BEGIN:VCALENDAR VERSION:2.0 PRODID:-//jEvents 2.0 for Joomla//EN CALSCALE:GREGORIAN METHOD:PUBLISH BEGIN:VEVENT UID:c83d21f441db2bcbfe27a5c0034391ae CATEGORIES:Біблія за рік на сьогоднi SUMMARY:Біблія за рік на сьогодні DESCRIPTION;ENCODING=QUOTED-PRINTABLE:24 серпня: Йов 12:1-15:35, 1Коринтян 15:29-58,  Псалом 38(39):1-14 (РС П, NIV: 39:1-13), Приповісті 21:30-31\n\n\n1Коринтян 15:29-58:\n\n\n 2 9 Бо що зроблять ті, хто христяться ради мертвих? Коли мертві не воскресают ь зовсім, то нащо вони ради мертвих і христяться?\n\n\n 30 Для чого й ми повсякчас наражаємось на небезпеки?\n\nЖозе Феррас де Алмейда Жуніор (18 50-1899). Святий Павло.\n\n\n 31 Я щодень умираю. Так свідчу, браття, вашою хвалою, що маю її в Христі Ісусі, Господі нашім.\n\n\n 32 Коли я зо звірами боровся в Ефесі, яка мені по-людському користь, коли мертві не воскресають? Будем їсти та пити, бо ми взавтра вмрем!...\n\n\n 33 Не д айте себе звести, товариство лихе псує добрі звичаї! \nCornelis de Vos  (1584-1651). Триумф Вакха.\n\n\n 34 Протверезіться правдиво, та й не грішіть, бо деякі Бога не знають, говорю вам на сором!\n\n\n 35 А ле дехто скаже: Як мертві воскреснуть? І в якім тілі прийдуть?\n\n\n 3 6 Нерозумний, що ти сієш, те не оживе, як не вмре.\n\n\n 37 І коли сіє ш, то сієш не тіло майбутнє, але голе зерно, яке трапиться, пшениці або чог о іншого,\n\n\n 38 і Бог йому тіло дає, як захоче, і кожному зерняті т іло його.\nWenzel Peter (1745-1829). Адам і Єва в Раю. Гріхопадіння.\n \n\n 39 Не кожне тіло однакове тіло, але ж інше в людей, та інше тіло в скотини, та інше тіло в пташок, та інше у риб.\n\n\n 40 Є небесні ті ла й тіла земні, але ж інша слава небесним, а інша земним.\n\n\n 41 Ін ша слава для сонця, та інша слава для місяця, та інша слава для зір, бо зор я від зорі відрізняється славою!\n\nВінсент Ван Гог (1853-1890). Зоряна ніч .\n\n\n 42 Так само й воскресення мертвих: сіється в тління, в нетлінн я встає,\n\n\n 43 сіється в неславу, у славі встає, сіється в немочі, у силі встає,\n\n\n 44 сіється тіло звичайне, встає тіло духовне. Є ті ло звичайне, є й тіло духовне.\n\nМікельанджело Буанаротті (1475-1564). Ств орення Адама (1509-1510, Ватікан).\n\n\n 45 Так і написано: Перша людина Адам став душею живою, а останній Адам то дух оживляючий.\n\n\n&nbs p;46 Та не перше духовне, але звичайне, а потім духовне.\n\n\n 47 Перш а людина з землі, земна, друга Людина із неба Господь.\n\nРафаель Санті (14 83-1520). Сікстинська Мадонна.\n\n\n 48 Який земний, такі й земні, і Я кий небесний, такі й небесні.\n\n\n 49 І, як носили ми образ земного, так і образ небесного будемо носити.\n\n\n 50 І це скажу, браття, що т іло й кров посісти Божого Царства не можуть, ані тління нетління не посяде. \n \nЛука Сіньореллі (1445(1450?)-1523). Воскресіння плоті.\n\n\n  ;51 Ось кажу я вам таємницю: не всі ми заснемо, та всі перемінимось,\n\n\n& nbsp;52 раптом, як оком змигнути, при останній сурмі: бо засурмить вона і м ертві воскреснуть, а ми перемінимось!...\n\n\n 53 Мусить бо тлінне оце зодягнутись в нетління, а смертне оце зодягтися в безсмертя.\n\nJohn Marti n (1789-1854). Останній Суд.\n\n\n 54 А коли оце тлінне в нетлінн я зодягнеться, і оце смертне в безсмертя зодягнеться, тоді збудеться слово написане: Поглинута смерть перемогою!\n\n\n 55 Де, смерте, твоя перемо га? Де твоє, смерте, жало?\n\n\n 56 Жало ж смерти то гріх, а сила гріх а то Закон.\n\nРубенс Пітер Пауль (1577-1640). Воскресіння Христа.\n\n\n&nb sp;57 А Богові дяка, що Він Господом нашим Ісусом Христом перемогу нам дав. \n\n\n 58 Отож, брати любі мої, будьте міцні, непохитні, збагачуйтесь завжди в Господньому ділі, знаючи, що ваша праця не марнотна у Господі!\n\n \n \nПсалом 38(39):1-14 (РСП, NIV: 39:1-13): \n\n\ n39:1 Для дириґетна хору. Єдутуна. Псалом Давидів. (039-2) Я сказав: Пильну вати я буду дороги свої, щоб своїм язиком не грішити, накладу я вуздечку на уста свої, поки передо мною безбожний. \n \nМаттіас Стомер (1600 -1650). Цар Давид.\n\n\n 2 (039-3) Занімів я в мовчанні, замовк про до бро, а мій біль був подражнений. \n\n\n 3 (039-4) Розпалилося сер це моє у моєму нутрі, палає огонь від мого роздумування... Я став говорити своїм язиком: \n\n\n 4 (039-5) Повідоми мене, Господи, про кінець мій та про днів моїх міру, яка то вона, нехай знаю, коли я помру! \n\ n\n 5 (039-6) Ось відміряв долонею Ти мої дні, а мій вік як ніщо проти Тебе, і тільки марнота сама кожна людина жива! Села. \n\nJusepe de Ri bera (1591–1652). Чоловік з черепом.\n\n\n 6 (039-7) У темноті лиш ход ить людина, клопочеться тільки про марне: громадить вона, та не знає, хто з возити буде оте! \n\n\n 7 (039-8) А тепер на що маю надіятись, Го споди? Надія моя на Тебе вона! \n\n\n 8 (039-9) Від усіх моїх про гріхів визволи мене, не чини мене посміхом для нерозумного! \n\nІлля Р єпін (1844-1930). Йов та його друзі.\n\n\n 9 (039-10) Занімів я та уст своїх не відкриваю, бо Ти те вчинив, \n\n\n 10 (039-11) забери Т и від мене Свій доторк, від порази Твоєї руки я кінчаюсь... \n\n\n&nbs p;11 (039-12) Ти караєш людину докорами за беззаконня, Ти знищив, як міль, привабність її, кожна людина направду марнота! Села. \n\nРембрандт ван Рейн (1606-1669). Автопортрет 1655 року.\n\n\n 12 (039-13) Вислухай, Господи, молитву мою, і почуй благання моє, не будь мовчазний до моєї сльоз и, бо приходько я в Тебе, мандрівник, як батьки мої всі! \n\n\n 1 3 (039-14) Відверни гнів від мене і я підкріплюся, перше ніж відійду, і не буде мене! \n\n\n \n\n\nПриповісті 21:30-31:\n\nМікеланджело Мері зі да Караваджо (1571-1609). Навернення Савла по дорозі в Дамаск (1600-1601 )\n\n\n 30 Нема мудрости, ані розуму, ані ради насупроти Господа.\n\nЕ жен Делакруа (1798-1863). Кінь, зляканий блискавкою.\n\n\n 31 Приготов лений кінь на день бою, але перемога від Господа!\n \nЕжен Делакруа (1 798-1863). Зіштовхнення скакунів.\n\n\n \n\n\nЙов 12:1-15:35:\n\n \n12:1 А Йов відповів та й сказав:\n\nГюстав Доре (1832-1883). Йов говорить зі своїми друзями.\n\n\n 2 Справді, то ж ви тільки люди, і мудрість і з вами помре!...\n\n\n 3 Таж і я маю розум, як ви, я не нижчий від вас ! І в кого немає такого, як це?\n\n\n 4 Посміховищем став я для друга свого, я, що кликав до Бога, і Він мені відповідав, посміховищем став справ едливий, невинний...\n\n\n 5 Нещасливцю погорда, на думку спокійного, приготовлена для спотикання ноги!\n\n\n 6 Спокійні намети грабіжників, і безпечність у тих, хто Бога гнівить, у того, хто ніби то Бога провадить рукою своєю.\n\nМартин де Вос (1532- 1603). Створення всесвіту. \n\n\n  7 Але запитай хоч худобу і навчить тебе, і птаство небесне й тобі роз повість.\n\n\n 8 Або говори до землі й вона вивчить тебе, і розкажуть тобі риби морські.\n\n\n 9 Хто б із цього всього не пізнав, що Господн я рука це вчинила?\n\nЯн Брейгель Молодший (1601-1678). Створення Адама.&nb sp;\n\n\n 10 Що в Нього в руці душа всього живого й дух кожного людськ ого тіла?\n\n\n 11 Чи ж не ухо слова розбирає, піднебіння ж смакує для себе поживу?\n\n\n 12 Мудрість у старших, бо довгість днів розум.\n\n \n 13 Мудрість та сила у Нього, Його рада та розум.\n\nЮліус Шнорр фон Карольсфельд (1794-1872). День Божого покою. \n\n\n 14 Ось Він з руйнує й не буде воно відбудоване, замкне чоловіка й не буде він випущений. \n\n\n 15 Ось Він стримає води і висохнуть, Він їх пустить то землю во ни перевернуть.\n\nЮліус Шнорр фон Карольсфельд (1794-1872). Початок Потопу .\n\n\n 16 В Нього сила та задум, у Нього заблуджений і той, хто призв одить до блуду.\n\n\n 17 Він уводить у помилку радників, і обезумлює с уддів,\n\n\n 18 Він розв'язує пута царів і приперізує пояса на їхні ст егна.\n\nМолитва царя Юди Манасії, після якої він звільнений із полону. Ілю страція компанії ПРОВІДЕНС (ліногравюра). \n\n\n 19 Він провадить священиків босо, і потужних повалює,\n\n\n 20 Він надійним уста відій має й забирає від старших розумність.\n\n\n 21 На достойників ллє Він погорду, а пояса можним ослаблює.\n\nУільям Блейк (1757-1827). Кара Божа на Навуходоносора.\n\n\n 22 Відкриває Він речі глибокі із темряви, а тем не провадить на світло. \n\n\n 23 Він робить народи потужними й з нову їх нищить, Він народи поширює, й потім виводить в неволю.\n\n\n 2 4 Відіймає Він розум в народніх голів на землі та блукати їх змушує по безд орожній пустелі,\n\n\n 25 вони ходять навпомацки в темряві темній, і В ін упроваджує їх в блуканину, мов п'яного!\n \nЛеон Бонна (1833-1922). Йов.\n\n\n13:1 Ось усе оце бачило око моє, чуло ухо моє, та й усе зауважил о...\n\n\n 2 Як знаєте ви знаю й я, я не нижчий від вас,\n\n\n 3 і я говоритиму до Всемогутнього, і переконувати хочу Бога!\n\n\n 4 Та неправду куєте тут ви, лікарі непутящі ви всі!\n\nВільям Блейк (1757-1827). Йов та його друзі. \n\n\n 5 О, коли б ви насправді мовчали, то в ам це за мудрість було б!...\n\n\n 6 Послухайте но переконань моїх: і вислухайте заперечення уст моїх.\n\n\n 7 Чи будете ви говорити неправд у про Бога, чи будете ви говорити оману про Нього?\n\n\n 8 Чи будете в и уважати на Нього? Чи за Бога на прю постаєте? \n\nВільям Блейк (1757 -1827). Нарікання Йова.\n\n\n 9 Чи добре, що вас Він дослідить? Чи як з людини сміються, так будете ви насміхатися з Нього?\n\n\n 10 Насправ ді Він вас покарає, якщо будете ви потурати таємно особі!\n\n\n 11 Чи ж велич Його не настрашує вас, і не нападає на вас Його страх?\n\n\n 1 2 Ваші нагадування це прислів'я із попелу, ваші башти це глиняні башти!\n\n Eberhard Wächter (1762–1852). Йов та його друзі.\n\n\n 13 Мовчіть передо мною, а я говоритиму, і нехай щобудь прийде на мене!\n\n\n 14 Нащо дертиму я своє тіло зубами своїми, а душу свою покладу в свою руку?\n\ n\n 15 Ось Він мене вб'є, і я надії не матиму, але перед обличчям Його про дороги свої сперечатися буду!\n\n\n 16 І це мені буде спасінням, бо перед обличчя Його не підійде безбожний.\n\nGonzalo Carrasco (1859–1936) . Йов. \n\n\n 17 Направду послухайте слова мого, а моє це освідче ння в ваших ушах нехай буде.\n\n\n 18 Ось я суд спорядив, бо я справед ливий, те знаю!\n\n\n 19 Хто той, що буде зо мною провадити прю? Бо те пер я замовк би й помер би...\n \nЙов. Фреска монастиря у Косово (14 с толіття).\n\n\n 20 Тільки двох цих речей не роби Ти зо мною, тоді від обличчя Твого я не буду ховатись:\n\n\n 21 віддали Свою руку від мене, а Твій страх хай мене не жахає!...\n\n\n 22 Тоді клич, а я відповідат иму, або я говоритиму, Ти ж мені відповідь дай!\n\nLuca Cambiaso (1527–1585 ). Бог-Отець. \n\n\n 23 Скільки в мене провин та гріхів? Покажи Т и мені мій переступ та гріх мій!\n\n\n 24 Чому Ти ховаєш обличчя Своє і вважаєш мене Собі ворогом?\n\n\n 25 Чи Ти будеш страхати завіяний ві тром листок? Чи Ти соломину суху будеш гнати?\n\nJacob Jordaens (1593-1678) . Йов. \n\n\n 26 Бо Ти пишеш на мене гіркоти й провини мого молод ечого віку даєш на спадок мені,\n\n\n 27 і в кайдани заковуєш ноги мої , і всі дороги мої стережеш, назирці ходиш за мною,\n\n\n 28 і він роз падається, мов та трухлявина, немов та одежа, що міль її з'їла!...\n\nВолод имир Боровиковський (1757-1825). Йов та його друзі.\n\n\n14:1 Людина, що ві д жінки народжена, короткоденна та повна печалями:\n\n\n 2 вона виходи ть, як квітка й зів'яне, і втікає, мов тінь, і не зостається...\n\n\n  3 І на такого Ти очі Свої відкриваєш, і водиш на суд із Собою його!\n\n\n&n bsp;4 Хто чистого вивести може з нечистого? Ані один!\n\nЙов та його друзі.  Середньовічна книжкова мініатюра. \n\n\n 5 Якщо визначені й ого дні, число його місяців в Тебе, якщо Ти призначив для нього мету, що її не перейде,\n\n\n 6 відвернися від нього і він заспокоїться, і буде в ін тішитися своїм днем, як той наймит...\n\n\n 7 Бо дерево має надію: якщо буде стяте, то силу отримає знову, і парост його не загине;\n\n\n  ;8 якщо постаріє в землі його корінь і в поросі вмре його пень,\n\n\n  9 то від водного запаху знов зацвіте, і пустить галуззя, немов саджанець!\n \nAlbert Samuel Anker (1831-1910). Похорон дитини. \n\n\n 10 А по мре чоловік і зникає, а сконає людина то де ж вона є?...\n\n\n 11 Як в ода витікає із озера, а річка спадає та сохне,\n\n\n 12 так і та людин а покладеться й не встане, аж до закінчення неба не збудяться люди та не пр окинуться зо сну свого...\n\n\n 13 О, якби Ти в шеолі мене заховав, ко ли б Ти мене приховав, аж поки минеться Твій гнів, коли б час Ти призначив мені, та й про мене згадав!\n\n\n 14 Як помре чоловік, то чи він оживе ? Буду мати надію по всі дні свойого життя, аж поки не прийде заміна для ме не!\n \nАнн-Луї Жироде-Тріозон (1767-1824). Похорон Атали.\n\n\n  15 Кликав би Ти, то я відповів би Тобі, за чин Своїх рук сумував би,\n\n\n& nbsp;16 бо кроки мої рахував би тепер, а мойого гріха не стеріг би,\n\n\n&n bsp;17 провина моя була б запечатана в вузлику, і Ти закрив би моє беззакон ня...\n\n\n 18 Але гора справді впаде, а скеля зсувається з місця свог о,\n\n\n 19 каміння стирає вода, її злива сполощує порох землі, так на дію того Ти губиш...\n\nКарл Брюллов (1799-1852). Останній день Помпеї.&nbs p;\n\n\n 20 Ти силою схопиш назавжди його, і відходить, Ти міняєш обли ччя його й відсилаєш його...\n\n\n 21 Чи сини його славні, того він не знає, чи в прикрому стані того він не відає...\n\n\n 22 Боліє він тіл ьки тоді, коли тіло на ньому, коли в ньому душа тоді тужить..\n15:1 І відпо вів теманянин Еліфаз та й сказав:\n\nЕліфаз відповідає Йову. Ілюстрація до Біблії.\n\n\n 2 Чи відповідатиме мудра людина знанням вітряним, і схід нім вітром наповнить утробу свою?\n\n\n 3 Буде виправдуватися тим слов ом, що не надається, чи тими речами, що пожитку немає від них?\n\n\n 4 Ти страх Божий руйнуєш також, і пустошиш молитву до Бога,\n\n\n 5 бо навчає провина твоя твої уста, і ти вибираєш собі язика хитрунів.\n\nЙов та його друзі. Гравюра.\n\n\n 6 Оскаржають тебе твої уста, не я, й твої губи свідкують на тебе:\n\n\n 7 Чи ти народився людиною першою, чи ран іше, ніж згір'я, ти створений?\n\n\n 8 Чи ти слухав у Божій таємній на раді, та мудрість для себе забрав?\n\n\n 9 Що ти знаєш, чого б ми не з нали? Що ти зрозумів, і не з нами воно?\n\nВільям Блейк (1757-1827). Друзі звинувачують Йова. \n\n\n 10 Поміж нами і сивий, отой і старий, с тарший днями від батька твого.\n\n\n 11 Чи мало для тебе потішення Бож і та слово, яке Він сховав у тобі?\n\n\n 12 Чого то підносить тебе тво є серце, й які то знаки твої очі дають,\n\n\n 13 що на Бога звертаєш т и духа свого, і з своїх уст випускаєш подібні слова?\n\n\n\nPieter Coecke v an Aelst (1501-1550). Адам звинувачує Єву у гріхопадінні (бл.1548). \n \n\n 14 Що таке чоловік, щоб оправданим бути, і щоб був справедливим в ід жінки народжений?\n\n\n 15 Таж Він навіть святим Своїм не довіряє, і не оправдані в очах Його небеса,\n\n\n 16 що ж тоді чоловік той брид кий та зіпсутий, що п'є кривду, як воду? \n\nМікельанджело Буанаротті (1475-1564). Гріхопадіння і Вигнання з Раю (1509-1510.Ватікан).\n\n\n  17 Я тобі розповім, ти послухай мене, а що бачив, то те розкажу,\n\n\n  ;18 про що мудрі донесли та від батьків своїх не затаїли того,\n\n\n 1 9 їм самим була дана земля, і не приходив чужий поміж них.\n\n\n 20 Бе збожний тремтить по всі дні, а насильникові мало років заховано. \n\nВ ільям Блейк (1757-1727). Вбивство Авеля.\n\n\n 21 Вереск жахів у нього в ушах, серед миру приходить на нього грабіжник.\n\n\n 22 Він не віри ть, що вернеться від темноти, й він вичікується для меча.\n\n\n 23 Він мандрує за хлібом, та де він? Знає він, що для нього встановлений день тем ноти...\n\n\n\nФернан Кормон (1845-1924). Вигнання Каїна. \n\n\n  24 Страшать його утиск та гноблення, хапають його, немов цар, що готовий до бою,\n\n\n 25 бо руку свою простягав він на Бога, і повставав на Всем огутнього,\n\n\n 26 проти Нього твердою він шиєю бігав, товстими хребт ами щитів своїх.\n \nДжуліо Романо (1492-1546). Покарання гігантів.\n\ n\n 27 Бо закрив він обличчя своє своїм салом, і боки обклав своїм жир ом,\n\n\n 28 і сидів у містах поруйнованих, у домах тих, що в них не с идять, що на купи каміння призначені.\n\n\n 29 Він не буде багатий, і не встоїться сила його, і по землі не поширяться їхні маєтки.\nЛоуренс Альм а Тадема (1836—1912). Смерть первородженого сина фараона (1872) \n\n\n  30 Не вступиться з темности він, полум'я висушить парост його, й духо м уст Його буде він схоплений. \n\n\n 31 Хай не вірить в марноту заблуканий, бо марнотою буде заплата йому,\n\n\n 32 вона виповниться н е за днів його, а його верховіття не буде зелене!\n\n\n\nCosimo Rosselli&nb sp;(1439–1507). Перехід євреїв через Червоне море. \n\n\n 33 Поск идає насиллям, немов виноград, недозрілість свою, поронить він квіття своє, як оливка,\n\n\n 34 бо збори безбожних спустошені будуть, а огонь пож ере дім хабарника:\n\n\n 35 він злом вагітніє, й породить марноту, й о ману готує утроба його...\n\nGerard Seghers (1591-1651). Йов та його д рузі.\n DTSTAMP:20260501T002405Z DTSTART:20150824T000000Z DTEND:20150824T220000Z SEQUENCE:0 RRULE:FREQ=YEARLY;COUNT=999;INTERVAL=1;BYYEARDAY=+236 TRANSP:OPAQUE END:VEVENT END:VCALENDAR