BEGIN:VCALENDAR VERSION:2.0 PRODID:-//jEvents 2.0 for Joomla//EN CALSCALE:GREGORIAN METHOD:PUBLISH BEGIN:VEVENT UID:10812948952133af65db5dc007c4a540 CATEGORIES:Біблія за рік на сьогоднi SUMMARY:Біблія за рік на сьогодні DESCRIPTION;ENCODING=QUOTED-PRINTABLE:2 червня: 2Самуїла 19:11-20:13, Іван 21:1-25, Псалом 119(120):1-7 (РСП , NIV: 120:1-7), Приповісті 16:16-1\n\n\nІван 21:1-25:\n\nГрег Ольсен (1958 ). Ісус на березі Тіверіядського моря.\n\n\n21:1 Після цього з'явивсь Ісус знов Своїм учням над морем Тіверіядським. А з'явився отак.\n\n\n 2 Уку пі були Симон Петро, і Хома, званий Близнюк, і Нафанаїл, із Кани Галілейськ ої, і обидва сини Зеведеєві, і двоє інших із учнів Його.\n\nEmilio Ocón y R ivas (1845-1904). Приготування до ловитви риби.\n\n\n 3 Говорить їм Си мон Петро: Піду риби вловити. Вони кажуть до нього: І ми підемо з тобою. І пішли вони, і всіли до човна. Та ночі тієї нічого вони не вловили.\n\nДжейм с Тіссо (1836-1902). Ісус звертається до учнів після їхньої невдалої ловитв и риби.\n\n\n 4 А як ранок настав, то Ісус став над берегом, але учні не знали, що то був Ісус.\nDavid Andre Koch (modern American). Паси вівці М ої.\n\n\n 5 Ісус тоді каже до них: Чи не маєте, діти, якоїсь поживи? Н і, вони відказали.\n\nЯкопо Тінторетто (1518-1594). Ловитва риби на Галілес ькому морі.\n\n\n 6 А Він їм сказав: Закиньте невода праворуч від човн а, то й знайдете! Вони кинули, і вже не могли його витягнути із-за безлічі риби...\n\nДжеймс Тіссо (1836-1902). Петро готується пливти назустріч Ісусу .\n\n\n 7 Тоді учень, якого любив був Ісус, говорить Петрові: Це ж Гос подь!... А Симон Петро, як зачув, що Господь то, накинув на себе одежину, б о він був нагий, та й кинувся в море...\n \nSebastiano Ricci (165 9-1734). Чудесна ловитва риби на Генісаретському озері.\n\n\n 8 Інші ж учні, що були недалеко від берега якихсь ліктів із двісті припливли човник ом, тягнучи невода з рибою.\n \nДу́ччо ді Буонінсе́нья (1255-1319). Чу дова ловитва риби.\n\n\n 9 А коли вони вийшли на землю, то бачать розл ожений жар, а на нім рибу й хліб.\n\n\n 10 Ісус каже до них: Принесіть тієї риби, що оце ви вловили!\n\nДірк Баутс (бл.1415-1475). Третє з'явленн я Господа по воскресінні.\n\n\n 11 Пішов Симон Петро та й на землю вит ягнув невода, повного риби великої, сто п'ятдесят три. І хоч стільки було ї ї, не продерся проте невід.\n\nДжеймс Тіссо (1836-1902). Сніданок з Ісусом. \n\n\n 12 Ісус каже до учнів: Ідіть, снідайте! А з учнів ніхто не нава жився спитати Його: Хто Ти такий? Бо знали вони, що Господь то...\n\n\n&nbs p;13 Тож підходить Ісус, бере хліб і дає їм, так само ж і рибу.\n\n\n  14 Це вже втретє з'явився Ісус Своїм учням, як із мертвих воскрес.\n\nВасіл ій Полєнов (1844-1927). На Тіверіядському озері.\n\n\n 15 Як вони вже поснідали, то Ісус промовляє до Симона Петра: Симоне, сину Йонин, чи ти люб иш мене більше цих? Той каже Йому: Так, Господи, відаєш Ти, що кохаю Тебе! Промовляє йому: Паси ягнята Мої!\n\nРафаель (1483-1520) або послідовник Раф аеля (копіїст?). Паси вівці Мої (1515).\n\n\n 16 І говорить йому Він у друге: Симоне, сину Йонин, чи ти любиш Мене? Той каже Йому: Так, Господи, в ідаєш Ти, що кохаю Тебе! Промовляє йому: Паси вівці Мої!\n\nЕль Греко (1541 -1614). Розкаяння Святого Петра.\n\n\n 17 Утретє Він каже йому: Симоне , сину Йонин, чи кохаєш Мене? Засмутився Петро, що спитав його втретє: Чи к охаєш Мене? І він каже Йому: Ти все відаєш, Господи, відаєш Ти, що кохаю Те бе! Промовляє до нього Ісус: Паси вівці Мої!\n\nПітер Пауль Рубенс (1577-16 40) Відновлення Петра на посаді служителя (1616).\n\n\n 18 Поправді, п оправді кажу Я тобі: Коли був ти молодший, то ти сам підперізувався, і ходи в, куди ти бажав. А коли постарієш, свої руки простягнеш, і інший тебе підп ереже, і поведе, куди не захочеш...\n \nКараваджо Мікельанджело (1571- 1610). Розп'яття Святого Петра.\n\n\n 19 А оце Він сказав, щоб зазначи ти, якою то смертю той Бога прославить. Сказавши таке, Він говорить йому: І ди за Мною!\n\nДжеймс Тіссо (1836-1902). Ісус і Петро над морем Галілейськи м.\n\n\n 20 Обернувся Петро, та й ось бачить, що за ним слідкома йде т ой учень, якого любив Ісус, який на вечері до лоня Йому був схилився й спит ав: Хто, Господи, видасть Тебе?\n\n\n 21 Петро, як побачив того, говор ить Ісусові: Господи, цей же що?\n\n\n 22 Промовляє до нього Ісус: Якщ о Я схотів, щоб він позостався, аж поки прийду, що до того тобі? Ти йди за Мною!\n\nПітер Пауль Рубенс (1577-1640) Відновлення Петра на посаді служите ля (1614).\n\n\n 23 І це слово рознеслось було між братами, що той уче нь не вмре. Проте Ісус не сказав йому, що не вмре, а: Якщо Я схотів, щоб ві н позостався, аж поки прийду, що до того тобі?\n\n\n 24 Це той учень, що свідчить про це, що й оце написав. І знаємо ми, що правдиве свідоцтво йо го!\n \nДоменікіно (Domenico Zampieri, 1581-1641). Євангеліст Іва н (1625).\n\n\n 25 Багато є й іншого, що Ісус учинив. Але думаю, що ко ли б написати про все те зокрема про кожне, то й сам світ не вмістив би нап исаних книг! Амінь.\n Gaudenzio Ferrari (народився між 1475-1480 – 1546). Життя Ісуса.\n\n\n \n\n\nПсалом 119(120):1-7 (РСП, NIV: 120:1 -7):\n\n\n120:1 Пісня прочан. Я кликав до Господа в горі своїм, і Він мене вислухав,\n \nЮліус Клевер (1850-1924). Зима (1876) \n\n\n 2 Господи, визволь же душу мою від губи неправдивої, від язика зрадливого!\n \n\n 3 Що Тобі дасть, або що для Тебе додасть лукавий язик?\n\n\n  ;4 Загострені стріли потужного із ялівцевим вугіллям!\n \nАльберт Бену а (1852-1937). Серце мандрівки.\n\n\n 5 Горе мені, що замешкую в Мешех у, що живу із шатрами Кедару!\n\n\n 6 Довго душа моя перебувала собі р азом з тими, хто ненавидить мир:\n\n\n 7 я за мир, та коли говорю, то вони за війну! \nАльберт Бенуа (1852-1937). Срібні берези.\n\n\n  \n\n\nПриповісті 16:16-17:\n\n\nCorot, Jean Baptiste Camille (1796-1875). І талійський ченець читає.\n\n\n 16 Набування премудрости як же це ліпше від золота, набування ж розуму добірніше від срібла! \n  \n Кнут Еквалль (1843-1912). Урок читання. Nicholas Gysis (1842-1901). За учування на пам'ять.\n\n\n 17 Путь справедливих ухилятись від зла; хто дорогу свою береже, той душу свою охоронює.\n\nBartolomé Esteban Murillo ( 1618-1682). Йосип та дружина Потіфара. \n \n\n\n2Самуїла 19:11-20 :13:\n \n Покаяння Давида. Ілюстрація кінця 19-поч. 20 століття.\ n\n\n19:11 (019-12) І цар Давид послав до священиків, до Садока та до Евіят ара, говорячи: Говоріть так до Юдиних старших: Чого ви будете останніми, що б вернути царя до його дому? А слово всього Ізраїля прийшло вже до царя, до його дому.\n\n\n 12 (019-13) Ви браття мої, ви кість моя та тіло моє! І чого ви будете останніми, щоб вернути царя?\n\n\n 13 (019-14) А Ама сі скажете: Чи ж ти не кість моя та не тіло моє? Нехай так зробить мені Бог , і нехай ще додасть, якщо ти не будешу мене вождем війська по всі дні замі сть Йоава.\n\n\n 14 (019-15) І прихилив він серце всіх Юдиних мужів, я к одного чоловіка. І послали вони до царя: Вернися ти та всі твої слуги!\n\ n\n 15 (019-16) І вернувся цар, і прийшов аж до Йордану, а Юда прийшов до Ґілґалу назустріч цареві, щоб перепровадити царя через Йордан.\n\nДжейм с Тіссо (1836-1902). Зустріч Давида.\n\n\n 16 (019-17) А Шім'ї, Ґ ерин син, Веніяминівець, що з Бахуріму, поспішив і зійшов з Юдиними мужами на зустріч царя Давида.\n\n\n 17 (019-18) І з ним було тисяча чоловіка з Веніямина, та Ціва, слуга Саулового дому, і п'ятнадцятеро синів його та двадцятеро його рабів із ним. І вони перейшли Йордан перед царем.\n\n\n&nbs p;18 (019-19) І перейшов порон, щоб перепровадити царський дім та зробити, що було добре в очах його. А Шім'ї, Ґерин син, упав перед царем, як той пер еходив Йордан,\n\n\n 19 (019-20) та й цареві сказав: Нехай пан не пора хує мені переступу, і не пам'ятай, що раб твій провинився був того дня, кол и мій пан цар вийшов був з Єрусалиму, щоб цар не поклав це до серця свого!\ n\n\n 20 (019-21) Бо раб твій знає, що згрішив він, і ось я прийшов сь огодні з усього Йосипового дому перший, щоб вийти зустріти мого пана царя.\ n\nDavid's Mercy to Shimei by Barbara Griffiths\n\n\n 21 (019-22) А Ав ішай, син Церуїн, відповів та й сказав: Чи ж не буде забитий Шім'ї за те, щ о проклинав Господнього помазанця?\n\n\n 22 (019-23) А Давид відказав: Що вам до мене, сини Церуїні, що ви сьогодні стаєте мені за сатану? Чи сьо годні буде забитий хто в Ізраїлі? Хіба ж я не знаю, що сьогодні я цар над І зраїлем?\n\n\n 23 (019-24) А до Шім'ї цар сказав: Не помреш! І заприся гнув йому цар.\n\nShimei  and Davis by Barbara Griffiths\n\n\n 24 (019-25) І зійшов спіткати царя й Мефівошет, онук Саулів. А він не оправля в ніг своїх і не оправляв вуса свого, і не оправляв своєї одежі від дня, як цар вийшов, аж до дня, коли він вернувся з миром.\n\n\n 25 (019-26) І сталося, коли прийшов він до Єрусалиму зустріти царя, то сказав йому цар: Чому ти не пішов зо мною, Мефівошете?\n\n\n 26 (019-27) А той відказав : Пане мій царю, раб мій обманив мене! Бо я, раб твій, сказав: осідлаю собі осла, і сяду на нього, та й поїду з царем, бо раб твій кульгавий.\n\n\n&nb sp;27 (019-28) Та він очернив раба твого перед паном моїм царем. А мій пан цар, немов Божий Ангол, тому зроби, що добре в очах твоїх!\n\n\n 28 (0 19-29) Бож хіба ввесь дім батька мого не був вартий смерти перед моїм паном царем? Та ти вмістив раба свого серед їдців свого столу. І яке ж я маю пра во скаржитися перед царем?\n\n\n 29 (019-30) І сказав йому цар: Пощо т и говориш іще оці свої слова? Я сказав: ти та Ціва поділите поле.\n\nДавид та Мефівошет. Книжкова ілюстрація.\n\n\n 30 (019-31) І сказав Мефівоше т до царя: Нехай він візьме навіть усе по тому, коли мій пан, цар прийшов і з миром до дому свого!.\n\n\n 31 (019-32) А ґілеадянин Барзіллай зійшо в з Роґеліму, і перейшов з царем Йордан, щоб провести його за Йордан.\n\n\n  32 (019-33) А Барзіллай був дуже старий, віку восьмидесяти літ. І він годував царя, як той сидів був у Маханаїмі, бо він був дуже заможна людина .\n\n\n 33 (019-34) І сказав цар до Барзіллая: Перейди зо мною, і я бу ду годувати тебе при собі в Єрусалимі.\n\n\n 34 (019-35) І сказав Барз іллай до царя: Скільки ще часу життя мого, що я піду з царем до Єрусалиму?\ n\n\n 35 (019-36) Я сьогодні віку восьмидесяти літ. Чи можу я розпізна вати між добрим та злим? Чи розкуштує твій раб, що буду їсти та що буду пит и? Чи послухаю я ще голосу співаків та співачок? І пощо буде ще раб твій тя гарем для свого пана царя?\n\n\n 36 (019-37) Трохи перейде твій раб із царем за Йордан. І чого цар висвідчує мені оце?\n\n\n 37 (019-38) Нех ай раб твій вернеться, і нехай помре у своєму місті при гробі батька свого та своєї матері. А ось раб твій, син мій Кімган перейде з паном моїм, із ца рем, а ти зроби йому, що добре в очах твоїх.\n\nFrancesco Barbieri (il Guer cino) (1591-1669). Цар Давид.\n\n\n 38 (019-39) І сказав цар: Кімган п ерейде зо мною, а я зроблю йому, що миле в очах твоїх. І все, що вибереш у мене, я зроблю тобі!\n\n\n 39 (019-40) І ввесь народ перейшов Йордан, перейшов і цар. І цар поцілував Барзіллая, та й поблагословив його, і той в ернувся на своє місце.\n\n\n 40 (019-41) І перейшов цар до Ґілґалу, а з ним перейшов Кімган та ввесь Юдин народ, і вони перепровадили царя, а так ож перейшла половина Ізраїлевого народу.\n\n\n 41 (019-42) Аж ось усі ізраїльтяни прийшли до царя. І сказали вони цареві: Чому вкрали тебе наші б раття, люди Юдині, і перепровадили царя та його дім через Йордан, та всіх Д авидових людей з ним?\n\n\n 42 (019-43) І відповіли всі Юдині люди Ізр аїлеві: Бо близький цар до нас! І чого то запалився тобі гнів на цю річ? Чи справді з'їли ми що в царя? Чи теж справді він роздав нам які дарунки?\n\n Мапа майбутнього поділу на Північне та Південне царства в оточенні інших де ржав.\n\n\n 43 (019-44) І відповіли ізраїльтяни юдеям та й сказали: На с десять частин у царя, а також і в Давида ми ліпші від вас. Чому ж ви злег коважили нас? Хіба ж не нам було перше слово, щоб вернути царя? Але слово ю деїв було гостріше від слова ізраїльтян.\n\n\n20:1 І трапився там негідний чоловік, а ім'я йому Шева, син Біхрі, веніяминівець. І засурмив він у сурму та й сказав: Немає нам частки в Давиді, і нема нам спадщини у сина Єссеєво го! Ізраїлю, усі до наметів своїх!\n\n\n 2 І пішов кожен ізраїльтянин від Давида за Шевою, сином Біхрі, а юдеянин позостався при своєму цареві ві д Йордану й аж до Єрусалиму.\n\n\n 3 І прийшов Давид до свого дому в Є русалим. І взяв цар десять жінок наложниць, яких настановив був пильнувати дім, та й віддав їх до дому сторожі; і він їх годував, але до них не приход ив. І були вони ув'язнені аж до дня своєї смерти, удівство за життя чоловік а.\n\nБитва. Гравюра.\n\n\n 4 І сказав цар до Амаси: Склич мені юдеян у три дні, а ти стань отут!\n\n\n 5 І пішов Амаса, щоб скликати Юду, т а спізнився від означеного часу, про який він умовився.\n\n\n 6 І сказ ав Давид до Авішая: Тепер Шева, син Біхрі, зробить нам зло більше від Авеса лома. Візьми ти слуг свого пана, та й поженися за ним, щоб він не знайшов с обі твердинних міст, і не щез із наших очей.\n\n\n 7 І вийшли за ним Й оавові люди, і керетянин, і пелетянин та всі лицарі, і повиходили вони з Єр усалиму, щоб гнатися за Шевою, сином Біхрі.\n\n\n 8 Вони були при вели кому камені, що в Ґів'оні, а Амаса вийшов проти них. А Йоав був зодягнений в шату свою, а ній пояс із мечем, прип'ятим на стегні його в піхві, з якої легко виходив і входив.\n\n\n 9 І сказав Йоав до Амаси: Чи гаразд тобі , брате мій? І Йоав узяв правою рукою Амасу за бороду, щоб поцілувати його. \n\nЙоав вбиває конкурента. Гравюра. \n\n\n 10 А Амаса не остеріг ся меча, що був у Йоавовій руці. І той ударив його ним у живіт, і вилив нут ро його на землю, і не повторив йому, а той помер... І Йоав та брат його Ав ішай гналися за Шевою, сином Біхрі.\n\n\n 11 А один з Йоавових слуг ст ав над ним та й говорив: Хто жадає Йоава, і хто за Давида, за Йоавом!\n\n\n  12 А Амасу валявся в крові на середині битої дороги. І побачив той чо ловік, що ввесь народ став, то стягнув Амасу з битої дороги на поле, і наки нув на нього одежину, бо бачив, що кожен приходив до нього та ставав.\n\n\n  13 Як був він стягнений з битої дороги, пішов кожен чоловік за Йоавом , щоб гнатися за Шевою, сином Біхрі.\n\nЙоав. Гравюра.\n\n\n \n\n\n&nb sp;\n DTSTAMP:20260503T123159Z DTSTART:20150602T000000Z DTEND:20150602T220000Z SEQUENCE:0 RRULE:FREQ=YEARLY;COUNT=999;INTERVAL=1;BYYEARDAY=+153 TRANSP:OPAQUE END:VEVENT END:VCALENDAR