BEGIN:VCALENDAR VERSION:2.0 PRODID:-//jEvents 2.0 for Joomla//EN CALSCALE:GREGORIAN METHOD:PUBLISH BEGIN:VEVENT UID:9352b8e3abcc893accc41b31dabc415b CATEGORIES:Біблія за рік на сьогоднi SUMMARY:Біблія за рік на сьогодні DESCRIPTION;ENCODING=QUOTED-PRINTABLE:3 вересня: Еклезіаст 4:1-6:12, 2Коринтян 6:14-7:7, Псалом 46(47):1-10 (РСП, NIV: 47:1-9), Приповісті 22:16\n\n\n2Коринтян 6:14-7:7:\n\n\n6:14 До чужого ярма не впрягайтесь з невірними; бо що спільного між праведністю та беззаконням, або яка спільність у світла з темрявою?\n\nОранка волом та осл ом. Документальна близьсхідна світлина.\n\n\n 15 Яка згода в Христа з белійяаром? Або яка частка вірного з невірним?\n\n\n 16 Або яка згода поміж Божим храмом та ідолами? Бо ви храм Бога Живого, як Бог прорік: Посел юсь серед них і ходитиму, і буду їм Богом, а вони будуть народом Моїм!\n\n\ n 17 Вийдіть тому з-поміж них та й відлучіться, каже Господь, і не тор кайтесь нечистого, і Я вас прийму,\n\n\n 18 і буду Я вам за Отця, а ви за синів і дочок Мені будете, говорить Господь Вседержитель!\n\nНіколас Пу ссен (1594-1665). Бог вознесений.\n\n\n7:1 Отож, мої любі, мавши ці обітниц і, очистьмо себе від усякої нечисти тіла та духа, і творімо святиню у Божім страху! \n\n\n 2 Дайте місце для нас! Ми нікого не скривдили, ні кого не зіпсували, нікого не ошукали!\n\n\n 3 Говорю не на осуд, бо я перед тим був сказав, що ви в серцях наших, щоб нам із вами чи померти чи ж ити.\n \nLudwig Glotzle (1847-1929). Святий Павло ординує Тимофія .\n\n\n 4 У мене велика сміливість до вас, велика мені похвала з вас, я повний потіхи, збагачаюся радістю при всякому нашому горі.\n\n\n 5 Б о коли ми прийшли в Македонію, тіло наше не мало спочинку ніякого, у всьому бідуючи: назовні бої, страхіття всередині.\n\n\n 6 Але Бог, що тішить принижених, потішив нас приходом Тита,\n   \nЛіворуч: Грець ка ікона. Святий Тит. Праворуч: Ікона московської школи (Ростов, 16 ст.). Святий Павло.\n\n\n 7 і не тільки його прибуттям, а й потішен ням, що ним він потішився з вас, коли розповідав нам про вашу журбу, про ва ш смуток, про вашу горливість до мене, так що я більше тішився.\n\n\n  \n\n\nПсалом 46(47):1-10 (РСП, NIV: 47:1-9): \n\n\n47:1 Для дириґ етна хору. Синів Кореєвих. Псалом. (047-2) Всі народи, плещіть у долоні, по кликуйте Богові голосом радости, \n\nJan de Bray (ca.1627-16 97). Цар Давид співає, коли переносять Ковчег Завіту.\n\n\n 2 (047-3) грізний бо Всевишній Господь, Цар великий всієї землі!  \n\n\n&nb sp;3 (047-4) Він народи під нас підбиває, а поган нам під ноги, \n\n\n  4 (047-5) Він нашу спадщину для нас вибирає, величність для Якова, що його полюбив. Села. \n\n\n 5 (047-6) Бог виступає при радісних о криках, Господь при голосі рога. \n\n\n 6 (047-7) Співайте Богові нашому, співайте, співайте Цареві нашому, співайте, \n\n\n 7 (04 7-8) бо Бог Цар усієї землі, співайте навчальний псалом! \n \nП'є тро Перуджино (1446-1523). Бог-Отець з ангелами.\n\n\n 8 (047-9) Бог з ацарював над народами, Бог сів на святому Своєму престолі! \n\n\n  ;9 (047-10) Зібрались владики народів, народ Бога Авраамового, як Божі щити на землі, між ними Він сильно звеличений!\n\n\n \n\n\nПриповісті 22:1 6:\n\nВасілій Пукірьов (1832-1890). Збір недоїмок.\n\n\n 16 Хто тисне убогого, щоб собі збагатитись, і хто багачеві дає, той певно збідніє.\n&nbs p;\nПавєл Фєдотов (1815-1852). Сніданок аристократа.\n\n\n \n\n\nЕклез іаст 4:1-6:12:\n\nГюстав Кларен Родольф Буланже (1824-1888). Ринок рабів.\n \n\n4:1 І знов я побачив всі утиски, що чинились під сонцем, і сльоза ось у тискуваних, та немає для них потішителя, і насилля з руки, що їх гноблять, і немає для них потішителя...\n\n\n 2 І я похвалив тих померлих, що да вно повмирали, більш від живих, що живуть дотепер...\n\nВіктор Васнєцов (18 48-1926). Лицар на перехресті доріг.\n\n\n 3 А краще від них від обох тій людині, що досі іще не була, що не бачила чину лихого, що робився під с онцем!\n\n\n 4 І я бачив ввесь труд та ввесь успіх учинку, викликає за здрість одного до одного, і це все марнота та ловлення вітру!...\n\nKarel D ujardin (1622-1678). Бульбашки. \n\n\n 5 Нерозумний сидить, склавши руки свої, та жере своє тіло,\n\n\n 6 краща повна долоня споко ю за повні дві жмені клопоту та за ловлення вітру!...\n\nEric Enstrom  (1875-1968). Благодать.\n\n\n 7 І знову я бачив марноту під сонцем:\n\ n\n 8 Буває самотній, і не має нікого він іншого, сина чи брата у ньог о нема, та немає кінця всьому зусиллю його, і не насититься око багатством його, і він не повість: Та для кого дбаю і позбавляю добра свою душу? Марно та й оце, і даремна робота воно...\n   \nІван Куліков ( 1875-1941). Портрет матері. Портрет батька.\n\n\n 9 Краще двом, як одн ому, бо мають хорошу заплату за труд свій,\n\n\n 10 і якби вони впали, підійме одне свого друга! Та горе одному, як він упаде, й нема другого, що б підвести його...\n\nФранческо Айєс (1791-1882). Молода ув'язнена на тюрем ному ліжку.\n\n\n 11 Також коли вдвох покладуться, то тепло їм буде, а як же зогрітись одному?\n\n\n 12 А коли б хто напав на одного, то вдв ох вони стануть на нього, і нитка потрійна не скоро пірветься!\n \nВік тор Васнєцов (1848-1926). Три богатирі.\n\n\n 13 Ліпший убогий та мудр ий юнак, аніж цар старий та нерозумний, що вже осторог не приймає,\n\n\n&nb sp;14 бо виходить юнак і з в'язниці, щоб зацарювати, хоч у царстві своїм на родивсь він убогим!\n\nІлюстрація Анатолія Іткіна до твору Марка Твена "При нц та Злидень". \n\n\n 15 Я бачив усіх живих, що ходять під сонце м, на боці цього юнака, цього другого, що став він на місце його.\n\n\n&nbs p;16 Немає кінця всьому людові, всьому, що був перед ним, та й наступні не втішаться ним, бо й це теж марнота та ловлення вітру!...\n\nAntonio de Pere da (c.1611-1678). Суєта суєт.\n\n\n5:1 (04-17) Пильнуй за ногою своєю, як до Божого дому йдеш, бо прийти, щоб послухати, це краще за жертву безгл уздих, бо не знають нічого вони, окрім чинення зла!\n\n\n 2 (05-1) Не квапся своїми устами, і серце твоє нехай не поспішає казати слова перед Бож им лицем, Бог бо на небі, а ти на землі, тому то нехай нечисленними будуть слова твої!\n\nFrancesco di Giorgio Martini (1439–1501). Бог-Отець в оточен ні анголів.\n\n\n 3 (05-2) Бо як сон наступає через велику роботу, так багато слів має і голос безглуздого.\n\n\n 4 (05-3) Коли зробиш обітн ицю Богові, то не зволікай її виповнити, бо в Нього нема уподобання до неро зумних, а що ти обітуєш, сповни!\n   Герір ван Хонтхорст (15 90-1656). Зречення Петра. \n\n\n 5 (05-4) Краще не дати обіту, ні ж дати обіт і не сповнити! \n \nЕль Греко (1541-1614). Покаяння П етра.\n\n\n 6 (05-5) Не давай своїм устам впроваджувати своє тіло у гр іх, і не говори перед Анголом Божим: Це помилка! Пощо Бог буде гніватися на твій голос, і діла твоїх рук буде нищити?\n\n\n 7 (05-6) Бо марнота в численності снів, як і в многості слів, але ти бійся Бога!\n\nAntonio de P ereda (c.1611-1678). Алегорія суєти.\n\n\n 8 (05-7) Якщо ти побач иш у краї якому утискування бідаря та порушення права та правди, не дивуйся тій речі, бо високий пильнує згори над високим, а над ними Всевишній.\n\n\ n 9 (05-8) І пожиток землі є для всіх, бо поле й сам цар обробляє.\n\n Ілля Рєпін (1844-1930). Граф Лев Толстой на оранці.\n\n\n 10 (05-9) Хт о срібло кохає, той не насититься сріблом, хто ж кохає багатство з прибутко м, це марнота також!\n\nPieter Claesz (c.1597-1660). Суєта.\n\n\n  ;11 (05-10) Як маєток примножується, то множаться й ті, що його поїдають, і яка користь його власникові, як тільки, щоб бачили очі його?\n\n\n 12 (05-11) Сон солодкий в трудящого, чи багато, чи мало він їсть, а ситість б агатого спати йому не дає.\n \nJules Breton (1827-1906). Відпочинок у жнива.\n\n\n 13 (05-12) Є лихо болюче, я бачив під сонцем його: багатс тво, яке бережеться його власникові на лихо йому,\n\n\n 14 (05-13) і г ине багатство таке в нещасливім випадку, а родиться син і немає нічого у нь ого в руці:\n\n\n 15 (05-14) як він вийшов нагий із утроби матері своє ї, так відходить ізнов, як прийшов, і нічого не винесе він з свого труду, щ о можна б узяти своєю рукою!...\n\nCamille Martin (1861-1898). Похорон .  \n\n\n 16 (05-15) І це теж зло болюче: так само, як він б ув прийшов, так відійде, і яка йому користь, що трудився на вітер?\n\n\n&nb sp;17 (05-16) А до того всі дні свої їв у темноті, і багато мав смутку, й х вороби та люті...\n \nФьодор Бронніков (1827-1902). Хворі на мона стирському подвір'ї.\n\n\n 18 (05-17) Оце, що я бачив, як добре та гар не: щоб їла людина й пила, і щоб бачила добре в усьому своєму труді, що під сонцем ним трудиться в час нечисленних тих днів свого віку, які Бог їй дав , бо це доля її!\n\n\n 19 (05-18) Також кожна людина, що Бог дав їй ба гатство й маєтки, і владу їй дав споживати із того, та брати свою частку та тішитися своїм трудом, то це Божий дарунок!\n \nПітер Пауль Рубенс (1 577-1640). Повернення Діани з полювання.\n\n\n 20 (05-19) Бо вона днів свого життя небагато на пам'яті матиме, то Бог в її серце шле радість!\n\n \n6:1 Є ще зло, що я бачив під сонцем, і багато його між людьми:\n\n\n2 Ось людина, що Бог їй багатство дає, і маєтки та славу, і недостатку ні в чому , чого зажадає, не чує вона для своєї душі, але Бог не дав влади їй те спож ивати, бо чужа людина те поїсть: Це марнота й недуга тяжка!...\n\nВаланте́н де Було́нь (бл.1591-1632). Чотири пори віку чоловіка.\n\n\n 3 Як би сотню дітей наплодив чоловік, і прожив пречисленні літа, і дні віку його були довгі, але не наситилась добрим душа його, а до того не мав би й нале жного похорону, то кажу: недоноскові краще від нього!...\n\n\n 4 Бо в марноті прийшов він, і в темряву йде, і в темряві сховане буде імення його, \n\n\n 5 ані сонця не бачив він, ані пізнав: йому спокійніше від того! ...\n\nPieter Claesz (c.1597-1660). Суєта.\n\n\n 6 А коли б він ж ив двічі по тисячі літ, та не бачив добра, то хіба не до місця одного все й де?\n\n\n 7 Увесь труд людини для рота її, і пожадання її не виповнюют ься.\n\n\n 8 Бо що більшого має мудрець, ніж безглуздий, що має убогий над те, що перед живими уміє ходити?\n\nНевідомий фламанський художник 17 століття.\n\n\n 9 Краще бачити очима, аніж мандрувати жаданнями, і так ож це марнота та ловлення вітру...\n\n\n 10 Що було, тому ймення його вже надане давно, і відоме, що він чоловік, і він не може правуватися з сил ьнішим від нього,\n\n\n 11 бо багато речей, що марноту примножуть, але яка користь від них для людини?\n\nЖан Бати́ст Симео́н Шарде́н (1699-1779) . Картковий будиночек.\n\n\n 12 Бо хто знає, що добре людині в житті, за небагатьох днів марного життя її, які пробуває вона, немов тінь? Та й що хто розкаже людині, що буде під сонцем по ній? \n \n DTSTAMP:20260501T012412Z DTSTART:20150903T000000Z DTEND:20150903T220000Z SEQUENCE:0 RRULE:FREQ=YEARLY;COUNT=999;INTERVAL=1;BYYEARDAY=+246 TRANSP:OPAQUE END:VEVENT END:VCALENDAR