BEGIN:VCALENDAR VERSION:2.0 PRODID:-//jEvents 2.0 for Joomla//EN CALSCALE:GREGORIAN METHOD:PUBLISH BEGIN:VEVENT UID:f6916fcf6bb1d34ebbee7d5b3cacc184 CATEGORIES:Біблія за рік на сьогоднi SUMMARY:Біблія за рік на сьогодні DESCRIPTION;ENCODING=QUOTED-PRINTABLE:22 серпня: Йов 4:1-7:21, 1Коринтян 14:18-40,  Псалом 36(37):30-40 (РСП , NIV: 37:30-40), Приповісті 21:27\n\n\n1Коринтян 14:18-40:\n\n\n 18 Д якую Богові моєму, розмовляю я мовами більше всіх вас.\n\nСтатуя Св.Павла п еред базилікою Св.Петра у Римі.\n\n\n 19 Але в Церкві волію п'ять слів зрозумілих сказати, щоб і інших навчити, аніж десять тисяч слів чужою мово ю!\n\n\n 20 Браття, не будьте дітьми своїм розумом, будьте в лихому ді тьми, а в розумі досконалими будьте!\n\n\n 21 У Законі написано: Іншим и мовами й іншими устами Я говоритиму людям оцим, та Мене вони й так не пос лухають, каже Господь. \n\n\n 22 Отож, мови існують на знак не дл я віруючих, але для невіруючих, а пророцтво для віруючих, а не для невіруюч их.\n\nАло́нсо Ка́но (1601-1667). Проповідь Св.Вінсента.\n\n\n 23 А як зійдеться Церква вся разом, і всі говоритимуть чужими мовами, і ввійдуть т уди й сторонні чи невіруючі, чи ж не скажуть вони, що біснуєтесь ви?\n\n\n& nbsp;24 Коли ж усі пророкують, а ввійде якийсь невіруючий чи сторонній, то всі докоряють йому, усі судять його,\n\n\n 25 і так таємниці серця йог о виявляються, і так він падає ницьма і вклоняється Богові й каже: Бог спра вді між вами!\n\nJohn Rogers Herbert (1810-1890). Святий Григорій вчить юна ків григоріанського хоралу. \n\n\n 26 То що ж, браття? Коли сходи тесь ви, то кожен із вас псалом має, має науку, має мову, об'явлення має, м ає вияснення, нехай буде все це на збудування!\n\n\n 27 Як говорить хт о чужою мовою, говоріть по двох, чи найбільше по трьох, і то за чергою, а о дин нехай перекладає!\n\n\n 28 А коли б не було перекладача, то нехай він у Церкві мовчить, а говорить нехай собі й Богові!\n\nJohn Bagnold Burge ss (1829-1897). Улюблений священик.\n\n\n 29 А пророки нехай пром овляють по двох чи по трьох, а інші нехай розпізнають.\n\n\n 30 Коли ж відкриття буде іншому з тих, хто сидить, нехай перший замовкне!\n\n\n  ;31 Бо можете пророкувати ви всі по одному, щоб училися всі й усі тішилися! \n\n\n 32 І коряться духи пророчі пророкам,\n\nCima da Conegliano (146 0–1518). Бог-Отець. \n\n\n 33 бо Бог не є Богом безладу, але миру. Як по всіх Церквах у святих,\n\n\n 34 нехай у Церкві мовчать жі нки ваші! Бо їм говорити не позволено, тільки коритись, як каже й Закон.\n\ n\n 35 Коли ж вони хочуть навчитись чогось, нехай вдома питають своїх чоловіків, непристойно бо жінці говорити в Церкві!\n\nРембрандт ван Рейн (1 606-1669). Меннонітський проповідник Ансло з дружиною. \n\n\n 36 Хіба вийшло від вас Слово Боже? Чи прийшло воно тільки до вас?\n\n\n 3 7 Коли хто вважає себе за пророка або за духовного, нехай розуміє, що я пиш у вам, бо Господня це заповідь!\n\n\n 38 Коли б же хто не розумів, нех ай не розуміє!\n\n\n 39 Отож, браття мої, майте ревність пророкувати, та не бороніть говорити й мовами!\n  \nІлля Рєпін (1844-1930). Пр отодиякон. Андрєй Рябушкин (1861-1904). Диякон. \n\n\n  40 Але все нехай буде добропристойно і статечно!\n\n\n \nПсалом 36(37) :30-40 (РСП, NIV: 37:30-40):\n\nGerrit van Honthor st (1592-1656). Давид грає на арфі.\n\n\n 30 Уста праведного кажу ть мудрість, язик же його промовляє про право, \n\n\n 31 Закон Бо га його в його серці, кроки його не спіткнуться. \n\n\n 32 А безб ожний чатує на праведного, і пильнує забити його, \n\n\n 33 та Го сподь не зоставить його в руках того, і несправедливим не вчинить його, кол и буде судити його. \n\n\n 34 Надійся на Господа, та держися доро ги Його, і піднесе Він тебе, щоб успадкувати землю, ти бачитимеш, як пониже ні будуть безбожні. \n\n\n 35 Я бачив безбожного, що збуджував по страх, що розкоренився, немов саморосле зелене те дерево, \n\n\n  36 та він проминув, й ось немає його, і шукав я його, й не знайшов! \n \nChristian Gottlieb Schick (1776–1812). Давид грає на арфі перед Саул ом.\n\n\n 37 Бережи неповинного та дивися на праведного, бо людині спо кою належить майбутність, \n\n\n 38 переступники ж разом понищені будуть, майбутність безбожних загине! \n\n\n 39 А спасіння праве дних від Господа, Він їхня твердиня за час лихоліття, \n\n\n 40 і Господь їм поможе та їх порятує, визволить їх від безбожних і їх збереже, бо вдавались до Нього вони! \n\n\n \n\n\nПриповісті 21:27:\n\n\n& nbsp;27 Жертва безбожних огида, а надто тоді, як за діло безчесне приносить ся.\n\nAvanzino Nucci (1552-1629). Петро дорікає з Симону-магу (1620)\ n\n\n \n\n\nЙов 4:1-7:21:\n\nІлля Репін (1844-1930). Йов та його друзі (1869).\n\n\n4:1 І відповів теманянин Еліфаз та й сказав:\n\n\n 2 Кол и спробувать слово до тебе, чи мука не буде ще більша? Та хто стримати змож е слова?\n\n\n 3 Таж ти багатьох був навчав, а руки ослаблі зміцняв,\n \n\n 4 того, хто спотикавсь, підіймали слова твої, а коліна тремткі ти зміцняв! \n  \nВільям Блейк (1757-1827). Видіння Еліфаза.&n bsp;Solomon Joseph Solomon (1860-1927). Йов (1881)\n\n\n 5 А тепе р, як нещастя на тебе найшло, то ти змучився, тебе досягло воно і ти наляка вся...\n\n\n 6 Хіба не була богобійність твоя за надію твою, за твоє с подівання невинність доріг твоїх?\n\n\n 7 Пригадай но, чи гинув невинн ий, і де праведні вигублені?\n\n\n 8 Як я бачив таких, що орали були б еззаконня, та сіяли кривду, то й жали її:\n\n\n 9 вони гинуть від поди ху Божого, і від духу гнівного Його погибають!\n\nSir Edwin Henry Land seer (1802-1873). Лев (ескіз). \n\n\n 10 Левине ричання й рик лют ого лева минає, і левчукам вилущаються зуби.\n\n\n 11 Гине лев, як нем ає здобичі, і левенята левиці втікають.\n\n\n 12 І закрадається слово до мене, і моє ухо почуло ось дещо від нього.\n\nВільям Блейк (1757-1827). Йов та його друзі. \n\n\n 13 у роздумуваннях над нічними видінням и, коли міцний сон обіймає людей,\n\n\n 14 спіткав мене жах та тремтін ня, і багато костей моїх він струсонув,\n\n\n 15 і дух перейшов по обл иччі моїм, стало дуба волосся на тілі моїм...\n\nВільям Блейк (1757-1827). Друзі звинувачують Йова.\n\n\n 16 Він стояв, але я не пізнав його вигл яду, образ навпроти очей моїх був, і тихий голос почув я:\n\n\n 17 Хіб а праведніша людина за Бога, хіба чоловік за свойого Творця є чистіший?\n\n \n 18 Таж рабам Своїм Він не йме віри, і накладає вину й на Своїх Анго лів!\n\nАлександр Кабанель (1823-1889). Ангол, що впав.\n\n\n 19 Що ж тоді мешканці глиняних хат, що в поросі їхня основа? Як міль, вони будуть р озчавлені!\n\n\n 20 Вони товчені зранку до вечора, і без помочі гинуть назавжди...\n\n\n 21 Слава їхня минається з ними, вони помирають не в мудрості!...\n\nВолодимир Боровиковський (1757-1825). Йов та його друзі.\n \n\n5:1 Ану клич, чи є хто, щоб тобі відповів? І до кого з святих ти вдасис я?\n\n\n 2 Бо гнів побиває безглуздого, а заздрощі смерть завдають нер озумному!\n\n\n 3 Я бачив безумного, як він розсівся, та зараз оселя й ого спорохнявіла...\n\n\n 4 Від спасіння далекі сини його, вони без ря тунку почавлені будуть у брамі!\n\nВале́рій Яко́бі (1834-1902). Привал арестантів.\n\n\n 5 Його жниво голодний поїсть, і з-між терну його за бере, і спрагнені ось поковтають маєток його!\n\n\n 6 Бо нещастя виход ить не з пороху, а горе росте не з землі,\n\n\n 7 бо людина народжуєть ся на страждання, як іскри, щоб угору летіти...\n\nPhilippe de Champaigne&n bsp;(1602-1674). Молитва до Пресвятої Трійці Анни Австрійської з дітьми та Св.Бенедиктом.\n\n\n 8 А я б удавався до Бога, і на Бога б поклав свою справу,\n\n\n 9 Він чинить велике та недослідиме, предивне, якому нем ає числа,\n\n\n 10 бо Він дає дощ на поверхню землі, і на поля посилає Він воду,\n\n\n 11 щоб поставить низьких на високе, і зміцнити спасін ня засмучених.\n\nАлєксєй Корзу́хін ( 1835-1894). Бог-Отець.  ;\n\n\n 12 Він розвіює задуми хитрих, і не виконують плану їх руки,\n\ n\n 13 Він мудрих лукавством їх ловить, і рада крутійська марною стає, \n\n\n 14 вдень знаходять вони темноту, а в полудень мацають, мов уноч і!...\n\nBenjamin West (1738-1820). Спасіння шотландського короля Олек сандра ІІІ. \n\n\n 15 І Він від меча урятовує бідного, а з міцної руки бідаря,\n\n\n 16 і стається надія нужденному, і замкнула уста св ої кривда!\n\n\n 17 Тож блаженна людина, яку Бог картає, і ти не цурай сь Всемогутнього кари:\n\n\n 18 Бо Він рану завдасть і перев'яже, Він ламає й вигоюють руки Його! \n\nUroš Predić (1857-1953). Косовська дів чина після битви допомагає пораненому.\n\n\n 19 В шістьох лихах спасає тебе, а в сімох не діткне тебе зло:\n\n\n 20 Викупляє тебе Він від см ерти за голоду, а в бою з рук меча.\n\n\n 21 Як бич язика запанує, схо ваєшся ти, і не будеш боятись руїни, як прийде вона.\n\n\n 22 З насилл я та з голоду будеш сміятись, а земної звірини не бійся.\n\nClaude Vignon ( 1593-1670). Бенкет.\n\n\n 23 Бо з камінням на полі є в тебе умова, і з вір польовий примирився з тобою.\n\n\n 24 І довідаєшся, що намет твій спокійний, і переглянеш домівку свою, і не знайдеш у ній недостатку.\n\n\n& nbsp;25 І довідаєшся, що численне насіння твоє, а нащадки твої як трава на землі!\n\nВільям Блейк (1757-1827). Йов та його три дочки, що народяться пы сля випробуваннь.\n\n\n 26 І в дозрілому віці до гробу ти зійдеш, як з біжжя доспіле ввіходить до клуні за часу свого!\n\n\n 27 Отож, досліди ли ми це й воно так, послухай цього, й зрозумій собі все!\n\n\n6:1 А Йов ві дповів та й сказав:\n \nВільям Блейк (1757-1827). Нарікання Йова.\n\n\ n 2 Коли б смуток мій вірно був зважений, а з ним разом нещастя моє пі дняли на вазі,\n\n\n 3 то тепер воно тяжче було б від морського піску, тому нерозважне слова мої кажуть!...\n\n\n 4 Бо в мені Всемогутнього стріли, і їхня отрута п'є духа мого, страхи Божі шикуються в бій проти мене ...\n\n\n 5 Чи дикий осел над травою реве? Хіба реве віл, коли ясла по вні?\n\nEugène Burnand (1850-1921). Бик, що реве. \n\n\n 6 Чи без соли їдять несмачне, чи є смак у білкові яйця?\n\n\n 7 Чого не хотіла торкнутись душа моя, все те стало мені за поживу в хворобі...\n\n\n 8 О, коли б же збулося прохання моє, а моє сподівання дав Бог!\n\n\n 9 О, коли б зволив Бог розчавити мене, простягнув Свою руку й мене поламав,\n \n\n 10 то була б ще потіха мені, і скакав би я в немилосердному болі, бо я не зрікався слів Святого!...\n\nGonzalo Carrasco (1859–1936). Йов.&nb sp;\n\n\n 11 Яка сила моя, що надію я матиму? І який мій кінець, щоб п родовжити життя моє це?\n\n\n 12 Чи сила камінна то сила моя? Чи тіло моє мідяне?\n\n\n 13 Чи не поміч для мене в мені, чи спасіння від мене відсунене?\n\n\n 14 Для того, хто гине, товариш то ласка, хоча б опус тив того страх Всемогутнього...\n Johann Friedrich Overbeck  (1789 -1869). Брати продають Йосипа.\n\n\n 15 Брати мої зраджують, мов той потік, мов річище потоків, минають вони,\n\n\n 16 темніші від льо ду вони, в них ховається сніг.\n\n\n 17 Коли сонце їх гріє, вони висих ають, у теплі гинуть з місця свого.\n\n\n 18 Каравани дорогу свою відх иляють, уходять в пустиню й щезають.\n\nDavid Roberts (1796-1864). Вер хній Єгипт. \n\n\n 19 Каравани з Теми поглядають, походи з Шеви п окладають надії на них.\n\n\n 20 І засоромилися, що вони сподівались; до нього прийшли та й збентежились.\n\n\n 21 Так і ви тепер стали ніщо , побачили страх і злякались!\n \nЛеон Бонна (1833-1922). Йов.\n\n\n&n bsp;22 Чи я говорив коли: Дайте мені, а з маєтку свого дайте підкуп за мене ,\n\n\n 23 і врятуйте мене з руки ворога, і з рук гнобителевих мене ви купіть?\n\n\n 24 Навчіть ви мене і я буду мовчати, а в чім я невмисне згрішив розтлумачте мені...\n\n\n 25 Які гострі слова справедливі, та що то доводить догана від вас?\n\nГюстав Доре (1832-1883). Йов говорить зі своїми друзями.\n\n\n 26 Чи ви думаєте докоряти словами? Бо на вітер с лова одчайдушного,\n\n\n 27 і на сироту нападаєте ви, і копаєте яму дл я друга свого!...\n\n\n 28 Та звольте поглянути на мене тепер, а я не скажу перед вами неправди.\n\n\n 29 Верніться ж, хай кривди не буде, і верніться, ще в тім моя правда!\n\n\n 30 Хіба в мене на язиці є непра вда? чи ж не маю смаку, щоб розпізнати нещастя?\n\nГюстав Доре (1832-1883). Йов говорить зі своїми друзями.\n\n\n7:1 Хіба чоловік на землі не на служб і військовій? І його дні як дні наймита!...\n\n\n 2 Як раб, спрагнений тіні, і як наймит чекає заплати за працю свою,\n\n\n 3 так місяці мар ности дано в спадок мені, та ночі терпіння мені відлічили...\n\n\n 4 К оли я кладусь, то кажу: Коли встану? І тягнеться вечір, і перевертання із б оку на бік їм до ранку...\n\n\n 5 Зодяглось моє тіло червою та струпам и в поросі, шкіра моя затверділа й бридка...\n\nЮліус Шнорр фон Карольсфель д (1794-1872). Йова, що страждає та його друзі. \n\n\n 6 А д ні мої стали швидчіші за ткацького човника, і в марнотній надії минають вон и...\n\n\n 7 Пам'ятай, що життя моє вітер, моє око вже більш не побачи ть добра...\n\n\n 8 Не побачить мене око того, хто бачив мене, Твої оч і поглянуть на мене та немає мене...\n\n\n 9 Як хмара зникає й проходи ть, так хто сходить в шеол, не виходить,\n\n\n 10 не вертається вже то й до дому свого, та й його не пізнає вже місце його...\n \nОлдрих Кулх анек (1940). Йов.\n\n\n 11 Тож не стримаю я своїх уст, говоритиму в ут иску духа свого, нарікати я буду в гіркоті своєї душі:\n\n\n 12 Чи я м оре чи морська потвора, що Ти надо мною сторожу поставив?\n\n\n 13 Кол и я кажу: Нехай постіль потішить мене, хай думки мої ложе моє забере,\n\n\n  14 то Ти снами лякаєш мене, і видіннями страшиш мене...\n\n\n 15 І душа моя прагне задушення, смерти хочуть мої кості.\n \nОлдрих Кулх анек (1940). Йов.\n\n\n 16 Я обридив життям... Не повіки ж я житиму!.. . Відпусти ж Ти мене, бо марнота оці мої дні!...\n\n\n 17 Що таке чоло вік, що його Ти підносиш, що серце Своє прикладаєш до нього?\n\n\n 18 Ти щоранку за ним назираєш, щохвилі його Ти досліджуєш...\n\n\n 19 Як довго від мене ще Ти не відвернешся, не пустиш мене проковтнути хоч слину с вою? \n\nЙов із друзями. Гравюра.\n\n\n 20 Я згрішив... Що ж я ма ю робити, о Стороже людський? Чому Ти поклав мене ціллю для Себе, і я ставс я собі тягарем?\n\n\n 21 І чому Ти не простиш мойого гріха, і не відки неш провини моєї? А тепер я до пороху ляжу, і Ти будеш шукати мене, та нема є мене...\n\n\n \n DTSTAMP:20260501T002436Z DTSTART:20150822T000000Z DTEND:20150822T220000Z SEQUENCE:0 RRULE:FREQ=YEARLY;COUNT=999;INTERVAL=1;BYYEARDAY=+234 TRANSP:OPAQUE END:VEVENT END:VCALENDAR