BEGIN:VCALENDAR VERSION:2.0 PRODID:-//jEvents 2.0 for Joomla//EN CALSCALE:GREGORIAN METHOD:PUBLISH BEGIN:VEVENT UID:0ed3c08603296813d987de987538b9c2 CATEGORIES:Біблія за рік на сьогоднi SUMMARY:Біблія за рік на сьогодні DESCRIPTION;ENCODING=QUOTED-PRINTABLE:28 серпня: Йов 28:1-30:31, 2Коринтян 2:12-17,  Псалом 41(42):1-12 (РСП , NIV: 42:1-11), Приповісті 22:7\n\n\n2Коринтян 2:12-17:\n\nAdam Elsheimer (1578-1610). Святий Павло.\n\n\n 12 А коли я прийшов до Троади звіщати Христову Євангелію, і були двері для мене відчинені в Господі,\n\n\n  13 не мав я спокою для духа свого, бо я не знайшов був свого брата Тита; ал е, попрощавшися з ними, я пішов в Македонію.\n\n\n 14 А Богові подяка, що Він постійно чинить нас переможцями в Христі, і запашність знання про С ебе через нас виявляє на всякому місці!\n\nКарл Генріх Блох (1834-1890). Пр имиритель.\n\n\n 15 Ми бо для Бога Христова запашність серед тих, хто спасається, і тих, які гинуть,\n\n\n 16 для одних бо смертельна запашн ість на смерть, а для других запашність життєва в життя. І хто здатен на це ?\n\nДоменікіно (1581-1641).Пієта.\n\n\n 17 Бо ми не такі, як багато-х то, що Боже Слово фальшують, але ми провіщаємо, як із щирости, як від Бога, перед Богом, у Христі!\n\n\n \nПсалом 41(42):1-12 (РСП, NIV : 42:1-11): \n\n\n\nСічасний художник. Пара оленів біля води.\n\n \n 1 Для дириґетна хору. Псалом навчальний, синів Кореєвих. (042-2) Як лине той олень до водних потоків, так лине до Тебе, о Боже, душа моя,  ;\n\n\n 2 (042-3) душа моя спрагнена Бога, Бога Живого! Коли я прийду й появлюсь перед Божим лицем? \n\n\n 3 (042-4) Сльоза моя стала д ля мене поживою вдень та вночі, коли кажуть мені цілий день: Де твій Бог?&n bsp;\n\nHans Andersen Brendekilde (1857-1942). Вид на Єрусалим з півде нного сходу(1890).\n\n\n 4 (042-5) Як про це пригадаю, то душу свою ви ливаю, як я многолюдді ходив, і водив їх до Божого дому, із голосом співу й подяки святкового натовпу... \n\n\n 5 (042-6) Чого, душе моя, ти сумуєш, і чого ти в мені непокоїшся? Май надію на Бога, бо я Йому буду ще дякувати за спасіння Його! \n\n\n 6 (042-7) Мій Боже, душа моя ту жить в мені, бо я пам'ятаю про Тебе з країни Йордану й Гермону, із гори із Міц'ар. \n\nДжон Мартін (1789-1854). Манфред в горах.\n\n\n 7 (04 2-8) Прикликає безодня безодню на гуркіт Твоїх водоспадів, усі вали Твої й хвилі Твої перейшли надо мною. \n\n\n 8 (042-9) Удень виявляє Гос подь Свою милість, уночі ж Його пісня зо мною, молитва до Бога мого життя!& nbsp;\n\n\n 9 (042-10) Повім я до Бога: Ти Скеле моя, чому Ти про мене забув? Чого я блукаю сумний через утиск ворожий? \n\nІван Айвазовськи й (1817-1900). Кавсказькі вершники. \n\n\n10 (042-11) Ніби кості ламаю ть мені, коли вороги мої лають мене, коли кажуть мені цілий день: Де твій Б ог? \n\n\n11 (042-12) Чого, душе моя, ти сумуєш, і чого ти в мені непо коїшся? Май надію на Бога, бо я Йому буду ще дякувати за спасіння Його, мог о Бога! \n\n\n \n\n\nПриповісті 22:7:\n\n\n7 Багатий панує над бі дними, а боржник раб позичальника.\n \nНевідомий фламанський майстер 1 7 ст. Багатий і бідний.\n\n\n \n\n\nЙов 28:1-30:31:\n\n\n28:1 Отож, ма є срібло своє джерело, і є місце для золота, де його чистять,\n\nВолодимир Боровиковський (1757-1825). Йов та його друзі.\n\n\n 2 залізо береться із пороху, з каменя мідь виплавляється.\n\n\n 3 Людина кладе для темн оти кінця, і докраю досліджує все, і шукає каміння у темряві та в смертній тіні:\n\nAsher Brown Durand (1796-1886). Скелясте урвище.\n\n\n 4 лама є в копальні далеко від мешканця; забуті ногою людини, висять місця, віддал ені від чоловіка.\n\n\n 5 Земля хліб із неї походить, а під нею порито , немов би огнем,\n\n\n 6 місце сапфіру каміння її, й порох золота в н ій. \n\nEvert Collier (1640-1707). Натюрморт "Суєта".\n\n\n 7 Сте жка туди не знає її хижий птах, її око орлине не бачило,\n\n\n 8 не ст упала по ній молода звірина, не ходив нею лев.\n\n\n 9 Чоловік свою ру ку по кремінь витягує, гори від кореня перевертає,\n\n\n 10 пробиває у скелях канали, і все дороге бачить око його!\n\nAxel Jungstedt (1859– 1933). Каменоломня. \n\n\n 11 Він загачує ріки від виливу, а захо вані речі виводить на світло.\n\n\n 12 Та де мудрість знаходиться, і д е місце розуму?\n\n\n 13 Людина не знає ціни їй, і вона у країні живих не знаходиться.\n \n Albert Bierstadt (1830-1902). Єллоусто н. \n\n\n 14 Безодня говорить: Вона не в мені! і море звіщає: Вон а не зо мною!\n\n\n 15 Щирого золота дати за неї не можна, і не важить ся срібло ціною за неї.\n\n\n 16 Не важать за неї офірського золота, н і дорогого оніксу й сапфіру. \n\nAntonio de Pereda (c.1611-1678). Суєта суєт.\n\n\n 17 Золото й скло не рівняються в вартості їй, і її не зміняти на посуд із щирого золота.\n\n\n 18 Коралі й кришталь і не згадуються, а набуток премудрости ліпший за перли!\n\n\n 19 Не рівняєт ься їй етіопський топаз, і не важиться золото щире за неї.\n  \nГ юстав Доре (1832-1883). Створення світла. Вільям Блейк (1757-1827). Ст арий Днями чи Великий Архітектор.\n\n\n 20 А мудрість ізвідки проходит ь, і де місце розуму?\n\n\n 21 Бо вона від очей усього живого захована , і від птаства небесного скрита вона.\n\n\n 22 Аваддон той і смерть п ромовляють: Ушима своїми ми чули про неї лиш чутку!\n \nВільям Блейк ( 1757-1827). Бог створює Адама.\n\n\n 23 Тільки Бог розуміє дорогу її, й тільки Він знає місце її!\n\n\n 24 Бо Він аж на кінці землі придивля ється, бачить під небом усім.\n\n\n 25 Коли Він чинив вагу вітрові, а воду утворював мірою,\n\nЮліус Шнорр фон Карольсфельд (1794-1872). Створенн я світу.\n\n\n 26 коли Він уставу складав для дощу та дороги для блиск авки грому,\n\n\n 27 тоді Він побачив її та про неї повів, міцно поста вив її та її дослідив!\n\n\n 28 І сказав Він людині тоді: Таж страх Го сподній це мудрість, а відступ від злого це розум!\n\nЮліус Шнорр фон Карол ьсфельд (1794-1872). Йова, що страждає та його друзі.\n\n\n29:1 І Йов далі вів мову свою та й сказав:\n\n\n 2 О, коли б я був той, як за міс яців давніх, як за днів тих, коли боронив мене Бог,\n\n\n 3 коли над г оловою моєю світився світильник Його, і при світлі його я ходив в темноті,\ n\n\n 4 як був я за днів тих своєї погожої осени, коли Божа милість бу ла над наметом моїм,\n\n\n 5 коли Всемогутній зо мною ще був, а навкол о мене мої діти,\n\nВільям Блейк (1757-1827). Йов та його діти.\n\n\n  6 коли мої кроки купалися в маслі, а скеля оливні струмки біля мене лила!.. .\n\n\n 7 Коли я виходив до брами при місті, і ставив на площі сидіння своє,\n\n\n 8 як тільки вбачали мене юнаки то ховались, а старші вста вали й стояли,\n\n\n 9 зверхники стримували свою мову та клали долоню на уста свої,\n\n\n 10 ховався тоді голос володарів, а їхній язик прил іпав їм був до піднебіння...\n\nВільям Блейк (1757-1827). Дари для Йова та його дружини по його одуженню.\n\n\n 11 Бо яке ухо чуло про мене, то з вало блаженним мене, і яке око бачило, то свідкувало за мене,\n\n\n 12 бо я рятував бідаря, що про поміч кричав, і сироту та безпомічного.\n\n\n& nbsp;13 Благословення гинучого на мене приходило, а серце вдовиці чинив я с піваючим!\n\n\n 14 Зодягавсь я у праведність, і вона зодягала мене, не мов плащ та завій було право моє.\n\n\n 15 Очима я був для сліпого, а кривому ногами я був.\n\n\n 16 Бідарям я був батьком, суперечку ж, яко ї не знав, я досліджував.\n \nВільям Блейк (1757-1827). Сповідь Йова.\ n\n\n 17 Й я торощив злочинцеві щелепи, і виривав із зубів його схопле не.\n\n\n 18 І я говорив: Умру я в своєму гнізді, і свої дні я помножу , немов той пісок:\n\n\n 19 для води був відкритий мій корень, а роса зоставалась на вітці моїй...\n\nЙов. Північно-російська ікона 17 століття.\ n\n\n 20 Моя слава була при мені все нова, і в руці моїй лук мій відно влював силу.\n\n\n 21 Мене слухалися й дожидали, і мовчали на раду мою .\n\n\n 22 По слові моїм уже не говорили, і падала мова моя на них кра плями.\n\nГанс Гольбейн Молодший (1497/8-1543). Портрет Георга Гізе, німець кого купця в Лондоні. \n\n\n 23 І чекали мене, як дощу, і уста св ої відкривали, немов на весінній той дощик...\n\n\n 24 Коли я, бувало, сміявся до них, то не вірили, та світла обличчя мого не гасили.\n\n\n  ;25 Вибирав я дорогу для них і сидів на чолі, і пробував, немов цар той у в ійську, коли тішить засмучених він! \n  \nFra Bartolomeo (14 72-1517). Йов. Georges de La Tour (1593–1652). Дружина зневажає Йова.\ n\n\n30:1 А тепер насміхаються з мене молодші від мене літами, ті, що їхніх батьків я бридився б покласти із псами отари моєї... \n\n\n 2 Та й сила рук їхніх для чого бувала мені? Повня сил їх минулась!\n\nІлля Рєпі н (1844-1930). Йов та його друзі.\n\n\n 3 Самотні були в недостатку та голоді, ссали вони суху землю, зруйновану та опустілу!\n\n\n 4 рвали вони лободу на кущах, ялівцеве ж коріння було їхнім хлібом... \n\n\n&n bsp;5 Вони були вигнані з-поміж людей, кричали на них, немов на злодіїв,\n\ nВасілій Пєро́в (1833-1882). "Отпєтий" \n\n\n 6 так що вони пробували в яругах долин, по ямах підземних та скелях,\n\n\n 7 ре віли вони між кущами, збирались під терням,\n\n\n 8 сини нерозумного й діти неславного, вони були вигнані з краю!\n\nНевідомий фламанський майсте р 18 століття. Життя Йова.\n\n\n 9 А тепер я став піснею їм, і зробивс я для них поговором...\n\n\n 10 Вони обридили мене, віддалились від ме не, і від мойого обличчя не стримали слини,\n\n\n 11 бо Він розв'язав мого пояса й мучить мене, то й вони ось вуздечку із себе відкинули перед об личчям моїм...\n\nГюстав Доре (1832-1883). Йов говорить зі своїми друзями.\ n\n\n 12 По правиці встають жовтодзюбі, ноги мені підставляють, і топч уть на мене дороги нещастя свого...\n\n\n 13 Порили вони мою стежку, х очуть мати користь із мойого життя, немає кому їх затримати,\n\n\n 14 немов через вилім широкий приходять, валяються попід румовищем...\n\n\n&nbs p;15 Обернулось страхіття на мене, моя слава пронеслась, як вітер, і, як хм ара, минулося щастя моє...\n\nГюстав Доре (1832-1883). Йов узнає про свої н ещастя.\n\n\n 16 А тепер розливається в мене душа моя, хапають мене дн і нещастя!\n\n\n 17 Вночі мої кості від мене віддовбуються, а жили мої не вспокоюються...\n\n\n 18 З великої Божої сили змінилося тіло моє, і недуга мене оперізує, мов той хітон.\n\n\n 19 Він укинув мене до бол ота, і став я подібний до пороху й попелу.\n\nГюстав Доре (1832-1883). Йов говорить зі своїми друзями.\n\n\n 20 Я кличу до Тебе, та Ти мені відпо віді не даєш, я перед Тобою стою, Ти ж на мене лише придивляєшся...\n\n\n&n bsp;21 Ти змінився мені на жорстокого, мене Ти женеш силою Своєї руки...\n\ n\n 22 На вітер підняв Ти мене, на нього мене посадив, і робиш, щоб я розтопивсь на спустошення!\n\n\n 23 Знаю я: Ти до смерти провадиш мене , і до дому зібрання, якого призначив для всього живого...\n\nJacob Jordaen s (1593-1678). Йов. \n\n\n 24 Хіба не простягає руки потопельник, чи він у нещасті своїм не кричить?\n\n\n 25 Чи ж не плакав я за бідар ем? Чи за вбогим душа моя не сумувала?\n\n\n 26 Бо чекав я добра, але лихо прийшло, сподівався я світла, та темнота прийшла...\n\n\n 27 Кипл ять мої нутрощі й не замовкають, зустріли мене дні нещастя,\n\n\n 28 х оджу почорнілий без сонця, на зборі встаю та кричу...\n\nЙов та його друзі. Гравюра. \n\n\n 29 Я став братом шакалам, а струсятам товаришем, \n\n\n 30 моя шкіра зчорніла та й лупиться з мене, від спекоти спалили ся кості мої...\n\n\n 31 І стала жалобою арфа моя, а сопілка моя зойко м плачливим...\n\nEduard Julius Friedrich Bendemann (1811-1889). На ріках В авилонських... \n DTSTAMP:20260429T100356Z DTSTART:20150828T000000Z DTEND:20150828T220000Z SEQUENCE:0 RRULE:FREQ=YEARLY;COUNT=999;INTERVAL=1;BYYEARDAY=+240 TRANSP:OPAQUE END:VEVENT END:VCALENDAR