BEGIN:VCALENDAR VERSION:2.0 PRODID:-//jEvents 2.0 for Joomla//EN CALSCALE:GREGORIAN METHOD:PUBLISH BEGIN:VEVENT UID:484a809ab742e8b4a0475fde4f21c0dc CATEGORIES:Біблія за рік на сьогоднi SUMMARY:Біблія за рік на сьогодні DESCRIPTION;ENCODING=QUOTED-PRINTABLE:6 вересня: Пісня Пісень 1:1-4:16, 2Коринтян 8:16-24, Псалом 49(50 ):1-23 (РСП, NIV: 50:1-23), Приповісті 22:22-23 \n\n\n2Коринтян 8 :16-24: \n \n Cima da Conegliano (1460–1518). Бог-Отець.\n\n \n  16 Та Богові дяка, що Він таку пильність про вас дав у Титове серц е, \n\n\n  17 бо благання прийняв він, але, бувши горливий, удався до вас добровільно. \n\n\n  18 А з ним разом послали ми брата, якого по всіх Церквах хвалять за Євангелію, \n\n\n &nbs p;19 і не тільки оце, але вибраний був від Церков бути товаришем нашим у до розі для благодаті тієї, якій служимо ми на хвалу Самого Господа, \n\n \n  20 остерігаючись того, щоб хто не дорікав нам цим достатком, що ним служимо ми, \n\n\n  21 дбаючи про добро не тільки пер ед Богом, але й перед людьми. \n    \nСвятий Тит. Святи й Павло. Ікона.\n\n\n  22 А ми з ними послали були брата нашого, про пильність якого ми часто досвідчувались у речах багатьох, який ще пильн іший тепер через велике довір'я до вас. \n\n\n  23 Щодо Тита , то він мій товариш, а ваш співробітник; щождо наших братів вони посланці від Церков, вони слава Христова! \n\n\n  24 Отож, дайте їм д оказа своєї любови й нашого хваління вас перед Церквами!   \ n\n\n \n\n\nПсалом 49(50):1-23 (РСП, NIV: 50:1-23):&nbs p;\n\n\n50:1 Псалом Асафів. Прорік Бог над Богами Господь, і землю покликав від схід сонця і аж до заходу його. \n \nThomas Cole ( 1801-1848).  Покинуте місце.\n\n\n 2 із Сіону, корони краси, Бог явився в промінні! \n\n\n 3 Приходить наш Бог, і не буде мов чати: палючий огонь перед Ним, а круг Нього все буриться сильно! \n\n\ n 4 Він покличе згори небеса, і землю народ Свій судити: \n\n\n&n bsp;5 Позбирайте для Мене побожних Моїх, що над жертвою склали заповіта зо Мною. \n\n\n 6 і небеса звістять правду Його, що Бог Він суддя. С ела. \n \nThomas Cole (1801-1848). Пейзаж з баштою в ру їнах.\n\n\n 7 Слухай же ти, Мій народе, бо буду ось Я говорити, ізраїл еві, і буду свідчить на тебе: Бог, Бог твій Я! \n\n\n 8 Я буду ка ртати тебе не за жертви твої, бо все передо Мною твої цілопалення, \n\ n\n 9 не візьму Я бичка з твого дому, ні козлів із кошар твоїх, \ n\n\n 10 бо належить Мені вся лісна звірина та худоба із тисячі гір,&n bsp;\n\n\n 11 Я знаю все птаство гірське, і звір польовий при Мені!&nb sp;\n\nЯн Брейгель Бархатний Старший, Квітковий. (1568-1625). Адам і Єва в Раю.\n\n\n 12 Якби був Я голодний, тобі б не сказав, бо Моя вся вселен на й усе, що на ній! \n\n\n 13 Чи Я м'ясо бичків споживаю, і чи п 'ю кров козлів? \n\n\n 14 Принось Богові в жертву подяку, і викон уй свої обітниці Всевишньому, \n\n\n 15 і до Мене поклич в день н едолі, Я тебе порятую, ти ж прославиш Мене! \n\nБартоломе Эстебан Мурі льо (1618-1682). Молитва Франциска Ассизького.\n\n\n 16 А до грішника Бог промовляє: Чого про устави Мої розповідаєш, і чого заповіта Мого на уст ах своїх носиш? \n\n\n 17 Ти ж науку зненавидів, і поза себе слов а Мої викинув. \n\n\n 18 Як ти злодія бачив, то бігав із ним, і з перелюбниками накладав. \n\n\n 19 Свої уста пускаєш на зло, і яз ик твій оману плете. \n\nДжеймс Тіссо (1836-1902). Юда йде до первосвя щенників, щоб видати Христа.\n\n\n 20 Ти сидиш, проти брата свого наго ворюєш, поголоски пускаєш про сина своєї матері... \n\n\n 21 Оце ти робив, Я ж мовчав, і ти думав, що Я такий самий, як ти. Тому буду картат и тебе, і виложу все перед очі твої! \n\n\n 22 Зрозумійте ж це ви , що забуваєте Бога, щоб Я не схопив, бо не буде кому рятувати! \n\nLa szlo Hegedus (1870-1911). Жертвоприношення Авеля та Каїна.\n\n\n  23 Хто жертву подяки приносить, той шанує Мене; а хто на дорогу Свою уважає , Боже спасіння йому покажу!\n\n\n \n\n\nПриповісті 22:22-23: \n& nbsp;\nФірс Журавльов (1836-1901). Опис майна удови.\n\n\n & nbsp;22 Не грабуй незаможнього, бо він незаможній, і не тисни убогого в бра мі, \n\n\n  23 бо Господь за їхню справу судитиметься, і гра біжникам їхнім ограбує Він душу. \n\nФедір Бронніков (1827-1902)& nbsp;Грабіжка майна.\n\n\n \n\n\nПісня Пісень 1:1-4:16:\n      \nPedro Berruguete (c.1450-1504). Цар Соломон. Дієго Веласкес (1599-1660). Невідома.\n\n\n1:1 Соломонова Пісня над піснями.\n\n \n  2 Нехай він цілує мене поцілунками уст своїх, бо ліпші коханн я твої від вина!\n \nГустав Клімт (1862-1918). Поцілунок.\n\n\n & nbsp;3 На запах оливи твої запашні, твоє ймення неначе олива розлита, тому діви кохають тебе!\n\n\n  4 Потягни ти мене за собою, біжім! Цар впровадив мене у палати свої, ми радіти та тішитись будемо тобою, згадаємо кохання твої, від вина приємніші, поправді кохають тебе!\n \nГюстав Мо ро (1826-1896). Пісня пісень. \n\n\n  5 Дочки єрусалимські, я чорна та гарна, немов ті намети кедарські, мов занавіси Соломонові!\n\n\n   6 Не дивіться на те, що смуглявенька я, бож сонце мене опалило, сини неньки моєї на мене розгнівалися, настановили мене сторожити виноградники, та свого виноградника власного не встерегла я!...\n  \nКарл Брюллов ( 1799-1852). Італійський полудень. Johann Baptist Hofner (1832-191 3). Пастушка з ягнятами. \n\n\n  7 Скажи ж мені ти, кого покохала душа моя: Де ти пасеш? Де даєш ти спочити у спеку отарі? Пощо біля стад тв оїх друзів я буду, немов та причинна?\n\n\n  8 Якщо ти не знаєш ц ього, вродливіша посеред жінок, то вийди собі за слідами отари, і випасуй п ри шатрах пастуших козлятка свої.\n\n\n  9 Я тебе прирівняв до ло шиці в возах фараонових, о моя ти подруженько!\n \nДоменіко Мореллі (1 850-1901). Пісня пісень.\n\n\n 10 Гарні щічки твої поміж шнурами перел , а шийка твоя між разками намиста!\n\n\n  11 Ланцюжки золоті ми поробимо тобі разом із срібними кульками!\n\n\n  12 Доки цар при своєму столі, то мій нард видає свої пахощі.\n\nArnold Böcklin (1827-1 901). Елізіум. \n\n\n  13 Мій коханий для мене мов китиця ми рри: спочиває між персами в мене!\n\n\n  14 Мій коханий для мене мов кипрове гроно в ен-ґедських садах-виноградах!\n\n\n  15 Яка т и прекрасна, моя ти подруженько, яка ти хороша! Твої очі немов голубині!\n\ nArnold Böcklin (1827-1901). Іділія. \n\n\n  16 Який ти прекрасний, о мій ти коханий, який ти приємний! а ложе нам зелень!\n\n\n&n bsp; 17 Бруси наших домів то кедрини, стелі в нас кипариси!\n\n\n2:1 Я саронська троянда, я долинна лілея!\n  \nГюстав Моро (1826-1896) . Пісня пісень. \n\n\n 2 Як лілея між тереном, так подруга моя по між дівами!\n\n\n 3 Як та яблуня між лісовими деревами, так мій кохани й поміж юнаками, його тіні жадала й сиділа я в ній, і його плід для мого пі днебіння солодкий!\n\n\n 4 Він впровадив мене до винярні, а прапор йог о надо мною кохання!\n    \nГюстав Моро (1826-1896). Саломея (1876). За туалетом (1885-90).\n\n\n 5 Підкріпіте мене виноградо вим печивом, освіжіть мене яблуками, бо я хвора з кохання!\n\n\n 6 Лів а рука його під головою моєю, правиця ж його пригортає мене!...\n\n\n  7 Заклинаю я вас, дочки єрусалимські, газелями чи польовими оленями, щоб ви не сполохали, й щоб не збудили кохання, аж доки йому до вподоби!...\n  ;\nГюстав Моро (1826-1896). Пісня пісень.\n\n\n 8 Голос мого коха ного!... Ось він іде, ось він скаче горами, по пагірках вистрибує...\n\n\n& nbsp;9 Мій коханий подібний до сарни чи до молодого оленя. Он стоїть він у нас за стіною, зазирає у вікна, заглядає у ґрати...\n\n\n 10 Мій кохан ий озвався й промовив до мене: Уставай же, подруго моя, моя красна, й до ме не ходи! \n\nМарк Шагал (1887-1885). Прогулянка. \n\n\n 11 Б о оце проминула пора дощова, дощ ущух, перейшов собі він.\n\n\n 12 Пок азались квітки на землі, пора соловейка настала, і голос горлиці в нашому к раї лунає!\n\n\n 13 Фіґа випустила свої ранні плоди, і розцвілі виногр адини пахощі видали. Уставай же, подруго моя, моя красна, й до мене ходи!\n \nМарк Шагал (1887-1885). Ілюстрація до "Пісні пісень" (1958).\n\n\n & nbsp;14 Голубко моя у розщілинах скельних, у бескіднім сховку, дай побачити мені твоє личко, дай почути мені голосок твій, бо голос твій милий, а личк о твоє уродливе!\n\n\n  15 Ловіть нам лисиці, лисинята маленькі, що ушкоджують нам виноградники, виноградники ж наші у цвіті!\n\n\n &nb sp;16 Мій коханий він мій, я ж його, він пасе між лілеями!\n\nМарк Шагал (1 887-1885). Ілюстрація до "Пісні пісень".\n\n\n  17 Поки день прох олоду навіє, а тіні втечуть, вернись, мій коханий, стань подібний до сарни чи до молодого оленя в пахучих горах!\n\n\n3:1 По ночах на ложі своїм я шук ала того, кого покохала душа моя... Шукала його, та його не знайшла...  ;\n\nМарк Шагал (1887-1885). Ілюстрація до "Пісні пісень" \n\n\n  2 Хай устану й нехай я пройдуся по місті, хай на вулицях та на майданах тог о пошукаю, кого покохала душа моя! Шукала його, та його не знайшла...\n\n\n  3 Спіткали мене сторожі, що по місті проходять... Чи не бачили часом того, кого покохала душа моя?\n\n\n 4 Небагато пройшла я від них, та й знайшла я того, кого покохала душа моя: схопила його, й не пустила його, а ж поки його не ввела у дім неньки своєї, та в кімнату тієї, що в утробі нос ила мене!...\n\nМарк Шагал (1887-1885). Ілюстрація до "Пісні пісень" \ n\n\n 5 Заклинаю я вас, дочки єрусалимські, газелями чи польовими олен ями, щоб ви не сполохали, щоб не збудили кохання, аж доки йому до вподоби!. ..\n\n\n 6 Хто вона, що виходить із пустині, немов стовпи диму, окурен а миррою й ладаном, всілякими пахощами продавця?\n\nМарк Шагал (1887-1885). Адам та Єва в раю. \n\n\n 7 Ось ложе його, Соломонове, шістдесят лицарів навколо нього, із лицарів славних Ізраїлевих!\n\n\n 8 Усі вон и мають меча, усі вправні в бою, кожен має свого меча при своєму стегні про ти страху нічного.\n\n\n 9 Ноші зробив собі цар Соломон із ливанських дерев:\n\nМарк Шагал (1887-1885). Ілюстрація до "Пісні пісень" (1957).\n\n\ n 10 стовпці їхні зробив він із срібла, а їхне опертя золоте, пурпуров е сидіння, їхня середина вистелена коханням дочок єрусалимських!...\n\n\n&n bsp;11 Підіть і побачте, о дочки сіонські, царя Соломона в вінку, що ним ма ти його увінчала його в день весілля його та в день радости серця його!\n\n \n4:1 Яка ти прекрасна, моя ти подруженько, яка ти хороша! Твої оченятка, н емов ті голубки, глядять з-за серпанку твого! Твої коси немов стадо кіз, що хвилями сходять з гори Гілеадської!\n    \nМарк Шагал (1887-1885). Ілюстрація до "Пісні пісень" .\n\n\n  2 Твої зу бки немов та отара овець пообстриганих, що з купелю вийшли, що котять близн ята, і між ними немає неплідної...\n\n\n  3 Твої губки немов карм азинова нитка, твої устонька красні, мов частина гранатного яблука скроня т воя за серпанком твоїм!\n\n\n  4 Твоя шия немов та Давидова башта , на зброю збудована: тисяча щитів повішена в ній, усе щити лицарів!\n  ; \nМарк Шагал (1887-1885). Наречені. Весілля.\n\n\n  5 Два перса твої мов ті двоє близнят молодих у газелі, що випасуються між лілеями...\n \n\n  6 Поки день прохолоду навіє, а тіні втечуть, піду я собі на ту миррину гору й на пагірок ладану...\n\n\n  7 Уся ти прекрасна , моя ти подруженько, і плями нема на тобі!\n \nМарк Шагал (1887-1885) . Червоне коло (1956-1960)\n\n\n  8 Зо мною з Лівану, моя наречен а, зо мною з Лівану ти підеш! Споглянеш з вершини Амани, з вершини Сеніру й Гермону, з леговища левів, з леопардових гір.\n\n\n  9 Забрала т и серце мені, моя сестро, моя наречена, забрала ти серце мені самим очком с воїм, разочком одненьким намиста свого!...\n    \nМарк Шагал (1887-1885). Червоний букет з закоханими. Наречена з подвійним обличчям (1 927).\n\n\n 10 Яке любе кохання твоє, о сестрице моя, наречена! Скільк и ліпше кохання твоє за вино, а запашність олив твоїх за всі пахощі!...\n\n \n 11 Уста твої крапають мед щільниковий, моя наречена, мед і молоко п ід твоїм язичком, а пахощ одежі твоєї як ліванські ті пахощі!\n\n\n 12 Замкнений садок то сестриця моя, наречена моя замкнений садок, джерело зап ечатане...\n \nСандро Ботічеллі (1445-1510). Весна.\n\n\n 13 Лоно твоє сад гранатових яблук з плодом досконалим, кипри із нардами,\n\n\n&nbs p;14 нард і шафран, пахуча тростина й кориця з усіма деревами ладану, мирра й алое зо всіма найзапашнішими пахощами,\n\n\n 15 ти джерело садкове, криниця живої води, та тієї, що плине з Ливану!...\n\n\n 16 Прокинься , о вітре з півночі, і прилинь, вітре з полудня, повій на садок мій: нехай потечуть його пахощі! Хай коханий мій прийде до саду свого, і нехай споживе плід найкращий його!...\n \nСандро Ботічеллі (1445-1510). Народження Венери.\n DTSTAMP:20260502T091301Z DTSTART:20150906T000000Z DTEND:20150906T220000Z SEQUENCE:0 RRULE:FREQ=YEARLY;COUNT=999;INTERVAL=1;BYYEARDAY=+249 TRANSP:OPAQUE END:VEVENT END:VCALENDAR