BEGIN:VCALENDAR VERSION:2.0 PRODID:-//jEvents 2.0 for Joomla//EN CALSCALE:GREGORIAN METHOD:PUBLISH BEGIN:VEVENT UID:d184dcc41b035c929a50ee1685bc339d CATEGORIES:Біблія за рік на сьогоднi SUMMARY:Біблія за рік на сьогодні DESCRIPTION;ENCODING=QUOTED-PRINTABLE:23 серпня: Йов 8:1-11:20, 1Коринтян 15:1-28,  Псалом 37(38):1-23 (РСП, NIV: 38:1-22), Приповісті 21:28-29\n\n\n1Коринтян 15:1-28:\n\n\n15:1 Звіща ю ж вам, браття, Євангелію, яку я вам благовістив, і яку прийняли ви, в які й і стоїте,\n\n\n 2 Якою й спасаєтесь, коли пам'ятаєте, яким словом я благовістив вам, якщо тільки ви ввірували не наосліп.\n\nПітер Пауль Р убенс (1577-1640). Розп'яття Христа.\n\n\n 3 Бо я передав вам найперш, що й прийняв, що Христос був умер ради наших гріхів за Писанням,\n\n\n&nbs p;4 і що Він був похований, і що третього дня Він воскрес за Писанням,\n&nb sp;5 і що з'явився Він Кифі, потім Дванадцятьом.\n\n\n 6 А потім з'яви вся нараз більше як п'ятистам браттям, що більшість із них живе й досі, а д ехто й спочили.\n\n\n 7 Потому з'явився Він Якову, опісля усім апостол ам.\n \nРубенс Пітер Пауль (1577-1640). Воскресіння Христа.\n\n\n  ;8 А по всіх Він з'явився й мені, мов якому недородкові.\n\n\n 9 Я бо найменший з апостолів, що негідний зватись апостолом, бо я переслідував був Божу Церкву.\n\nМікеланджело Мерізі да Караваджо (1571-1609). Навернення С авла по дорозі в Дамаск (1600-1601)\n\n\n 10 Та благодаттю Божою я те, що є, і благодать Його, що в мені, не даремна була, але я працював більше всіх їх, правда не я, але Божа благодать, що зо мною вона.\n\n\n 11 То ж чи я, чи вони, ми так проповідуємо, і так ви ввірували.\n\n\n 12 Кол и ж про Христа проповідується, що воскрес Він із мертвих, як же дехто між в ами говорять, що немає воскресення мертвих?\n\n\n 13 Як немає ж воскре сення мертвих, то й Христос не воскрес!\n\n\n 14 Коли ж бо Христос не воскрес, то проповідь наша даремна, даремна також віра ваша!\n \nПітер Пауль Рубенс (1577-1640). Христос з'являється перед Хомою та всіма апостол ами.\n\n\n 15 Ми знайшлися б тоді неправдивими свідками Божими, бо про Бога ми свідчили, що воскресив Він Христа, Якого Він не воскресив, якщо не воскресають померлі.\n\n\n 16 Бо як мертві не воскресають, то й Христ ос не воскрес!\n\n\n 17 Коли ж бо Христос не воскрес, тоді віра ваша д аремна, ви в своїх ще гріхах,\n\n\n 18 тоді то загинули й ті, що в Хри сті упокоїлись!\n\n\n 19 Коли ми надіємося на Христа тільки в цьому жи тті, то ми найнещасніші від усіх людей!\n\nПітер Пауль Рубенс (1577-1640). Явлення Ангола благочестивим жінкам біля порожнього гробу Ісуса. \n\n\ n 20 Та нині Христос воскрес із мертвих, первісток серед покійних.\n\n \n 21 Смерть бо через людину, і через Людину воскресення мертвих.\n&nb sp;\nПітер Пауль Рубенс (1577-1640). Воскресіння Лазаря.\n\n\n 22 Бо т ак, як в Адамі вмирають усі, так само в Христі всі оживуть,\n\n\n 23 к ожен у своєму порядку: первісток Христос, потім ті, що Христові, під час Йо го приходу.\n\n\n 24 А потому кінець, коли Він передасть царство Богов і й Отцеві, коли Він зруйнує всякий уряд, і владу всяку та силу. \n&nb sp;25 Бо належить Йому царювати, аж доки Він не покладе всіх Своїх ворогів під ногами Своїми!\n\n\n 26 Як ворог останній смерть знищиться, \ n \nПітер Пауль Рубенс (1577-1640). Тріумф Христа над гріхом та смертю (1615-1622).\n\n\n 27 бо під ноги Його Він усе впокорив. Коли ж каже, що впокорено все, то ясно, що все, окрім Того, Хто впокорив Йому все.\n\n\ n 28 А коли Йому все Він упокорить, тоді й Сам Син упокориться Тому, Х то все впокорив Йому, щоб Бог був у всьому все.\n\n\n \nПсалом 37(38): 1-23 (РСП, NIV: 38:1-22): \n\n\n 1 Псалом Давидів. На пам'ятку. (038-2) Господи, не карай мене в гніві Своїм, і не завдавай м ені кари в Своїм пересерді, \n\nDante Gabriel Rosetti (1828-1882). Дав ид.\n\n\n 2 (038-3) бо прошили мене Твої стріли, і рука Твоя тяжко спу стилась на мене... \n\n\n 3 (038-4) Від гніву Твого нема цілого м ісця на тілі моїм, немає спокою в костях моїх через мій гріх, \n\n\n&n bsp;4 (038-5) бо провини мої переросли мою голову, як великий тягар, вони т яжчі над сили мої, \n\n\n 5 (038-6) смердять та гниють мої рани з глупоти моєї... \n\nLéon Bonnat (1833-1922). Йов.\n\n\n 6 ( 038-7) Скорчений я, і над міру похилений, цілий день я тиняюсь сумний,  ;\n\n\n 7 (038-8) бо нутро моє повне запалення, і в тілі моїм нема ціл ого місця... \n\n\n 8 (038-9) Обезсилений я й перемучений тяжко, ридаю від стогону серця свого... \n\n\n 9 (038-10) Господи, всі б ажання мої перед Тобою, зідхання ж моє не сховалось від Тебе. \n\n\n&n bsp;10 (038-11) Сильно тріпочеться серце моє, опустила мене моя сила, навіт ь ясність очей моїх і вона не зо мною... \n \nCornelio Schut  ;III (c.1629-1685). Бичування Христа.  \n\n\n 11 (038-12) Др узі мої й мої приятелі поставали здаля від моєї біди, а ближні мої поставал и оподаль... \n\n\n 12 (038-13) Тенета розставили ті, хто чатує н а душу мою, а ті, хто бажає нещастя мені, говорять прокляття, і ввесь день вимишляють зрадливе! \n\n\n 13 (038-14) А я, мов глухий, вже не ч ую, і мов той німий, який уст своїх не відкриває... \n\n\n 14 (03 8-15) і я став, мов людина, що нічого не чує і в устах своїх оправдання не має, \n\n\n 15 (038-16) бо на Тебе надіюся я, Господи, Ти відпові си, Господи, Боже мій! \n \nВолодимир Боровиковський (1757-1825). Цар Давид. \n\n\n 16 (038-17) Бо сказав я: Нехай не потішаться з мене, нехай не несуться вони понад мене, коли послизнеться нога моя!  \n\n\n 17 (038-18) Бо я до упадку готовий, і передо мною постійно неду га моя, \n\n\n 18 (038-19) бо провину свою визнаю, журюся гріхом своїм я! \n\n\n 19 (038-20) А мої вороги проживають, міцніють, і без причини помножилися мої недруги... \n\n\n 20 (038-21) Ті ж, х то відплачує злом за добро, обчорнюють мене, бо женусь за добром... \n \nГюстав Моро (1826-1898). Цар Давид (фрагмент). \n\n\n 21 (038-2 2) Не покинь мене, Господи, Боже мій, не віддаляйся від мене, \n\n\n&n bsp;22 (038-23) поспіши мені на допомогу, Господи, Ти спасіння моє! \n \n\n \n\n\nПриповісті 21:28-29:\n\nДжеймс Тіссо (1836-1902). Неправлив і свідки на суді синедріона.\n\n\n 28 Свідок брехливий загине, а людин а, що слухає Боже, говоритиме завжди.\n\nHugues Merle (1823–1881). Читання Біблії.\n\n\n 29 Безбожна людина жорстока обличчям своїм, а невинний з міцняє дорогу свою.\n \nЖак-Луї Давид (1748-1825). Смерть Марата.\n\n\ n \n\n\nЙов 8:1-11:20:\n\n\n8:1 І заговорив шух'янин Білдад та й сказа в:\n\nІлля Репін (1844-1930). Йов та його друзі (1869).\n\n\n 2 Аж док и ти будеш таке теревенити? І доки слова твоїх уст будуть вітром бурхливим? \n\n\n 3 Чи Бог скривлює суд, і хіба Всемогутній викривлює правду?\n\n \n 4 Якщо твої діти згрішили Йому, то Він їх віддав в руку їх беззакон ня!\n\n\n 5 Якщо ти звертатися будеш до Бога, і будеш благати Всемогут нього,\n\nGonzalo Carrasco (1859–1936). Йов.\n\n\n 6 якщо чистий ти та безневинний, то тепер Він тобі Свою милість пробудить, і наповнить оселю т вою справедливістю,\n\n\n 7 і хоч твій початок нужденний, але твій кін ець буде вельми великий!\n\n\n 8 Поспитай в покоління давнішого, і міц но збагни батьків їхніх,\n\n\n 9 бо ми ж учорашні, й нічого не знаєм, бо тінь наші дні на землі,\n\n\n 10 отож вони навчать тебе, тобі скажу ть, і з серця свойого слова подадуть:\n    \nСередньовічні ф ранцузькі ілюміновані манускрипти 15 століття. Книга Йова.\nЛіворуч: Чудови й молитовник гарцога Берійського. Праворуч: Молитовник Генріха ІІ.\n\n\n&nb sp;11 Чи папірус росте без болота? Чи росте очерет без води?\n\n\n 12 Він іще в доспіванні своїм, не зривається, але сохне раніш за всіляку траву :\n\n\n 13 отакі то дороги всіх тих, хто забуває про Бога! І згине над ія безбожного,\n\n\n 14 бо його сподівання як те павутиння, і як дім п авуків його певність...\n\nФердина́н Вікто́р Еже́н Делакруа́ (1798-1863).&n bsp;Смерть Сарданапала. \n\n\n 15 На свій дім опирається, та не в стоїть, тримається міцно за нього, й не вдержиться він... \n\n\n  16 Він зеленіє на сонці, й галузки його випинаються понад садка його,\n\n\n  17 на купі каміння сплелося коріння його, воно між каміння вросло:\n\ n\n 18 Якщо вирвуть його з його місця, то зречеться його: тебе я не ба чило!...\n\nФердина́н Вікто́р Еже́н Делакруа́ (1798-1863). Смертельно поранений спрагнений воїн.\n\n\n 19 Така радість дороги його, а з поро ху інші ростуть.\n\n\n 20 Тож невинного Бог не цурається, і не буде тр имати за руку злочинців,\n\n\n 21 аж наповнить уста твої сміхом, а губ и твої криком радости...\n\n\n 22 Твої ненависники в сором зодягнуться , і намету безбожних не буде!\n\nДжеймс Тіссо (1836-1902). Йов та його друз і.\n\n\n 9:1 А Йов відповів та й сказав:\n\n\n 2 Справді пізнав я , що так... Та як оправдатись людині земній перед Богом?\n\n\n 3 Якщо вона схоче на прю стати з Ним, Він відповіді їй не дасть ні на одне із тися чі скаржень...\n\n\n 4 Він мудрого серця й могутньої сили; хто був про ти Нього упертий і цілим зостався?\n\nДжеймс Тіссо (1836-1902). Йов та його друзі.\n\n\n 5 Він гори зриває, й не знають вони, що в гніві Своїм Ві н їх перевернув.\n\n\n 6 Він землю трясе з її місця, і стовпи її труся ться.\n\n\n 7 Він сонцеві скаже, й не сходить воно, і Він запечатує зо рі.\n\n\n 8 Розтягує небо Він Сам, і ходить по морських висотах,\n\n\n  9 Він Воза створив, Оріона та Волосожара, та зорі південні.\n \n Ян Алоїзій Мате́йко (1838-1893). Коперник, дивлячись на зоряне небо, говори ть із Богом.\n\n\n 10 Він чинить велике та недослідиме, предивне, яком у немає числа!...\n\n\n 11 Ось Він надо мною проходить, та я не побачу , і Він перейде, а я не приглянусь до Нього...\n\n\n 12 Ось Він схопит ь кого, хто заверне Його, хто скаже Йому: що Ти робиш? \n\n\n 13 Бог гніву Свойого не спинить, під Ним гнуться Рагавові помічники,\n\nВільям Блейк (1757-1827). Бог відповідає Йову із бурі.\n\n\n 14 що ж тоді ві дповім я Йому? Які я слова підберу проти Нього,\n\n\n 15 я, який коли б був справедливий, то не відповідав би, я, що благаю свойого Суддю?\n\n\n& nbsp;16 Коли б я взивав, а Він мені відповідь дав, не повірю, що вчув би мі й голос,\n\n\n 17 Він, що бурею може розтерти мене та помножити рани м ої безневинно...\n\nВільям Блейк (1757-1827). Сповідь Йова. \n\n\n&nbs p;18 Не дає Він мені й звести духа мого, бо мене насичає гіркотою.\n\n\n&nb sp;19 Коли ходить про силу, то Він Всемогутній, коли ж ходить про суд, хто посвідчить мені?\n\n\n 20 Якщо б справедливим я був, то осудять мене м ої уста, якщо я безневинний, то вчинять мене винуватим...\n\n\n 21 Я н евинний, проте своєї душі я не знаю, і не радий життям своїм я...\n\n\n&nbs p;22 Це одне, а тому я кажу: невинного як і лукавого Він вигубляє...\n\nПіт ер Брейгель Старший (1525-1569). Тріумф смерті. \n\n\n 23 Якщо на гло бич смерть заподіює, Він з проби невинних сміється...\n\n\n 24 У р уку безбожного дана земля, та Він лиця суддів її закриває... Як не Він, тод і хто?\n\n\n 25 А дні мої стали швидкіші, як той скороход, повтікали, не бачили доброго,\n\n\n 26 проминули, немов ті човни очеретяні, мов о рел, що несеться на здобич...\n\nCollin Bogle (modern American). Орел.\n\n\ n 27 Якщо я скажу: Хай забуду своє нарікання, хай зміню я обличчя своє й підбадьорюся,\n\n\n 28 то боюся всіх смутків своїх, і я знаю, що Ти не очистиш мене...\n\n\n 29 Все одно буду я винуватий, то нащо надарм о я мучитися буду?\n\n\n 30 Коли б я умився сніговою водою, і почистив би лугом долоні свої,\n\n\n 31 то й тоді Ти до гробу опустиш мене, і учинить бридким мене одіж моя...\n\nFrancisco de Zurbarán (1 598-1664). Бог-Отець. \n\n\n 32 Бо Він не людина, як я, й Йому ві дповіді я не дам, і не підемо разом на суд,\n\n\n 33 поміж нами нема п осередника, що поклав би на нас на обох свою руку...\n\n\n 34 Нехай за бере Він від мене Свойого бича, Його ж страх хай мене не жахає,\n\n\n  35 тоді буду казати, й не буду боятись Його, бо я не такий сам з собою!...\ n \n Йов та його друзі. Розмова із Богом. Гравюра.\n\n\n10:1 Житт я моє стало бридке для моєї душі... Нехай нарікання своє я на себе пущу, не хай говорю я в гіркоті своєї душі!\n\n\n 2 Скажу Богові я: Не осуджуй мене! Повідом же мене, чого став Ти зо мною на прю?\n\n\n 3 Чи це добр е Тобі, що Ти гнобиш мене, що погорджуєш творивом рук Своїх, а раду безбожн их освітлюєш?\n\n\n 4 Хіба маєш Ти очі тілесні? Чи Ти бачиш так само, як бачить людина людину?\n  \nЛіворуч: Середньовічний ілюміновани й манускрипт: Йов та його друзі. \nПраворуч: сучасна копія сувоя Книги Йова на івриті.\n\n\n 5 Хіба Твої дні як дні людські, чи літа Твої як дні мужа,\n\n\n 6 що шукаєш провини моєї й вивідуєш гріх мій,\n\n\n 7 хоч відаєш Ти, що я не беззаконник, та нема, хто б мене врятував від Твоєї руки?\n\n\n 8 Твої руки створили мене і вчинили мене, потім Ти оберну вся і губиш мене...\n\nВільям Блейк (1757-1827). Бог створює Адама. \n \n\n 9 Пам'ятай, що мов глину мене обробив Ти, і в порох мене обертаєш .\n\n\n 10 Чи не ллєш мене, мов молоко, і не згустив Ти мене, мов на с ир?\n\n\n 11 Ти шкірою й тілом мене зодягаєш, і сплів Ти мене із косте й та із жил.\n\n\n 12 Життя й милість подав Ти мені, а опіка Твоя стер егла мого духа.\n\nВільям Блейк (1757-1827). Нарікання Йова.\n\n\n 13 А оце заховав Ти у серці Своєму, я знаю, що є воно в Тебе:\n\n\n 14 як що я грішу, Ти мене стережеш, та з провини моєї мене не очищуєш...\n\n\n&nb sp;15 Якщо я провинюся, то горе мені! А якщо я невинний, не смію підняти св ою голову, ситий стидом та напоєний горем своїм!...\n\n\n 16 А коли пі днесеться вона, то Ти ловиш мене, як той лев, і знову предивно зо мною пово дишся:\n\n\n 17 поновлюєш свідків Своїх проти мене, помножуєш гнів Сві й на мене, військо за військом на мене Ти шлеш...\n  \nРафаель Са нті (1483-1520). Вагітна. Мадонна із вуаллю.\n\n\n 18 І нащо з утроби Ти вивів мене? Я був би помер, і жоднісіньке око мене не побачило б,\n\n\n& nbsp;19 як нібито не існував був би я, перейшов би з утроби до гробу...\n\n \n 20 Отож, дні мої нечисленні, перестань же, й від мене вступись, і н ехай не турбуюся я бодай трохи,\n\n\n 21 поки я не піду й не вернуся! до краю темноти та смертної тіні,\n\n\n 22 до темного краю, як морок, до тьмяного краю, в якому порядків нема, і де світло, як темрява...\n\nЙов та його друзі. Гравюра за Maerten van Heemskerck (1498-1574).\n\n \n11:1 І заговорив нааматянин Цофар та й сказав:\n\n\n 2 Чи має зостат ись без відповіді безліч слів? І хіба язиката людина невинною буде?\n\n\n&n bsp;3 Чи мужі замовчать твої теревені, й не буде кому засоромити тебе?\n&nb sp;\nВільям Блейк (1757-1827). Друзі звинувачують Йова.\n\n\n 4 Ось го вориш ти: Чисте моє міркування, і я чистий в очах Твоїх, Боже!\n\n\n 5 О, коли б говорити став Бог, і відкрив Свої уста до тебе,\n\n\n 6 і п редставив тобі таємниці премудрости, бо вони як ті чуда роздумування! І зна й, вимагає Бог менше від тебе, ніж провини твої того варті!\n\n\n 7 Чи ти Божу глибінь дослідиш, чи знаєш ти аж до кінця Всемогутнього?\n &n bsp;\nГюстав Доре (1832-1883). Створення світла. Вільям Блейк (1757-18 27). Старий Днями чи Великий Архітектор.\n\n\n 8 Вона вища від неба, щ о зможеш зробити? І глибша вона за шеол, як пізнаєш її?\n\n\n 9 Її мір а довша за землю, і ширша за море вона!\n\n\n 10 Якщо Він перейде й за мкне щось, і згромадить, то хто заборонить Йому?\n\nВільям Блейк (1757-1827 ). Йов та його друзі.\n\n\n 11 Бо Він знає нікчемності людські та бачи ть насилля, і Він не догляне?\n\n\n 12 Тож людина порожня мудрішає, хо ч народжується, як те дике осля!\n\n\n 13 Якщо ти зміцниш своє серце, і свої руки до Нього простягнеш,\n\n\n 14 якщо є беззаконня в руці тво їй, то прожени ти його, і кривда в наметах твоїх нехай не пробуває,\n\n\n&n bsp;15 тож тоді ти підіймеш обличчя невинне своє, і будеш міцний, і не буде ш боятись!\n\nГюстав Доре (1832-1883). Йов говорить зі своїми друзями.  ;\n\n\n 16 Бо забудеш страждання, про них будеш згадувати, як про воду , яка пропливла...\n\n\n 17 Від півдня повстане життя, а темрява буде, як ранок.\n\n\n 18 І будеш ти певний, бо маєш надію, і викопаєш собі яму та й будеш безпечно лежати,\n\n\n 19 і будеш лежати, й ніхто не сп олошить, і багато-хто будуть підлещуватися до обличчя твого...\n\n\n 2 0 А очі безбожних минуться, і згине притулок у них, а їхня надія то стогін душі!\n\nВільям Блейк (1757-1827). Дари для Йова та його дружини по його од уженню.\n\n\n \n DTSTAMP:20260501T002354Z DTSTART:20150823T000000Z DTEND:20150823T220000Z SEQUENCE:0 RRULE:FREQ=YEARLY;COUNT=999;INTERVAL=1;BYYEARDAY=+235 TRANSP:OPAQUE END:VEVENT END:VCALENDAR