BEGIN:VCALENDAR VERSION:2.0 PRODID:-//jEvents 2.0 for Joomla//EN CALSCALE:GREGORIAN METHOD:PUBLISH BEGIN:VEVENT UID:b16b9fd0134e0f95d993e829b62d9262 CATEGORIES:Біблія за рік на сьогоднi SUMMARY:Біблія за рік на сьогодні DESCRIPTION;ENCODING=QUOTED-PRINTABLE:24 червня: 2Царів 6:1-7:20, Дії 15:36-16:15, Псалом 141(142):1-8 (РСП, NIV: 142:1-7), Приповісті 17:24-25\n\n\nДії 15:36-16:15:\n\n\n15:36 А по д екількох днях промовив Павло до Варнави: Ходімо знов, і відвідаймо наших бр атів у кожному місті, де ми провіщали Слово Господнє, як вони пробувають.\n \nGaspar de Crayer (1582-1669). Голови двох апостолів. Ескіз.\n\n\n&nb sp;37 А Варнава хотів був узяти з собою Івана, що званий був Марком.\n\n\n& nbsp;38 Та Павло вважав за потрібне не брати з собою того, хто від них відл учився з Памфілії, та з ними на працю не йшов.\n\n\n 39 І повстала нез года, і розлучились вони між собою. Тож Варнава взяв Марка, і поплинув до К іпру.\n \nПаоло Венеціано (працював між 1333-1358) Сцена з життя свято го Марка (1345), Базиліка святого Марка, Венеція\n\n\n 40 А Павло вибр ав Силу й пішов, Божій благодаті братами доручений.\n\n\n 41 І проходи в він Сирію та Кілікію, Церкви зміцнюючи.\n\n\n16:1 І прибув він у Дервію й Лістру. І ото був там один учень, на ім'я Тимофій, син наверненої однієї ю деянки, а батько був геллен.\n\n\n 2 Добре свідоцтво про нього давали брати, що були в Лістрі та в Іконії.\n\nLudwig Glotzle  (1847-192 9). Павло рукопокладає Тимофія.\n3 Павло захотів його взяти з собою, і, взя вши, обрізав його через юдеїв, що були в тих місцях, бо всі знали про батьк а його, що був геллен.\n\n\n 4 Як міста ж переходили, то їм передавали , щоб вони берегли оті постанови, які видали в Єрусалимі апостоли та старші .\n\n\n 5 А Церкви зміцнювалися в вірі,і щоденно зростали кількістю.\n \n\n 6 А що Дух Святий їм не звелів провіщати слово в Азії, то вони пе рейшли через Фрігію та через країну галатську.\n\n\n 7 Дійшовши ж до М ізії, хотіли піти до Вітінії, та їм не дозволив Дух Ісусів.\n\nМапа другої місіонерської подорожі Павла (початок).\n\n\n 8 Обминувши ж Мізію, при були до Троади.\n\n\n 9 І Павлові з'явилось видіння вночі: якийсь маке донянин став перед ним і благав його, кажучи: Прийди в Македонію, і нам пом ожи!\n \nModern mosaic, “Vision Telling Paul to Come over to Macedonia ,” in Veroia (ancient Berea), Greece\n\n\n\n 10 Як побачив він це виді ння, то ми зараз хотіли піти в Македонію, зрозумівши, що Господь нас поклик ав звіщати їм Євангелію.\n\n\n 11 Тож відпливши з Троади, прибули ми н авпрост у Самотракію, а другого дня до Неаполя,\n\n\n 12 звідтіля ж у Филипи, що є перше місто-осада в тій частині Македонії. І пробули ми в цім місті днів кілька.\n   \nЛідія слухає Павла. Книжкова ілюстрація.  Лідія. Греко-православна фреска.\n\n\n 13 Дня ж суботнього вийшл и ми з міста над річку, де, за звичаєм, було місце молитви, і, посідавши, р озмовляли з жінками, що посходились.\n\n\n 14 Прислухалася й жінка одн а, що звалася Лідія, купчиха кармазином з міста Тіятір, що Бога вона шанува ла. Господь же їй серце відкрив, щоб уважати на те, що Павло говорив.\n\nЛі дія слухає Павла. Літографія компанії ПРОВІДЕНС (бл. 1907 року).\n\n\n  ;15 А коли охристилась вона й її дім, то благала нас, кажучи: Якщо ви призн али, що вірна я Господеві, то прийдіть до господи моєї й живіть. І змусила нас.\n  Мапа другої місіонерської подорожі Павла.\n \n\n\nПс алом 141(142):1-8 (РСП, NIV: 142:1-7):\n\n\n142:1 Псалом навчальний, Д авида, коли був у печері. Молитва. (0142-2) Мій голос до Господа, я кличу, мій голос до Господа, я благаю!\n\nДжеймс Тіссо (1836-1902). Давид у печері .\n\n\n 2 (0142-3) Перед обличчям Його виливаю я мову свою, про недолю свою я розказую перед обличчям Його,\n\n\n 3 (0142-4) коли омліває мі й дух у мені. А Ти знаєш дорогу мою: на дорозі, якою ходжу, пастку для мене сховали!\n\n\n 4 (0142-5) Праворуч поглянь і побач: немає нікого знай омого, загинув притулок від мене, ніхто не питає за душу мою...\n\n\n  5 (0142-6) Я кличу до Тебе, о Господи, я кажу: Ти моє пристановище, доля мо я у країні живих!\n\nДжеймс Тіссо (1836-1902). Давид га молитві.\n\n\n  ;6 (0142-7) Прислухайся ж Ти до благання мого, бо зробився я зовсім нужденн ий! Визволь мене від моїх переслідників, бо стали сильніші від мене вони!\n \n\n 7 (0142-8) Виведи душу мою із в'язниці, щоб славити Ймення Твоє! Праведні оточать мене, як учиниш добро надо мною!\n\n\n \n\n\nПриповіс ті 17:24-25:\n \nJean-Baptiste Greuze (1725-1805). Батько чи тає Біблію у родині.\n\n\n 24 З обличчям розумного мудрість, а очі глу пця аж на кінці землі.\n\nJean-Baptiste Greuze (1725-1805). Сільська н аречена.\n\n\n 25 Нерозумний син смуток для батька, для своєї ж родите льки гіркість.\n\nJean-Baptiste Greuze (1725-1805). Батьківське прокля ття неслухняного сина (1777)\n\n\n \n\n\n2Царів 6:1-7:20:\n\n\n6:1 І с казали пророчі сини до Єлисея: Ось те місце, де ми сидимо перед тобою, заті сне для нас.\n\n\n 2 Ходім аж до Йордану, і візьмімо звідти кожен по о дній деревині, і зробимо собі місце, щоб сидіти там. А він сказав: Ідіть.\n \n\n 3 І сказав один: Будь же ласкавий, і ходи зо своїми рабами! А він сказав: Я піду.\n\n\n 4 І пішов він із ними, і вони прийшли до Йордан у, і рубали дерево.\n\n\n\n 5 І сталося, коли один валив деревину, то впала сокира до води. А той скрикнув і сказав: Ох, пане мій, таж вона позич ена!\n\n\n 6 І сказав Божий чоловік: Куди вона впала? А той показав йо му те місце. І він відрубав кусок дерева й кинув туди, і випливла сокира!.. .\n\n\n 7 І він сказав: Витягни собі! А той простяг свою руку і взяв.. .\n\nМапа близькосхідних земель навколо Ізраїля.\n\n\n 8 Сирійський ца р воював з Ізраїлем. І радився він зо слугами своїми, говорячи: На такому т о й такому то місці буде моє таборування.\n\n\n 9 А Божий чоловік посл ав до Ізраїлевого царя, говорячи: Стережися переходити оце місце, бо там сх одяться сиріяни!\n\n\n 10 І послав Ізраїлів цар до того місця, про яке говорив йому Божий чоловік та остерігав його; і він стерігся там не раз і не два.\n\n\n 11 І сильно занепокоїлося серце сирійського царя про ту річ, і він покликав своїх слуг та й сказав до них: Чи не розповісте мені, х то з наших зраджує перед Ізраїльським царем?\n\n\n 12 І сказав один з його слуг: Ні, пане мій царю, це не наш, а це Єлисей, той пророк, що в Ізра їлі, доносить Ізраїлевому цареві ті слова, що ти говориш у спальні своїй!.. .\n\n\n 13 А він відказав: Ідіть, і подивіться, де він, і я пошлю й ві зьму його! І донесено йому, кажучи: Ось він у Дотані!\n\n\n 14 І посла в він туди коні, і колесниці та військо. І прийшли вони вночі й оточили те місто.\n\n\n 15 А слуга Божого чоловіка встав рано і вийшов, аж ось ві йсько оточує місто, і коні, і колесниці! І сказав його слуга до нього: Ох, пане мій, що будемо робити?\n\n\n 16 А той відказав: Не бійся, бо ті, що з нами, численніші від тих, що з ними.\n\nГійом Руйє - Guillaume Ro uillé (1518–1589):  Promptuarii Iconum Insigniorum. Пророк Є лисей.\n\n\n 17 І молився Єлисей і говорив: Господи, розкрий йому очі, і нехай він побачить! І відкрив Господь очі того слуги, і він побачив, аж ось гора повна коней та огняних колесниць навколо Єлисея!...\n\n\n 18 І зійшли сирійці до нього, а Єлисей помолився до Господа й сказав: Удар цей люд сліпотою! І Він ударив їх сліпотою за Єлисеєвим словом...\n\n\n 1 9 І сказав до них Єлисей: Це не та дорога й не те місто. Ідіть за мною, й я проведу вас до того чоловіка, якого ви шукаєте. І він завів їх у Самарію.\ n\n\n 20 І сталося, як прийшли вони до Самарії, то Єлисей сказав: Госп оди, відкрий оці очі, і нехай вони побачать! І Господь відкрив їхні очі, і вони побачили, аж ось вони в середині Самарії!...\n\n\n 21 І сказав Із раїлів цар до Єлисея, коли побачив їх: Чи побити їх, чи побити, мій батьку? \n\n\n 22 А той відказав: Не вбивай! Чи ти повбиваєш тих, кого ти взяв до неволі своїм мечем та своїм списом? Поклади хліб та воду перед ними, і нехай вони їдять та п'ють, і нехай ідуть до свого пана.\n\n\n 23 І спр авив цар для них велику гостину, і вони їли й пили; і він відпустив їх, і в они пішли до свого пана. І сирійські орди вже більш не входили до Ізраїлево го Краю.\n\n\n\n 24 І сталося по тому, і зібрав Бен-Гадад, сирійський цар, увесь свій табір, і він зійшов і обліг Самарію.\n\n\n 25 І був ве ликий голод у Самарії. І ось ті облягали їх, а осляча голова коштувала вісі мдесят шеклів срібла, а чвертка каву голубиного помету п'ять шеклів срібла. \n\n\n 26 І сталося, проходив Ізраїлів цар по мурі, а одна жінка крикн ула до нього, говорячи: Поможи, пане царю!\n\n\n\n 27 А він відказав: Як тобі не поможе Господь, звідки я поможу тобі? Чи з току, або з чавила?\n \n\n 28 І сказав до неї цар: Що тобі? А та відказала: Оця жінка сказал а мені: Дай свого сина, і ми з'їмо його сьогодні, а мого сина з'їмо взавтра .\n\n\n 29 І зварили ми мого сина та й з'їли його... І сказала я до не ї другого дня: Дай сина свого, і ми з'їмо його, та вона сховала свого сина. \n\n\n 30 І сталося, як цар почув слова цієї жінки, то роздер шати сво ї, і він ходив по мурі. І народ побачив, аж ось веретище на тілі його зо сп оду!\n \nГюстав Доре (1832-1883). Голод у Самарії під час облоги сірій цями.\n\n\n 31 І він сказав: Отак нехай зробить мені Бог, і так нехай додасть, якщо позостанеться голова Єлисея, Шафатового сина, на ньому сьогод ні!\n\n\n 32 А Єлисей сидів у своєму домі, а з ним сиділи старші. І по слав цар чоловіка від себе. Поки прийшов посол до нього, то він сказав до с тарших: Чи ви бачите, що цей син убивника послав зняти мою голову? Глядіть, як прийде цей посол, то замкніть двері, і притиснете його в дверях. Ось і шарудіння ніг пана його за ним.\n\n\n 33 Ще він говорив із ними, аж ос ь приходить до нього посланець. І він сказав: Отаке зло від Господа! Чого щ е чекати від Господа?\n\n\n7:1 І сказав Єлисей: Послухайте слово Господнє: Так сказав Господь: Цього часу взавтра буде сея пшеничної муки за шекля, і дві сеї ячменю за шекля в брамі Самарії.\n\n\n 2 І відповів Божому чол овікові вельможа царя, що він на його руку спирався, і сказав: Якби Господь поробив отвори в небі, чи сталася б ця річ? А той відказав: Ось ти побачиш своїми очима, та їсти звідти не будеш.\n\n\n 3 І були при вході до бр ами чотири прокажені чоловіки. І сказали вони один до одного: Чого ми сидим о тут, аж поки не помремо?\n\n\n 4 Якщо ми скажемо: Увійдімо до міста, а в місті голод, то помремо там; а якщо сидітимемо тут, то теж помремо. От ож, ходіть, і перейдімо до сирійського табору, якщо там позоставлять нас пр и житті, будемо жити, а якщо заб'ють нас, то помремо...\n\n\n 5 І вста ли вони надвечір, щоб іти до сирійського табору. І прибули вони до краю сир ійського табору, аж ось нема там нікого!\n\n\n 6 Бо Господь учинив, що сирійський табір почув стукотняву колесниць і їржання коней, та галас вели кого війська. І сказали вони один до одного: Ось Ізраїлів цар найняв на нас хіттейських царів та царів єгипетських, щоб пішли на нас!\n \nпрокаже ні \n\n\n 7 І встали вони, і повтікали надвечір, і полишили свої намети, й осли свої, і табір, як він був, та й повтікали, спасаючи життя св оє!\n\n\n 8 І прийшли ті прокажені аж до краю табору, і ввійшли до одн ого намету, і їли й пили, і повиносили звідти срібло й золото та вбрання, і пішли й заховали. І вони знову ввійшли до іншого намету, і повиносили звід ти, і пішли та й сховали.\n\n\n 9 І сказали вони один до одного: Неслу шно ми робимо. Цей день він день доброї звістки, а ми мовчимо. Як ми будемо чекати аж до ранішнього світла, то впаде на нас провина. А тепер ходімо, і ввійдімо й донесімо царевому дому!\n\n\n 10 І прийшли вони, і поклика ли міських воротарів, та й донесли їм, говорячи: Увійшли ми до сирійського табору, а там нема ані людини, ані людського голосу, а тільки поприв'язуван і коні та поприв'язувані осли, та намети, як вони були!\n\n\n\n 11 І в оротарі покликали, і донесли про це до самого царського дому.\n\n\n\n  12 І встав цар уночі й сказав своїм слугам: Розкажу я вам, що нам зробили с ирійці. Вони знають, що ми голодні, і повиходили з табору, щоб сховатися на полі, говорячи: Коли ті повиходять із міста, то ми схопимо їх живих, та й увійдемо до міста!\n\n\n 13 І відповів один із його слуг і сказав: Нех ай візьмуть п'ятеро позосталих коней, що лишилися в ньому, у місті. Ось вон и, (із усього війська Ізраїлевого тільки й лишилися, із усього війська Ізра їля, що згинуло), і пошлемо, і побачимо.\n\n\n\n 14 І взяли вони дві к олесниці з кіньми, і цар послав їх услід за сирійським табором, говорячи: І діть і подивіться.\n\n\n 15 І пішли вони за ними аж до Йордану, аж ось уся дорога повна вбрання та речей, що покидали сирійці, як поспішали! І ве рнулися ці посли, і донесли цареві.\n\n\n 16 І вийшов народ, і розграб ували сирійський табір. І коштувала сея пшеничної муки по шеклю, і дві сеї ячменю по шеклю за словом Господнім!\n\n\n 17 І цар призначив того вел ьможу, що на його руку він опирався, доглядати над брамою. Та затоптав його народ у брамі, і він помер, як казав був Божий чоловік, який говорив, коли приходив до нього цар.\n\n\n 18 І сталося, коли Божий чоловік говорив до царя, кажучи: Дві сеї ячменю по шеклю, і сея пшеничної муки по шеклю бу де того часу взавтра в брамі Самарії,\n\n\n 19 то цей вельможа відпові в Божому чоловікові й сказав: Якби Господь поробив отвори в небі, чи сталас я б ця річ? А той відказав: Ось ти побачиш своїми очима, та їсти звідти не будеш.\n\n\n 20 І сталося йому так, і затоптав його народ у брамі, і в ін помер...\n DTSTAMP:20260504T164127Z DTSTART:20150624T000000Z DTEND:20150624T220000Z SEQUENCE:0 RRULE:FREQ=YEARLY;COUNT=999;INTERVAL=1;BYYEARDAY=+175 TRANSP:OPAQUE END:VEVENT END:VCALENDAR