BEGIN:VCALENDAR
VERSION:2.0
PRODID:-//jEvents 2.0 for Joomla//EN
CALSCALE:GREGORIAN
METHOD:PUBLISH
BEGIN:VEVENT
UID:18ab5a19193e7410c41115cd75e36fc9
CATEGORIES:Біблія за рік на сьогоднi
SUMMARY:Біблія за рік на сьогодні
DESCRIPTION;ENCODING=QUOTED-PRINTABLE:30 жовтня: Плач Єремії 2:20-3:66, Євреїв 1:1-14,&nbsp;Псалом 101(102):1-29 
 (РСП, NIV: 102:1-28), Приповісті 26:21-22\n\n\nЄвреїв 1:1-14:\n&nbsp;\nП'єт
 ро Перуджино (1446-1523). Пророки.\n\n\n1:1 Багато разів і багатьма способа
 ми в давнину промовляв був Бог до отців через пророків,\n\n\n&nbsp;2 а в ос
 танні ці дні промовляв Він до нас через Сина, що Його настановив за Наслідн
 ика всього, що Ним і віки Він створив.\n\nAntonio&nbsp;de&nbsp;Pereda&nbsp;
 (1611-1678). Пресвята Трійця.\n\n\n&nbsp;3 Він був сяєвом слави та образом 
 істоти Його, тримав усе словом сили Своєї, учинив Собою очищення наших гріх
 ів, і засів на правиці величности на висоті.\n\n\n&nbsp;4 Він остільки був 
 ліпший понад Анголів, оскільки славніше за них успадкував Ім'я.\n&nbsp;&nbs
 p; &nbsp; &nbsp;\nТіціан Вечелліо (1477-1576). Ісус зі сферою.&nbsp;Ary Sch
 effer (1795-1858). Фігура ангола.\n\n\n&nbsp;5 Кому бо коли з Анголів Він п
 ромовив: Ти Мій Син, Я сьогодні Тебе породив! І знову: Я буду Йому за Отця,
  а Він Мені буде за Сина!\n\n\n&nbsp;6 І коли знов Він уводить на світ Перв
 орідного, то говорить: І нехай Йому вклоняться всі Анголи Божі.\n\n\n&nbsp;
 7 А про Анголів Він говорить: Ти чиниш духів Анголами Своїми, а палючий ого
 нь Своїми слугами.\n\nПітер Франц де Гребер (1600-1653). Бог Отець запрошує
  Ісуса Христа сісти на трон.\n\n\n&nbsp;8 А про Сина: Престол Твій, о Боже,
  навік віку; берло Твого царювання берло праведности.\n\n\n&nbsp;9 Ти полюб
 ив праведність, а беззаконня зненавидів; через це намастив Тебе, Боже, Твій
  Бог оливою радости більше, ніж друзів Твоїх.\n&nbsp; &nbsp;\nAntonio&nbsp;
 de&nbsp;Pereda&nbsp;(1611-1678). Ангол-Охоронець.&nbsp; Володимир Боровиков
 ський (1757-1825). Ісус-Спаситель.\n\n\n&nbsp;10 І: Ти, Господи, землю коли
 сь заклав, а небо то чин Твоїх рук.\n\n\n&nbsp;11 Загинуть вони, а Ти будеш
  стояти, всі вони, як той одяг, постаріють.\n\n\n&nbsp;12 Як одежу, їх змін
 иш, і минуться вони, а Ти завжди Той Самий, і роки Твої не закінчаться!\n&n
 bsp;\nCarlo Dolci (1616-1686). Ангол.\n\n\n&nbsp;13 Кому з Анголів Він пром
 овив коли: Сядь праворуч Мене, доки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком но
 гам Твоїм!\n\n\n&nbsp;14 Чи не всі вони духи служебні, що їх посилають на с
 лужбу для тих, хто має спасіння вспадкувати?\n&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp;&nbsp
 ;\nBernhard&nbsp;Plockhorst&nbsp;(1825-1907). Янгол-Охоронець.\n\n\n&nbsp;\
 n\n\nПсалом 101(102):1-29&nbsp;(РСП, NIV: 102:1-28):\n\n\n102:1 Молитва вбо
 гого, коли він слабне та перед Господнім лицем виливає мову свою. (0102-2) 
 Господи, вислухай молитву мою, і благання моє нехай дійде до Тебе!\n\nДжейм
 с Тіссо (1836-1902). Цар Давид молиться Богу, співаючи псалом.\n\n\n&nbsp;2
  (0102-3) Не ховай від мене обличчя Свого, в день недолі моєї схили Своє ух
 о до мене, в день благання озвися небавом до мене!\n\n\n&nbsp;3 (0102-4) Бо
  минають, як дим, мої дні, а кості мої немов висохли в огнищі...\n\n\n&nbsp
 ;4 (0102-5) Як трава та побите та висохло серце моє, так що я забував їсти 
 хліб свій...\n&nbsp;\nДжеймс Тіссо (1836-1902). Старий Цар Давид молиться .
 \n\n\n&nbsp;5 (0102-6) Від зойку стогнання мого прилипли до тіла мого мої к
 ості...\n\n\n&nbsp;6 (0102-7) Уподобився я пеликанові пустині, я став, як т
 ой пугач руїн!\n\n\n&nbsp;7 (0102-8) Я безсонний, і став, немов пташка само
 тня на дасі...\n\n\n&nbsp;8 (0102-9) Увесь день ображають мене вороги мої, 
 ті, хто з мене кепкує, заприсяглись проти мене!\n\n\n&nbsp;9 (0102-10) і по
 піл я їм, немов хліб, а напої свої із плачем перемішую,\n\n\n&nbsp;10 (0102
 -11) через гнів Твій та лютість Твою, бо підняв був мене Ти та й кинув мене
 ...\n&nbsp;\nОска́р Кло́д Моне́ (1840-1926). Пейзаж з грозою.\n\n\n&nbsp;11
  (0102-12) Мої дні як похилена тінь, а я сохну, немов та трава!\n\n\n&nbsp;
 12 (0102-13) А Ти, Господи, будеш повік пробувати, а пам'ять Твоя з роду в 
 рід.\n\n\n&nbsp;13 (0102-14) Ти встанеш та змилуєшся над Сіоном, бо час учи
 нити йому милосердя, бо прийшов речінець,\n\n\n&nbsp;14 (0102-15) бо раби Т
 вої покохали й каміння його, і порох його полюбили!\n\n\n&nbsp;15 (0102-16)
  і будуть боятись народи Господнього Ймення, а всі земні царі слави Твоєї.\
 n\nОска́р Кло́д Моне́ (1840-1926). Пейзаж з сорокою.\n\n\n&nbsp;16 (0102-17
 ) Бо Господь побудує Сіона, появиться в славі Своїй.\n\n\n&nbsp;17 (0102-18
 ) До молитви забутих звернеться Він, і молитви їхньої не осоромить.\n\n\n&n
 bsp;18 (0102-19) Запишеться це поколінню майбутньому, і народ, який створен
 ий буде, хвалитиме Господа,\n&nbsp;\nОска́р Кло́д Моне́ (1840-1926). Дім ху
 дожника в Аржентайлі.\n\n\n&nbsp;19 (0102-20) бо споглянув Він із високости
  святої Своєї, Господь зорив на землю з небес,\n\n\n&nbsp;20 (0102-21) щоб 
 почути зідхання ув'язненого, щоб на смерть прирокованих визволити,\n\n\n&nb
 sp;21 (0102-22) щоб розповідати про Ймення Господнє в Сіоні, а в Єрусалимі 
 про славу Його,\n\n\n&nbsp;22 (0102-23) коли разом зберуться народи й держа
 ви служити Господеві.\n\n\n&nbsp;23 (0102-24) Мою силу в дорозі Він виснажи
 в, дні мої скоротив...\n&nbsp;\nОска́р Кло́д Моне́ (1840-1926).&nbsp;Квітну
 че узбережжя річки&nbsp;в Аржентайлі.\n\n\n&nbsp;24 (0102-25) Я кажу: Боже 
 мій, не бери Ти мене в половині днів моїх! Твої роки на вічні віки.\n\n\n&n
 bsp;25 (0102-26) Колись землю Ти був заклав, а небо то чин Твоїх рук,\n\n\n
 &nbsp;26 (0102-27) позникають вони, а Ти будеш стояти... і всі вони, як оде
 жа, загинуть, Ти їх зміниш, немов те вбрання, і минуться вони...\n&nbsp;\nО
 ска́р Кло́д Моне́ (1840-1926). Враження від сходу сонця над морем.\n\n\n&nb
 sp;27 (0102-28) Ти ж Той Самий, а роки Твої не закінчаться!\n\n\n&nbsp;28 (
 0102-29) Сини Твоїх рабів будуть жити, а їхнє насіння стоятиме міцно перед 
 обличчям Твоїм!\n\nОска́р Кло́д Моне́ (1840-1926). Літній пейзаж. Жінка в с
 аду.\n\n\n&nbsp;\n\n\nПриповісті 26:21-22:\n&nbsp;\nПітер Брейгель Молодший
  (1564-1637). Селяська сварка (1615).\n\n\n&nbsp;21 Вугілля для жару, а дро
 ва огневі, а людина сварлива щоб сварку розпалювати.\n\n\n&nbsp;22 Слова об
 мовника мов ті присмаки, й у нутро живота вони сходять.\n\nКарл Генріх Блох
  (1834-1890). Римська остерія.\n\n\n&nbsp;\n\n\nПлач Єремії 2:20-3:66:&nbsp
 ;\n\n\n2:20 Споглянь, Господи, і подивися, кому Ти зробив отаке? Чи конечни
 м було, щоб жінки їли плід свій, своїх немовлят, яких виплекали? Щоб був у 
 святині Господній забитий священик і пророк?\n\nМікельанджело Буанаротті (1
 475-1564). Пророк Єремія.\n\n\n&nbsp;21 Лежать на землі на вулицях рядом юн
 ак та старий... Попадали діви мої та мої парубки від меча, Ти побив їх в де
 нь гніву Свого, порізав, не мав милосердя...\n\n\n&nbsp;22 Ти викликував, м
 ов на день свята, жахоти мої із довкілля, і врятованого не було, і позостал
 ьця в день гніву Господнього, повигублював ворог мій тих, кого виплекала та
  зростила була...\n\n\n3:1 Я той муж, який бачив біду від жезла Його гніву,
 \n\n\n&nbsp;2 Він провадив мене й допровадив до темряви, а не до світла...\
 n\n\n&nbsp;3 Лиш на мене все знову обертає руку Свою цілий день...\n&nbsp; 
 &nbsp;&nbsp;\nIl&nbsp;Sodoma (1477-1549). Мучеництво Св. Себастіана. &nbsp;
 Фри́да Ка́ло (1907-1954). Розбита колонна (1944).&nbsp;\n\n\n&nbsp;4 Він ви
 снажив тіло моє й мою шкіру, мої кості сторощив,\n\n\n&nbsp;5 обгородив Він
  мене, і мене оточив гіркотою та мукою,\n\n\n&nbsp;6 у темноті мене посадив
 , мов померлих давно...\n&nbsp; &nbsp;\nLéon Bonnat&nbsp;(1833-1922). Йов. 
 Cornelio Schut&nbsp;III (c.1629-1685).&nbsp;Бичування Христа.&nbsp;\n\n\n&n
 bsp;7 Обгородив Він мене і не вийду, тяжкими вчинив Він кайдани мої...\n\n\
 n&nbsp;8 І коли я кричу й голошу, затикає Він вуха Свої на молитву мою...&n
 bsp;\n\nWilliam Holbrook Beard (1824-1900). Арбузна стежка (1871).\n\n\n&nb
 sp;9 Камінням обтесаним обгородив Він дороги мої, повикривлював стежки мої.
 ..\n\n\n&nbsp;10 Він для мене ведмедем чатуючим став, немов лев той у схови
 щі!\n\nRien Poortvliet (1932-1995). Леви.\n\n\n&nbsp;11 Поплутав дороги мої
  та розшарпав мене, учинив Він мене опустошеним!\n\n\n&nbsp;12 Натягнув Сво
 го лука й поставив мене, наче ціль для стріли,\n\n\n&nbsp;13 пустив стріли 
 до нирок моїх з Свого сагайдака...\n\n\n&nbsp;14 Для всього народу свого я 
 став посміховиськом, глумливою піснею їхньою цілий день...\n\nEdward Harris
 on (1824-1887). Євреї в Вавілонській неволі (1861).\n\n\n&nbsp;15 Наситив м
 ене гіркотою, мене напоїв полином...\n\n\n&nbsp;16 І стер мені зуби жорство
 ю, до попелу кинув мене,\n\n\n&nbsp;17 і душа моя спокій згубила, забув я д
 обро...\n\n\n&nbsp;18 І сказав я: Загублена сила моя, та моє сподівання на 
 Господа...\n\nGebhard Fugel&nbsp;(1863-1939). На ріках Вавилонських.\n\n\n&
 nbsp;19 Згадай про біду мою й муку мою, про полин та отруту,\n\n\n&nbsp;20 
 душа моя згадує безперестанку про це, і гнеться в мені...\n\n\n&nbsp;21 Оце
  я нагадую серцеві своєму, тому то я маю надію:\n&nbsp; &nbsp;\nМарк Шагал 
 (1887-1986).&nbsp;Пророк&nbsp;Єремія.&nbsp;Пророк&nbsp;Єремія отримує проро
 цтво.\n\n\n&nbsp;22 Це милість Господня, що ми не погинули, бо не покінчило
 сь Його милосердя,\n\n\n&nbsp;23 нове воно кожного ранку, велика бо вірніст
 ь Твоя!\n\n\n&nbsp;24 Господь це мій уділ, говорить душа моя, тому я надію 
 на Нього складаю!\n\n\n&nbsp;25 Господь добрий для тих, хто надію на Нього 
 кладе, для душі, що шукає Його!\n\nМарк Шагал (1887-1986).&nbsp;Пророк&nbsp
 ;Єремія.&nbsp;&nbsp;\n\n\n&nbsp;26 Добре, коли людина в мовчанні надію клад
 е на спасіння Господнє.&nbsp;\n\n\n&nbsp;27 Добре для мужа, як носить ярмо 
 в своїй молодості,\n\n\n&nbsp;28 нехай він самітно сидить і мовчить, як пок
 лав Він на нього його;\n\n\n&nbsp;29 хай закриє він порохом уста свої, може
  є ще надія;\n\n\n&nbsp;30 хай щоку тому підставляє, хто його б'є, своєю га
 ньбою насичується...\n\nМарк Шагал (1887-1985). Пророк Єремія.\n\n\n&nbsp;3
 1 Бо Господь не навіки ж покине!\n\n\n&nbsp;32 Бо хоч Він і засмутить кого,
  проте змилується за Своєю великою милістю,\n\n\n&nbsp;33 бо не мучить Він 
 з серця Свого, і не засмучує людських синів.\n&nbsp;\nМарк Шагал (1887-1985
 ). Вавилонський полон євреїв.&nbsp;&nbsp;\n\n\n&nbsp;34 Щоб топтати під сво
 їми ногами всіх в'язнів землі,\n\n\n&nbsp;35 щоб перед обличчям Всевишнього
  право людини зігнути,\n\n\n&nbsp;36 щоб гнобити людину у справі судовій йо
 го, оцього не має на оці Господь!\n\n\n&nbsp;37 Хто то скаже і станеться це
 , як Господь того не наказав?\n\n\n&nbsp;38 Хіба не виходить усе з уст Всев
 ишнього, зле та добре?\n\n\n&nbsp;39 Чого ж нарікає людина жива? Нехай скар
 житься кожен на гріх свій.\n&nbsp;&nbsp;&nbsp;\nМарк Шагал (1887-1985). Про
 рок Єремія (1956). Вітраж.\n\n\n&nbsp;40 Пошукаймо доріг своїх та дослідімо
 , і вернімось до Господа!\n\n\n&nbsp;41 підіймімо своє серце та руки до Бог
 а на небі!\n\n\n&nbsp;42 Спроневірились ми й неслухняними стали, тому не пр
 обачив Ти нам,\n\n\n&nbsp;43 закрився Ти гнівом і гнав нас, убивав, не поми
 лував,\n\nМарк Шагал (1887-1985). Ілюстрація до книги пророка Єремія\n\n\n&
 nbsp;44 закрив Себе хмарою, щоб до Тебе молитва моя не дійшла...\n\n\n&nbsp
 ;45 Сміттям та огидою нас Ти вчинив між народами,\n\n\n&nbsp;46 наші всі во
 роги пороззявляли на нас свого рота,\n\n\n&nbsp;47 страх та яма на нас попр
 иходили, руїна й погибіль...\n\nМарк Шагал (1887-1985). Плач Єремії.&nbsp;П
 ророк Єремія кинутий до ями.\n\n\n&nbsp;48 Моє око спливає потоками водними
  через нещастя дочки мого люду...\n\n\n&nbsp;49 Виливається око моє безупин
 но, нема бо перерви,\n\n\n&nbsp;50 аж поки не зглянеться та не побачить Гос
 подь із небес,\n\n\n&nbsp;51 моє око вчиняє журбу для моєї душі через дочок
  усіх мого міста...\n\nАлєксєй Корзухін (1835-1894). Вороги птахів.\n\n\n&n
 bsp;52 Ловлячи, ловлять мене, немов птаха, мої вороги безпричинно,\n\n\n&nb
 sp;53 життя моє в яму замкнули вони, і каміннями кинули в мене...\n&nbsp;\n
 Васілій Пєров (1833-1882). Птахолов.\n\n\n&nbsp;54 Пливуть мені води на гол
 ову, я говорю: Вже погублений я!...\n\n\n&nbsp;55 Кликав я, Господи, Ймення
  Твоє із найглибшої ями,\n\n\n&nbsp;56 Ти чуєш мій голос, не заховуй же вух
 а Свого від зойку мого, від благання мого!\n\n\n&nbsp;57 Ти близький того д
 ня, коли кличу Тебе, Ти говориш: Не бійся!&nbsp;\n\nEduard Julius Friedrich
  Bendemann&nbsp;(1811-1889). Плач Єремії.\n\n\n&nbsp;58 За душу мою Ти змаг
 ався, о Господи, життя моє викупив Ти.\n\n\n&nbsp;59 Ти бачиш, о Господи, к
 ривду мою, розсуди ж Ти мій суд!\n\n\n&nbsp;60 Усю їхню помсту Ти бачиш, вс
 і задуми їхні на мене,\n\n\n&nbsp;61 Ти чуєш, о Господи, їхні наруги, всі з
 адуми їхні на мене,\n\n\n&nbsp;62 мову повстанців на мене та їхнє буркотінн
 я на мене ввесь день...&nbsp;\n\nEduard&nbsp;Bendemann&nbsp;(1811-1889). Де
 портація євреїв до Вавилону.\n\n\n&nbsp;63 Побач їхнє сидіння та їхнє встав
 ання, як завжди глумлива їхня пісня!\n\n\n&nbsp;64 Заплати їм, о Господи, з
 гідно з чином їхніх рук!\n\n\n&nbsp;65 Подай їм темноту на серце, прокляття
  Твоє нехай буде на них!\n\n\n&nbsp;66 Своїм гнівом жени їх, і вигуби їх з-
 під Господніх небес!&nbsp;\n
DTSTAMP:20260430T073335Z
DTSTART:20151030T000000Z
DTEND:20151030T220000Z
SEQUENCE:0
RRULE:FREQ=YEARLY;COUNT=999;INTERVAL=1;BYYEARDAY=+303
TRANSP:OPAQUE
END:VEVENT
END:VCALENDAR