BEGIN:VCALENDAR VERSION:2.0 PRODID:-//jEvents 2.0 for Joomla//EN CALSCALE:GREGORIAN METHOD:PUBLISH BEGIN:VEVENT UID:27542fa8a9dc816c9d9e8133ef801f93 CATEGORIES:Біблія за рік на сьогоднi SUMMARY:Біблія за рік на сьогодні DESCRIPTION;ENCODING=QUOTED-PRINTABLE:7 червня: 1Царів 2:1-3:3, Дії 5:1-42, Псалом 124(125):1-5 (РСП, NIV: 1 25:1-5), Приповісті 16:25\n\n\nДії 5:1-42:\n\nАнаній і Сапфіра. Різьба 4-го століття. Брешіа, Італія.\n\n\n5:1 А один чоловік, на ймення Ананій, із св оєю дружиною Сапфірою, продав був маєтка,\n\n\n 2 та й з відома дружин и своєї присвоїв частину з заплати, а якусь там частину приніс та й поклав у ногах у апостолів.\n \nМазаччо (1401–1428). Розподіл майна між потребуючими.\n\n\n 3 І промовив Петро: Ананію, чого сатана твоє серце наповнив, щоб ти Духу Святому неправду сказав та присвоїв із заплати за зе млю?\n\n\n 4 Хіба те, що ти мав, не твоє все було, а продане не в твої й владі було? Чого ж в серце своє ти цю справу поклав? Ти не людям неправду сказав, але Богові!\n \nРафаель Санті (1483-1520). Смерть Ананії (151 5).\n\n\n 5 Як Ананій зачув ці слова, то впав та й умер... І обгорнув жах великий усіх, що це чули!\n\n\n 6 Юнаки ж повставали, обгорнули йо го, і винесли та й поховали.\n\n\n 7 І сталось, годин через три прийшл а й дружина його, про випадок нічого не знавши.\n\n\n 8 І промовив до неї Петро: Скажи мені, чи за стільки ви землю оту продали? Вона ж відказала : Так, за стільки.\n\nНікола Пуссен (1594-1665). Смерть Сапфіри.\n\n\n  ;9 До неї ж Петро: Чому це ви змовилися спокушувати Господнього Духа? Он ті входять у двері, що чоловіка твого поховали, і тебе вони винесуть...\n\n\n  10 І вона зараз упала до ніг його, та й умерла. Як ввійшли ж юнаки, т о знайшли її мертвою, і, винісши, біля мужа її поховали.\n \nЗеленськи й Михаїл (1843-1882). Святий Петро вражає Ананія і його дружину Сапфіру за брехню (1863).\n\n\n 11 І обгорнув страх великий всю Церкву та всіх, щ о чули про це...\n\n\n 12 А руками апостолів стались знамена та чуда в еликі в народі. І були однодушно всі в Соломоновім ґанку.\n\n\n 13 А з сторонніх ніхто приставати не важивсь до них, але люд прославляв їх.\n\n\n  14 І все збільшувалось тих, хто вірує в Господа, безліч чоловіків і ж інок,\n \nМазаччо (1401–1428). Зцілення хворих тінню Петра.\n\n\n  15 так що хворих стали виносити на вулиці, та й клали на ложа та ноші , щоб, як ітиме Петро, то хоч тінь його впала б на кого із них.\n\n\n  16 І безліч люду збиралась до Єрусалиму з довколишніх міст, і несли недужих та хворих від духів нечистих, і були вони всі вздоровлювані!\n\n\n 17 А первосвященик, уставши, та й усі, хто був із ним, хто належав до саддуке йської єресі, переповнились заздрощами,\n\n\n 18 і руки наклали вони н а апостолів, і до в'язниці громадської вкинули їх.\n \nРембрандт (1606 -1669). Святий Петро у в'язниці (1631).\n\n\n 19 Але Ангол Господній в ночі відчинив для них двері в'язничні, і, вивівши їх, проказав:\n\n\n  20 Ідіть, і, ставши, говоріть до народу у храмі всі слова цього життя.\n\nH endrick Jansz ter Brugghen (1588-1629). Звільнення Петра.\n\n\n 21 Як це вчули вони, то в храм рано ввійшли і навчали. А первосвященик і ті, хто був із ним, прийшовши, скликали синедріон і всіх старших з Ізраїлевих синів . І послали в в'язницю, щоб їх привели.\n\n\n 22 А служба, прийшовши, не знайшла їх у в'язниці, а вернувшись, сповістила,\n\n\n 23 говорячи: В'язницю знайшли ми з великою пильністю замкнену, і сторожу, що при дверях стояла; а коли відчинили, то нікого всередині ми не знайшли!\n\n\n 24 Як почули слова ці начальник сторожі храму та первосвященики, не могли зро зуміти вони, що б то сталося.\n\n\n 25 Та прийшовши один, сповістив їх , говорячи: Ось ті мужі, що ви їх до в'язниці всадили були, у храмі стоять та й навчають народ.\n\nФра Беато Анжеліко (1387-1455). Святий Петро пропов ідує у присутності Святого Марка.\n\n\n 26 Пішов тоді старший сторожі зо службою, та й привів їх без насильства, бо боялись народу, щоб їх не поб или камінням.\n\n\n 27 Припровадивши ж їх, поставили перед синедріоном . І спитався їх первосвященик, говорячи:\n\n\n 28 Чи ми не заборонили з погрозою вам, щоб про Те Ім'я не навчати? І ото, ви своєю наукою переповн или Єрусалим, і хочете кров Чоловіка Того припровадити на нас...\n\n\n  ;29 Відповів же Петро та сказали апостоли: Бога повинно слухатися більш, як людей!\n\n\n 30 Бог наших отців воскресив нам Ісуса, Якому ви смерть були заподіяли, повісивши на дереві.\n\nJacobello Alberegno o Iacobell o (? - ante 1397). Trittico della Crocifissione tra santi\n\ n\n 31 Його Бог підвищив Своєю правицею на Начальника й Спаса, щоб дат и Ізраїлеві покаяння і прощення гріхів.\n\n\n 32 А тих справ Йому свід ками ми й Святий Дух, що Його Бог дав тим, хто слухняний Йому.\n\n\n 3 3 Як зачули ж оце, запалилися гнівом вони, та й радилися, як їм смерть запо діяти?...\n\n\n 34 І встав у синедріоні один фарисей, Гамаліїл на ймен ня, учитель Закону, поважаний від усього народу, та й звелів на часинку апо столів вивести.\n\nГамаліїл перед синедріоном. Книжкова ілюстрація.\n\n\n&n bsp;35 І промовив до них: Мужі ізраїльські! Поміркуйте собі про людей цих, що з ними робити ви маєте.\n\n\n 36 Бо перед цими днями повстав був Те вда та й казав, що великий він хтось, і до нього пристало з чотириста люда. Він забитий, а всі ті, хто слухав його, розпорошились та обернулись в ніщо .\n\n\n 37 Після нього повстав, під час перепису, Галілеянин Юда, та й багато людей потягнув за собою. Загинув і він, а всі ті, хто слухав його, розпорошились.\n\n\n 38 І тепер кажу вам: Відступіться від цих людей, і занехайте їх! Бо коли від людей оця рада чи справа ця буде, розпадеться в она.\n\nГамаліїл на суді синедріона (фрагмент фрески)\n\n\n 39 А коли те від Бога, то того зруйнувати не зможете, щоб випадком не стати і вам бог оборцями! І послухались ради його.\n\n\n 40 І, покликавши знов апостол ів, вибили їх, наказали їм не говорити про Ісусове Ймення, та й їх відпусти ли.\n\n\n 41 А вони поверталися з синедріону, радіючи, що сподобились прийняти зневагу за Ймення Господа Ісуса.\n\nФреска, що ілюструє Дії 5 і 7. \n\n\n 42 І щоденно у храмі й домах безупинно навчали, і звіщали Єванг елію Ісуса Христа.\n\n\n \n\n\nПсалом 124(125):1-5 (РСП, NIV: 125 :1-5):\n\nCarl August Heinrich Ferdinand Oesterley (1839-1930). Гори в Норв егії.\n\n\n125:1 Пісня прочан. Ті, хто надію складає на Господа, вони як Сі онська гора, яка не захитається, яка буде стояти повік!\n\n\n 2 Єрусал им, гори круг нього, а Господь круг народу Свого відтепер й аж навіки!\n\n\ n 3 Не спочине бо берло нечестя на долі тих праведних, щоб праведні не простягли своїх рук до неправди.\n\nФрансіско де Сурбаран (1598- 1664). Бог-Отець\n\n\n 4 Зроби ж, Господи, добре для добрих, та для пр остосердих!\n\n\n 5 Тих же, що збочують на свої манівці, нехай їх пров адить Господь разом із беззаконцями! Мир на ізраїля!\n\n\n \n\n\nПрипо вісті 16:25:\n\nІсаак Левітан (1864-1910). "Владімірка".\n\n\n 25 Бува є, дорога людині здається простою, та кінець її стежка до смерти.\n\nСергій Іванов (1864-1910). Смерть переселенця.\n\n\n \n\n\n1Царів 2:1-3:3:\n \n\n2:1 І наблизилися Давидові дні до смерти, і він наказав своєму синові С оломонові, говорячи:\n \nКорнелис де Вос (1585-1651). Соломон вспадкоі вує царство від Давида.\n\n\n 2 Ось я йду дорогою всієї землі, а ти бу деш міцний та станеш мужем.\n\n\n 3 І будеш ти стерегти накази Господа , Бога свого, щоб ходити Його дорогами, щоб стерегти постанови Його, запові ді Його, та устави Його й свідчення Його, як писано в Мойсеєвім Законі, щоб тобі щастило в усьому, що будеш робити, і скрізь, куди звернешся,\n\n\n&nb sp;4 щоб виповнив Господь слово Своє, яке говорив мені, кажучи: Якщо сини т вої будуть стерегти дороги свої, щоб ходити перед лицем Моїм у правді всім своїм серцем та всією душею своєю, то, сказав: Не буде переводу нікому від тебе на троні Ізраїлевім!\n\nFerdinand Bol (1616 – 1680). Давид передає ски петр Соломону.\n\n\n 5 А також ти знаєш, що зробив мені Йоав, син Церу їн, що зробив він двом провідникам Ізраїлевих військ, Авнерові, Неровому си нові, та Амасі, синові Єтеровому. Він повбивав їх, і пролив воєнну кров у ч ас миру, і поплямив воєнною кров'ю свого пояса, що на стегнах його, та санд алі свої, що на ногах його.\n\n\n 6 І ти зробиш за своєю мудрістю, і н е даси знизитися сивині його мирно до шеолу.\n\n\n 7 А синам ґілеадяни на Барзіллая зробиш ласку, і нехай вони будуть серед тих, що їдять за твоїм столом, бо вони отак прийшли до мене, коли я втікав перед Авесаломом, твої м братом.\n\n ілюстрація Sweet Media.\n\n\n 8 А ось з тобою Шім'ї , Ґерин син, веніяминівець із Бахуріму. А він прокляв був мене гострим прок ляттям того дня, коли я йшов до Маханаїму. Та він прийшов до Йордану стріну ти мене, і я присягнув йому Господом, говорячи: Не заб'ю тебе мечем!\n\n\n& nbsp;9 А тепер не прощай йому, бо ти муж мудрий, і знатимеш, що зробити йом у, і ти сивину його зведеш у крові до шеолу.\n\n\n 10 І спочив Давид з батьками своїми, і був похований у Давидовім Місті.\n\nПохорон Давида.&nbs p;ілюстрація Sweet Media.\n\n\n 11 А дні, що Давид царював над Ізраїле м, сорок літ: у Хевроні царював він сім літ, а в Єрусалимі царював тридцять і три роки.\n\n\n 12 І сів Соломон на троні Давида, батька свого, і й ого царювання було дуже міцне.\n\nПохорон Давида. Середньовічний манус крипт.\n\n\n 13 І прийшов Адонія, син Гаґґітин, до Вірсавії, Соломонов ої матері, а вона сказала: Чи прихід твій з миром? І він відказав: З миром. \n\n\n 14 І сказав: Справа в мене до тебе. А вона відказала: Говори!\n \n\n 15 І він сказав: Ти знаєш, що моє було це царство, і на мене звер нув увесь Ізраїль своє обличчя, щоб мені царювати. Та відійшло царство, і д осталось моєму братові, бо від Господа це сталось йому.\n\n\n 16 А теп ер одне бажання жадаю я від тебе: Не відмовляй мені! А вона сказала йому: Г овори!\n\n\n 17 І він сказав: Скажи цареві Соломонові, бо він не відмо вить тобі, щоб він дав мені шунаммітку Авішаґ за жінку.\n\nАдонія та Вірсав ія.\n\n\n 18 І сказала Вірсавія: Добре, я скажу про тебе цареві.\n\n\n  19 І прийшла Вірсавія до царя Соломона, щоб сказати йому про Адонія. А цар устав назустріч їй, і вклонився їй, та й сів на своєму троні. І поста вив він трона й для царевої матері, і вона сіла по правиці його.\n\n\n  ;20 І сказала вона: Одне мале жадання бажаю я від тебе, не відмов мені. І с казав їй цар: Жадай, мати моя, бо я не відмовлю тобі.\n\n\n 21 І сказа ла вона: Нехай шунаммітка Авішаґ буде дана братові твоєму Адонії за жінку.\ n\n\n 22 І відповів цар Соломон та й сказав своїй матері: І нащо ти пр осиш шунаммітку Авішаґ для Адонії? Та попроси для нього й царства, бо він б рат мій, старший від мене, і для нього, і для священика Евіятара, і для Йоа ва, Церуїного сина!...\n\nДжеймс Тіссо (1836-1902). Соломон та Авішаґ.\n\n\ n 23 І присягнув цар Соломон Господом, говорячи: Так нехай зробить мен і Бог, і так нехай додасть, коли не на душу свою говорив Адонія це слово... \n\n\n 24 А тепер, як живий Господь, що міцно поставив мене й посадови в мене на троні мого батька Давида, і що зробив мені дім, як говорив був, с ьогодні буде вбитий Адонія!\n\n\n 25 І послав цар Соломон через Бенаю, Єгоядиного сина, і він уразив його, і той помер...\n\nWilliam Etty (1 787– 1849). Беная.\n\n\n 26 А священикові Евіятарові цар сказав: Іди д о Анатоту на поля свої, бо ти чоловік смерти, а цього дня не вб'ю тебе, бо носив ти ковчега Владики Господа перед обличчям батька мого Давида, і що те рпів ти в усьому, в чому терпів мій батько.\n\n\n 27 І вигнав Соломон Евіятара, щоб не був священиком для Господа, щоб виповнилося слово Господнє , яке говорив у Шіло на дім Іліїв.\n\n\n 28 А звістка про це прийшла а ж до Йоава, бо Йоав схилявся до Адонії, а до Авесалома не схилявся. І втік Йоав до Господньої скинії, і схопився за роги жертівника...\n\nЙоав тікає д о святого місця.\n\n\n 29 І донесено цареві Соломонові, що Йоав утік д о скинії Господньої, і ось він при жертівнику. І послав Соломон Бенаю, Єгоя диного сина, говорячи: Іди, урази його!\n\n\n 30 І ввійшов Беная до Го сподньої скинії, та й сказав до нього: Так сказав цар: Вийди! А той відказа в: Ні, я тут помру! І передав Беная цареві це слово, говорячи: Так сказав Й оав, і так відповів мені.\n\n\n 31 І сказав йому цар: Зроби, як я гово рив, і врази його. І поховаєш його, і здіймеш невинну кров, що Йоав пролив був, з мене та з дому мого батька.\n\nЙоав схопився за роги жертівника.\n\n \n 32 І нехай оберне Господь його кров на його голову, що він уразив б ув двох мужів справедливих та ліпших від нього, і повбивав їх мечем, а бать ко мій Давид того не знав: Авнера, Нериного сина, провідника Ізраїлевого ві йська, та Амасу, сина Єтеревого, провідника Юдиного війська.\n\n\n 33 І нехай звернеться їхня кров на голову Йоава та на голову насіння його наві ки. А Давидові й насінню його та дому його й трону його нехай буде мир від Господа аж навіки.\n\n\n 34 І пішов Беная, Єгоядин син, і вразив його, та й убив його. І був він похований у своїм домі в пустині.\n\n Беная вбиває Йоава.\n\n\n 35 А цар, замість нього, настановив над військом Бенаю, Єгоядиного сина, а священика Садока цар настановив замість Евіятара. \n\n\n 36 І послав цар, і покликав Шім'ї та й сказав йому: Збудуй собі дім в Єрусалимі, й осядеш там, і не вийдеш звідти ані сюди, ані туди.\n\n\ n 37 І буде того дня, як ти вийдеш і перейдеш поток Кедрон, то щоб ти добре знав, що конче помреш. Кров твоя буде на голові твоїй!\n\nЦар Соломон . Франмент картини.\n\n\n 38 І сказав Шім'ї до царя: Добра це річ. Як наказав пан мій цар, так зробить раб твій. І сидів Шім'ї в Єрусалимі багато днів.\n\n\n 39 І сталося в кінці трьох років, і втекли двоє рабів Шім 'ї до Ахіша, Маахіного сина, ґатського царя. І донесли Шім'ї, говорячи: Ось раби твої в Ґаті!\n\n\n 40 І встав Шім'ї, й осідлав осла свого та й п одався до Ахіша, щоб пошукати своїх рабів. І пішов Шім'ї, і привів своїх ра бів з Ґату.\n\n\n 41 А Соломонові донесено, що Шім'ї пішов з Єрусалиму в Ґат і вернувся.\n\nPedro Berruguete (c. 1450-1504). Цар Соломон.\n\ n\n 42 І послав цар, і покликав Шім'ї та й сказав до нього: Чи ж я не заприсяг тебе Господом, і не взяв свідка проти тебе, говорячи: Того дня, ко ли ти вийдеш і підеш туди чи сюди, щоб ти добре знав, що конче помреш? І ти сказав мені: Добра це річ, що я чув.\n\n\n 43 І чому ти не додержував ся Господньої присяги та наказа, що я наказав був тобі?\n\n\n 44 І ска зав цар до Шім'ї: Ти знаєш усе те зло, і знало твоє серце, що зробив ти Дав идові, батькові моєму. І поверне Господь твоє зло на твою голову.\n\n\n&nbs p;45 А цар Соломон благословенний, а Давидів трон буде стояти міцно перед Г осподнім лицем аж навіки.\n\n\n 46 І цар наказав Бенаї, Єгоядиному син ові, і той вийшов і вразив його, і він помер. І царство зміцніло в Соломоно вій руці.\n\n\n3:1 І посвоячився Соломон із фараоном, єгипетським царем, і взяв фараонову дочку, і ввів її до Давидового Міста, ще доки він не закінчи в будувати свого дому й храму Господнього, та муру навколо Єрусалиму.\n&nbs p; \nЛіворуч: Фараон Аменхотеп ІІІ, ймовірний сват Соломона. Давньоєги петське мистецтво.\nправоруч: Весілля Соломона та фараонової дочки. Ілюстра ція до Біблії.\n\n\n 2 Та народ приносив жертви на пагірках, бо не був ще збудований дім для Господнього Імени аж до тих днів.\n\n\n 3 І пол юбив Соломон Господа, щоб ходити постановами свого батька Давида, тільки й він приносив жертви та кадив на пагірках.\n\n\n \n DTSTAMP:20260506T165725Z DTSTART:20150607T000000Z DTEND:20150607T220000Z SEQUENCE:0 RRULE:FREQ=YEARLY;COUNT=999;INTERVAL=1;BYYEARDAY=+158 TRANSP:OPAQUE END:VEVENT END:VCALENDAR