BEGIN:VCALENDAR VERSION:2.0 PRODID:-//jEvents 2.0 for Joomla//EN CALSCALE:GREGORIAN METHOD:PUBLISH BEGIN:VEVENT UID:663d8ca7ddeb3c3f7b75d137e605e9ef CATEGORIES:Біблія за рік на сьогоднi SUMMARY:Біблія за рік на сьогодні DESCRIPTION;ENCODING=QUOTED-PRINTABLE:27 серпня: Йов 23:1-27:23, 2Коринтян 1:12-2:11,  Псалом 40(41):1-14 (Р СП, NIV: 41:1-13), Приповісті 22:5-6\n\n\n2Коринтян 1:12-2:11: \n\n\n1 2 Бо це нам хвала, свідчення нашого сумління, що в святості й чистості Божі й, не в тілесній мудрості, але в Божій благодаті жили ми на світі, особливо ж у вас.\n\nГреко-православна ікона: Господь та Святі Павло і Петро.\n\n\n  13 Бо іншого вам ми не пишемо, тільки те, що читаєте та розумієте, а сподіваюсь, що ви й до кінця зрозумієте,\n\n\n 14 як частинно нас ви й зрозуміли, що ми вам похвала, як і ви нам, у день Господа нашого Ісуса.\n\ n\n 15 І з певністю цією хотів я давніше прибути до вас, щоб мали ви б лагодать удруге,\n\n\n 16 і через вас перейти в Македонію, а з Македон ії знову прибути до вас, а ви щоб в Юдею мене відпровадили.\n\nМапа місіоне рських подорожей Святого Павла.\n\n\n 17 Маючи задум такий, чи я чинив легковажно? Чи те, що задумую, за тілом задумую, щоб було в мене і Так, та к, і Ні, ні?\n\n\n 18 Але вірний Бог, що наше слово до вас не було Так і Ні.\n\n\n 19 Бо Син Божий Ісус Христос, що ми Його вам проповідувал и, я й Силуан, і Тимофій, не був Так і Ні, але в Нім було Так.\n\n\n 2 0 Скільки бо Божих обітниць, то в Ньому Так, і в Ньому Амінь, Богові на сла ву через нас.\n \nCima da Conegliano (1460-1518). Бог-Отець. \n\n \n 21 А Той, Хто нас із вами в Христа утверджує, і Хто нас намастив, т о Бог,\n\n\n 22 Який і назнаменував нас, і в наші серця дав завдаток Д уха.\n\n\n 23 А я кличу Бога на свідка на душу мою, що я, щадячи вас, не прийшов у Коринт дотепер,\n\n\n 24 не тому, ніби ми беремо владу на д вашою вірою, але вашої радости помічники ми, бо ви встояли вірою!\n\n\n2: 1 А я постановив у собі те, щоб до вас не прийти знов у смутку.\n \nФи липп де Шампань (1602-1674). Святий Павло.\n\n\n 2 Бо коли я засмучую вас, то хто той, хто потішить мене, як не той, кого я засмутив?\n\n\n  3 І це саме писав я до вас, щоб, прийшовши, я смутку не мав би від тих, що від них мені тішитися належало, про всіх вас бувши певний, що радість моя т о радість усіх вас!\n\n\n 4 Бо з великого горя та з туги сердечної я н аписав вам з рясними слізьми не на те, щоб були ви засмучені, але щоб пізна ли любов, що в мене її пребагато до вас!\n\n\n 5 А як хто засмутив, не мене засмутив, а почасти щоб не пригнітити і всіх вас.\n\nЖан Беро́ (1849- 1935). Після гріховного вчинку.\n\n\n 6 Досить такому карання того, що від багатьох,\n\n\n 7 через те навпаки, краще простити й потішити, що б смуток великий його не пожер.\n\n\n 8 Через те вас благаю: зміцніть до нього любов!\n\nГенріх Семірадський (1843-1902). Христос і грішниця.\n\n \n 9 Бо на це я й писав, щоб пізнати ваш досвід, чи в усім ви слухняні .\n\n\n 10 А кому ви прощаєте що, тому й я; бо й я, як простив що кому , то кому я простив, зробив те через вас від Особи Христа,\n\n\n 11 що б нас сатана не перехитрував, відомі бо нам його задуми!\n\n\n \nПсало м 40(41):1-14 (РСП, NIV: 41:1-13):\n \n Arturo Mic helena (1863-1898). Милосердя. \n\n\n 1 Для дириґетна хору. Псалом Давидів. (041-2) Блаженний, хто дбає про вбогого, в день нещастя Гос подь порятує його! \n\n\n 2 (041-3) Господь берегтиме його та йог о оживлятиме, буде блаженний такий на землі, і Він не видасть його на потал у його ворогам! \n 3 (041-4) На ложі недуги подасть йому сили Гос подь, усе ложе йому перемінить в недузі його. \n\nK. Piątkiewicz. Ісус опікується хворою дитиною.\n\n\n 4 (041-5) Я промовив був: Господи, м ай же Ти милість до мене, вилікуй душу мою, бо я перед Тобою згрішив!  \n\n\n 5 (041-6) Вороги мої кажуть на мене лихе: Коли вмре та загине і мення його? \n\n\n 6 (041-7) А коли хто приходить відвідати, мови ть марне: його серце збирає для себе лихе, і як вийде надвір, то говорить п ро те... \n\n\n 7 (041-8) Всі мої вороги між собою шепочуться раз ом на мене, на мене лихе замишляють: \n\n\n 8 (041-9) Негідна річ тисне його, а що він поклався то більше не встане!... \n\nДжо́тто&nbs p;ді Бондо́не (бл.1267-1337). Поцілунок Юди.\n\n\n 9 (041-10) Навіть п риятель мій, на якого надіявся я, що мій хліб споживав, підняв проти мене п 'яту! \n\n\n 10 (041-11) Але, Господи, помилуй мене, і мене підій ми, і я їм відплачу, \n\n\n 11 (041-12) із того довідаюся, що Ти любиш мене, коли надо мною сурмити не буде мій ворог. \n\n\n 12 ( 041-13) А я через невинність мою Ти підсилиш мене, і перед обличчям Своїм т и поставиш навіки мене! \n\nДоменикино (Domenico Zampieri, 1581-1641). Цар Давид.\n\n\n 13 (041-14) Благословенний Господь, Бог ізраїлів, ві д віку й до віку! Амінь і амінь!\n\n\n \n\n\nПриповісті 22:5-6:\n\nSam uel Colman (1832-1920). Пізній листопад в Санта-Барбарі.\n\n\n 5 Тернина й пастки на дорозі лукавого, а хто стереже свою душу, відійде далек о від них.\n\nДжеймс Тіссо (1836-1902). По дорозі в Емаус.\n\n\n 6 При вчай юнака до дороги його, і він, як постаріється, не уступиться з неї.\n\n Albrecht Samuel Anker (1831-1910). Дідусь з онуком.\n\n\n \n \n\nЙов 23:1-27:23:\n\n\n23:1 А Йов відповів та й сказав:\n\nВільям Блейк ( 1757-1827). Горе Йова.\n\n\n 2 Моя мова й сьогодні гірка, тяжче стражд ання моє за стогнання мої...\n\n\n 3 О, якби то я знав, де Його я знай ду, то прийшов би до місця Його пробування!\n\n\n 4 Я б перед обличчям Його свою справу поклав, а уста свої я наповнив би доводами,\n\n\n 5 розізнав би слова, що мені відповість, і я зрозумів би, що скаже мені.\n\n\ n 6 Чи зо мною на прю Він з великою силою стане? О ні, тільки б увагу звернув Він на мене!\n\n\n 7 Справедливий судився б там з Ним, я ж наз авжди б звільнивсь від свойого Судді.\n\nJan Lievens (1607-1674). Йов (1631).\n\n\n 8 Та піду я на схід і немає Його, а на захід удамся Його не побачу,\n\n\n 9 на півночі шукаю Його й не вхоплю, збочу на півден ь і не добачаю...\n\n\n 10 А Він знає дорогу, яка при мені, хай би вип робував Він мене, мов те золото, вийду!\n\n\n 11 Трималась нога моя ко ло стопи Його, дороги Його я держався й не збочив.\n  \nНевідомий фламанський майстер 18 століття. Життя Йова. Jacob Jordaens (1593-167 8). Йов.\n\n\n 12 Я не відступався від заповідей Його губ, над уставу свою я ховав слова уст Його.\n\n\n 13 Але Він при одному, й хто заверн е Його? Як чого зажадає душа Його, те Він учинить:\n\n\n 14 бо Він вик онає, що про мене призначив, і в Нього багато такого, як це!\n\nFrancisco&n bsp;de Zurbarán (1598-1664). Бог-Отець.\n\n\n 15 Тому перед обличчям Його я тремчу, розважаю й жахаюсь Його...\n\n\n 16 А Бог пом' якшив моє серце, і Всемогутній мене настрашив,\n\n\n 17 бо не знищений я від темноти, ані від обличчя свого, що темність закрила його!\n\nВільям Блейк (1757-1827). Сон Йова.\n\n\n24:1 Для чого часи не заховані від Всемог утнього? Ті ж, що знають Його, Його днів не побачать!\n\n\n 2 Пересову ють межі безбожні, стадо грабують вони та пасуть,\n\n\n 3 займають осл а в сиротини, беруть у заставу вола від удовиць,\n\nLouis Le Nain (1593–164 8). Селянська родина з вислюком.\n\n\n 4 вони бідних з дороги спихають , разом мусять ховатися збіджені краю...\n\n\n 5 Тож вони, бідарі, нем ов дикі осли на пустині, виходять на працю свою, здобичі шукаючи, степ йому хліба дає для дітей... \n\nFord Madox Brown (1821-1893). Жнива п ід місяцем.\n\n\n 6 На полі вночі вони жнуть, і збирають собі виноград у безбожного,\n\n\n 7 наго ночують вони, без одежі, і не мають вкритт я собі в холоді,\n\n\n 8 мокнуть від зливи гірської, а заслони не маюч и, скелю вони обіймають...\n\nОлексій Венеціанов (1780-1847). Годування під час жнив.\n\n\n 9 Сироту відривають від перс, і в заставу беруть від убогого... \n\n\n 10 Ходять наго вони, без вбрання, і голодними н осять снопи.\n\nJules Breton (1827-1906). Відпочинок під час жнив . \n\n\n 11 Хоч між мурами їхніми роблять оливу, топчуть чавила, та прагнуть вони!\n\n\n 12 Стогнуть люди із міста, і кричить душа вбив аних, а Бог на це зло не звертає уваги...\n Костянтин Савицький ( 1844-1905). Ремонтні роботи на залізниці. \n\n\n 13 Вони проти св ітла бунтують, не знають доріг Його, і на стежках Його не сидять.\n\n\n&nbs p;14 На світанку встає душогуб, замордовує бідного та злидаря, а ніч він пр оводить, як злодій...\n\n\n 15 А перелюбника око чекає смеркання, гово рячи: Не побачить мене жодне око! і заслону кладе на обличчя... \nЛука с Кранах Старший (1472-1553). 10 заповідей.\n\n\n 16 Підкопуються під доми в темноті, замикаються вдень, світла не знають вони,\n\n\n 17 бо ранок для них усіх разом то темрява, і знають вони жахи темряви...\n\n\n&nb sp;18 Такий легкий він на поверхні води, на землі їхня частка проклята, не вернеться він на дорогу садів-виноградів...\n\n\n 19 Як посуха та спек а їдять сніжну воду, так шеол поїсть грішників!\n\nКарл Брюллов (1799-1852) . Останній день Помпеї. \n\n\n 20 Забуде його лоно матері, буде ж ерти черва його, мов солодощі, більше не буде він згадуваний, і безбожник п оламаний буде, мов дерево!...\n\n\n 21 Чинить зло для бездітної він, щ об вона не родила, і вдовиці не зробить добра.\n\n\n 22 А міццю своєю він тягне могутніх, коли він встає, то ніхто вже не певний свойого життя!\n \nЯкопо Бассано (бл.1510-1592). Багач і Лазар. \n\n\n 23 Бог дає йому все на безпеку, і на те він спирається, та очі Його бачать їхні дороги :\n\n\n 24 підіймуться трохи й немає вже їх, бо понижені... Як усе, во ни гинуть, і зрізуються, немов та колоскова головка...\n\n\n 25 Якщо ж ні, то хто зробить мене неправдомовцем, а слово моє на марноту оберне?\n\n Юліус Шнорр фон Карольсфельд (1794-1872). Йов, що страждає та його дру зі.\n\n\nJob 25:1 І заговорив шух'янин Білдад та й сказав:\n\n\n 2 Пан ування та острах у Нього, Який на висотах Своїх чинить мир.\n\n\n 3 Чи війську Його є число? І над ким Його світло не сходить?\n\n\n\nБенджамін В ест (1738-1820). Вигнання Адама і Єви з Раю (1791). \n\n\n 4 І як може людина бути праведною перед Богом, і як може бути чистим, від жінки н ароджений?\n\n\n 5 Таж Йому навіть місяць не світить, і в очах Його й зорі не ясні!\n\n\n 6 Що ж тоді людина ота, червяк, чи син людський хр обак?...\n\n\n26:1 А Йов відповів та й сказав:\n \nГерард Сегерс& nbsp;(Зегерс) (1591–1651). Терпіння Йова.\n\n\n 2 Як безсилому ти допо міг, як рамено підпер ти неможному?\n\n\n 3 Що ти радив немудрому, й я ку раду подав багатьом?\n\n\n 4 Кому ти слова говорив, і чий дух вийшо в з тебе?\n\n\n 5 Рефаїми тремтять під водою й всі її мешканці.\n\n\n& nbsp;6 Голий шеол перед Ним, і нема покриття Аваддону.\n\nІєронімус Босх (б л.1450-1516). Пекло. \n\n\n 7 Він над порожнечею північ простяг, на нічому Він землю повісив.\n\n\n 8 Він зав'язує воду в Своїх облаках , і не розбивається хмара під ними.\n\n\n 9 Він поставив престола Свог о, розтягнув над ним хмару Свою.\n\n\n 10 На поверхні води Він зазначи в межу аж до границі між світлом та темрявою.\n\n\n 11 Стовпи неба тре мтять та страшаться від гніву Його.\n\nЛіворуч: Рафаель Санті (1483-1520). Видіння Єзекіїля. \n\n\n 12 Він міццю Своєю вспокоює море, і Свої м розумом нищить Рагава.\n\n\n 13 Своїм Духом Він небо прикрасив, рука Його в ньому створила втікаючого Скорпіона.\n\n\n 14 Таж це все самі кінці дороги Його, бо ми тільки слабке шепотіння чували про Нього, грім пот уги ж Його хто його зрозуміє?...\n\n\n27:1 І Йов далі вів мову свою та й ка зав:\n   \nМарк Шагал (1887-1985). Відчай та молитва Йова. \ n\n\n 2 Як живий Бог, відкинув Він право моє, і душу мою засмутив Всем огутній,\n\n\n 3 і як довго в мені ще душа моя, і дух Божий у ніздрях моїх,\n\n\n 4 неправди уста мої не говоритимуть, а язик мій не скаже о мани!\n\nВільям Блейк (1757-1827). Нарікання Йова.\n\n\n 5 Борони мене , Боже, признати вас за справедливих! Доки я не помру, своєї невинности я н е відкину від себе,\n\n\n 6 за свою справедливість тримаюся міцно, й ї ї не пущу, моє серце не буде ганьбити ні одного з днів моїх,\n\n\n 7 н ехай буде мій ворог немов той безбожник, а хто повстає проти мене як кривдн ик!\n\nЛеонард Брамер (1596-1674). Нещастя Йова.\n\n\n 8 Яка ж бо надія лукавому, коли відірве, коли візьме Бог душу його?\n\n\n 9 Чи Б ог вислухає його крик, коли прийде на нього нещастя?\n\n\n 10 Чи буде втішатися він Всемогутнім? Буде кликати Бога за кожного часу?\n\nГюстав Дор е (1832-1883). Йов говорить зі своїми друзями.\n\n\n 11 Я вас буду нав чати про Божую руку, що є у Всемогутнього я не сховаю,\n\n\n 12 таж са мі ви це бачили всі, то чого ж нісенітниці плещете?\n\n\n 13 Така доля людини безбожної, це спадщина насильників, що отримають від Всемогутнього: \n\n\n 14 Як розмножаться діти його то хіба для меча, а нащадки його н е наситяться хлібом! \n\nЙов із друзями. Гравюра.\n\n\n 15 Позост алих по нім моровиця сховає, і вдовиці його не заплачуть...\n\n\n 16 Я кщо накопичить він срібла, немов того пороху, і наготує одежі, як глини,\n\ n\n 17 то він наготує, а праведний вдягне, а срібло невинний поділить. ..\n\n\n 18 Він будує свій дім, як та міль, й як той сторож, що ставит ь собі куреня,\n\n\n 19 він лягає багатим, та більше не зробить того: свої очі відкриє й немає його...\n\nЙов із друзями. Гравюра. \n\n\n&nb sp;20 Страхіття досягнуть його, мов вода, вночі буря украде його,\n\n\n&nbs p;21 східній вітер його понесе і минеться, і бурею схопить його з його місц я...\n\n\n 22 Оце все Він кине на нього, і не змилосердиться, і від ру ки Його мусить той спішно втікати!\n\n\n 23 Своїми долонями сплесне на д ним, і свисне над ним з свого місця...\n\nЮліус Шнорр фон Карольсфельд (1 794-1872). Створення світу. \n DTSTAMP:20260429T070529Z DTSTART:20150827T000000Z DTEND:20150827T220000Z SEQUENCE:0 RRULE:FREQ=YEARLY;COUNT=999;INTERVAL=1;BYYEARDAY=+239 TRANSP:OPAQUE END:VEVENT END:VCALENDAR