BEGIN:VCALENDAR
VERSION:2.0
PRODID:-//jEvents 2.0 for Joomla//EN
CALSCALE:GREGORIAN
METHOD:PUBLISH
BEGIN:VEVENT
UID:0da37e496f4111fc65284f1b119341b5
CATEGORIES:Біблія за рік на сьогоднi
SUMMARY:Біблія за рік на сьогоднi
DESCRIPTION;ENCODING=QUOTED-PRINTABLE:15&nbsp;березня: Числа&nbsp;22:21-23:30,&nbsp;Лука 1:57-80,&nbsp;Псалом&nbs
 p;57(58):1-12&nbsp;(РСП, NIV:&nbsp;58:1-11), Приповісті&nbsp;11:12-13\n\n\n
 Лука 1:57-80:\n\n\n&nbsp;57 А Єлисаветі настав час родити, і сина вона поро
 дила.\n&nbsp;\nGiordano&nbsp;Luca&nbsp;(1632-1705). Різдво Івана Христителя
 .\n\n\n&nbsp;58 І почули сусіди й родина її, що Господь Свою милість велику
  на неї послав, та й утішалися разом із нею.\n\n\n&nbsp;59 І сталося восьмо
 го дня, прийшли, щоб обрізати дитя, і хотіли назвати його йменням батька йо
 го Захарій.\n&nbsp;\nДоменікіно (1581-1641). Народження Івана Христителя.\n
 \n\n&nbsp;60 І озвалася мати його та й сказала: Ні, нехай названий буде Іва
 н!\n\n\n&nbsp;61 А до неї сказали: Таж у родині твоїй нема жадного, який на
 званий був тим ім'ям!\n\n\n&nbsp;62 І кивали до батька його, як хотів би на
 звати його?\n\n\n&nbsp;63 Попросивши ж табличку, написав він слова: Іван ім
 ення йому. І всі дивувались.\n\n\n\n&nbsp;Доменікіно (1581-1641). Захарій п
 ише ім'я свого сина Івана (1490).\n\n\n&nbsp;64 І в тій хвилі уста та язик 
 розв'язались йому, і він став говорити, благословляючи Бога!\n\n\n&nbsp;65 
 І страх обгорнув усіх їхніх сусідів, і по всіх верховинах юдейських пронесл
 ася чутка про це все...\n\n\n&nbsp;66 А всі, що почули, розважали у серці с
 воїм та казали: Чим то буде дитина оця?... І Господня рука була з нею.\n&nb
 sp;\nТінторетто (1518-1594). Різдво Івана Христителя.\n\n\n&nbsp;67 Його ж 
 батько Захарій наповнився Духом Святим, та й став пророкувати й казати:\n\n
 \n&nbsp;68 Благословенний Господь, Бог Ізраїлів, що зглянувся й визволив лю
 д Свій!\n\n\n&nbsp;69 Він ріг спасіння підніс нам у домі Давида, Свого слуг
 и,\n\n\n&nbsp;70 як був заповів відвіку устами святих пророків Своїх,\n\n\n
 &nbsp;71 що від ворогів наших визволить нас, та з руки всіх наших ненависни
 ків,&nbsp;\n&nbsp; &nbsp;&nbsp;\nЕль Греко (1541-1614). Гвідо Рені (1575-16
 42).&nbsp;Іван Христитель.\n\n\n&nbsp;72 що вчинить Він милість нашим отцям
 , і буде пригадувати Свій святий заповіт,\n\n\n&nbsp;73 що дотримає й нам т
 у присягу, якою Він присягавсь Авраамові, отцю нашому,\n\n\n&nbsp;74 щоб ми
 , визволившись із руки ворогів, служили безстрашно Йому\n\n\n&nbsp;75 у свя
 тості й праведності перед Ним по всі дні життя нашого.\n&nbsp;\nБартоломео 
 Естебан Мурільо (1617-1642).&nbsp;Іван Христитель у дитинстві з агнцем, яки
 й символізує Христа (фрагмент).\n\n\n&nbsp;76 Ти ж, дитино, станеш пророком
  Всевишнього, бо будеш ходити перед Господом, щоб дорогу Йому приготувати,\
 n\n\n&nbsp;77 щоб народу Його дати пізнати спасіння у відпущенні їхніх гріх
 ів,\n\n\n&nbsp;78 через велике милосердя нашого Бога, що ним Схід із висоти
  нас відвідав,\n\n\n&nbsp;79 щоб світити всім тим, хто перебуває в темряві 
 й тіні смертельній, щоб спрямувати наші ноги на дорогу миру!\n&nbsp;\nБарто
 ломео Естебан Мурільо (1617-1642).&nbsp;Іван Христитель у дитинстві з агнце
 м та маленьким Ісусом.\n\n\n&nbsp;80 А дитина росла, і скріплялась на дусі,
  і перебувала в пустинях до дня свого з'явлення перед Ізраїлем.\n\n\n&nbsp;
 \n\n\nПсалом&nbsp;57(58):1-12&nbsp;(РСП,&nbsp;NIV: 58:1-11):\n\n\n58:1 Для 
 дириґетна хору. На спів: „Не вигуби". Золотий псалом Давидів. (058-2) Чи ж 
 то справді ви, можні, говорите правду, чи людських синів слушно судите?\n&n
 bsp;\nChristian Gottlieb Schick (1776–1812).&nbsp;Давид грає перед цаем Сау
 лом та його свитою.\n\n\n&nbsp;2 (058-3) Отже, у серці ви чините кривди, до
 рогу насильства рук ваших торуєте ви на землі.\n\n\n&nbsp;3 (058-4) Від лон
 я ще матернього вже віддалені несправедливі, з утроби ще матерньої заблудил
 ися неправдомовці,\n\n\n&nbsp;4 (058-5) їхня отрута така, як отрута зміїна,
  як отрута глухої гадюки, що ухо своє затуляє,\n\n\n&nbsp;5 (058-6) що не с
 лухає голосу заклиначів, чарівника, в чарах вправного!\n&nbsp;&nbsp;\nWilli
 am Strutt (1825-1915). Перша пермога Давида.&nbsp;Guido Reni&nbsp;(1575-164
 2). Давид з головою Голіата.\n\n\n&nbsp;6 (058-7) Поруйнуй, Боже, зуби їхні
  в їхніх устах, левчукам розбий, Господи, щелепи,\n\n\n&nbsp;7 (058-8) неха
 й розпливуться, немов та вода, що собі розтікається, хай пов'януть вони, як
  трава по дорозі,\n\n\n&nbsp;8 (058-9) бодай стали, немов той слимак, що в 
 своїй слизоті розпускається, щоб сонця не бачили, як мертвий отой плід у жі
 нки!\n\n\n&nbsp;9 (058-10) Поки почують тернину запалену ваші горшки, нехай
  буря її рознесе, чи свіжу, чи спалену!\n\n\n&nbsp;10 (058-11) А праведний 
 тішитись буде, бо помсту побачить, у крові безбожного стопи свої він обмиє!
 \n\nАрент де Гелдер (1645-1727). Давид отримує меч Голіата.&nbsp;\n\n\n&nbs
 p;11 (058-12) і скаже людина: Поправді є плід справедливому, справді є Бог,
  суддя на землі!\n\n\n&nbsp;\n\n\nПриповісті 11:12-13:\n&nbsp;\nJan Steen (
 1626-1679). Сперечання сусідів.\n\n\n&nbsp;12 Хто погорджує ближнім своїм, 
 той позбавлений розуму, а розумна людина мовчить.\n\n\n&nbsp;13 Виявляє обм
 овник таємне, вірнодухий же справу ховає.\n&nbsp;\nЛукас Кранах Старший (14
 72-1553). Портрет Фридриха Мудрого.\n\n\n&nbsp;\n\n\nЧисла&nbsp;22:21-23:30
 :\n\nБартоломей Бренберг (1598-1657). Пейзаж з Валаамом та Ангелом.\n\n\n&n
 bsp;21 І встав Валаам уранці, і осідлав свою ослицю, та й пішов із моавськи
 ми вельможами.\n\n\n&nbsp;22 І запалився гнів Божий, що він іде. І став Анг
 ол Господній на дорозі за перешкоду йому, а він їде на своїй ослиці, і двоє
  слуг його з ним.\n\nJohn Linnell&nbsp;(1792-1882). Валлам зустрічає Ангола
 .\n\n\n&nbsp;23 І побачила та ослиця Господнього Ангола, що стоїть на дороз
 і, а витягнений меч його в руці його. І збочила ослиця з дороги, і пішла по
 лем, а Валаам ударив ослицю, щоб збочила на дорогу.\n\n\n&nbsp;24 І став Ан
 гол Господній на стежці виноградників, стіна з цієї сторони, і стіна з тієї
 .\n\n\n&nbsp;25 І побачила та ослиця Господнього Ангола, і притиснулася до 
 стіни, та й притиснула до стіни Валаамову ногу. І він далі її бив.\n\nPiete
 r Lastman&nbsp;(1583–1633). Валаамова ослиця.\n\n\n&nbsp;26 І Ангол Господн
 ій знов перейшов, і став у тісному місці, де нема дороги збочити ні правору
 ч, ні ліворуч.\n\n\n&nbsp;27 І побачила та ослиця Господнього Ангола і лягл
 а під Валаамом. І запалився гнів Валаамів, і він ударив ослицю києм.\n\n\n&
 nbsp;28 І відкрив Господь уста ослиці, і сказала вона до Валаама: Що я зроб
 ила тобі, що ти оце тричі вдарив мене?\n\nВалаам та Ангол.&nbsp;Nuremberg c
 hronicles (1493).\n\n\n&nbsp;29 І сказав Валаам до ослиці: Бо ти виставила 
 мене на сміх. Коли б меч був у руці моїй, то тепер я забив би тебе!\n\n\n&n
 bsp;30 І сказала ослиця до Валаама: Чи ж я не ослиця твоя, що ти їздив на м
 ені, скільки живеш, аж до цього дня? Чи ж справді звикла я робити тобі так?
  І він відказав: Ні!\n\n\n&nbsp;31 І відкрив Господь очі Валаамові, і побач
 ив він Господнього Ангола, що стоїть на дорозі, а його витягнений меч у руц
 і його. І схилився він, і впав на обличчя своє.\n\nВалаам та Ангол (Meister
  des Ludwig, 13th Century Psalter of Louis IX of France)\n\n\n&nbsp;32 І ск
 азав до нього Ангол Господній: Нащо ти вдарив ослицю свою оце тричі? Ось я 
 вийшов за перешкоду, бо ця дорога погибельна передо мною.\n\n\n&nbsp;33 І п
 обачила мене ця ослиця, і збочила перед лицем моїм ось власне тричі. І коли
  б вона не збочила була перед лицем моїм, то тепер я й забив би тебе, а її 
 позоставив би живою.\n\nРембрандт ван Рейн (1606-1669).&nbsp;Валаам та Анго
 л\n\n\n&nbsp;34 І сказав Валаам до Господнього Ангола: Я згрішив, бо не зна
 в, що ти стоїш на дорозі навпроти мене. А тепер, якщо це зле в очах твоїх, 
 то я вернуся собі.\n\n\n&nbsp;35 І сказав Ангол Господній до Валаама: Іди з
  цими людьми, і те слово, що скажу тобі, його тільки будеш говорити. І пішо
 в Валаам з Балаковими вельможами.\n\nGustav Jäger&nbsp;(1832-1917).&nbsp;Ва
 лаам та Ангол\n\n\n&nbsp;36 І почув Балак, що прийшов Валаам, і вийшов навп
 роти нього до Їр-Моаву, що на границі Арнону, що на краю границі.\n\n\n&nbs
 p;37 І сказав Балак до Валаама: Чи ж справді не послав я до тебе, щоб покли
 кати тебе, чому ж не пішов ти до мене? Чи справді я не потраплю вшанувати т
 ебе?\n\n\n&nbsp;38 І сказав Валаам до Балака: Ось я прибув до тебе тепер. Ч
 и потраплю я сказати щось? Те слово, що Бог вкладе в уста мої, його тільки 
 я буду промовляти.\n\n\n&nbsp;39 І пішов Валаам із Балаком, і прибули вони 
 до Кір'ят-Хуцоту.\n\nThomas Sidney Cooper&nbsp;(1803-1902). Худоба.\n\n\n&n
 bsp;40 І приніс Балак на жертву худобу велику та худобу дрібну, і послав Ва
 лаамові та вельможам, що з ним.\n\n\n&nbsp;41 І сталося вранці, і взяв Бала
 к Валаама, та й вивів його на Бамот-Баал, щоб побачив ізвідти тільки частин
 у того народу.\n\n\n23:1 І сказав Валаам до Балака: Збудуй мені тут сім жер
 тівників, і приготуй мені тут сім бичків та сім баранів.\n\n\n&nbsp;2 І зро
 бив Балак, як Валаам говорив. І приніс Балак та Валаам бичка та барана на к
 ожному жертівнику.\n\nДжеймс Тіссо (1836-1902). Сім жертовників Валаама.\n\
 n\n&nbsp;3 І сказав Валаам до Балака: Стань над своїм цілопаленням, а я під
 у, може стріну Господа навпроти себе, і що Він об'явить мені, я перекажу то
 бі. І він пішов на лису гору.\n\n\n&nbsp;4 І стрівся Валаамові Бог, і сказа
 в він Йому: Сім жертівників склав я, і приніс бичка та барана на кожному же
 ртівнику.\n\n\n&nbsp;5 І вклав Господь слово до Валаамових уст та й сказав:
  Вернись до Балака, і будеш так промовляти.\n\n\n&nbsp;6 І вернувсь він до 
 нього, аж ось він стоїть над своїм цілопаленням, він та всі вельможі моавсь
 кі.\n\n\n&nbsp;7 І він виголосив свою приповістку пророчу й сказав: Із Арам
 у мене припровадив Балак, цар моавський, з гір сходу: Іди ж, прокляни мені 
 Якова, а йди ж, скажи зло на Ізраїля!\n\n\n&nbsp;8 Що ж я буду того проклин
 ати, що Бог не прокляв був його? І що ж буду казать зло на того, що гніву н
 а нього не має Господь?\n\n\n&nbsp;9 Бо я бачу його з вершка скель, і з паг
 ірків його оглядаю, тож народ пробуває самітно, а серед людей не рахується.
 \n\nДжеймс Тіссо (1836-1902). Пророцтво Валаама.\n\n\n&nbsp;10 Хто ж перелі
 чив порох Яковів, і хто зрахував пил Ізраїлів? Хай душа моя вмре смертю пра
 ведних, і кінець мій хай буде такий, як його!\n\n\n&nbsp;11 І сказав Балак 
 до Валаама: Що ти зробив мені? Я взяв тебе, щоб ти прокляв моїх ворогів, а 
 оце ти справді поблагословив їх!\n\n\n&nbsp;12 А той відповів та й сказав: 
 Чи ж не те, що Господь вкладе в мої уста, я буду пильнувати, щоб те говорит
 и?\n\n\n&nbsp;13 І сказав до нього Балак: Ходи ж зо мною до іншого місця, з
 відки побачиш його. Тільки частину його будеш бачити, а всього його не поба
 чиш. І прокляни мені його, мого ворога, звідти!\n\n\n&nbsp;14 І він узяв йо
 го на Седе-Цофім, на верхів'я Пісґі, і збудував сім жертівників, і приніс б
 ичка та барана на кожнім жертівнику.\n\n\n&nbsp;15 І сказав він до Балака: 
 Стань тут над своїм цілопаленням, а я стріну там Господа.\n\n\n&nbsp;16 І с
 трів Господь Валаама, і вклав слово до уст його та й сказав: Вернися до Бал
 ака, і будеш так промовляти.\n\n\n&nbsp;17 І прийшов він до нього, аж ось в
 ін стоїть над своїм цілопаленням, а з ним вельможі моавські. І сказав йому 
 Балак: Що ж говорив Господь?\n\nБалак та Валаам.\n\n\n&nbsp;18 І він виголо
 сив свою приповістку пророчу й сказав: Устань же, Балаку, та й слухай, нахи
 ли своє ухо до мене, о сину Ціппорів!\n\n\n&nbsp;19 Бог не чоловік, щоб неп
 равду казати, і Він не син людський, щоб Йому жалкувати. Чи ж Він був сказа
 в і не зробить, чи ж Він говорив та й не виконає?\n\n\n&nbsp;20 Оце я одерж
 ав наказа поблагословити, і поблагословив Він, і я того не відверну!\n\n\n&
 nbsp;21 Не видно страждання між Яковом, і не запримітно нещастя в Ізраїлі, 
 з ним Господь, його Бог, а між ним голосний крик на славу Царя!\n\n\n&nbsp;
 22 Бог, що вивів був їх із Єгипту, Він для нього, як міць однорожця!\n\n\n&
 nbsp;23 Бо нема ворожби поміж Яковом, і чарів нема між Ізраїлем, тепер буде
  сказане Якову та Ізраїлеві, що Бог учинив.\n\n\n&nbsp;24 Тож устане народ,
  як левиця, і підійметься він, немов лев! Він не ляже, аж поки не буде він 
 жерти здобичу, і аж поки не буде він пить кров забитих!\n\nПророцтво Валаам
 а.\n\n\n&nbsp;25 І сказав Балак до Валаама: Ні проклинати не проклинай його
 , ні благословити не благословляй його!\n\n\n&nbsp;26 І сказав Валаам, і ві
 дповів до Балака: Чи ж не казав я тобі, говорячи: Усе, що буде промовляти Г
 осподь, те зроблю?\n\n\n&nbsp;27 І сказав Балак до Валаама: Ходи ж, візьму 
 тебе ще до іншого місця, може сподобається в Божих очах, і ти звідти прокля
 неш мені його.\n\n\n&nbsp;28 І взяв Балак Валаама на верхів'я Пеору, що зве
 рнений до пустині.\n\n\n&nbsp;29 І сказав Валаам до Балака: Збудуй мені тут
  сім жертівників, і приготуй мені тут сім бичків та сім баранів.\n\n\n&nbsp
 ;30 І зробив Балак, як сказав був Валаам, і приніс бичка та барана на кожно
 му жертівнику.\n
DTSTAMP:20260525T061138Z
DTSTART:20150315T000000Z
DTEND:20150315T220000Z
SEQUENCE:0
RRULE:FREQ=YEARLY;COUNT=999;INTERVAL=1;BYYEARDAY=+074
TRANSP:OPAQUE
END:VEVENT
END:VCALENDAR