BEGIN:VCALENDAR VERSION:2.0 PRODID:-//jEvents 2.0 for Joomla//EN CALSCALE:GREGORIAN METHOD:PUBLISH BEGIN:VEVENT UID:e3dc81169103f71a37033afa7593b94d CATEGORIES:Біблія за рік на сьогоднi SUMMARY:Біблія за рік на сьогодні DESCRIPTION;ENCODING=QUOTED-PRINTABLE:2 вересня: Еклезіяст 1:1-3:22, 2Коринтян 6:1-13, Псалом 45(46):1-12 (Р СП, NIV: 46:1-11), Приповісті 22:15\n\n\n2Коринтян 6:1-13:\n\nЛукас Кранах Молодший (1515-1586). Робітники у винограднику (фрагмент).\n\n\n6:1 А ми, я к співробітники, благаємо, щоб ви Божої благодаті не брали надармо. \n \n\n 2 Бо каже: Приємного часу почув Я тебе, і поміг Я тобі в день спа сіння! Ось тепер час приємний, ось тепер день спасіння!\n\n\n 3 Ні в ч ому ніякого спотикання не робимо, щоб служіння було бездоганне,\n\n\n  4 а в усьому себе виявляємо, як служителів Божих, у великім терпінні, у ско рботах, у бідах, у тіснотах,\n\n\n 5 у вдарах, у в'язницях, у розрухах , у працях, у недосипаннях, у постах,\n\nРембрандт ван Рейн (1606-1669). Св ятий Павло пише лист.\n\n\n 6 у чистості, у розумі, у лагідності, у до брості, у Дусі Святім, у нелицемірній любові,\n\n\n 7 у слові істини, у силі Божій, зо зброєю правди в правиці й лівиці,\n\n\n 8 через славу й безчестя, через ганьбу й хвалу, як обманці, але ми правдиві;\n\n\n  9 як незнані, та познані, як умираючі, та ось ми живі; як карані, та не заб иті;\n\n\n 10 як сумні, але завжди веселі; як убогі, але багатьох ми з багачуємо; як ті, що нічого не мають, але всім володіємо. \n\n\n  11 Уста наші відкрились до вас, коринтяни, серце наше розширене!\n\nРафаель Санті (1483-1520). Павло проповідує в Афінах в ареопазі.\n\n\n 12 У н ас вам не тісно, але тісно вам у ваших серцях!\n\n\n 13 Такою ж відпла тою говорю, немов дітям розширені будьте й ви!\n\n\n \n\n\nПсалом 45(4 6):1-12 (РСП, NIV: 46:1-11):\n\n\n46:1 Для дириґетна хору. Синів Кореє вих. На спів „Аламот". Пісня. (046-2) Бог для нас охорона та сила, допомога в недолях, що часто трапляються,\n\nJulius Veit Hans Schnorr von Caro lsfeld (1794-1872). Бог-Творець.\n 2 (046-3) тому не лякаємось ми , як трясеться земля, і коли гори зсуваються в серце морів!\n\n\n 3 (0 46-4) Шумлять і киплять Його води, через велич Його тремтять гори. Села.\n\ n\n 4 (046-5) Річка, відноги її веселять місто Боже, найсвятіше із міс ць пробування Всевишнього.\n\n\n 5 (046-6) Бог серед нього, нехай не х итається, Бог поможе йому, коли ранок настане.\n\nАльберт Бірштадт (1830-19 02). Світло у лісі.  \n\n\n 6 (046-7) Шуміли народи, хиталис я царства, а Він голос подав Свій і земля розпливлася.\n\n\n 7 (046-8) З нами Господь Саваот, наша твердиня Бог Яковів. Села.\n\n\n 8 (046-9 ) ідіть, оглядайте Господні діла, які руйнування вчинив на землі!\n\n\n&nbs p;9 (046-10) Аж до краю землі припиняє Він війни, ламає Він лука й торощить списа, палить огнем колесниці!\n \n Альберт Бірштадт (1830-1902) . Весна в Каліфорнії.\n\n\n 10 (046-11) Вгамуйтесь та знайте, що Бог Я , піднесусь між народами, піднесусь на землі!\n\n\n 11 (046-12) З нами Господь Саваот, наша твердиня Бог Яковів! Села.\n\n\n \n\n\nПриповіст і 22:15:\n\nAlbrecht Samuel Anker (1831-1910). Вихователь у класі.\n\n\n&nb sp;15 До юнакового серця глупота прив'язана, та різка картання віддалить ві д нього її.\n\nCharles Frederic Ulrich (1858-1908). Діти в шкільному класі. \n\n\n \n\n\nЕклезіяст 1:1-3:22:\n\nГюстав Доре (1832-1883). Цар Солом он.\n\n\n1:1 Книга Проповідника, сина Давидового, царя в Єрусалимі.\n\n\n&n bsp;2 Наймарніша марнота, сказав Проповідник, наймарніша марнота, марнота у се! \n\n\n 3 Яка користь людині в усім її труді, який вона робить під сонцем?\n\nAntonio de Pereda (c.1611-1678). Суєта суєт.\n\n\n&nbs p;4 Покоління відходить, й покоління приходить, а земля віковічно стоїть!\n \n\n 5 І сонечко сходить, і сонце заходить, і поспішає до місця свого, де сходить воно.\nІван Айвазовський (1817-1900). Вид на Костянтинопіль зра нку.\n\n\n 6 Віє вітер на південь, і на північ вертається, крутиться, крутиться він та й іде, і на круг свій вертається вітер...\n\n\n 7 Всі потоки до моря пливуть, але море воно не наповнюється: до місця, ізвідки п ливуть, ті потоки вони повертаються, щоб знову плисти!\n\nІван Айвазовський (1817-1900). Вид на Костянтинопіль при місячному сяйві.\n\n\n 8 Повні труду всі речі, людина сказати всього не потрапить! Не насититься баченням око, і не наповниться слуханням ухо...\n\n\n 9 Що було, воно й буде, і що робилося, буде робитись воно, і немає нічого нового під сонцем!...\n\n Arnold Böcklin (1827-1901). Автопортрет. \n\n\n 10 Буває так е, що про нього говорять: Дивись, це нове! Та воно вже було від віків, що б ули перед нами!\n\n\n 11 Нема згадки про перше, а також про наступне, що буде, про них згадки не буде між тими, що будуть потому...\n\nSimeon Sol omon (1840–1905). Цар соломон (фрагмент)\n\n\n 12 Я, Проповідник, був царем над Ізраїлем в Єрусалимі.\n\n\n 13 І поклав я на серце своє, щоб шукати й досліджувати мудрістю все, що робилось під небом. Це праця тяжка, яку дав Бог для людських синів, щоб мозолитись нею.\n\n\n\nЕдвард Джон&nbs p;Пойнтер (1836-1919). Праця євреїв у Єгипті.\n\n\n 14 Я бачив ус і справи, що чинились під сонцем: й ось усе це марнота та ловлення вітру!.. .\n\n\n 15 Покривленого не направиш, а неіснуючого не полічиш!\n\nІсаа к Львович Аскназій (1856-1902). "Наймарніша марнота усе"\n\n\n 16 Гово рив я був з серцем своїм та казав: Ось я велику премудрість набув, Найбільш у за всіх, що до мене над Єрусалимом були. І бачило серце моє всяку мудріст ь і знання.\n\nFrancesco Cittadini (1616–1681). Суєта суєт.\n\n\n 17 І поклав я на серце своє, щоб пізнати премудрість, і пізнати безумство й глу поту, і збагнув я, що й це все то ловлення вітру!...\n\n\n 18 Бо при м ногості мудрости множиться й клопіт, хто ж пізнання побільшує, той побільшу є й біль!...\n\nAntonio de Pereda (c.1611-1678). Суєта суєт.\n\n\n2:1 Сказав був я в серці своєму: Іди но, хай випробую тебе радістю, і придивись до добра, та й воно ось марнота...\n\n\n 2 На сміх я сказав: Нерозумн ий, а на радість: Що робить вона?\n\nJacob Jordaens (1593-1678). Цар-Горох. \n\n\n 3 Задумав я в серці своєму вином оживляти своє тіло, і провадит и мудрістю серце своє, і що буду держатись глупоти, аж поки побачу, що ж до бре для людських синів, що робили б під небом за короткого часу свого життя .\n\nКарл Брюллов (1799-1852). Дівчина, яка збирає виноград. \n\n\n&nb sp;4 Поробив я великі діла: поставив для себе доми, задля себе садив виногр адники,\n\n\n 5 запровадив для себе садки та гаї, і понасаджував в них усіляких дерев овочевих.\n \nArnold Böcklin (1827-1901). Острів життя та насолоди. \n\n\n 6 Наробив я для себе ставів, щоб полива ти із них ліс дерев, що виростали.\n\n\n 7 Набував я для себе рабів та невільниць, були в мене й домівники. А худоби великої та худоби дрібної бу ло в мене більше, ніж у всіх, що в Єрусалимі до мене були!\n\nJean-Léon Gér ôme (1824-1904). На терасі гарему.\n\n\n 8 Назбирав я собі також срібла та золота, і скарбів царів та провінцій, завів я собі співаків та сп івачок, і всякі приємнощі людських синів, жінок наложниць.\n\nOtto Pilny (1 866-1936). Одаліска у пустелі.\n 9 І звеличувавсь я усе більше та біль ше, над усіх, що в Єрусалимі до мене були, моя мудрість стояла також при ме ні.\n\nOtto Pilny (1866-1936). Бедуїнська танцівниця.\n\n\n 10 І всьог о, чого очі мої пожадали, я їм не відмовлював: я не стримував серця свого в ід жодної втіхи, бо тішилось серце моє від усякого труду мого, і це була ча стка моя від усякого труду свого!\n\n\n 11 Та коли я звернувся до всіх своїх чинів, що їх поробили були мої руки, і до труду, що я потрудився був , роблячи, й ось усе це марнота та ловлення вітру, і немає під сонцем нічог о корисного!...\n\nEvert Collier (1640-1707). Натюрморт "Суєта".\n\n\n  ;12 І звернувся я, щоб бачити мудрість, і безум, і дурощі. Бо що зробить лю дина, що прийде вона по царі? Тільки те, що вона вже зробила!\n\n\n 13 І я побачив, що є перевага у мудрости над глупотою, як є перевага у світла над темрявою:\n\n\n 14 у мудрого очі його в голові його, а безглуздий у темряві ходить; та теж я пізнав, що доля одна всім їм трапиться!\n\nJan Sanders van Hemessen (c.1500-c.1566). Пам'ятай про смерть.\n\n\n 15 І промовив я в серці своєму: Коли доля, яка нерозумному трапиться, трапиться також мені, то нащо тоді я мудрішим ставав? І я говорив був у серці своїм, що марнота й оце...\n\n\n 16 Не лишається пам'яти про мудрого, як і пр о нерозумного, на вічні віки, в днях наступних зовсім все забудеться, і муд рий вмирає так само, як і нерозумний...\n\nПітер Пауль Рубенс (1577-1640). Суд царя Соломона.\n\n\n 17 І життя я зненавидів, бо противний мені ко жен чин, що під сонцем він чиниться, бо все це марнота та ловлення вітру!.. .\n\n\n 18 І зненавидів я ввесь свій труд, що під сонцем трудився я бу в, бо його позоставлю людині, що буде вона по мені,\n\nHans Holbein th e Younger (c.1497-1543). Цар Реховаам, син Соломона.\n\n\n 19 а хто зн ає, чи мудрий той буде чи нерозумний, хто запанує над цілим трудом моїм, на д яким я трудився й змудрів був під сонцем? Це марнота також...\n\n\n  20 І я обернувся чинити, щоб серце моє прийшло в розпач від усього труда, щ о чинив я під сонцем...\n\nМапа поділу Соломонового царства після його смер ті при Реховоамі на Юдею та Ізраїль.\n\n\n 21 Бо буває людина, що труд иться з мудрістю, зо знанням та із хистом, та все полишає на долю людині, я ка не трудилася в тому: Марнота й оце й зло велике!\n\nФьодор Бронніков&nbs p;(1827-1902). Грабунок майна. \n\n\n 22 Та й що має людина зо вс ього свойого труда та із клопоту серця свого, що під сонцем працює вона?\n\ n\n 23 Бо всі дні її муки, а смуток робота її, і навіть вночі її серце спокою не знає, теж марнота й оце!...\n\nКлод Віньон (1593-1670). Бенкетна сцена. \n\n\n 24 Нема ліпшого земній людині над те, щоб їсти та пити, і щоб душа її бачила добре із труду свого. Та й оце все, я бачив, вон о з руки Бога!\n\n\n 25 Бо хто буде їсти, і хто споживати спроможе без Нього?\n \nДієго Родрігес де Си́льва-і-Вела́скес (1599-1660). Ст ара жінка, яка готує яєшню.  \n\n\n 26 Бо людині, що перед лицем Його добра, дає Він премудрість, і пізнання, і радість; а грішникові Він ро боту дає, щоб збирати й громадити, щоб пізніше віддати тому, хто добрий пер ед Божим лицем. Марнота і це все та ловлення вітру!...\n\nСальвадор Далі (1 904-1989). Постійність пам'яті.\n\n\n3:1 Для всього свій час, і година своя кожній справі під небом:\n \nCharles Frederic Ulrich (1858-1908). Сер ед переселенців в "Обіцяний край".\n\n\n 2 час родитись і час помирати , час садити і час виривати посаджене,\n\nAlbrecht Samuel Anker (1831-1910) . Похорон.\n\n\n 3 час вбивати і час лікувати, час руйнувати і час буд увати,\n\nІлля Рєпін (1844-1930). Іван Грозний вбиває свого сина.\n\n\n&nbs p;4 час плакати й час реготати, час ридати і час танцювати,\n \nІлля Р єпін (1844-1930). Запорожці пишуть листа турецькому султану.\n\n\n 5 ч ас розкидати каміння і час каміння громадити, час обіймати і час ухилятись обіймів, \n\n\n 6 час шукати і час розгубити, час збирати і час р озкидати,\n\n\n 7 час дерти і час зашивати, час мовчати і час говорити ,\n\nМикола Пимоненко (1862-1912). Українська ніч.\n\n\n 8 час ко хати і час ненавидіти, час війні і час миру!\n\nМикола Пимоненко (1862-1912 ). В похід.\n\n\n 9 Яка користь трудящому в тім, над чим трудиться він ?\n\n\n 10 Я бачив роботу, що Бог був дав людським синам, щоб трудилис ь над нею,\n\n\n 11 усе Він прегарним зробив свого часу, і вічність по клав їм у серце, хоч не розуміє людина тих діл, що Бог учинив, від початку та аж до кінця...\n\nFord Madox Brown (1821-1893). Труд.\n\n\n 12 Я знаю, немає нічого в них кращого, як тільки радіти й робити добро у своє му житті.\n\n\n 13 І отож, як котрий чоловік їсть та п'є і в усім свої м труді радіє добром, це дар Божий!\n \n Карл Генріх Блох (1834-1 890). У римській остерії.\n\n\n 14 Я знаю, що все, що Бог робить, воно зостається навіки, до того не можна нічого додати, і з того не можна нічог о відняти, і Бог так зробив, щоб боялись Його!\n\n\n 15 Що є, то було вже воно, і що статися має було вже, бо минуле відновлює Бог!\n \nCima da Conegliano (1459 чи 1460-1517 чи 1518). Бог-Отець.\n\n\n 16 І я ба чив під сонцем іще: місце суду, а в нім беззаконня, і місце правди, у ньому ж неправда...\n\n\n 17 Я сказав був у серці своєму: Судитиме Бог спра ведливого й несправедливого, бо для кожної справи є час, і на всяке там діл о.\n\nМікельанджело Буанаротті (1475-1564). Страшний суд (фрагмент)\n\n\n&n bsp;18 Я сказав був у серці своєму: Це для людських синів, щоб Бог випробов ував їх, і щоб бачити їм, що вони як ті звірі,\n\n\n 19 бо доля для лю дських синів і доля звірини однакова доля для них: як оці помирають, так са мо вмирають і ті, і для всіх один подих, і нема над твариною вищости людям, марнота бо все!...\n \nФилипп де Шампань (1602-1674). Натюрморт з чер епом. \n\n\n 20 Все до місця одного йде: все постало із пороху, і вернеться все знов до пороху...\n\n\n 21 Хто те знає, чи дух людських синів підіймається вгору, і чи спускається вділ до землі дух скотини?\n\n\ n 22 І я бачив, нема чоловікові кращого, як ділами своїми радіти, бо ц е доля його! Бо хто поведе його глянути, що буде по ньому?...\n\nФранс  ;Халс (1582/1583-1666). Портрет кавалера. \n\n\n \n DTSTAMP:20260503T114519Z DTSTART:20150902T000000Z DTEND:20150902T220000Z SEQUENCE:0 RRULE:FREQ=YEARLY;COUNT=999;INTERVAL=1;BYYEARDAY=+245 TRANSP:OPAQUE END:VEVENT END:VCALENDAR