BEGIN:VCALENDAR VERSION:2.0 PRODID:-//jEvents 2.0 for Joomla//EN CALSCALE:GREGORIAN METHOD:PUBLISH BEGIN:VEVENT UID:0533d82c642d83715829a287c855493c CATEGORIES:Біблія за рік на сьогоднi SUMMARY:Біблія за рік на сьогоднi DESCRIPTION;ENCODING=QUOTED-PRINTABLE:14 березня: Числа 21:1-22:20, Лука 1:26-56, Псалом  ;56(57):1-12 (РСП, NIV: 57:1-11), Приповісті 11:9-11\n\n\nЛу ка 1:26-56:\n \nDieric Bouts (бл1415-1475). Святий Лука малює Дів у Марію з Ісусом-Немовлям.\n 26 А шостого місяця від Бога був посланий Ангол Гавриїл у галілейське місто, що йому на ім'я Назарет,\n\n\n 27 до діви, що заручена з мужем була, на ім'я йому Йосип, із дому Давидового, а ім'я діві Марія.\n\n Фра Беато Анжеліко (1395-1455). Благовіщення.\n \n\n 28 І, ввійшовши до неї, промовив: Радій, благодатная, Господь із тобою! Ти благословенна між жонами!\n\n\n 29 Вона ж затривожилась слов ом, та й стала роздумувати, що б то значило це привітання.\n\nГенрі Осава Т аннер (1859-1937). Добра Звістка.\n\n\n 30 А Ангол промовив до неї: Не бійся, Маріє, бо в Бога благодать ти знайшла!\n\n\n 31 І ось ти в утр обі зачнеш, і Сина породиш, і даси Йому ймення Ісус.\n Матіас Стомер ( 1600-1650). Благовіщення.\n\n\n 32 Він же буде Великий, і Сином Всевиш нього званий, і Господь Бог дасть Йому престола Його батька Давида.\n\n\n&n bsp;33 І повік царюватиме Він у домі Якова, і царюванню Його не буде кінця. \n\n\n 34 А Марія озвалась до Ангола: Як же станеться це, коли мужа не знаю?...  \n Паоло Веронезе (1528-1588). Благовіщення.\n\n\ n 35 І Ангол промовив у відповідь їй: Дух Святий злине на тебе, і Всев ишнього сила обгорне тебе, через те то й Святе, що народиться, буде Син Бож ий!\n\n\n 36 А ото твоя родичка Єлисавета і вона зачала в своїй старос ті сина, і оце шостий місяць для неї, яку звуть неплідною.\n\n\n 37 Бо для Бога нема неможливої жадної речі!\n\n Бартоломе Естебан Мурільо ( 1618-1682). Благовіщення.\n\n\n 38 А Марія промовила: Я ж Господня раб а: нехай буде мені згідно з словом твоїм! І відійшов Ангол від неї.\n  \nБартоломе Естебан Мурільо (1618-1682). Непорочне зачаття Діви Марії.\n\n\ n 39 Тими днями зібралась Марія й пішла, поспішаючи, у гірську околицю , у місто Юдине.\n \nГенрі Осава Таннер (1859-1937). Марія відвідує Єл исавету.\n\n\n 40 І ввійшла вона в дім Захарія, та й поздоровила Єлиса вету.\n\n Доменіко Гірландайо (1449-1494). Зустріч Діви Марії та Єлиза вети.\n\n\n 41 Коли ж Єлисавета зачула Маріїн привіт, затріпотала дити на в утробі її. І Єлисавета наповнилась Духом Святим,\n\n\n 42 і скрик нула голосом гучним, та й прорекла: Благословенна Ти між жонами, і благосло венний Плід утроби твоєї! \n\n\n\nДоменікіно Гірландайо (1581-164 1). Зустріч Марії та Єлисавети.\n\n\n 43 І звідкіля мені це, що до мен е прийшла мати мого Господа?\n\n\n 44 Бо як тільки в вухах моїх голос привіту твого забринів, від радощів затріпотала дитина в утробі моїй!\n\nП' єро ді Козімо (1461-1522). Зустріч Марії та Єлисавети.\n\n\n 45 Б лаженна ж та, що повірила, бо сповниться проречене їй від Господа!\n\n\n&nb sp;46 А Марія промовила: Величає душа моя Господа,\n\nJacques Daret (б л. 1404- бл. 1470). Зустріч Марії та Єлисавети.\n\n\n 47 і радіє мій дух у Бозі, Спасі моїм,\n\n\n 48 що зглянувся Він на покору Своєї раби, бо ось від часу цього всі роди мене за блаженну вважатимуть,\n\nСандр о Ботічеллі (1445-1510). Мадонна Магніфікату.\n\n\n 49 бо велике вчини в мені Потужний! Його ж Імення святе,\n\n\n 50 і милість Його з роду в рід на тих, хто боїться Його!\n\n\n 51 Він показує міць Свого рамена, розпорошує тих, хто пишається думкою серця свого!\n\n\n 52 Він могутн іх скидає з престолів, підіймає покірливих,\n\n\n 53 удовольняє голодн их добром, а багатих пускає ні з чим!\n\nФранц Антон Маулберч (1724-1796). Марія відвідує Єлизавету (1771-1777).\n\n\n 54 Пригорнув Він Ізраїля, Свого слугу, щоб милість згадати,\n\n\n 55 як прорік був Він нашим отц ям, Аврааму й насінню його аж повіки!\n\n\n\nRobert Anning Bell (1863 – 1933). Марія в домі Єлисавети.\n\n\n 56 І залишалась у неї Марія щос ь місяців зо три, та й вернулась до дому свого.\n\n\n \n\n\nПсалом 56( 57):1-12 (РСП, NIV: 57:1-11):\n\n\n57:1 Для дириґетна хору. На сп ів: „Не вигуби". Золотий псалом Давидів, коли він утікав від Саула в печеру .\n\n\n\n Джеймс Тіссо (1836-1902). Давид і Саул у печері.\n\n\n(057-2 ) Помилуй мене, Боже, помилуй мене, бо до Тебе вдається душа моя, і в тіні Твоїх крил я сховаюсь, аж поки нещастя мине! \n\n\n 2 (057-3) Я к личу до Бога Всевишнього, до Бога, що чинить для мене добро.\n\n\n 3 ( 057-4) Він пошле з небес і врятує мене, Він поганьбить того, хто чатує на м ене. Села. Бог пошле Свою милість та правду Свою\n\n\n 4 (057-5) на ду шу мою. Знаходжуся я серед левів, що людських синів пожирають, їхні зуби як спис той та стріли, а їхній язик гострий меч.\n\n\n 5 (057-6) Піднеси ся ж, о Боже, над небо, а слава Твоя над всією землею!\n \nPaolo Veron ese (1528–1588). Бог-Отець.\n\n\n 6 (057-7) Вороги приготовили па стку для стіп моїх, душу мою нахилили, вони викопали вовчу яму для мене, і попадали в неї самі! Села.\n\n\n 7 (057-8) Моє серце зміцнилося, Боже, зміцнилося серце моє, я буду співати та славити Тебе!\n\n\n 8 (057-9) Збудися ж ти, хвало моя, пробудися ж ти, арфо та цитро, я буду будити досв ітню зорю!\n\n\n 9 (057-10) Я буду Тебе вихваляти, о Господи, серед на родів, я буду співати Тобі між племенами,\n \nGerard van Honthorst&nbs p;(1592-1656). Цар Давид грає на арфі.\n\n\n 10 (057-11) бо Твоє милос ердя велике воно аж до неба, а правда Твоя аж до хмар!\n\n\n 11 (057-1 2) Піднесися ж, о Боже, над небо, а слава Твоя над всією землею!\n\n\n  ;\n\n\nПриповісті 11:9-11:\n \nBenjamin West (1738-1820). Лот із родиною втікає із Содома.\n\n\n 9 Свого ближнього нищить лукавий устам и, а знанням визволяються праведні. \n\n\n 10 Добром праведних мі сто радіє, а як гинуть безбожні співає.\n\n\n 11 Благословенням чесних підноситься місто, а устами безбожних руйнується.\n \nJohn Martin (17 89-1954). Загибель содома і Гомори (1852).\n\n\n \n\n\nЧисла 21:1 -22:20:\n\n\n21:1 І почув ханаанеянин, цар Араду, що сидів на полудні, що І зраїль увійшов дорогою Атарім, і він став воювати з Ізраїлем, і взяв у ньог о до неволі полонених.\n\nАрад на мапі.\n\n\n 2 І склав Ізраїль обітни цю Господеві й сказав: Якщо справді даси Ти народ той у мою руку, то я вчин ю їхні міста закляттям.\n\n\n 3 І вислухав Господь голос Ізраїлів, і д ав йому ханаанеянина, і він учинив закляттям їх та їхні міста, і назвав ім' я тому міста: Хорма.\n\n\n 4 І рушили вони з Гор-гори дорогою Червоног о моря, щоб обійти едомський край. І підупала душа того народу в тій дорозі .\n\n\n 5 І промовляв той народ проти Бога та проти Мойсея: Нащо ви ви вели нас із Єгипту, щоб ми повмирали в пустині? Бож нема тут хліба й нема в оди, а душі нашій обридла ця непридатна їжа.\n\n\n 6 І послав Господь на той народ зміїв сарафів, і вони кусали народ. І померло багато народу з Ізраїля.\n\n Федір Бруні (1801-1875). Мідний Змій (1841).\n\n\n 7 І прийшов народ до Мойсея та й сказав: Згрішили ми, бо говорили проти Госп ода та проти тебе. Молися до Господа, і нехай Він забере від нас цих зміїв. І молився Мойсей за народ.\n\n\n 8 І сказав Господь до Мойсея: Зроби собі сарафа, і вистав його на жердині. І станеться, кожен покусаний, як пог ляне на нього, то буде жити.\n\n\n 9 І зробив Мойсей мідяного змія, і виставив його на жердині. І сталося, якщо змій покусав кого, то той дивився на мідяного змія і жив!\n\nМідяний Змій. Ілюстрація літографічної  ко мпанії ПРОВІДЕНС (1907 рік).\n\n\n 10 І рушили Ізраїлеві сини, і табор ували в Овоті.\n\n\n 11 І рушили вони з Овоту, і таборували в Ійє-Гаав арімі, на пустині, що перед Моавом, від сходу сонця.\n\n\n 12 Звідти в они рушили, і таборували в долині Зереду.\n\n\n 13 Звідти рушили й таб орували на тім боці Арнону в пустині, що виходить із аморейської границі, б о Арнон границя Моаву між Моавом та амореянином.\n\n\n 14 Тому розпові дається в Книжці воєн Господніх: Вагев у Суфі, і потоки Арнону,\n\n\n  15 і спад потоків, що збочив на місце Ару, і на моавську границю опертий.\n \n\n 16 А звідти до Бееру. Це той Беер, що про нього сказав Господь до Мойсея: Збери народ, і нехай Я дам їм воду.\n\n\n 17 Тоді заспівав бу в Ізраїль цю пісню: Піднесися, кринице, співайте про неї!\n\n\n 18 Кри ниця, вельможі копали її, її викопали народні достойники берлом, жезлами св оїми. А з Мідбару до Маттани,\n\n\n 19 а з Маттани до Нахаліїлу, а з Н ахаліїлу до Бамоту,\n\n\n 20 а з Бамоту до долини, що на моавському по лі, у верхівки Пісґі, що звернена до пустині.\n\n\n 21 І послав Ізраїл ь послів до Сигона аморейського царя, говорячи:\n\nЦарства навколо Ізраїля. \n\n\n 22 Нехай я перейду в твоїм краї! Ми не збочимо ні на поле, ні н а виноградник, не будемо пити води з криниці, ми підемо царською дорогою, а ж поки перейдемо землю твою.\n\n\n 23 І не дав Сигон Ізраїлеві перейти в границі його. І зібрав Сигон увесь свій народ, та й вийшов навпроти Ізра їля на пустині, і прибув до Йогці, і воював з Ізраїлем.\n\n\n 24 І вда рив його Ізраїль вістрям меча, і посів край його від Арнону аж до Яббоку, а ж до синів Аммону, бо Аз границя синів Аммону.\n\n\n 25 І позабирав Із раїль усі ті міста. І осів Ізраїль у всіх аморейських містах: у Хешбоні й п о всіх залежних містах його.\n\n Ніколя Пуссен (1594-1665). Ісус Навин побиває аморетян.\n\n\n 26 Бо Хешбон місто Сигона, царя аморейського він; і він воював з першим моавським царем, і забрав увесь його край з його руки аж до Арнону.\n\n\n 27 Тому й розповідають кобзарі: Підіть до Хе шбону, нехай він збудується, і хай міцно поставиться місто Сигонове.\n\n\n& nbsp;28 Бо вийшов огонь із Хешбону, а полум'я з міста Сигонового, він місто моавське пожер, володарів арнонських висот.\n\n\n 29 Горе тобі, о Моа ве, ти згинув, народе Кемошів! Він зробив був синів своїх утікачами, а дочо к своїх дав у неволю Сигону, царю аморейському.\n\n\n 30 І розбили ми їх, згинув Хешбон до Дівону, і ми попустошили аж до Нофаху, що аж до Медви. \n\n\n 31 І Ізраїль осів в аморейському краї.\n\n\n\n Джеймс Тісс о (1836-1902). Перемога ізраїльтян над амореями.\n\n\n 32 І послав Мой сей розвідати про Язера, і вони здобули його залежні міста, і заволоділи ам ореянином, що жив там.\n\n\n 33 І повернулись вони, і пішли дорогою Ба шану. І вийшов Оґ, цар башанський, насупроти них, він та ввесь його народ, на війну до Едреї.\n\n\n 34 І сказав Господь до Мойсея: Не бійся його, бо в руку твою дав Я його й увесь народ його та край його, і зробиш йому, як зробив ти Сигону, цареві аморейському, що сидів у Хешбоні.\n\n\n 35 І вони побили його й синів його та ввесь народ його, так що нікого не зост алося. І вони заволоділи краєм його.\n\n\n22:1 І рушили Ізраїлеві сини, та й таборували в моавських степах по тім боці приєрихонського Йордану.\n\n\n& nbsp;2 І побачив Балак, син Ціппорів, усе, що зробив Ізраїль амореянинові.\ n\n\n 3 І дуже злякався Моав того народу, бо він був великий. І настра шився Моав Ізраїлевих синів.\n\n\n 4 І сказав Моав до мідіянських стар ших: Тепер повискубує оця громада всі наші околиці, як вискубує віл польову зеленину. А Балак, син Ціппорів, був того часу моавським царем.\n\nПосланц і Балака просять Валаама прокляти євреїв. Ілюстрація з Біблії Холмана.\n\n\ n 5 І послав він послів до Валаама, Беорового сина, до Петору, що над Річкою, до краю синів народу його, щоб покликати його, говорячи: Ось вийшов народ із Єгипту, ось покрив він поверхню землі, і сидить навпроти мене.\n\ n\n 6 А тепер ходи ж, прокляни мені цей народ, бо він міцніший за мене . Може я потраплю вдарити його, і вижену його з краю, бо знаю, що кого ти п облагословиш, той благословенний, а кого проклянеш, проклятий.\n\n\n 7 І пішли моавські старші та старші Мідіяну, а дарунки за чари в руці їх, і прийшли до Валаама, та й промовляли до нього Балакові слова.\n\n\n 8 А він їм сказав: Ночуйте тут цієї ночі, і я перекажу вам слово, як Господь п ромовлятиме до мене. І зостались моавські вельможі в Валаама.\n\n\n 9 І прийшов Бог до Валаама та й сказав: Хто ці люди з тобою?\n\n\n 10 І сказав Валаам до Бога: Балак, син Ціппорів, цар моавський, послав до мене с казати:\n\n\n 11 Ось народ виходить з Єгипту, і закрив поверхню землі; тепер іди ж, прокляни мені його, може я потраплю воювати з ним, і вижену й ого.\n\n\n\nБалак та Валаам. Книжкова ілюстрація.\n\n\n 12 І сказав Бо г до Валаама: Не підеш ти з ними, не проклянеш того народу, бо благословенн ий він!\n\n\n 13 І встав Валаам уранці та й сказав до Балакових вельмо ж: Вертайтесь до свого краю, бо відмовив Господь позволити мені піти з вами .\n\n\n 14 І встали моавські вельможі, і прийшли до Балака та й сказал и: Відмовив Валаам піти з нами.\n\n\n 15 А Балак знову послав вельмож, більше й поважніших від тих.\n\n\n 16 І прибули вони до Валаама та й сказали йому: Так сказав Балак, син Ціппорів: Не стримуйся прийти до мене,\ n\n\n 17 бо справді дуже вшаную тебе, і все, що скажеш мені, зроблю. І ходи ж, прокляни мені народ той!\n\n\n 18 І відповів Валаам, і сказав Балаковим рабам: Якщо Балак дасть мені повний свій дім срібла та золота, т о й тоді я не зможу переступити наказу Господа, Бога мого, щоб зробити річ малу чи річ велику.\n\n\n 19 А тепер посидьте й ви тут цієї ночі, а я пізнаю, що ще Господь буде говорити мені.\n\n\n 20 І прийшов Бог уночі до Валаама та й сказав йому: Якщо ці люди прийшли покликати тебе, устань, іди з ними. Але тільки те, що Я промовлятиму до тебе, те ти зробиш.\n DTSTAMP:20260526T175703Z DTSTART:20150314T000000Z DTEND:20150314T220000Z SEQUENCE:0 RRULE:FREQ=YEARLY;COUNT=999;INTERVAL=1;BYYEARDAY=+073 TRANSP:OPAQUE END:VEVENT END:VCALENDAR