BEGIN:VCALENDAR VERSION:2.0 PRODID:-//jEvents 2.0 for Joomla//EN CALSCALE:GREGORIAN METHOD:PUBLISH BEGIN:VEVENT UID:fb61465cbf68e6580de91701623bee7a CATEGORIES:Біблія за рік на сьогоднi SUMMARY:Біблія за рік на сьогодні DESCRIPTION;ENCODING=QUOTED-PRINTABLE:5 травня: Судді 21:1-Рут 1:22, Іван 4:4-42, Псалом 104(105):1-15 (РСП, NIV: 104:1-15), Приповісті 14:25\n\n\nІван 4:4-42:\n\n\n4:4 І потрібно бул о Самарію Йому переходити.\n \nДжеймс Тіссо (1836-1902). Ісус подорожу є з учнями.\n\n\n 5 Отож, прибуває Він до самарійського міста, що звет ься Сіхар, недалеко від поля, яке Яків був дав своєму синові Йосипові.\n\n\ n 6 Там же була Яковова криниця. І Ісус, дорогою зморений, сів отак кр ай криниці. Було коло години десь шостої.\n\nТарас Шевченко (1814-1861). Са марянка.\n\n\n 7 Надходить ось жінка одна з Самарії набрати води. Ісус каже до неї: Дай напитись Мені!\n\n\n 8 Бо учні Його відійшли були в місто, щоб купити поживи.\n\nГенріх Семірадський (1843-1902). Ісус і Самаря нка.\n\n\n 9 Тоді каже Йому самарянка: Як же Ти, юдеянин бувши, та про сиш напитись від мене, самарянки? Бо юдеї не сходяться із самарянами.\n\n\n  10 Ісус відповів і промовив до неї: Коли б знала ти Божий дар, і Хто Той, Хто говорить тобі: Дай напитись Мені, ти б у Нього просила, і Він тобі дав би живої води.\n \nC. Michael Dudash (Modern American artist). Жи ва вода.\n\n\n 11 Каже жінка до Нього: І черпака в Тебе, Пане, нема, а криниця глибока, звідки ж маєш Ти воду живу?\n\n\n 12 Чи Ти більший з а нашого отця Якова, що нам дав цю криницю, і він сам із неї пив, і сини йо го, і худоба його?\n \nBernardo Strozzi (c.1581-1644). Христос і Самар янка.\n\n\n 13 Ісус відповів і сказав їй: Кожен, хто воду цю п'є, буде прагнути знову.\n\n\n 14 А хто питиме воду, що Я йому дам, прагнути н е буде повік, бо вода, що Я йому дам, стане в нім джерелом тієї води, що те че в життя вічне.\n \nАнжеліка Кауфманн (1741-1807). Христос і Самарян ка.\n\n\n 15 Каже жінка до Нього: Дай мені, Пане, цієї води, щоб я пит и не хотіла, і сюди не приходила брати.\n\n\n 16 Говорить до неї Ісус: Іди, поклич чоловіка свого та й вертайся сюди.\n \nГверчино (Giovanni Francesco Barbieri) (1591-1666). Христос і Самарянка.\n\n\n  ;17 Жінка відповіла та й сказала: Чоловіка не маю... Відказав їй Ісус: Ти д обре сказала: Чоловіка не маю.\n\n\n 18 Бо п'ятьох чоловіків ти мала, а той, кого маєш тепер, не муж він тобі. Це ти правду сказала.\n \nАло нсо Кано (1601-1667). Ісус і Самарянка.\n\n\n 19 Каже жінка до Нього: Бачу, Пане, що Пророк Ти.\n\n\n 20 Отці наші вклонялися Богу на цій ос ь горі, а ви твердите, що в Єрусалимі те місце, де потрібно вклонятись.\n\n \n 21 Ісус промовляє до неї: Повір, жінко, Мені, що надходить година, коли ні на горі цій, ані в Єрусалимі вклонятись Отцеві не будете ви.\n\n\n& nbsp;22 Ви вклоняєтесь тому, чого ви не знаєте, ми вклоняємось тому, що зна ємо, бо спасіння від юдеїв.\n     \nІсус і Самарянка: W illiam Brassey Hole (1846-1917) та Карл Генріх Блох (1834-1890).\n\n\n  23 Але наступає година, і тепер вона є, коли богомільці правдиві вкло нятися будуть Отцеві в дусі та в правді, бо Отець Собі прагне таких богоміл ьців.\n\n\n 24 Бог є Дух, і ті, що Йому вклоняються, повинні в дусі та в правді вклонятись. \n \nГверчино (Giovanni Francesco Barbieri)  (1591-1666). Христос і Самарянка (2-й варіант).\n 25 Відказ ує жінка Йому: Я знаю, що прийде Месія, що зветься Христос, як Він прийде, то все розповість нам.\n\n\n 26 Промовляє до неї Ісус: Це Я, що розмов ляю з тобою...\n \nАннібале Каррачі (1560-1609). Ісус і Самарянка біля джерела.\n\n\n 27 І тоді надійшли Його учні, і дивувались, що з жінко ю Він розмовляв. Проте жаден із них не спитав: Чого хочеш? або: Про що з не ю говориш?\n Jacob van Oost the Younger (1639–1713). Ісус і Самар янка біля джерела та учні, які надходять.\n\n\n 28 Покинула жінка тоді водоноса свого, і побігла до міста, та й людям говорить:\n\n\n 29 Ход іть но, побачте Того Чоловіка, що сказав мені все, що я вчинила. Чи Він не Христос?\n \nФранціско Гойя (1746-1828). Дівчина, що носить воду.  ;Soren Emil Carlsen (1853-1932). Натюрморт з мідним водоносом та цибулею.\n \n\n 30 І вони повиходили з міста, і до Нього прийшли.\n\n\n 31 Т им часом же учні просили Його та й казали: Учителю, їж!\n\n\n 32 А Він їм відказав: Я маю поживу на їдження, якої не знаєте ви.\n\n\n 33 Пит али тоді один одного учні: Хіба хто приніс Йому їсти?\n\n\n 34 Ісус ка же до них: Пожива Моя чинити волю Того, Хто послав Мене, і справу Його дове ршити.\n    \n"Пополовіли поля для жнив" Annie Henrie Nader та Nathan Green (modern Americans). \n\n\n 35 Чи не кажете ви: Ще чотири от місяці, і настануть жнива? А Я вам кажу: Підійміть свої очі, та гляньте на ниви, як для жнив уже пополовіли вони!\n\n\n 36 А хто жне, той заплату бере, та збирає врожай в життя вічне, щоб хто сіє й хто жне раз ом раділи.\n\n\n 37 Бо про це поговірка правдива: Хто інший сіє, а хто інший жне.\n \nJosef August Untersberger (1864-1933). Ісус з учнями: "Пополовіли поля для жнив"\n\n\n 38 Я вас жати послав, де ви не працювали: працювали інші, ви ж до їхньої праці ввійшли.\n\n\n&nbs p;39 З того ж міста багато-хто із самарян в Нього ввірували через слово жін ки, що свідчила: Він сказав мені все, що я вчинила була!\n\n\n 40 А ко ли самаряни до Нього прийшли, то благали Його, щоб у них позостався. І Він перебув там два дні.\n\nЛуї́с Ко́мфорт Ті́ффані (1848-1933). В Бога ми віруємо! Христос - Господь Суботи.  \n\n\n 41 Значно ж біль ш вони ввірували через слово Його.\n\n\n 42 А до жінки казали вони: Не за слово твоє ми вже віруємо, самі бо ми чули й пізнали, що справді Спасит ель Він світу!\n\n\n \n\n\nПсалом 104(105):1-15 (РСП, NIV: 104:1- 15):\n\n\n105:1 Дякуйте Господу, кличте ім'я Його, серед народів звіщайте п ро чини Його!\n \nЯн де Брай (1627—1697). Цар Давид грає на арфі.\n\n\ n 2 Співайте Йому, грайте Йому, говоріть про всі чуда Його!\n\n\n  ;3 Хваліться святим Його Йменням, хай тішиться серце шукаючих Господа!\n\n\ n 4 Пошукуйте Господа й силу Його, лице Його завжди шукайте!\n\n\n&nbs p;5 Пам'ятайте про чуда Його, які Він учинив, про ознаки Його та про присуд и уст Його,\n\nБог кличе та благословляє Авраама (Літографія компанії Прові денс 1908).\n\n\n 6 ви, насіння Авраама, раба Його, сини Яковові, вибр анці Його!\n\n\n 7 Він Господь, Бог наш, по цілій землі Його присуди!\ n\n\n 8 Він пам'ятає навіки Свого заповіта, те слово, яке наказав був на тисячу родів,\n\n\n 9 що склав Він його з Авраамом, і присягу Свою для ісака.\n \nПаоло Веронезе (1528-1588). Жертвоприношення Авраама.\n \n\n 10 Він поставив її за Закона для Якова, ізраїлеві заповітом навік и,\n\n\n 11 говорячи: Я дам тобі Край ханаанський, частину спадщини дл я вас!\n\n\n 12 Тоді їх було невелике число, нечисленні були та приход ьки на ній,\n\n\n 13 і ходили вони від народу до народу, від царства д о іншого люду.\n\nФранче́ско А́йец (1791-1882). Зустріч Якова з Лаваном.&nb sp;\n\n\n 14 Не дозволив нікому Він кривдити їх, і за них Він царям до коряв:\n\n\n 15 Не доторкуйтеся до Моїх помазанців, а пророкам Моїм не робіте лихого!\n\n\n \n\n\nПриповісті 14:25:\n \nКлавдій Лєбєдєв (1852-1916). Ісус свідчить фарисеям про Отця.\n\n\n 25 Свідок правдив ий визволює душі, а свідок обманливий брехні торочить.\n \nХосе де Мад радо (1781-1859). Суд синедріона.\n\n\n \n\n\nСудді 21:1-Рут 1:22:&nbs p;\n\n\n21:1 І присягнув Ізраїльтянин в Міцпі, говорячи: Жоден із нас не да сть своєї дочки Веніяминові за жінку!\n\n\n 2 І посходився народ до Бе т-Елу, та й сидів там аж до вечора перед Божим лицем. І піднесли вони голос свій, та й плакали плачем великим.\n\nКнига Суддів\n\n\n 3 І сказали вони: Чому, Господи, Боже Ізраїлів, сталося це між Ізраїлем, щоб сьогодні б ракувало з Ізраїля одне плем'я?\n\n\n 4 І сталося назавтра, і встав ра но народ, та й збудували жертівника, і принесли цілопалення та мирні жертви .\n\n\n 5 І сказали Ізраїлеві сини: Хто зо всіх Ізраїлевих племен не в війшов до зборів до Господа? Бо та присяга була велика на того, хто не прий шов до Господа, до Міцпи, говорячи: Такий буде конче забитий.\n\nКнига Судд ів, розділ 21.\n\n\n 6 І жалували Ізраїлеві сини за Веніямином, своїм братом, та й сказали: Сьогодні відрубане з Ізраїля одне плем'я!\n\n\n  7 Що ми зробимо їм, позосталим, щодо жінок? А ми присягнули Господом, що не дамо їм із дочок наших за жінок.\n\n\n 8 І сказали вони: Яке одне з І зраїлевих племен не прийшло до Господа до Міцпи? Аж ось виявилось, що з Яве шу ґілеадського ніхто не приходив до табору на збори.\n\n\n 9 І був пе реглянений народ, а оце не було там нікого з мешканців Явешу ґілеадського!\ n\n\n 10 І послала громада туди дванадцять тисяч чоловіка хоробрих люд ей, і наказали їм, говорячи: Ідіть, і повбиваєте мешканців ґілеадського Яве шу вістрям меча, і жінок і дітей.\n\nThe Morgan Bible (13 століття, Фр анція).\n\n\n 11 А це та річ, що ви зробите: Кожного чоловіка та кожну жінку, що пізнала чоловіка, зробите закляттям.\n\n\n 12 І знайшли вон и з мешканців ґілеадського Явешу чотири сотні дівчат паннів, що не пізнали чоловіка, і спровадили їх до табору в Шіло, що в ханаанському Краї.\n\n\n&n bsp;13 І послала вся та громада, а ті говорили до Веніяминових синів, що в Села-Ріммоні, та й кликнули їм: Мир!\n\n\n 14 І вернувся Веніямин того часу, і дали їм тих жінок, яких позоставили при житті, із жінок ґілеадсько го Явешу. Та не знайшли їм досить.\n\n\n 15 А народ той жалував за Вен іямином, бо Господь зробив пролома в Ізраїлевих племенах.\n\nВикрадання нар еччених веніамінівцями.\n\n\n 16 І сказали старші громади: Що ми зроби мо позосталим щодо жінок? Бо вигублена жінка з Веніямина.\n\n\n 17 І с казали вони: Останки насліддя для Веніямина, і не буде витерте плем'я з Ізр аїля.\n\n\n 18 А ми не можемо дати їм жінок із наших дочок, бо Ізраїле ві сини присягли, говорячи: Проклятий, хто дає жінку Веніяминові!\n\nJohn E verett Millais (1829-1896). Викрадання нареччених веніамінівцями.\n\n\n&nbs p;19 І сказали вони: Ось буває рік-у-рік свято Господнє в Шіло, що на півні ч від Бет-Елу, на схід сонця від дороги, що провадить з Бет-Елу до Сихему, і з півдня від Левони.\n\n\n 20 І наказали вони Веніяминовим синам, го ворячи: Ідіть, і будете чатувати в виноградниках.\n\n\n 21 І побачите, аж ось дочки Шіла вийдуть танцювати танці, то ви вийдете з виноградників, та й схопите собі кожен свою жінку з дочок Шіла, і підете в Веніяминів край .\n\nЮліус Шнорр фон Карольсфельд (1794-1872). Викрадання нареччених в еніамінівцями.\n\n\n 22 І буде, коли їхні батьки або їхні брати прийду ть до нас сваритися, то ми скажемо їм: Змилуйтеся над ними, бо не взяли ми для кожного з них жінку на війні, і ви не дали їж, тому цього часу ви винні .\n\n\n 23 І зробили так Веніяминові сини, і взяли жінок за числом сво їм із тих, що танцювали, що їх вони викрали. І пішли вони, і вернулися до н аділу свого, і побудували міста, та й осілися в них.\n\nГюстав Доре (1832-1 883). Викрадання нареччених веніамінівцями.\n\n\n 24 І порозходилися з відти Ізраїлеві сини того часу кожен до племени свого та до роду свого, і п ішли звідти кожен до спадку свого.\n\n\n 25 Того часу не було царя в І зраїлі, кожен робив, що здавалося правдивим в його очах!\n\n\n \n\n\nР ут 1:1-22: \n\nКнига Рут: "Куди б Ти не пішов, я пійду"\n\n\n1:1 І ста лось за часу, коли судді судили, то був голод у Краю. І пішов був чоловік з Юдиного Віфлеєму мешкати в моавських полях, він і жінка та двоє синів його .\n\nBiblical illustrations by Jim Padgett (Sweet Medaia, 1984).\n\n\n  ;2 А ім'я тому чоловікові Елімелех, а ім'я жінці його Ноомі; і ім'я двох си нів його Махлон і Кілйон, ефратяни з Віфлеєму Юдиного. І прийшли вони на мо авські поля, та й залишилися.\n\nBiblical illustrations by Jim Padgett (Swe et Medaia, 1984).\n\n\n 3 І помер Елімелех, муж Ноомі, і зосталася вон а та два їхні сини.\n\n\n 4 І взяли вони собі за жінок моавітянок, ім' я одній Орпа, а ім'я другій Рут. І сиділи вони там близько десяти літ.\n\n\ n 5 І повмирали й вони обоє, Махлон та Кілйон. І позосталася та жінка по двох дітях своїх та по чоловікові своєму.\n\nBiblical illustrations by J im Padgett (Sweet Medaia, 1984).\n\n\n 6 І встала вона та невістки її, і вернулися з моавських піль, бо почула на моавському полі, що Господь зга дав про народ Свій, даючи їм хліба.\n\n\n 7 І вийшла вона з того місця , де була там, та обидві невістки з нею, та й пішли дорогою, щоб вернутися до Юдиного краю.\n\nВільям Блейк (1757-1827). Ноомі та її дві невістки.\n\n \n 8 І сказала Ноомі до двох своїх невісток: Ідіть, верніться кожна до дому своєї матері. І нехай Господь зробить із вами милість, як ви зробили з померлими та зо мною.\n\n\n 9 Нехай Господь дасть вам, і ви знайдете відпочинок кожна в домі свого мужа! І вона поцілувала їх, а вони підняли с вій голос та плакали.\n\nЮліус Шнорр фон Карольсфельд (1794-1872).&nbs p;Ноомі та її дві невістки.\n\n\n 10 І вони сказали до неї: Ні, з тобо ю ми вернемось до народу твого!\n\n\n 11 А Ноомі сказала: Вертайтеся, дочки мої, чого ви підете зо мною? Чи я маю ще в утробі своїй синів, а вони стануть вам за чоловіків?\n\n\n 12 Верніться, дочки мої, ідіть, бо я занадто стара, щоб бути для мужа. А коли б я й сказала: Маю надію, і коли б цієї ночі була з мужем, і також породила синів,\n\n\n 13 чи ж ви чека ли б їх, аж поки повиростають? Чи ж ви зв'язалися б з ними, щоб не бути зам ужем? Ні, дочки мої, бо мені значно гірше, як вам, бо Господня рука знайшла мене.\n   \nНоомі та її дві невістки: Ary Scheffer&nbs p;(1795-1858) та George Dawe (1781-1829).\n\n\n 14 І підняли вони голос свій, і заплакали ще. І поцілувала Орпа свою свекруху, а Рут пригорн улася до неї.\n\n\n 15 І сказала Ноомі: Ось зовиця твоя вернулася до н ароду свого та до богів своїх, вернися й ти за зовицею своєю!\n\nГюстав Дор е (1832-1883). Ноомі та її дві невістки.\n\n\n 16 А Рут відказала : Не силуй мене, щоб я покинула тебе, щоб я вернулася від тебе, бо куди під еш ти, туди піду й я, а де житимеш ти, там житиму й я. Народ твій буде мій народ, а Бог твій мій Бог.\n\n\n 17 Де помреш ти, там помру й я, і там буду похована. Нехай Господь зробить мені так, і так нехай додасть, і тіль ки смерть розлучить мене з тобою.\n\n\n 18 І побачила Ноомі, що вона н астоює йти за нею, і перестала вговорювати її.\n\nPieter Lastman (1583 –1633). Рут та Ноомі.\n\n\n 19 І пішли вони вдвох, аж прийшли до Віфле єму. І сталося, коли вони входили до Віфлеєму, то зашуміло все місто про ни х, і говорили: Чи це Ноомі?\n\n\n 20 А вона сказала їм: Не кличте мене : Ноомі, кличте мене: Мара, бо велику гіркоту зробив мені Всемогутній.\n\n\ n 21 Я заможною пішла була, та порожньою вернув мене Господь. Чого кли чете мене: Ноомі, коли Господь свідчив проти мене, а Всемогутній послав мен і горе?\n\n\n 22 І вернулася Ноомі та з нею моавітянка Рут, невістка ї ї, що верталася з моавських піль. І прийшли вони до Віфлеєму на початку жни в ячменю.\n\nКарта для книги Рут.\n \n DTSTAMP:20260506T040331Z DTSTART:20150505T000000Z DTEND:20150505T220000Z SEQUENCE:0 RRULE:FREQ=YEARLY;COUNT=999;INTERVAL=1;BYYEARDAY=+125 TRANSP:OPAQUE END:VEVENT END:VCALENDAR