BEGIN:VCALENDAR VERSION:2.0 PRODID:-//jEvents 2.0 for Joomla//EN CALSCALE:GREGORIAN METHOD:PUBLISH BEGIN:VEVENT UID:ec8c87fb3b6fb78322d64c15d696c717 CATEGORIES:Біблія за рік на сьогоднi SUMMARY:Біблія за рік на сьогодні DESCRIPTION;ENCODING=QUOTED-PRINTABLE:21 серпня: Йов 1:1-3:26, 1Коринтян 14:1-17,  Псалом 36(37):12-29 (РСП, NIV: 37:12-29), Приповісті 21:25-26\n\n\n1Коринтян 14:1-17:\n\nФилипп де Ш ампань (1602-1674). Святий Павло.\n\n\n14:1 Дбайте про любов, і про духовне пильнуйте, а найбільше щоб пророкувати.\n\n\n 2 Як говорить хто чужою мовою, той не людям говорить, а Богові, бо ніхто його не розуміє, і він ду хом говорить таємне.\n\n\n 3 А хто пророкує, той людям говорить на збу дування, і на умовлення, і на розраду.\n\n\n 4 Як говорить хто чужою м овою, той будує тільки самого себе, а хто пророкує, той Церкву будує.\n\nФр а Беато Анже́ліко (1395-1455). Святий Петро проповідує в присутності Святог о Марка. \n\n\n 5 Я ж хочу, щоб мовами говорили всі, а ліпше щоб пророкували: більший бо той, хто пророкує, аніж той, хто говорить мовами, х ібащо пояснює, щоб будувалася Церква.\n 6 А тепер, як прийду я до вас, браття, і до вас говорити буду чужою мовою, то який вам пожиток зроблю, ко ли не поясню вам чи то відкриттям, чи знанням, чи пророцтвом, чи наукою?\n\ nCarlo Saraceni (1579-1620). Свята Цецілія та ангол. \n\n\n  7 Бо навіть і речі бездушні, що звук видають, як сопілка чи лютня, коли б н е видавали вони різних звуків, як пізнати б тоді, що бринить або грає?\n\n\ n 8 Бо коли сурма звук невиразний дає, хто до бою готовитись буде?\n\n \n 9 Так і ви, коли мовою не подасте зрозумілого слова, як пізнати, що кажете? Ви говоритимете на вітер!\n\nEmilio Longoni (1859-1932). Натю рмот зі скрипкою та квітами. \n\n\n 10 Як багато, наприклад, різн их мов є на світі, і жадна з них не без значення!\n\n\n 11 І коли я не знатиму значення слів, то я буду чужинцем промовцеві, і промовець чужинцем мені.\n\n\n 12 Так і ви, що пильнуєте про духовні дари, дбайте, щоб з багачуватись через них на збудування Церкви!\n\n\n 13 Ось тому, хто го ворить чужою мовою, нехай молиться, щоб умів виясняти.\n\nФилипп де Шампань (1602-1674). Королева Анна Австрійська з родиною, Пресвятою Трійцею та Свя тим Бенедиктом \n\n\n 14 Бо коли я молюся чужою мовою, то молитьс я дух мій, а мій розум без плоду!\n\n\n 15 Ну, то що ж? Буду молитися духом, і буду молитися й розумом, співатиму духом, і співатиму й розумом.\n \n\n 16 Бо коли благословлятимеш духом, то як той, що займає місце про стої людини, промовить амінь на подяку твою? Не знає бо він, що ти кажеш.\n \n\n 17 Ти дякуєш добре, але не будується інший.\n\n\n \nПсалом 3 6(37):12-29 (РСП, NIV: 37:12-29):\n\n\n 12 Лихе замишляє безбожни й на праведного, і скрегоче на нього своїми зубами,\n\n\n 13 та Господ ь посміється із нього, бачить бо Він, що наближується його день!\n\nПітер П ауль Рубенс (1577-1640). Цар Давид.\n\n\n 14 Безбожні меча добувають т а лука свого натягають, щоб звалити нужденного й бідного, щоб порізати люде й простої дороги,\n\n\n 15 та ввійде їхній меч до їхнього власного сер ця, і поламані будуть їхні луки!\n\n\n 16 Краще мале справедливого, ні ж велике багатство безбожних, і то багатьох,\n\n\n 17 бо зламані будут ь рамена безбожних, а справедливих Господь підпирає!\n\n\n 18 Знає Гос подь дні невинних, а їхня спадщина пробуде навіки,\n\n\n 19 за лихоліт тя не будуть вони посоромлені, і за днів голоду ситими будуть.\n \nПіт ер Пауль Рубенс (1577-1640). Давид грає на арфі.\n\n\n 20 Бо загинуть безбожні, і Господні вороги, як овечий той лій, заникнуть, у димі заникнуть вони!\n\n\n 21 Позичає безбожний і не віддає, а праведний милість вис відчує та роздає,\n\n\n 22 бо благословенні від Нього вспадкують землю , а прокляті від Нього понищені будуть!\n\n\n 23 Від Господа кроки люд ини побожної ставляться міцно, і Він любить дорогу її;\n\n\n 24 коли ж упаде, то не буде покинена, бо руку її підпирає Господь.\n\n\n 25 Я б ув молодий і постарівся, та не бачив я праведного, щоб опущений був, ні нащ адків його, щоб хліба просили.\n\n\n 26 Кожен день виявляє він милість та позичає, і над потомством його благословення.\n\nПітер Пауль Рубенс (15 77-1640). Старий Давид грає на арфі.\n\n\n 27 Ухиляйся від злого та до бре чини, та й навіки живи!\n\n\n 28 Бо любить Господь справедливість, і Він богобійних Своїх не покине, вони будуть навіки бережені, а насіння б езбожних загине!\n\n\n 29 Успадкують праведні землю, і повік будуть жи ти на ній.\n\n\n \n\n\nПриповісті 21:25-26:\n \nПітер Брейгель Ст арший (1525-1569). Країна лежнів.\n\n\n 25 Пожадання лінивого вб'є йог о, бо руки його відмовляють робити,\n\n\n 26 він кожного дня пожадливо жадає, а справедливий дає та не жалує.\n\nПітер Брейгель Молодший (1564-16 38). Сім вчинків Милостині.\n\n\n \n\n\nЙов 1:1-3:26:\n  \nЙ ов. Північно-російська ікона 17 століття. Земля Уц - розташування дискутабе льне, один із варіантів - Едом.\n\n\n1:1 Був чоловік у країні Уц, на ім'я й ому Йов. І був чоловік цей невинний та праведний, і він Бога боявся, а від злого втікав.\n\n\n 2 І народилися йому семеро синів та три дочки.\n\n Вільям Блейк (1757-1827). Йов та його діти.\n\n\n 3 А маєток його був: сім тисяч худоби дрібної, і три тисячі верблюдів, і п'ять сотень пар худоб и великої, і п'ять сотень ослиць та дуже багато рабів. І був цей чоловік бі льший від усіх синів сходу.\n\n\n 4 А сини його ходили один до одного, і справляли гостину в домі того, чий був день. І посилали вони, і кликали трьох своїх сестер, щоб їсти та пити із ними. \n\n\n 5 І бувало, як миналося коло бенкетних днів, то Йов посилав за дітьми й освячував їх, і вставав він рано вранці, і приносив цілопалення за числом їх усіх, бо Йов казав: Може згрішили сини мої, і зневажили Бога в серці своєму. Так робив Й ов по всі дні.\n\n\n 6 І сталося одного дня, і поприходили Божі сини, щоб стати при Господі. І прийшов поміж ними й сатана.  \n\nКоррад о Джаквінто (1703-1766). Диявол перед Господом. \n\n\n 7 І с казав Господь до сатани: Звідки ти йдеш? А сатана відповів Господеві й сказ ав: Я мандрував по землі та й перейшов її.\n\n\n 8 І сказав Господь до сатани: Чи звернув ти увагу на раба Мого Йова? Бо немає такого, як він, на землі: муж він невинний та праведний, що Бога боїться, а від злого втікає. \n\n\n 9 І відповів сатана Господеві й сказав: Чи ж Йов дармо боїться Бога?\n \nВільям Блейк (1757-1827). Сатана перд Богом та родина Йова. Сатана побивє дітей Йова.\n\n\n 10 Чи ж Ти не забезпечив його, і дім й ого, і все, що його? Чин його рук Ти поблагословив, а маєток його поширився по краю.\n\n\n 11 Але простягни тільки руку Свою, і доторкнися до всь ого, що його, чи він не зневажить Тебе перед лицем Твоїм?\n\n\n 12 І с казав Господь до сатани: Ось усе, що його, у твоїй руці, тільки на нього са мого не простягай своєї руки! І пішов сатана від лиця Господнього.\n\nВілья м Блейк (1757-1827). Вісник горя для Йова.\n\n\n 13 І сталося одного д ня, коли сини його та дочки його їли та вино пили в домі свого первороджено го брата,\n\n\n 14 то прибіг до Йова посланець та й сказав: Худоба вел ика орала, а ослиці паслися при них.\n\nBartolo di Fredi, also Manfredi de Battilori (1330-1410). Пограбування черід та вбивство людей Йова.\n\n\n&nbs p;15 Аж тут напали сабеї й позабирали їх, а слуг повбивали вістрям меча. І втік тільки я сам, щоб донести тобі... \n\n\n 16 Він ще говорив, аж прибігає інший та й каже: З неба спав Божий огонь, і спалив отару та слу г, та й пожер їх... А втік тільки я сам, щоб донести тобі... \n\nДжейм с Тіссо (1836-1902). Вісник горя для Йова. \n\n\n 17 Він ще говорив, аж біжить ще інший та й каже: Халдеї поділилися на три відділи, і напали на верблюдів, та й позабирали їх, а слуг повбивали вістрям меча... І втік тільки я сам, щоб донести тобі...\n\nBartolo di Fredi, also Manfredi de Battilori (1330-1410). загибіль дітей Йова.\n\n\n 18 Поки він говор ив, аж надбігає ще інший та й каже: Сини твої та дочки твої їли та вино пил и в домі свого первородженого брата.\n\n\n 19 Аж раптово надійшов вели кий вітер з боку пустині, та й ударив на чотири роги дому, і він упав на юн аків, і вони повмирали... І втік тільки я сам, щоб донести тобі...\n\nЮліус Шнорр фон Карольсфельд (1794-1872). Біди Йова.\n\n\n 20 І встав Йов, і роздер плаща свого, й обстриг свою голову, та й упав на землю, і пок лонився,\n\n\n 21 та й сказав: Я вийшов нагий із утроби матері своєї, і нагий повернусь туди, в землю! Господь дав, і Господь узяв... Нехай буде благословенне Господнє Ім'я!\n\n\n 22 При всьому цьому Йов не згрішив, і не сказав на Бога нічого безумного!\n\nГюстав Доре (1832-1883). Йов узна є про загибіль майна та дітей.\n\n\n2:1 І сталося одного дня, і поприходили Божі сини, щоб стати перед Господом: і прийшов також сатана поміж ними, що б стати перед Господом.\n\n\n 2 І сказав Господь до сатани: Звідки ти йдеш? А сатана відповів Господеві й сказав:\n\n\n 3 І сказав Господь д о сатани: Чи звернув ти увагу на раба Мого Йова? Бо немає такого, як він, н а землі: муж він невинний та праведний, який Бога боїться, а від злого втік ає. І він ще тримається міцно в своїй невинності, а ти намовляв був Мене на нього, щоб без приводу його зруйнувати...\n \nВільям Блейк (1757-1827 ). Сатану ударяє Йова.\n\n\n 4 І відповів сатана Господеві й сказав: Ш кіра за шкіру, і все, що хто має, віддасть він за душу свою.\n\n\n 5 А ле простягни но Ти руку Свою, і доторкнись до костей його та до тіла його, чи він не зневажить Тебе перед лицем Твоїм?\n\n\n 6 І сказав Господь д о сатани: Ось він у руці твоїй, тільки душу його бережи!\n\n\n 7 І вий шов сатана від лиця Господнього, та й ударив Йова злим гнояком від стопи но ги його аж до його черепа...\n \nВільям Блейк (1757-1827). Сатана, що вдарив Йова гнояками.\n\n\n 8 А той узяв собі черепка, щоб шкребти себ е. І він сидів серед попелу...\n\n\n 9 І сказала йому його жінка: Ти щ е міцно тримаєшся в невинності своїй? Прокляни Бога і помреш!...\n \nG eorges de La Tour (1593–1652). Дружина зневажає Йова.\n\n\n 10 А він д о неї відказав: Ти говориш отак, як говорить яка з божевільних!... Чи ж ми будем приймати від Бога добре, а злого не приймем? При всьому тому Йов не з грішив своїми устами...\n\n\n 11 І почули троє приятелів Йовових про в се те нещастя, що прийшло на нього, і поприходили кожен з місця свого: тема нянин Еліфаз, шух'янин Біддад та нааматянин Цофар. І вмовилися вони прийти разом, щоб похитати головою над ним та потішити його.\n \nАльбрехт Дюр ер (1471-1528). Йов та його дружина.\n\n\n 12 І звели вони здалека очі свої, і не пізнали його... І піднесли вони голос свій, та й заголосили, і роздерли кожен одежу свою, і кидали порох над своїми головами аж до неба... \n\n\n 13 І сиділи вони з ним на землі сім день та сім ночей, і ніхто не промовив до нього ні слова, бо вони бачили, що біль його вельми великий. ..\n\n\n3:1 По цьому відкрив Йов уста свої та й прокляв був свій день народ ження.\n\nВільям Блейк (1757-1827). Друзі прийшли потішити Йова.\n\n\n  2 І Йов заговорив та й сказав:\n\n\n 3 Хай загине той день, що я в ньому родився, і та ніч, що сказала: Зачавсь чоловік!\n\n\n 4 Нехай стане цей день темнотою, нехай Бог з висоти не згадає його, і нехай не явл яється світло над ним!...\n\n\n 5 Бодай темрява й морок його заступили , бодай хмара над ним пробувала, бодай темнощі денні лякали його!...\n\n\n& nbsp;6 Оця ніч бодай темність її обгорнула, нехай у днях року не буде назва на вона, хай не ввійде вона в число місяців!...\n\n\n 7 Тож ця ніч нех ай буде самітна, хай не прийде до неї співання!\n\nІлля Рєпін (1844-1930). Йов та його друзі.\n\n\n 8 Бодай її ті проклинали, що день проклинають , що левіятана готові збудити!\n\n\n 9 Хай потемніють зорі поранку її, нехай має надію на світло й не буде його, і хай вона не побачить тремтячих повік зорі ранньої,\n\n\n 10 бо вона не замкнула дверей нутра матернь ого, і не сховала страждання з очей моїх!...\n\n\n 11 Чому я не згинув в утробі? Як вийшов, із нутра то чому я не вмер?\n\nКарл Брюллов (1799-185 2). Італійка, що очікує дитину. \n\n\n 12 Чого прийняли ті коліна мене? І нащо ті перса, які я був ссав?\n\n\n 13 Бо тепер я лежав би с покійно, я спав би, та був би мені відпочинок\n\n\n 14 з царями та з з емними радниками, що гробниці будують собі,\n\n\n 15 або із князями, щ о золото мали, що доми свої сріблом наповнювали!...\n  \nКарл Брю ллов (1799-1852). Італійка з дитиною. Васілій Пєров (1833-1882). Богоматір із Спасителем біля життєвого моря.\n\n\n 16 Або чом я не ставсь недоно ском прихованим, немов ті немовлята, що світла не бачили?\n\n\n 17 Там же безбожники перестають докучати, і спочивають там змученосилі,\n\n\n&nbs p;18 разом з тим мають спокій ув'язнені, вони не почують вже крику гнобител я!...\n\n\n 19 Малий та великий там рівні, а раб вільний від пана свог о...\n \nКарл Брюллов (1799-1852). Мати, що прокидається від плачу дит ини\n\n\n 20 І нащо Він струдженому дає світло, і життя гіркодухим,\n\ n\n 21 що вичікують смерти й немає її, що її відкопали б, як скарби за ховані,\n\n\n 22 тим, що радісно тішилися б, веселились, коли б знайшл и гроба,\n\n\n 23 мужчині, якому дорога закрита, що Бог тінню закрив п еред ним?... \n\nЛеон Бонна (1833-1922). Йов.\n\n\n 24 Бо зідханн я моє випереджує хліб мій, а зойки мої полились, як вода,\n\n\n 25 бо страх, що його я жахався, до мене прибув, і чого я боявся прийшло те мені.. .\n\n\n 26 Не знав я спокою й не був втихомирений, і я не відпочив, та нещастя прийшло!...\n\nДжеймс Тіссо (1836-1902). Йов та його друзі. \ n DTSTAMP:20260429T055744Z DTSTART:20150821T000000Z DTEND:20150821T220000Z SEQUENCE:0 RRULE:FREQ=YEARLY;COUNT=999;INTERVAL=1;BYYEARDAY=+233 TRANSP:OPAQUE END:VEVENT END:VCALENDAR