BEGIN:VCALENDAR VERSION:2.0 PRODID:-//jEvents 2.0 for Joomla//EN CALSCALE:GREGORIAN METHOD:PUBLISH BEGIN:VEVENT UID:26c074250071d69c02337df6890133f0 CATEGORIES:Біблія за рік на сьогоднi SUMMARY:Біблія за рік на сьогодні DESCRIPTION;ENCODING=QUOTED-PRINTABLE:15 січня: Буття 31:17-32:12, Матвія 10:26-11:6,  Псалом 12(13):1-6 (РС П: 13:1-6), Приповісті 3:16-18\n\n\nМатвія 10:26-11:6:\n\n\n 26 Але не лякайтеся їх. Немає нічого захованого, що воно не відкриється, ані потаємн ого, що не виявиться.\n\nУкраїнська листівка 1912-го року (благословенна ми трополітом Андреєм Шептицьким): Ісус Христос - Небесний Вчитель.\n\n\n  ;27 Що кажу Я вам потемки, говоріть те при світлі, що ж на вухо ви чуєте пр оповідуйте те на дахах.\n\n\n 28 І не лякайтеся тих, хто тіло вбиває, а душі вбити не може; але бійтеся більше того, хто може й душу, і тіло вам занапастити в геєнні.\n\n\n 29 Чи не два горобці продаються за гріш? А на землю із них ні один не впаде без волі Отця вашого.\n\n\n 30 А вам і волосся все на голові пораховано.\n\nPaul Wolber (modern American). Два горобці.\n\n\n 31 Отож, не лякайтесь, бо вартніші ви за багатьох гороб ців.\n\n\n 32 Отже, кожного, хто Мене визнає перед людьми, того перед Небесним Отцем Моїм визнаю й Я.\n\n\n 33 Хто ж Мене відцурається перед людьми, того й Я відцураюся перед Небесним Отцем Моїм.\n\n\n 34 Не ду майте, що Я прийшов, щоб мир на землю принести, Я не мир принести прийшов, а меча.\n\n\n 35 Я ж прийшов порізнити чоловіка з батьком його, дочку з її матір'ю, і невістку з свекрухою її.\n \nAry Scheffer (1795-1 858).  Ісус плаче за Єрусалимом.\n\n\n 36 І: вороги чоловікові до машні його!\n\n\n 37 Хто більш, як Мене, любить батька чи матір, той М ене недостойний. І хто більш, як Мене, любить сина чи дочку, той Мене недос тойний.\n\n\n 38 І хто не візьме свого хреста, і не піде за Мною слідо м, той Мене недостойний.\n\n\n 39 Хто душу свою зберігає, той погубить її, хто ж за Мене погубить душу свою, той знайде її.\n\n\n 40 Хто вас приймає приймає Мене, хто ж приймає Мене, приймає Того, Хто послав Мене.\n \nAlexander Master (15-те століття). Ісус з учнями та жінкою, що намастила Його (книжкова мініатюра, бл.1430 р.).\n\n\n 41 Хто приймає пророка, я к пророка, той дістане нагороду пророчу, хто ж приймає праведника, як праве дника, той дістане нагороду праведничу.\n\n\n 42 І хто напоїть, як учн я, кого з малих цих бодай кухлем водиці холодної, поправді кажу вам, той не згубить нагороди своєї.\n\n\n11:1 І сталось, коли Ісус перестав навчати дв анадцятьох Своїх учнів, Він звідти пішов, щоб учити, і по їхніх містах проп овідувати.\n \nAlexander Master (15-те століття). Ув'язнення Івана Хри стителя (бл.1430 року).\n\n\n 2 Прочувши ж Іван у в'язниці про дії Хри стові, послав через учнів своїх,\n\n\n 3 щоб Його запитати: Чи Ти Той, Хто має прийти, чи чекати нам Іншого?\n\n\n 4 Ісус же промовив у відп овідь їм: Ідіть, і перекажіть Іванові, що ви чуєте й бачите:\n\n\n 5 С ліпі прозрівають, і криві ходять, стають чистими прокажені, і чують глухі, і померлі встають, а вбогим звіщається Добра Новина...\n\nAlexander Master (15-те століття). Зцілення біснуватого хлопчика (бл.1430 року).\n\n\n  6 І блаженний, хто через Мене спокуси не матиме!\n\n\n \n\n\nПсалом 12 (13):1-6 (РСП: 13:1-6):\n\n\n13:1 Для дириґетна хору. Псалом Давидів. (013-2) Доки, Господи, будеш мене забувати назавжди, доки будеш ховати від мене обличчя Своє?\n\n Erasmus Quellinus the Younger (1607–1678). Дави д грає перед Саулом (фрагмент).\n\n\n 2 (013-3) Як довго я буду склада ти в душі своїй болі, у серці своїм щодня смуток? Як довго мій ворог піднос итись буде над мене?\n\n\n 3 (013-4) Зглянься, озвися до мене, о Госпо ди, Боже мій! Просвітли мої очі, щоб на смерть не заснув я!\n\n\n 4 (0 13-5) Щоб мій неприятель не сказав: Я його переміг! Щоб мої вороги не раділ и, як я захитаюсь!\n\nAert de Gelder (or Arent 1645-1727).&n bsp;Ахімелех дає Давиду меча Голіата.\n\n\n 5 (013-6) Я надію на миліс ть Твою покладаю, моє серце радіє спасінням Твоїм!\n\n\n 6 (013-7) Я б уду співати Господеві, бо Він добродійство для мене вчинив...\n\n\n \n \n\nПриповісті 3:16-18:\n \nРембрандт ван Рейн (1606-1669). Портрет ст арого єврея.\n\n\n 16 Довгість днів у правиці її, багатство та слава в лівиці її.\n\n\n 17 Дороги її то дороги приємности, всі стежки її мир .\n\n\n 18 Вона дерево життя для тих, хто тримається міцно її, і блаже нний, хто держить її!\n\n\n \n\n\nБуття 31:17-32:12:\n\nДжованні Бенед етто Кастільоне (1609-1664). Яків жене стада Лавана.\n\n\n 17 І встав Яків, і посадив синів своїх і жінок своїх на верблюди.\n\n\n 18 І він забрав усю худобу свою, і все майно своє, що набув, здобуту худобу свою, що набув у Падані арамейськім, щоб прийти до Ісака, батька свого, до землі ха наанської.\n\n\n 19 А Лаван пішов стригти отару свою, а Рахіль покрала домових божків, яких батько мав.\n\n\n 20 І Яків обманив Лавана араме йського, бо не сказав йому, що втікає.\n\nЯків втікає від Лавана. Ілюстраці я з Foster Bible (1890).\n\n\n 21 І втік він, і все, що його. І встав, і перейшов річку, і прямував до Ґілеядської гори.\n\n\n 22 А третього дня розказано Лаванові, що Яків утік.\n\n\n 23 І взяв він з собою бра тів своїх, і гнався за ним дорогою семи день, та й догнав його на горі Ґіле ядській.\n\n\n 24 І прийшов Бог до Лавана арамеянина в нічнім сні, та й до нього сказав: Стережися, щоб ти не говорив з Яковом ані доброго, ані з лого.\n\n\n 25 І догнав Лаван Якова. А Яків поставив намета свого на г орі, і Лаван поставив з братами своїми на горі Ґілеядській.\nGerard Hoet (1 648-1733) and others, published by P. de Hondt in The Hague in 1728. Запові т Лабана з Яковом.\n\n\n 26 І промовив Лаван до Якова: Що ти зробив? Т и обманив мене, і забрав моїх дочок, немов бранок меча!\n\n\n 27 Чого втік ти таємно, і обікрав мене, і не сказав мені? А я був би відіслав тебе з радістю, із співами, з бубном, і з гуслами.\n\n\n 28 І ти не дозволи в мені навіть поцілувати онуків моїх і дочок моїх. Тож ти нерозумно вчинив! \n\n\n 29 Я маю в руці своїй силу, щоб учинити з вами зле. Але Бог ваш ого батька вчора вночі сказав був до мене, говорячи: Стережися, щоб ти не г оворив з Яковом ані доброго, ані злого.\n\n\n\nLaurent de La Hyre (1606-165 6). Лабан шукає ідолів в багажі Якова.\n\n\n 30 А тепер справді підеш, бо ти сильно затужив за домом батька свого. Але нащо ти покрав моїх богів? \n\n\n 31 А Яків відповів і сказав до Лавана: Тому, що боявся, бо я ду мав: Аби но він не забрав від мене своїх дочок!\n\n\n 32 При кому ж ти знайдеш своїх богів, не буде він жити. Перед нашими братами пізнай собі, щ о твого в мене, і візьми собі. А Яків не знав, що Рахіль їх покрала.\n\n\n& nbsp;33 І ввійшов Лаван до намету Якового, і до намету Ліїного, і до намету обох невільниць, та нічого не знайшов. І вийшов він із намету Ліїного і вв ійшов до намету Рахілиного.\n\n\n 34 А Рахіль узяла божки, і вложила ї х до сідла верблюда, та й сіла на них. І обмацав Лаван усього намета, і ніч ого не знайшов.\n\n\n 35 А вона сказала до батька свого: Нехай не пала є гнів в очах батька мого, бо я не можу встати перед обличчям твоїм, бо в м ене тепер звичайне жіноче. І перешукав він, та божків не знайшов.\n \n Джованні Баттіста Т'єполо (1696-1770). Рахіль ховає ідолів від Лавана. \n\n\n 36 І запалав Яків гнівом, і сварився з Лаваном. І відповів Яків , і сказав до Лавана: Яка провина моя, який мій гріх, що ти гнався за мною, \n\n\n 37 що ти обмацав усі мої речі? Що ти знайшов зо всіх речей свог о дому, положи тут перед моїми братами і братами своїми, і нехай вони розсу дять поміж нами двома.\n\n\n 38 Я вже двадцять літ із тобою. Вівці тво ї та кози твої не мертвили свого плоду, а баранів отари твоєї я не їв.\n\n\ n 39 Розшарпаного диким звірем я не приносив до тебе, я сам ніс ту шко ду. Від мене домагався ти того, що було вкрадене вдень, і що було вкрадене вночі.\nЖан Франсуа Милле́ (1814-1875). Пастух з отарю в місячному сяйві.\n \n\n 40 Бувало, що вдень з'їдала мене спекота, а вночі паморозь, а мій сон мандрував від моїх очей.\n\n\n 41 Таке мені двадцять літ у твоїм домі... Служив я тобі чотирнадцять літ за двох дочок твоїх, і шість літ за отару твою, а ти десять раз зміняв мені свою заплату!\n\n\n 42 Коли б не був при мені Бог батька мого, Бог Авраамів, і не Той, Кого боїться Ісак, то тепер ти відіслав би мене впорожні!... Біду мою й труд рук моїх Бог бач ив, і виказав це вчора вночі.\n\n\n 43 І відповів Лаван і сказав до Як ова: Дочки дочки мої, а діти мої діти, а отара моя отара, і все, що ти бачи ш то моє. А дочкам моїм, що зроблю їм сьогодні, або їхнім дітям, що вони по родили їх?\n\n\n 44 А тепер ходи, я й ти вчинімо умову, і оце буде сві дком поміж мною й поміж тобою.\n\n\n 45 І взяв Яків каменя, і поставив його за пам'ятника.\n\nHarold Copping (1863–1932). Яків ставить камен я за пам'ятник.\n\n\n 46 І сказав Яків браттям своїм: Назбирайте камін ня. І назбирали каміння вони, та й зробили могилу, і їли там на тій могилі. \n\n\n 47 І назвав її Лаван: Еґар-Сагадута, а Яків її назвав: Ґал-Ед.\ n\n\n 48 І промовив Лаван: Ця могила свідок між мною й між тобою сього дні, тому то й названо ймення її: Ґал-Ед\n\n\n 49 і Міцпа, бо сказав: Нехай дивиться Господь між мною й між тобою, коли ми розійдемося один від о дного.\n\n\n 50 Коли ти будеш кривдити дочок моїх, і коли візьмеш за ж інок понад дочок моїх, то не людина з нами, а дивися Бог свідок між мною й між тобою!\n\nСтіна примирення. Ілюстрація з Holman Bible (1890 рік).\n\n\n  51 А Яків сказав до Лавана: Ось ця могила, й ось той пам'ятник, якого поставив я між собою й між тобою.\n\n\n 52 Свідок ця могила, і свідок цей пам'ятник, що я не перейду цієї могили до тебе, і ти не перейдеш до ме не цієї могили та цього пам'ятника на зле.\n\n\n 53 Розсудить між нами Бог Авраамів і Бог Нахорів, Бог їхнього батька. І Яків присягнув Тим, Кого боїться його батько Ісак.\n\n\n 54 І приніс Яків жертву на горі, і по кликав братів своїх їсти хліб. І вони їли хліб і ночували на горі.\n\n\n\nЧ іро Феррі (1634-1689). Примирення Лабана та Якова.\n\n\n 55 (032-1) І встав Лаван рано вранці, і поцілував онуків своїх, і дочок своїх, і поблаго словив їх. І пішов, та й вернувся Лаван до місця свого.\n\n\n32:1 (032-2) А Яків пішов на дорогу свою. І спіткали його Божі Анголи.\n\n\n 2 (032- 3) І Яків сказав, коли їх побачив: Це Божий табір! І він назвав ім'я тому м ісцю: Маханаїм.\n\n\n 3 (032-4) І послав Яків послів перед собою до Іс ава, брата свого, до землі Сеїр, до краю едомського.\n\n\n 4 (032-5) І наказав їм, говорячи: Скажіть так моєму панові Ісавові: Так сказав раб тві й Яків: Я мешкав з Лаваном, і задержався аж дотепер.\n\n\n 5 (032-6) І маю я вола та осла, і отару, і раба, і невільницю. І я послав розказати па нові моєму, щоб знайти милість в очах твоїх.\n\nГюстав Доре (1832-1883). От ари патріарха.\n\n\n 6 (032-7) І вернулися посли до Якова, та й сказал и: Ми прийшли були до брата твого до Ісава, а він також іде назустріч тобі, і чотири сотні людей з ним.\n\n\n 7 (032-8) І Яків сильно злякався, і був затурбований. І він поділив народ, що був з ним, і дрібну та велику ху добу, і верблюди на два табори.\n\n\n 8 (032-9) І сказав: Коли прийде Ісав до табору одного, і розіб'є його, то вціліє позосталий табір.\n\n\n&nb sp;9 (032-10) І Яків промовив: Боже батька мого Авраама, і Боже батька мого Ісака, Господи, що сказав Ти мені: Вернися до Краю свого, і до місця свого народження, і Я зроблю тобі добре.\n\n\n 10 (032-11) Я не вартий усіх отих милостей, і всієї вірности, яку Ти чинив був Своєму рабові, бо з само ю своєю палицею перейшов я був цей Йордан, а тепер я стався на два табори.\ n\n\n 11 (032-12) Збережи ж мене від руки мого брата, від руки Ісава, бо боюсь я його, щоб він не прийшов та не побив мене і матері з дітьми.\n\n \n12 (032-13) А Ти ж був сказав: Учинити добро учиню я з тобою добро; а нащ адки твої покладу, як той морський пісок, що його не злічити через безліч.\ n\nГюстав Доре (1832-1883). Яків молить Бога про заступництво перед Ісавом. \n\n\n \n DTSTAMP:20260503T170905Z DTSTART:20150115T000000Z DTEND:20150115T220000Z SEQUENCE:0 RRULE:FREQ=YEARLY;COUNT=999;INTERVAL=1;BYYEARDAY=+015 TRANSP:OPAQUE END:VEVENT END:VCALENDAR