BEGIN:VCALENDAR VERSION:2.0 PRODID:-//jEvents 2.0 for Joomla//EN CALSCALE:GREGORIAN METHOD:PUBLISH BEGIN:VEVENT UID:fb61465cbf68e6580de91701623bee7a CATEGORIES:Біблія за рік на сьогоднi SUMMARY:Біблія за рік на сьогодні DESCRIPTION;ENCODING=QUOTED-PRINTABLE:
5 травня: Судді 21:1-Рут 1:22, Іван
4:4-42, Псалом 104(105):1-15 (РСП, NIV: 104:1-15), Приповісті 14:25
Іван 4:4-42:
4:4 І потрібно було Самарію Йому переходити.
Джеймс Тіссо (1836-1902). Ісус подорожує з учнями.
5 Отож, прибуває Він до самарійського міста, що зветься Сіхар, не далеко від поля, яке Яків був дав своєму синові Йосипові.
6 Там же була Яковова криниця. І Ісус, дорогою зморений, сів отак край криниці. Було коло години десь шостої.
Тарас Шевчен ко (1814-1861). Самарянка.
7 Надходить ось жінка одна з Са марії набрати води. Ісус каже до неї: Дай напитись Мені!
8 Бо у чні Його відійшли були в місто, щоб купити поживи.
Генріх Семірадський (1843-1902). Іс
ус і Самарянка.
9 Тоді каже Йому самарянка: Як же Ти, юдея нин бувши, та просиш напитись від мене, самарянки? Бо юдеї не сходяться із самарянами.
10 Ісус відповів і промовив до неї: Коли б знала ти Божий дар, і Хто Той, Хто говорить тобі: Дай напитись Мені, ти б у Нього п росила, і Він тобі дав би живої води.
C. Michael Dudash (Modern American a rtist). Жива вода.
11 Каже жінка до Нього: І черпака в Теб е, Пане, нема, а криниця глибока, звідки ж маєш Ти воду живу?
1 2 Чи Ти більший за нашого отця Якова, що нам дав цю криницю, і він сам із н еї пив, і сини його, і худоба його?
Bernardo Strozzi (c.1581-1644). Христос і Самарянка.
13 Ісус відповів і ска зав їй: Кожен, хто воду цю п'є, буде прагнути знову.
14 А хто п итиме воду, що Я йому дам, прагнути не буде повік, бо вода, що Я йому дам, стане в нім джерелом тієї води, що тече в життя вічне.
Анжеліка Кауфманн (1741-1 807). Христос і Самарянка.
15 Каже жінка до Нього: Дай мен і, Пане, цієї води, щоб я пити не хотіла, і сюди не приходила брати.
16 Говорить до неї Ісус: Іди, поклич чоловіка свого та й вертайся сюд и.
Гверчино (Giovanni Francesco Barbieri) (1591-1666). Христос і Самарянка.
17 Жінка відповіла та й сказала : Чоловіка не маю... Відказав їй Ісус: Ти добре сказала: Чоловіка не маю. p>
18 Бо п'ятьох чоловіків ти мала, а той, кого маєш тепер, не муж він тобі. Це ти правду сказала.
Алонсо Кано (1601-16 67). Ісус і Самарянка.
19 Каже жінка до Нього: Бачу, Пане, що Пророк Ти.
20 Отці наші вклонялися Богу на цій ось горі, а ви твердите, що в Єрусалимі те місце, де потрібно вклонятись.
2 1 Ісус промовляє до неї: Повір, жінко, Мені, що надходить година, коли ні н а горі цій, ані в Єрусалимі вклонятись Отцеві не будете ви.
22 Ви вклоняєтесь тому, чого ви не знаєте, ми вклоняємось тому, що знаємо, бо спасіння від юдеїв.
Ісус і Самарянка: William Brassey Hole (1846-1917) та&nb sp;Карл Генріх Блох (1834-1890).
23 Але наступає го дина, і тепер вона є, коли богомільці правдиві вклонятися будуть Отцеві в д усі та в правді, бо Отець Собі прагне таких богомільців.
24 Бог є Дух, і ті, що Йому вклоняються, повинні в дусі та в правді вклонятись.&n bsp;
Гверчино (Giovanni Francesco Barbieri) (1591-1666). Христос і Самарянка (2-й варіант). p>
25 Відказує жінка Йому: Я знаю, що прийде Месія, що зветься Христос, як Він прийде, то все розповість нам.
26 Промовляє до неї Ісус: Це Я, що розмовляю з тобою...
Аннібале Каррачі (1560-1609). Ісус і Самарянка біля джерела.
27 І тоді надійшли Його учні, і дивувались, що з жінкою Він розмовляв. Проте жаден із них не спитав: Чого хочеш? або: Про що з нею говориш?
Jacob van Oost the Younger (1639 –1713). Ісус і Самарянка біля джерела та учні, які надходять.
&n bsp;28 Покинула жінка тоді водоноса свого, і побігла до міста, та й людям г оворить:
29 Ходіть но, побачте Того Чоловіка, що сказав мені вс е, що я вчинила. Чи Він не Христос?
< /p>
Франціско Гойя (1746-1828). Дівчина, що носить воду. Soren Emil Carlsen (1853-1932). Натюрморт з мідним водоносом та цибулею.
30 І вони повиходили з міста, і до Нього прийшли.
31 Тим часом же учні просили Його та й каза ли: Учителю, їж!
32 А Він їм відказав: Я маю поживу на їдження, якої не знаєте ви.
33 Питали тоді один одного учні: Хіба хто п риніс Йому їсти?
34 Ісус каже до них: Пожива Моя чинити волю То го, Хто послав Мене, і справу Його довершити.
&nb sp;
< p style="text-align: center;">"Пополовіли поля для жнив" Annie Henrie N ader та Nathan Green (modern Americans).35 Чи не ка жете ви: Ще чотири от місяці, і настануть жнива? А Я вам кажу: Підійміть св ої очі, та гляньте на ниви, як для жнив уже пополовіли вони!
36 А хто жне, той заплату бере, та збирає врожай в життя вічне, щоб хто сіє й хто жне разом раділи.
37 Бо про це поговірка правдива: Хто інш ий сіє, а хто інший жне.
Josef August Unte rsberger (1864-1933). Ісус з учнями: "Пополовіли поля для жнив" p>
38 Я вас жати послав, де ви не працювали: працювали інші, ви ж д о їхньої праці ввійшли.
39 З того ж міста багато-хто із самарян в Нього ввірували через слово жінки, що свідчила: Він сказав мені все, що я вчинила була!
40 А коли самаряни до Нього прийшли, то благали Його, щоб у них позостався. І Він перебув там два дні.
p>
Луї́с Ко́мфорт Ті́ффані (1848-193 3). В Бога ми віруємо! Христос - Господь Суботи.
&nb sp;41 Значно ж більш вони ввірували через слово Його.
42 А до ж інки казали вони: Не за слово твоє ми вже віруємо, самі бо ми чули й пізнал и, що справді Спаситель Він світу!
Псалом 104(10 5):1-15 (РСП, NIV: 104:1-15):
105:1 Дякуйте Го споду, кличте ім'я Його, серед народів звіщайте про чини Його!
Ян де Брай (1627—1697). Цар Давид грає на арфі.
2 С півайте Йому, грайте Йому, говоріть про всі чуда Його!
3 Хваліт ься святим Його Йменням, хай тішиться серце шукаючих Господа!
4 Пошукуйте Господа й силу Його, лице Його завжди шукайте!
5 Пам 'ятайте про чуда Його, які Він учинив, про ознаки Його та про присуди уст Й ого,
Бо г кличе та благословляє Авраама (Літографія компанії Провіденс 1908).< /p>
6 ви, насіння Авраама, раба Його, сини Яковові, вибранці Його!< /p>
7 Він Господь, Бог наш, по цілій землі Його присуди!
&nbs p;8 Він пам'ятає навіки Свого заповіта, те слово, яке наказав був на тисячу родів,
9 що склав Він його з Авраамом, і присягу Свою для ісак а.
Паоло Веронезе (1528-1588). Жертвоприношення Авраама.
&n bsp;10 Він поставив її за Закона для Якова, ізраїлеві заповітом навіки,
11 говорячи: Я дам тобі Край ханаанський, частину спадщини для вас !
12 Тоді їх було невелике число, нечисленні були та приходьки на ній,
13 і ходили вони від народу до народу, від царства до і ншого люду.
Франче́ско А́йец (1791-1882). Зустріч Якова з Лаваном.  ;
14 Не дозволив нікому Він кривдити їх, і за них Він царя м докоряв:
15 Не доторкуйтеся до Моїх помазанців, а пророкам Мо їм не робіте лихого!
Приповісті 14:25:< /p>
Клавдій Лєбєдєв (1852-1916). І сус свідчить фарисеям про Отця.
25 Свідок правдивий визвол ює душі, а свідок обманливий брехні торочить.
Хосе де Мадрадо (1781-1859). Суд синедріона.
Судді 21:1-Рут 1:22:
21:1 І присягнув Ізраїльтянин в Міцпі, говорячи: Жоден із нас не дасть своєї дочки Веніяминові за жінку!
2 І посходився наро д до Бет-Елу, та й сидів там аж до вечора перед Божим лицем. І піднесли вон и голос свій, та й плакали плачем великим.
3 І сказали вон и: Чому, Господи, Боже Ізраїлів, сталося це між Ізраїлем, щоб сьогодні брак увало з Ізраїля одне плем'я?
4 І сталося назавтра, і встав рано народ, та й збудували жертівника, і принесли цілопалення та мирні жертви.< /p>
5 І сказали Ізраїлеві сини: Хто зо всіх Ізраїлевих племен не вв ійшов до зборів до Господа? Бо та присяга була велика на того, хто не прийш ов до Господа, до Міцпи, говорячи: Такий буде конче забитий.
Книга Суддів, розділ 21.
&nbs p;6 І жалували Ізраїлеві сини за Веніямином, своїм братом, та й сказали: Сь огодні відрубане з Ізраїля одне плем'я!
7 Що ми зробимо їм, поз осталим, щодо жінок? А ми присягнули Господом, що не дамо їм із дочок наших за жінок.
8 І сказали вони: Яке одне з Ізраїлевих племен не пр ийшло до Господа до Міцпи? Аж ось виявилось, що з Явешу ґілеадського ніхто не приходив до табору на збори.
9 І був переглянений народ, а о це не було там нікого з мешканців Явешу ґілеадського!
10 І посл ала громада туди дванадцять тисяч чоловіка хоробрих людей, і наказали їм, г оворячи: Ідіть, і повбиваєте мешканців ґілеадського Явешу вістрям меча, і ж інок і дітей.
The Morgan Bibl e (13 століття, Франція).
11 А це та річ, що ви зробите: К ожного чоловіка та кожну жінку, що пізнала чоловіка, зробите закляттям.
12 І знайшли вони з мешканців ґілеадського Явешу чотири сотні дівч ат паннів, що не пізнали чоловіка, і спровадили їх до табору в Шіло, що в х анаанському Краї.
13 І послала вся та громада, а ті говорили до Веніяминових синів, що в Села-Ріммоні, та й кликнули їм: Мир!
14 І вернувся Веніямин того часу, і дали їм тих жінок, яких позоставили при житті, із жінок ґілеадського Явешу. Та не знайшли їм досить.
1 5 А народ той жалував за Веніямином, бо Господь зробив пролома в Ізраїлевих племенах.
Викрадання нареччених веніамінівцями .
16 І сказали старші громади: Що ми зробимо позосталим що до жінок? Бо вигублена жінка з Веніямина.
17 І сказали вони: Ос танки насліддя для Веніямина, і не буде витерте плем'я з Ізраїля.
&nb sp;18 А ми не можемо дати їм жінок із наших дочок, бо Ізраїлеві сини присяг ли, говорячи: Проклятий, хто дає жінку Веніяминові!
John Everett Millais (1829-1896). В икрадання нареччених веніамінівцями.
19 І сказали вони: Ос ь буває рік-у-рік свято Господнє в Шіло, що на північ від Бет-Елу, на схід сонця від дороги, що провадить з Бет-Елу до Сихему, і з півдня від Левони.< /p>
20 І наказали вони Веніяминовим синам, говорячи: Ідіть, і будет е чатувати в виноградниках.
21 І побачите, аж ось дочки Шіла ви йдуть танцювати танці, то ви вийдете з виноградників, та й схопите собі кож ен свою жінку з дочок Шіла, і підете в Веніяминів край.
Юліус Шн орр фон Карольсфельд (1794-1872). Викрадання нареччених веніамінівцями .
22 І буде, коли їхні батьки або їхні брати прийдуть до н ас сваритися, то ми скажемо їм: Змилуйтеся над ними, бо не взяли ми для кож ного з них жінку на війні, і ви не дали їж, тому цього часу ви винні.
23 І зробили так Веніяминові сини, і взяли жінок за числом своїм із тих, що танцювали, що їх вони викрали. І пішли вони, і вернулися до наділу свого, і побудували міста, та й осілися в них.
Гюстав Доре (1832 -1883). Викрадання нареччених веніамінівцями.
24 І порозхо дилися звідти Ізраїлеві сини того часу кожен до племени свого та до роду св ого, і пішли звідти кожен до спадку свого.
25 Того часу не було царя в Ізраїлі, кожен робив, що здавалося правдивим в його очах!
&nb sp;
Рут 1:1-22:
Книга Рут: "Куди б Ти не пі шов, я пійду"
1:1 І сталось за часу, коли судді судили, то був г олод у Краю. І пішов був чоловік з Юдиного Віфлеєму мешкати в моавських пол ях, він і жінка та двоє синів його.
Biblical illustrations by Jim Padgett (Swe et Medaia, 1984).
2 А ім'я тому чоловікові Елімелех, а ім' я жінці його Ноомі; і ім'я двох синів його Махлон і Кілйон, ефратяни з Віфл еєму Юдиного. І прийшли вони на моавські поля, та й залишилися.
Biblical illustrations by Jim Padgett (Sweet Medaia, 1984).
3 І помер Елімелех, муж Ноомі, і зосталася вона та два їхні сини.
4 І взяли вони собі за жінок моавітянок, ім'я о дній Орпа, а ім'я другій Рут. І сиділи вони там близько десяти літ.
& nbsp;5 І повмирали й вони обоє, Махлон та Кілйон. І позосталася та жінка по двох дітях своїх та по чоловікові своєму.
Biblical illustrations by Jim Padgett (Sweet Medaia, 1984).
6 І встала вона та невістки її, і вернулися з моавських піль, бо почула на моавському полі, що Господь згадав про народ Свій, даючи їм х ліба.
7 І вийшла вона з того місця, де була там, та обидві неві стки з нею, та й пішли дорогою, щоб вернутися до Юдиного краю.
Вільям Блейк (1757-1827). Ноомі та її дві невістки.
8 І сказала Ноомі до двох своїх невісток: Ідіть, верніться к ожна до дому своєї матері. І нехай Господь зробить із вами милість, як ви з робили з померлими та зо мною.
9 Нехай Господь дасть вам, і ви знайдете відпочинок кожна в домі свого мужа! І вона поцілувала їх, а вони п ідняли свій голос та плакали.
Юліус Шнорр фон Карольсфельд (1794-18 72). Ноомі та її дві невістки.
10 І вони сказали до неї: Ні, з тобою ми вернемось до народу твого!
11 А Ноомі с казала: Вертайтеся, дочки мої, чого ви підете зо мною? Чи я маю ще в утробі своїй синів, а вони стануть вам за чоловіків?
12 Верніться, до чки мої, ідіть, бо я занадто стара, щоб бути для мужа. А коли б я й сказала : Маю надію, і коли б цієї ночі була з мужем, і також породила синів,
13 чи ж ви чекали б їх, аж поки повиростають? Чи ж ви зв'язалися б з ними, щоб не бути замужем? Ні, дочки мої, бо мені значно гірше, як вам, бо Господня рука знайшла мене.
Ноомі та її дві невістки: Ary Scheffe r (1795-1858) та George Dawe (1781-1829).
14 І п ідняли вони голос свій, і заплакали ще. І поцілувала Орпа свою свекруху, а Рут пригорнулася до неї.
15 І сказала Ноомі: Ось зовиця твоя ве рнулася до народу свого та до богів своїх, вернися й ти за зовицею своєю! p>
Гюстав Доре (1832-1883). Ноомі та її дві невістки.
16 А Рут відказала: Не силуй мене, щоб я покинула тебе, щоб я вернулася від т ебе, бо куди підеш ти, туди піду й я, а де житимеш ти, там житиму й я. Наро д твій буде мій народ, а Бог твій мій Бог.
17 Де помреш ти, там помру й я, і там буду похована. Нехай Господь зробить мені так, і так неха й додасть, і тільки смерть розлучить мене з тобою.
18 І побачил а Ноомі, що вона настоює йти за нею, і перестала вговорювати її.
Pieter Lastman (1583–1633). Рут та Ноомі.
19 І пішли вони вдвох, аж прийшли до Віфлеєму. І сталося, коли вони входили до Віфлеєму, то зашуміло все місто про них, і говорили: Чи це Ноомі?
&nb sp;20 А вона сказала їм: Не кличте мене: Ноомі, кличте мене: Мара, бо велик у гіркоту зробив мені Всемогутній.
21 Я заможною пішла була, та порожньою вернув мене Господь. Чого кличете мене: Ноомі, коли Господь свід чив проти мене, а Всемогутній послав мені горе?
22 І вернулася Ноомі та з нею моавітянка Рут, невістка її, що верталася з моавських піль. І прийшли вони до Віфлеєму на початку жнив ячменю.
Карта для книги Рут.
  ;
DTSTAMP:20240329T152657Z DTSTART:20150505T000000Z DTEND:20150505T220000Z SEQUENCE:0 RRULE:FREQ=YEARLY;COUNT=999;INTERVAL=1;BYYEARDAY=+125 TRANSP:OPAQUE END:VEVENT END:VCALENDAR