BEGIN:VCALENDAR VERSION:2.0 PRODID:-//jEvents 2.0 for Joomla//EN CALSCALE:GREGORIAN METHOD:PUBLISH BEGIN:VEVENT UID:f55a8dec16823d4886bf43b9aa95e97f CATEGORIES:Біблія за рік на сьогоднi SUMMARY:Біблія за рік на сьогодні DESCRIPTION;ENCODING=QUOTED-PRINTABLE:29 серпня: Йов 31:1-33:33, 2Коринтян 3:1-18,  Псалом 42(43):1-5 (РСП, NIV: 43:1-5), Приповісті 22:8-9\n\n\n2Коринтян 3:1-18: \n  \ nЛіворуч: Jean François de Troy (1679-1752). Праворуч: Доменікіно (1581-1641). Портрет Джованні Батіста Агуччі.\n\n\n3:1 Чи нам знов зачинат и доручувати самих себе? Чи ми потребуємо, як дехто, листів доручальних до вас чи від вас?\n\n\n 2 Ви наш лист, написаний у наших серцях, якого в сі люди знають і читають!\n\nGaspare Traversi (c.1722 -1770). Читання листа.\n\n\n 3 Виявляєте ви, що ви лист Христів, нами вислужений, що н аписаний не чорнилом, але Духом Бога Живого, не на таблицях камінних, але н а тілесних таблицях серця.\n\n\n 4 Таку ж певність до Бога ми маємо че рез Христа,\n\n\n 5 не тому, що ми здібні помислити щось із себе, як в ід себе, але наша здібність від Бога.\n\nДжеймс Тіссо (1836-1902). Ісус оби рає 12 апостолів.\n\n\n 6 І Він нас зробив бути здатними служителями Н ового Заповіту, не букви, а духа, бо буква вбиває, а дух оживляє.\n\n\n&nbs p;7 Коли ж служіння смерті, вирізане на каменях буквами, було таке славне, що Ізраїлеві сини не могли дивитись на обличчя Мойсея, через славу минущу о бличчя його,\n\n\n 8 скільки ж більш буде в славі те служіння духа!\n& nbsp; \nДжеймс Тіссо (1836-1902). Мойсей без скижалів та зі скрижалями .\n\n\n 9 Бо як служіння осуду слава, то служіння праведности тим біль ше багате на славу!\n\n\n 10 Не прославилося бо прославлене, у цій час тині, ради слави, що вона переважує,\n\n\n 11 бо коли славне те, що ми нає, то багато більш у славі те, що триває!\n\n\n 12 Тож, мавши надію таку, ми вживаємо великої сміливости,\n\n\n 13 а не як Мойсей, що покр ивало клав на обличчя своє, щоб Ізраїлеві сини не дивилися на кінець того, що минає.\nОбличчя Мойсеч променіє. Книжкова ілюстрація.\n\n\n 14 Але засліпилися їхні думки, бо те саме покривало аж до сьогодні лишилось незнят е в читанні Старого Заповіту, бо зникає воно Христом.\n\n\n 15 Але аж до сьогодні, як читають Мойсея, на їхньому серці лежить покривало,\n\n\n&nb sp;16 коли ж вони навернуться до Господа, тоді покривало здіймається.\n\nJo hn Rogers Herbert (1810–1890). Мойсей приносить скрижалі Завіту.  \n\n\n 17 Господь же то Дух, а де Дух Господній, там воля.\n\n\n  18 Ми ж відкритим обличчям, як у дзеркало, дивимося всі на славу Господню, і зміняємося в той же образ від слави на славу, як від Духа Господнього.&nb sp;\n\n\n \nПсалом 42(43):1-5 (РСП, NIV: 43:1-5):  \n\nChristian Gottlieb Welté (1745/49-1792). Цар Давид.\n\n\n&nbs p;1 Розсуди мене, Боже, й справуйся за справу мою із людьми небогобійними, визволь мене від людини обмани та кривди! \n\n\n 2 Бож Бог Ти моє ї твердині, чого ж Ти покинув мене? Чого я блукаю сумний через утиск ворожи й? \n\n\n 3 Пошли Своє світло та правду Свою, вони мене будуть пр овадити, вони запровадять мене до Твоєї святої гори та до місць пробування Твого. \n\nAndrea Celesti (1637-1712). Давид грає під час перенес ення Ковчега.\n\n\n 4 і нехай я дістанусь до Божого жертівника, до Бог а розради й потіхи моєї, і буду на арфі хвалити Тебе, Боже, Боже Ти мій!&nb sp;\n\n\n 5 Чого, душе моя, ти сумуєш, і чого ти в мені непокоїшся? Ма й надію на Бога, бо я Йому буду ще дякувати за спасіння Його, мого Бога!\n\ n\n \n\n\nПриповісті 22:8-9:\n\n\n 8 Хто сіє кривду, той жатиме л ихо, а бич гніву його покінчиться.\n\nМерізі Мікельанжело да Караваджо (157 1-1610). Смерть Олоферна.\n\n\n 9 Хто доброго ока, той поблагословлени й буде, бо дає він убогому з хліба свого.\n\nFrans Floris (1517-1570).  Милосердя.\n\n\n \n\n\nЙов 31:1-33:33: \n\n\n31:1 Умову я с клав був з очима своїми, то як буду дивитись на дівчину?\n\nІван Крамський (1837-1887). Незнайома.\n\n\n 2 І зверху яка доля від Бога, чи спадщин а від Всемогутнього із висот?\n\n\n 3 Хіба не загибіль для кривдника, і хіба не нещастя злочинцям?\n\n\n 4 Хіба ж Він не бачить дороги мої, і не лічить усі мої кроки?\n\nCima da Conegliano (1460–1518). Бог-Отец ь.\n\n\n 5 Якщо я ходив у марноті, і на оману спішила нога моя,\n\n\n& nbsp;6 то нехай на вазі справедливости зважить мене, і невинність мою Бог п ізнає!\n\n\n 7 Якщо збочує крок мій з дороги, і за очима моїми пішло м оє серце, і до рук моїх нечисть приліпла,\n\n\n 8 то нехай сію я, а їс ть інший, а рослинність моя нехай вирвана буде з корінням!\n\nJean-Honore&n bsp;Fragonard (1732-1806). Поцілунок крадькома.\n\n\n 9 Якщо моє серце зваблялось до жінки чужої, і причаювався я при дверях мойого товариша ,\n\n\n 10 то хай меле для іншого жінка моя, і над нею нехай нахиляють ся інші!\n\n\n 11 Бо гидота оце, й це провина підсудна,\n\n\n 12 бо огонь це, який буде жерти аж до Аваддону, і вирве з корінням увесь урожа й мій!...\nІєронімус Босх (бл.1450-1516). Сад земних насолод.\n\n\n 13 Якщо я понехтував правом свойого раба чи своєї невільниці в їх суперечці з о мною,\n\n\n 14 то що я зроблю, як підійметься Бог? А коли Він пригля неться, що Йому відповім?\n\n\n 15 Чи ж не Той, Хто мене учинив у нутр і, учинив і його, і Один утворив нас в утробі?\n\n\n 16 Чи бажання убо гих я стримував, а очі вдовицям засмучував?\n     \nВасілій& nbsp;Пєро́в (1833-1882). Подорожній. Ілля Рєпін (1844-1930). Дочк а рибалки.\n\n\n 17 Чи я сам поїдав свій шматок, і з нього не їв сирот а?\n\n\n 18 Таж від днів молодечих моїх виростав він у мене, як в бать ка, і від утроби матері моєї я провадив його!\n\nВасілій Пєро́в ( 1833-1882). Відпочинок в дорозі.\n\n\n 19 Якщо бачив я гинучого без од ежі, і вбрання не було в сіромахи,\n\n\n 20 чи ж не благословляли мене його стегна, і руном овечок моїх він не грівся?\n \nВасілій Пєро ́в (1833-1882). Трійка.\n\n\n 21 Якщо на сироту я порушував руку свою, коли бачив у брамі собі допомогу,\n\n\n 22 хай рамено моє відпад е від свойого плеча, а рука моя від суглобу свого нехай буде відламана!\n\n \n 23 Бо острах на мене нещастя від Бога, а перед величчям Його я не м ожу встояти... \n\nЮліус Шнорр фон Карольсфельд (1794-1872). Йов, що страждає та його друзі.\n\n\n 24 Чи я золото клав за надію собі, ч и до щирого золота я говорив: Ти, безпеко моя?\n\n\n 25 Чи тішився я, що велике багатство моє, й що рука моя стільки надбала?\n\n\n 26 Коли бачив я сонце, як сяє воно, а місяць велично пливе,\n\n\n 27 то коли б потаємно повабилось серце моє, і цілунки рукою я їм посилав,\n\n\n 28 це так само провина підсудна була б, бо відрікся б я Бога Всевишнього!\n\n Jacob Jordaens (1593-1678). Йов. \n\n\n 29 Чи я тішивсь упадком с войого ненависника, чи порушувавсь я, коли зло спотикало його?\n\n\n 3 0 Таки ні, не давав я на гріх піднебіння свого, щоб прокляттям жадати душі його.\n\n\n 31 Хіба люди намету мого не казали: Хто покаже такого, хто з м'яса його не наситився?\n\n\n 32 Чужинець на вулиці не ночував, я двері свої відчиняв подорожньому.\n\nЯн де Брай (1627-1697). Милосердя.\n\n \n 33 Чи ховав свої прогріхи я, як людина, щоб у своєму нутрі затаїти провину свою? \n\n\n 34 Бо тоді я боявся б великого натовпу, і со ром від родів жахав би мене, я мовчав би, й з дверей не виходив...\n\n\n&nb sp;35 О, якби мене вислухав хто! Оце підпис моєї руки: Нехай Всемогутній ме ні відповість, а ось звій, зо скаргою, що його написав мій противник...\n\n \n 36 Чи ж я не носив би його на своєму плечі, не обвинувся б ним, як вінками?\n\n\n 37 Число кроків своїх я представлю йому; мов до князя, наближусь до нього.\n  \nЛіворуч: Середньовічний ілюмінований ман ускрипт: Йов та його друзі.\nПраворуч: сучасна копія сувоя Книги Йова на ів риті. \n\n\n 38 Якщо проти мене голосить земля моя, й її борозни плачуть із нею,\n\n\n 39 якщо без грошей я їв плоди її, а її власника я стогнати примушував,\n\n\n 40 то замість пшениці хай виросте терен, а замість ячменю кукіль!... Слова Йова скінчилися.\n\n\n32:1 І перестали ті троє мужів відповідати Йову, бо він був справедливий в очах своїх.\n\nІлля Репін (1844-1930). Йов та його друзі (1869).\n\n\n 2 І запалився гнів Елігу, сина Барах'їлового, бузянина, з роду Рамового, на Йова запалився гн ів його за те, що той уважав душу свою справедливішою за Бога.\n\n\n 3 Також на трьох приятелів його запалився його гнів за те, що не знайшли вон и відповіді, а зробили тільки Йова винним.\n\n\n 4 А Елігу вичікував Й ова та їх із словами, бо вони були старші віком за нього.\n\n\n 5 І по бачив Елігу, що нема належної відповіді в устах тих трьох людей, і запаливс я його гнів!\n\n\n 6 І відповів бузянин Елігу, син Барах'їлів, та й ск азав: Молодий я літами, ви ж старші, тому то я стримувався та боявся знання своє висловити вам.\n \nІлюстрація до Біблії. Йова 32:6\n\n\n 7 Я подумав: Хай вік промовляє, і хай розуму вчить многоліття!\n\n\n 8 С правді, дух він у людині, та Всемогутнього подих їх мудрими чинить.\n\n\n&n bsp;9 Многолітні не завжди розумні, і не все розуміються в праві старі.\n\n \n 10 Тому я кажу: Послухай мене, хай знання своє висловлю й я!\n\n\n& nbsp;11 Тож слів ваших вичікував я, наставляв свої уші до вашої мудрости, п оки справу ви дослідите.\n\n\n 12 І я приглядався до вас, й ось немає між вами, хто б Йову довів, хто б відповідь дав на слова його!\n \nДже ймс Тіссо (1836-1902). Елігу приходить до Йова та його друзів.\n\n\n\n  ;13 Щоб ви не сказали: Ми мудрість знайшли: не людина, а Бог переможе його! \n\n\n 14 Не на мене слова він скеровував, і я не відповім йому мовою вашою.\n\n\n 15 Полякались вони, вже не відповідають, не мають вже слі в...\n\n\n 16 Я чекав, що не будуть вони говорити, що спинились, не ві дповідають уже.\n\nЛукас Кранах Старший (1472-1553). Автопортрет.\n\n\n&nbs p;17 Відповім також я свою частку, і висловлю й я свою думку.\n\n\n 18 Бо я повний словами, дух мойого нутра докучає мені... \n\n\n 19 Ось утроба моя, мов вино невідкрите, вона тріскається, як нові бурдюки!\n\n Ніко Піросмані (1862-1918). Чоловік з бурдюком вина.\n\n\n 20 Нехай я скажу й буде легше мені, нехай уста відкрию свої й відповім!\n\n\n 21 На особу не буду уваги звертати, не буду підлещуватись до людини,\n\n\n&nbs p;22 бо не вмію підлещуватись! Коли ж ні, нехай зараз візьме мене мій Творе ць!\n\n\n33:1 Але слухай но, Йове, промови мої, і візьми до ушей всі слова мої.\n\nВільям Блейк (1757-1827). Гнів Елігу.\n\n\n 2 Ось я уста свої відкриваю, в моїх устах говорить язик мій.\n\n\n 3 Простота мого серця слова мої, і висловлять ясно знання мої уста.\n\n\n 4 Дух Божий мене учинив, й оживляє мене Всемогутнього подих.\n\n\n 5 Якщо можеш, то дай мені відповідь, вишикуйсь передо мною, постався!\n\nВільгельм Катарбінськи й (1848–1921). Створення Адама і Завіт Бога з Адамом.\n\n\n 6 Тож Божи й і я, як і ти, з глини витиснений теж і я! \n\n\n 7 Ото страх мі й тебе не настрашить, і не буде тяжкою рука моя на тобі.\n\n\n 8 Отож, говорив до моїх ушей ти, і я чув голос слів:\n\n\n 9 Чистий я, без гр іха, я невинний, і немає провини в мені!\n\nМікельанджело Буанаротті (1475- 1564). Гріхопадіння і Вигнання з Раю (1509-1510.Ватікан). \n\n\n  10 Оце Сам Він причини на мене знаходить, уважає мене Собі ворогом.\n\n\n&n bsp;11 У кайдани закув мої ноги, усі стежки мої Він стереже...\n\n\n 1 2 Ось у цьому ти не справедливий! Відповім я тобі, бо більший же Бог за люд ину!\n\n\n 13 Чого Ти із Ним сперечаєшся, що про всі Свої справи Він в ідповіді не дає? \n\nЮліус Шнорр фон Карольсфельд (1794-1872). Створен ня людей та тварин. \n\n\n 14 Бо Бог промовляє і раз, і два рази, та людина не бачить того:\n\n\n 15 у сні, у видінні нічному, коли міц ний сон на людей нападає, в дрімотах на ложі,\n\n\n 16 тоді відкриває Він ухо людей, і настрашує їх осторогою,\n\n\n 17 щоб відвести людину від чину її, і Він гордість від мужа ховає,\n\n\n 18 щоб від гробу пов стримати душу його, а живая його щоб не впала на ратище.\n \nJean Fréd éric Bazille (1841-1870). Імпровізована лікарня.\n\n\n 19 І карається хворістю він на постелі своїй, а в костях його сварка міцна.\n\n\ n 20 І жива його бридиться хлібом, а душа його стравою влюбленою.\n\n\ n 21 Гине тіло його, аж не видно його, і вистають його кості, що перше не видні були. \n\n\n 22 І до гробу душа його зближується, а жив ая його до померлих іде.\n\nPieter Lastman (1583-1633). Товія та Ангол Рафаїл.\n\n\n 23 Якщо ж Ангол-заступник при нім, один з тисячі, щоб п редставити людині її правоту,\n\n\n 24 то Він буде йому милосердний та й скаже: Звільни ти його, щоб до гробу не йшов він, Я викуп знайшов.\n\n\n  25 Тоді відмолодиться тіло його, поверне до днів його юности. \n \nBernardo Strozzi (1581-ca.1644). Зцілення Тобіаса.\n\n\n\n  ;26 Він благатиме Бога, й його Собі Він уподобає, і обличчя його буде бачит и з окликом радости, і чоловікові верне його справедливість.\n\n\n 27 Він дивитиметься на людей й говоритиме: Я грішив був і правду кривив, та ме ні не відплачено.\n\n\n\nЮлія Кузенкова. Ілюстрація до книги Йова.\n\n\n&nb sp;28 Він викупив душу мою, щоб до гробу не йшла, і буде бачити світло жива я моя.\n\n\n 29 Бог робить це все двічі-тричі з людиною,\n\n\n 30 щоб душу її відвернути від гробу, щоб він був освітлений світлом живих.\n\ n\n\nВільям Блейк (1757-1827). Гнів Елігу (фрагмент). \n\n\n 31 У важай, Йове, слухай мене, мовчи, а я промовлятиму!\n\n\n 32 Коли маєш слова, то дай мені відповідь, говори, бо бажаю твого оправдання.\n\n\n  ;33 Якщо ні ти послухай мене; помовчи, й я навчу тебе мудрости!\n\n\n  \n DTSTAMP:20260502T081232Z DTSTART:20150829T000000Z DTEND:20150829T220000Z SEQUENCE:0 RRULE:FREQ=YEARLY;COUNT=999;INTERVAL=1;BYYEARDAY=+241 TRANSP:OPAQUE END:VEVENT END:VCALENDAR