BEGIN:VCALENDAR VERSION:2.0 PRODID:-//jEvents 2.0 for Joomla//EN CALSCALE:GREGORIAN METHOD:PUBLISH BEGIN:VEVENT UID:b9339bf3ff10c1cac614c73c2b931951 CATEGORIES:Біблія за рік на сьогоднi SUMMARY:Біблія за рік на сьогодні DESCRIPTION;ENCODING=QUOTED-PRINTABLE:17 травня: 1Самуїла 20:1-21:15, Іван 9:1-41, Псалом 112(113):1-113(114 -115):8 (РСП, NIV: 113:1-114:8), Приповісті 15:15-17\n\n\nІван 9:1-41:\n\n\ n9:1 А коли Він проходив, побачив чоловіка, що сліпим був з народження.\n&n bsp;\nНікола Пуссен (1594-1665). Зцілення Сліпця біля Єрихону.\n\n\n 2 І спитали Його учні Його, говорячи: Учителю, хто згрішив: чи він сам, чи б атьки його, що сліпим він родився?\n\n\n 3 Ісус відповів: Не згрішив а ні він, ні батьки його, а щоб діла Божі з'явились на ньому.\n\n\n 4 Ми мусимо виконувати діла Того, Хто послав Мене, аж поки є день. Надходить он ніч, коли жаден нічого не зможе виконувати.\n \nEustache Le Sueu r or Lesueur (1617-1655). Зцілення сліпця. \n\n\n  5 Доки Я в світі, Я Світло для світу.\n\n\n 6 Промовивши це, Він сплюн ув на землю, і з слини грязиво зробив, і очі сліпому помазав грязивом,\n\n\ n 7 і до нього промовив: Піди, умийся в ставку Сілоам визначає це Посл аний. Тож пішов той і вмився, і вернувся видющим...\n \n Джеймс Т іссо (1836-1902). Сліпий вмивається у ставку.\n\n\n 8 А сусіди та ті, що бачили перше його, як був він сліпий, говорили: Чи ж не той це, що сидів та просив?\n\n\n 9 Говорили одні, що це він, а інші казали: Ні, подіб ний до нього. А він відказав: Це я!\n\n\n 10 І питали його: Як же очі відкрились тобі?\n\n\n 11 А той оповідав: Чоловік, що Його звуть Ісусо м, грязиво зробив, і очі помазав мені, і до мене сказав: Піди в Сілоам та й умийся. Я ж пішов та й умився, і став бачити.\n\n\n 12 І сказали до н ього: Де Він? Відказує той: Я не знаю.\n\n\n 13 Ведуть тоді до фарисеї в того, що був перше незрячий.\n\n\n 14 А була то субота, як грязиво І сус учинив і відкрив йому очі.\n \nLucas van Leyden (1494-1533). Зцілення сліпого.\n\n\n 15 І знов запитали його й фарисеї, як видющим він став. А він розповів їм: Грязиво поклав Він на очі мені, а я вмився, та й бачу.\n\n\n 16 Тоді деякі з фарисеїв казали: Не від Бога Оцей Чолов ік, бо суботи не держить. А інші казали: Як же чуда такі може грішна людина чинити? І незгода між ними була.\n\nІсус відкриває очі сліпонародженому.&n bsp;Візантійська мозаїка.\n\n\n 17 Тому знову говорять сліпому: Що ти кажеш про Нього, коли очі відкрив Він тобі? А той відказав: Він Пророк!\n\n \n 18 Юдеї проте йому не повірили, що незрячим він був і прозрів, аж п оки не покликано батьків того прозрілого.\n\n\n 19 І запитали їх, кажу чи: Чи ваш оце син, про якого ви кажете, ніби родився сліпим? Як же він теп ер бачить?\n \nДжеймс Тіссо (1836-1902). Первосвященики Анна і Кайяфа. \n\n\n 20 А батьки його відповіли та сказали: Ми знаєм, що цей то наш син, і що він народився сліпим.\n\n\n 21 Але як тепер бачить, не знаєм о, або хто йому очі відкрив, ми не відаємо. Поспитайте його, він дорослий, хай сам скаже про себе...\n\n\n 22 Таке говорили батьки його, бо бояли сь юдеїв: юдеї бо вже були змовились, як хто за Христа Його визнає, щоб той був відлучений від синагоги.\n\n\n 23 Ось тому говорили батьки його: Він дорослий, його поспитайте.\n\n\n 24 І покликали вдруге того чолові ка, що був сліпим, і сказали йому: Віддай хвалу Богові. Ми знаємо, що грішн ий Отой Чоловік.\n \nДжеймс Тіссо (1836-1902). Сліпий свідчить про сво є зцілення юдеям.\n\n\n 25 Але він відповів: Чи Він грішний не знаю. О дне тільки знаю, що я був сліпим, а тепер бачу!...\n\n\n 26 І спитали його: Що тобі Він зробив? Як відкрив тобі очі?\n\n\n 27 Відповів він д о них: Я вже вам говорив, та не слухали ви. Що бажаєте знову почути? Може й ви Його учнями хочете стати?\n\n\n 28 А вони його вилаяли та й сказал и: То ти Його учень, а ми учні Мойсеєві.\n\n\n 29 Ми знаємо, що Бог го ворив до Мойсея, звідки ж узявся Оцей, ми не відаємо.\n\n\n 30 Відпові в чоловік і сказав їм: То ж воно й дивно, що не знаєте ви, звідки Він, а Ві н мені очі відкрив!\n\nЕль Греко (1541-1614). Зцілення сліпонародженного.\n \n\n 31 Та ми знаємо, що грішників Бог не послухає; хто ж богобійний, і виконує волю Його, того слухає Він.\n\n\n 32 Відвіку не чувано, щоб хто очі відкрив був сліпому з народження.\n\n\n 33 Коли б не від Бога був Цей, Він нічого не міг би чинити.\n\n\n 34 Вони відповіли та й ска зали йому: Ти ввесь у гріхах народився, і чи тобі нас учити? І геть його ви гнали.\n\nDuccio (1260–1319), Healing of the Man Born Blind (1308-11)\n\n\n  35 Дізнався Ісус, що вони того вигнали геть, і, знайшовши його, запит ав: Чи віруєш ти в Сина Божого?\n\n\n 36 Відповів той, говорячи: Хто ж то, Пане, Такий, щоб я вірував у Нього?\n\n\n 37 Промовив до нього Іс ус: І ти бачив Його, і Той, Хто говорить з тобою то Він!...\n\n\n 38 А він відказав: Я вірую, Господи! І вклонився Йому.\n \nІсус відкриває очі сліпонародженому. Старовинна фреска.\n\n\n 39 І промовив Ісус: На суд Я прийшов у цей світ, щоб бачили темні, а видющі щоб стали незрячі.\n\n \n 40 І почули це деякі з тих фарисеїв, що були з Ним, та й сказали Йо му: Чи ж і ми невидющі?\n     \nDomenico Ghirlandaio (1 449-1494). Ісус - Чоловік Скорботи. (1480-1490) Васілій Суріков (1848-1916) . Зцілення сліпонародженого.\n\n\n 41 Відказав їм Ісус: Якби ви невидю щі були, то не мали б гріха; а тепер ви говорите: Бачимо, то й ваш гріх зос тається при вас!\n\n\n \n\n\nПсалом 112(113):1-113(114-115):8 (РС П, NIV: 113:1-114:8):\n\nAlbert Bierstadt (1830-1902). Гора адамс, Ваш ингтон.\n\n\n113:1 Алілуя! Хваліте, Господні раби, хваліть ім'я Господа!\n\ n\n 2 Нехай буде благословенне Господнє ім'я відтепер і навіки!\n\nІва н Айвазовський (1817-1900). Острів Родос. \n\n\n 3 Від сходу сонц я аж до заходу його прославляйте Господнє ім'я!\n\n\n 4 Господь підійм ається над усі народи, Його слава понад небеса!\n\n\n 5 Хто подібний д о Господа, нашого Бога, що мешкає на висоті,\n\n\n 6 та знижується, що б побачити те, що на небесах і на землі?\n\nThomas Cole (1801-1848). В ид на ніагару здалека.\n\n\n 7 Бідаря Він підводить із пороху, зо сміт тя підіймає нужденного,\n\n\n 8 щоб його посадити з вельможними, з вел ьможними люду Його!\n\n\n 9 Він неплідну в домі садовить за радісну ма тір дітей! Алілуя!\n\n\n114:1 Як виходив ізраїль з Єгипту, від народу чужог о дім Яковів,\n\n\n 2 Юда став за святиню Йому, а ізраїль Його пануван ням!\n Frederick Arthur Bridgman (1847-1928). Загибель армії фараона. \n\n\n 3 Побачило море все це і побігло, Йордан поверну вся назад!\n\n\n 4 Гори скакали, немов баранці, а пагірки немов ті ягн ята!\n\n\n 5 Що тобі, море, що ти втікаєш? Йордане, що ти повернувся н азад?\n\n\n 6 Чого скачете, гори, немов баранці, а пагірки мов ті ягня та?\n\nІван Айвазовський (1817-1900). Хвиля.\n\n\n 7 Тремти, земле, пе ред Господнім лицем, перед лицем Бога Якова,\n\n\n 8 що скелю обертає в озеро водне, а кремінь на водне джерело!\n\nAlbert Bierstadt (1830-1 902). Пейзаж у Скелястих горах.\n\n\n \n\n\nПриповісті 15:15-17:\n\n\n  15 Нужденному всі дні лихі, кому ж добре на серці, у того гостина пос тійно.\n \nЛеонардо Бассано (1557-1622). Багач і Лазар.\n\n\n 16 Ліпше мале у Господньому страху, ані ж скарб великий, та тривога при тому.\ n \nФриц фон Уде (1848-1911)/ "Прийди, Господи Ісусе, будь мій гість, і благослови, що кожний їсть." \n\n\n 17 Ліпша пожива яринна, і п ри тому любов, аніж тучний віл, та ненависть при тому. \n\nEric Enstro m (1875-1968). Благодать (фотографія, 1918 року).\n\n\n \n\n\n1Са муїла 20:1-21:15:\n\n\n20:1 І втік Давид з Найоту в Рамі, і прийшов та й ск азав перед Йонатаном: Що я зробив, яка провина моя й який мій гріх перед ба тьком твоїм, що він шукає моєї душі?\n\n\n 2 А той відказав: Борони Бо же, ти не помреш! Таж батько мій не робить жодної справи, великої чи справи малої, коли не відкриває на вухо мені, то чому мій батько заховає від мене цю справу? Цього не буде!\n\nДжеймс Тіссо (1836-1902). Давид і Йонатан.\n\ n\n 3 А Давид іще присягнув та й сказав: Добре пізнав твій батько, що я знайшов милість в очах твоїх. І сказав він: Нехай не довідається про те Й онатан, щоб не був він засмучений. Але як живий Господь і як жива душа твоя , між мною та смертю не більше кроку!\n\n\n 4 І сказав Йонатан до Дави да: Що підкаже душа твоя, те зроблю тобі!\n\n\n 5 І сказав Давид до Йо натана: Ось узавтра новомісяччя, коли звичайно сиджу я з царем, щоб їсти з ним. Але ти відпусти мене, а я сховаюся в полі аж до третього вечора.\n\nГю став Доре (1832-1883). Давид і Йонатан.\n\n\n 6 Якщо дійсно згада є про мене твій батько, то скажеш, що конче жадав від мене Давид, щоб йому забігти до свого міста Віфлеєму, бо там річна жертва для всього роду його.\ n\n\n 7 Якщо він скаже так: Добре! то мир твоєму рабові. А якщо дійсно запалає йому гнів, то знай, що постановлене те зло від нього.\n\n\n 8 І зробиш милість своєму рабові, бо ти ввів свого раба в Господній заповіт із собою. А якщо є на мені провина, убий мене ти, а до батька твого пощо ме не вести?\n\nCima da Conegliano (1459/1460-15171518). Давид і Йонатан. \n\n\n 9 І відказав Йонатан: Борони тебе, Боже! Бо якщо справді пізнаю , що в мого батька постановлене зло, щоб прийшло на тебе, чи ж того я не ро зкажу тобі?\n\n\n 10 І сказав Давид до Йонатана: Хто повідомить мене, якщо батько твій відповість тобі жорстоке?\n\n\n 11 А Йонатан сказав д о Давида: Ходи ж, і вийдемо на поле. І вийшли вони обидва на поле.\n\n\n&nb sp;12 І сказав Йонатан до Давида: Свідок Господь, Бог Ізраїлів, що післязав тра цього часу вивідаю я батька свого. Нехай скарає мене Бог, якщо тоді не пошлю до тебе, і не сповіщу тебе,\n\n\n 13 так нехай зробить Господь Й онатану, і так нехай додасть! А якщо моєму батькові вгодно зробити зло тобі , то сповіщу тебе, і відішлю тебе, і ти підеш у мирі, а Господь буде з тобо ю, як Він був із моїм батьком.\n\n\n 14 І ти, якщо я буду ще живий, хі ба не зробиш зо мною Господньої милости? Коли ж я помру,\n\n\n 15 то н е відбирай своєї милости від дому мого навіки, а навіть тоді, як Господь по нищить усіх Давидових ворогів із поверхні землі.\n\n\n 16 І нехай пошу кає Господь душі від Давидових ворогів! І склав Йонатан умову з Давидовим д омом.\n\nРембрандт (1606-1669). Давид і Йонатан.\n\n\n 17 І Йонатан да лі присягався Давидові в своїй любові до нього, бо він покохав його, як сво ю душу.\n\n\n 18 І сказав йому Йонатан: Узавтра новомісяччя, і ти буде ш згаданий, бо буде порожнє твоє місце.\n\n\n 19 А третього дня скоро зійдеш, і прийдеш до місця, де ти ховався у день твого чину, і сядеш при ка мені Азел.\n\n\n 20 А я пущу три стрілі набік, ніби стріляючи собі до мети.\n\n\n 21 І ось пошлю я слугу: Іди, знайди ті стріли! Якщо, говор ячи, скажу я до хлопця: Он ті стріли тут перед тобою, візьми їх, то приходь , бо мир тобі, і нема нічого злого, як живий Господь!\n\n\n 22 А якщо я скажу до того юнака так: Он ті стріли з а тобою далі, то втікай, бо Госпо дь відпускає тебе.\n\n\n23 А та річ, що про неї говорили ми, я та ти, ось Г осподь буде свідком між мною та між тобою аж навіки!\n\n\n 24 І сховав ся Давид у полі. І було новомісяччя, а цар засів до їжі.\n\nРембранд ван Ре йн (1606-1669). Саул слухає Давида.\n\n\n 25 І сів цар на стільці свої м, як раз-у-раз, на стільці при стіні. І встав Йонатан, а Авнер сів збоку С аула, а Давидове місце було порожнє.\n\n\n 26 Та Саул нічого не говори в того дня, бо сказав собі: Це випадок, Давид не чистий, бо не очистився.\n \n\n 27 І сталося другого дня, на другий день новомісяччя, було порожн є Давидове місце. І сказав Саул до сина свого Йонатана: Чому не прийшов на хліб Єссеїв син і вчора, і сьогодні?\n\n\n 28 І відповів Йонатан Сауло ві: Дійсно просився Давид у мене до Віфлеєму.\n\n\n 29 І він говорив: Пусти мене, бо в тому місті для нас родова жертва, і запросив мене брат мій . А тепер, якщо знайшов я милість в очах твоїх, нехай я побіжу та побачу бр атів моїх. Тому не прийшов він до царського столу.\n\n\n 30 І запалав Саулів гнів на Йонатана, і він сказав йому: Негідний і неслухняний сину! Чи ж не знаю я, що ти вибрав Єссеєвого сина на свій сором та на сором і несла ву своєї матері?\n\n\n 31 Бо всі дні, поки Єссеїв син живий на землі, не будеш міцно стояти ані ти, ані царство твоє. А тепер пошли, і приведи йо го до мене, бо він призначений на смерть.\n\n\n 32 І відповів Йонатан своєму батькові Саулові та й сказав йому: Чому він буде забитий? Що він зро бив?\n\nДжеймс Тіссо (1836-1902). Саул кидає списа в Йонатана.\n\n\n 3 3 Тоді Саул кинув списа на нього, щоб убити його. І пізнав Йонатан, що то п остановлене від батька, щоб убити Давида.\n\n\n 34 І встав Йонатан від столу, розпалений гнівом, і не їв хліба і другого дня новомісяччя, бо був засмучений за Давида, бо його образив його батько.\n\n\n 35 І сталося вранці, і вийшов Йонатан на поле, на умовлений з Давидом час, а з ним був м алий хлопець.\n\n\n 36 І сказав він до хлопця свого: Побіжи, знайди ті стріли, що я вистріляю. Хлопець побіг, а він пустив стрілу поза нього.\n\n Фредерік Лейтон (1830-1896). Йонатан та його слуга.\n\n\n 37 І прийшов хлопець до місця стріли, що пустив Йонатан, а Йонатан кликнув за хлопцем і сказав: Он та стріла за тобою далі!\n\n\n 38 І кликнув Йонатан за хло пцем: Скоро, поспіши, не ставай! І зібрав Йонатанів хлопець стріли, та й пр ийшов до свого пана.\n\n\n 39 А той хлопець нічого не знав, тільки Йон атан та Давид знали ту справу.\n\n\n 40 І віддав Йонатан свою зброю юн акові, якого мав, та й сказав йому: Іди, занеси це до міста!\n\n\n 41 Той юнак пішов, а Давид устав із південного боку, і впав на обличчя своє на землю, та й поклонився три рази. І поцілували вони один одного, і оплакува ли один одного, а Давид гірко плакав.\n\nШнорр фон Карольсфельд Юліус& nbsp;(1794-1872). Давид та Йонатан.\n\n\n 42 І сказав Йонатан до Давид а: Іди з миром! А що присягнули ми двоє в Господнє Ім'я, говорячи: Господь нехай буде свідком між мною та між тобою, і між насінням моїм та насінням т воїм, нехай буде аж навіки! (021:1) І встав Давид і пішов, а Йонатан пішов до міста.\n\n\n21:1 (021-2) І прийшов Давид до Нова, до священика Ахімелеха . А Ахімелех із тремтінням стрів Давида й сказав йому: Чому ти сам, і ніког о немає з тобою?\n\n\n 2 (021-3) І сказав Давид до священика Ахімелеха : Цар наказав мені справу, і до мене сказав: Нехай ніхто не знає цього, тіє ї справи, за якою я посилаю тебе, і яку наказав тобі. А слуг я умовив на оз начене місце.\n\n\n 3 (021-4) А тепер, що є в тебе під рукою? П'ять хл ібів дай у мою руку, або що знайдеться.\n\n\n 4 (021-5) А священик від повів Давидові та й сказав: Нема в мене звичайного хліба під рукою, а є тіл ьки хліб святий, якщо твої слуги здержалися від жінки.\n\nJan de Bray (c.16 27–1697). Давид перед показними хлібами під час втечі від Саула.\n\n\n  ;5 (021-6) І відповів Давид священикові, та й сказав йому: Так, бо жінок не було при нас як учора, так і позавчора, відколи я вийшов, і тіла слуг були чисті. А то хліб звичайний, особливо коли сьогодні замість цього інший хлі б у посудині стане святим.\n\n\n 6 (021-7) І дав йому священик святе, бо не було там іншого хліба, крім хлібів показних, що були зняті з-перед Го споднього лиця, щоб покласти теплий хліб того дня, коли його забирають.\n\n \n 7 (021-8) А там того дня знаходився один із Саулових рабів перед Го споднім лицем, а ім'я йому Доеґ, ідумеянин, провідник пастухів, яких мав Са ул.\n\n\n 8 (021-9) І сказав Давид до Ахімелеха: Чи нема тут у тебе пі д рукою списа або меча? Бо я не взяв до своєї руки ані меча свого, ані іншо ї зброї своєї, бо царська справа була нагла.\n\nAert de Gelder (or&nbs p;Arent 1645-1727). Ахімелех дає Давиду меча Голіата.\n\n\n  9 (021-10) А священик сказав: Є меч филистимлянина Ґоліята, що ти вбив його в долині Ела, ось він за ефодом, загорнений одежею. Якщо візьмеш його собі , візьми, бо тут нема іншого, окрім нього. І сказав Давид: Нема іншого тако го, як він, дай його мені!\n\n\n 10 (021-11) І встав Давид, і втікав т ого дня перед Саулом, і прибув до Ахіша, царя ґатського.\n\n\n 11 (021 -12) І сказали до нього Ахішеві раби: Чи ж не цей Давид цар Краю? Хіба ж не про нього співають у танцях, говорячи: Саул повбивав свої тисячі, а Давид десятки тисяч свої.\n\nMatteo Rosselli (1578-1650). Жінки співають Дав иду після перемоги над филистимлянами.\n\n\n 12 (021-13) І заховав Дав ид ті слова в своєму серці, і сильно боявся Ахіша, царя ґатського.\n\n\n&nb sp;13 (021-14) І змінив він свій розум на їхніх очах, і шалів при них, і би в по дверях брами, і пускав слину свою на свою бороду.\n\n\n 14 (021-1 5) І сказав Ахіш до своїх рабів: Ось бачите чоловіка, що сходить із розуму. Нащо привели його до мене?\n\n\n 15 (021-16) Чи мені бракує безумних, що ви привели його, щоб сходив із розуму передо мною? Чи такий може входит и до мого дому?\n DTSTAMP:20260430T021725Z DTSTART:20150517T000000Z DTEND:20150517T220000Z SEQUENCE:0 RRULE:FREQ=YEARLY;COUNT=999;INTERVAL=1;BYYEARDAY=+137 TRANSP:OPAQUE END:VEVENT END:VCALENDAR