникам ратища, і малі щити, і інші щити, що належали цареві Давидові, що були в Божому домі.\n\n\n  10 І поставив він увесь народ, а кожен мав свою зброю в руці своїй, від пра вого боку дому аж до лівого боку дому, при жертівнику та при домі, навколо біля царя.\n\n\n 11 І вивели вони царського сина, і поклали на нього к орону та звої Закону. І зробили вони його царем, і помазали його Єгояда та сини його, та й крикнули: Нехай живе цар!\n\n\n 12 І почула Аталія гол ос народу, що бігав та славив царя, і прийшла до народу до Господнього дому .\n\n\n 13 І побачила вона, аж ось цар стоїть на помості своїм при вхо ді, а при царі зверхники та сурми, а ввесь народ Краю радіє та сурмить у су рми, а співаки з музичними знаряддями, що подавали до відома знаки на хвалу . І роздерла Аталія шати свої та й крикнула: Змова, змова!\n\n\n 14 А священик Єгояда наказав сотникам, поставленим над військом, і сказав до них : Виведіть її поміж шереги, а хто інший піде за нею, нехай буде забитий меч ем! Бо священик сказав: Не заб'єте її в Господньому домі!\n\n\n 15 І з робили їй прохід, і вона вийшла входом Кінської брами до царського дому, і там забили її.\n\n\n 16 І склав Єгояда умову між собою й між усім наро дом та між царем, щоб бути народом Господнім.\n\n\n 17 І ввійшов увесь народ до Ваалового дому, та й порозбивали його та жертівники його, і бовва нів його зовсім поламали, а Маттана, Ваалового священика, убили перед жерті вниками.\n\n\n 18 А в Господньому домі Єгояда віддав уряди на руку свя щеників та Левитів, яких поділив Давид над Господнім домом, щоб приносити Г осподні цілопалення, як написано в Мойсеєвім Законі, з радістю та зо співом , за уставом Давидовим.\n\n\n 19 А при брамах Господнього дому постави в він придверних, щоб не ввійшов хто будь-чим нечистий.\n\n\n 20 І взя в він сотників, і вельмож, і тих, що старшинують над народом, та ввесь наро д Краю, і відвели царя з Господнього дому. І ввійшли вони через горішню бра му до царського дому, і посадили царя на троні царства.\n\n\n 21 І рад ів увесь народ Краю, а місто заспокоїлося. А Аталію вбили мечем.\n\n\n  ;\n DTSTAMP:20260502T120651Z DTSTART:20150728T000000Z DTEND:20150728T220000Z SEQUENCE:0 RRULE:FREQ=YEARLY;COUNT=999;INTERVAL=1;BYYEARDAY=+209 TRANSP:OPAQUE END:VEVENT END:VCALENDAR