BEGIN:VCALENDAR VERSION:2.0 PRODID:-//jEvents 2.0 for Joomla//EN CALSCALE:GREGORIAN METHOD:PUBLISH BEGIN:VEVENT UID:1c08c1dbf7677d3747f357c87cb68970 CATEGORIES:Біблія за рік на сьогоднi SUMMARY:Біблія за рік на сьогодні DESCRIPTION;ENCODING=QUOTED-PRINTABLE:31 серпня: Йов 37:1-39:30, 2Коринтян 4:13-5:10, Псалом 43(44):10-27 (Р СП, NIV: 44:9-26), Приповісті 22:13\n\n\n2Коринтян 4:13-5:10:\n\nGiralamo B atoni (1708-1787). Святий Павло.\n\n\n4:13 Та мавши того ж духа віри, за на писаним: Вірував я, через те говорив, і ми віруємо, тому то й говоримо,\n\n \n 14 знавши, що Той, Хто воскресив Господа Ісуса, воскресить з Ісусом і нас, і поставить із вами.\n\n\n 15 Усе бо для вас, щоб благодать, р озмножена через багатьох, збагатила подяку на Божу славу. \n\n\n  16 Через те ми відваги не тратимо, бо хоч нищиться зовнішній наш чоловік, з ате день-у-день відновляється внутрішній.\nЛука Сіньореллі (1445(50?)-1523) . Воскресіння тіла. \n\n\n 17 Бо теперішнє легке наше горе достач ає для нас у безмірнім багатстві славу вічної ваги,\n\n\n 18 коли ми н е дивимося на видиме, а на невидиме. Бо видиме дочасне, невидиме ж вічне!\n \n\n5:1 Знаємо бо, коли земний мешкальний намет наш зруйнується, то маємо б удівлю від Бога на небі, дім нерукотворний та вічний.\n\n\n 2 Тому то й зідхаємо, бажаючи приодягтися будівлею нашею, що з неба,\n\n\n 3 кол и б тільки й одягнені ми не знайшлися нагі!\nЛука Сіньореллі (1445(50?)-152 3). Воскресіння тіла, прокляті. \n\n\n 4 Бо ми, знаходячися в цьо му наметі, зідхаємо під тягарем, бо не хочемо роздягтися, але одягтися, щоб смертне пожерлось життям.\n\n\n 5 А Той, Хто на це саме й створив нас , то Бог, що й дав нам завдаток Духа.\n\n\n 6 Отож, бувши відважні пос тійно, та знаючи, що, мавши дім у тілі, ми не перебуваємо в домі Господньом у,\n\n\n 7 бо ходимо вірою, а не видінням,\n\n\n 8 ми ж відважні, і бажаємо краще покинути дім тіла й мати дім у Господа.\n\nЛука Сіньореллі (1445(50?)-1523). Обрані в раю. \n\n\n 9 Тому ми й пильнуємо, чи зостаємося в домі тіла, чи виходимо з дому, бути Йому любими.\n\n\n 1 0 Бо мусимо всі ми з'явитися перед судовим престолом Христовим, щоб кожен п рийняв згідно з тим, що в тілі робив він, чи добре, чи лихе.\n\n\n \nП салом 43(44):10-27 (РСП, NIV: 44:9-26):\n \nДжеймс Тісс о (1836-1902). "На ріках Вавілонських ми сиділи та плакали..."\n 9 (04 4-10) та однак Ти покинув і нас засоромив, і вже не виходиш із нашими війсь ками: \n\n\n 10 (044-11) Ти вчинив, що від ворога ми обернулись н азад, а наші ненависники грабували собі наш маєток... \n\n\n 11 ( 044-12) Ти віддав нас на поїд, немов тих овечок, і нас розпорошив посеред н ародів, \n\n\n 12 (044-13) Ти за безцін продав Свій народ, і ціни йому не побільшив! \n\n\n 13 (044-14) Ти нас нашим сусідам відда в на зневагу, на наругу та посміх для наших околиць, \n\n\n 14 (0 44-15) Ти нас учинив за прислів'я поганам, і головою хитають народи на нас. .. \n\n\n 15 (044-16) Передо мною щоденно безчестя моє, і сором в криває обличчя моє, \n\n\n 16 (044-17) через голос того, хто лає мене й проклинає, через ворога й месника... \n Arnold Friberg&nbs p;(1913-2010). Молитва Джорджа Вашингтона у форті Веллей-Фордж.\n &nbs p;17 (044-18) Прийшло було все це на нас, та ми не забули про Тебе, й запов іту Твого не порушили, \n\n\n 18 (044-19) не вступилось назад наш е серце, і не відхилився наш крок від Твоєї дороги! \n\n\n 19 (04 4-20) Хоч у місце шакалів Ти випхнув був нас, і прикрив був нас смертною ті нню, \n\n\n 20 (044-21) чи й тоді ми забули ім'я Бога нашого, і р уки свої простягнули до Бога чужого? \n\n\n 21 (044-22) Таж про т е Бог довідається, бо Він знає таємності серця, \n\n\n 22 (044-23 ) що нас побивають за Тебе щоденно, пораховано нас, як овечок жертовних...& nbsp;\n \nAry Sheffer (1795 – 1858). Молитва Св.Августина та Св.Моніки . (1858).\n\n\n 23 (044-24) Прокинься ж, для чого Ти, Господи, спиш? П робудися, не кидай назавжди! \n\n\n 24 (044-25) Для чого обличчя Своє Ти ховаєш, забуваєш про нашу недолю та нашу тісноту? \n\n\n  25 (044-26) Бо душа наша знижилася аж до пороху, а живіт наш приліг до земл і... \n \nБартоломе Естебан Мурільо (1617-1682). Молитва Святого Франциска Ассизького (1650).\n\n\n 26 (044-27) Устань же, о Помоче наш а, і викупи нас через милість Свою!\n\n\n \n\n\nПриповісті 22:13:\n\nS ir Edwin Henry Landseer (1802-1873). Лев (ескіз).\n\n\n 13 Ліниви й говорить: На вулиці лев, серед майдану я буду забитий!\n \nSir  Edwin Henry Landseer RA (1802-1873). Один з левів біля колони Нельсона на Трафальгальскій площі в Лондоні.\n\n\n \n\n\nЙов 37:1-39:30:\n\nCi ma da Conegliano (1459 чи 1460-1517 чи 1518). Бог-Отець.\n\n\n37:1 Отож, і від цього тремтить моє серце і зрушилось з місця свого.\n\n\n 2 Уважли во слухайте гук Його голосу, і грім, що несеться із уст Його,\n\n\n 3 його Він пускає попід усім небом, а світло Своє аж на кінці землі.\n\nJan V oerman (1857-1941). Хмари.\n\n\n 4 За Ним грім ричить левом, грим ить гуком своєї величности, і його Він не стримує, почується голос Його.\n\ n\n 5 Бог предивно гримить Своїм голосом, вчиняє великі діла, яких не розуміємо ми. \n\n\n 6 До снігу говорить Він: Падай на землю! а д ощеві та зливі: Будьте сильні!\n\nМикола Сергєєв (1955-1919). Осінній капри з зими - перший сніг. \n\n\n 7 Він руку печатає кожній людині, що б пізнали всі люди про діло Його.\n\n\n 8 І звір входить у сховище, і живе в своїх лігвищах.\n\n\n 9 Із кімнати південної буря приходить, а з вітру північного холод.\n\n\n 10 Від Божого подиху лід повстає, і во дна широкість тужавіє.\n\n William Holbrook Beard (1824-1900). Зи ма.\n\n\n 11 Також Він обтяжує вільгістю тучу, і світло своє розпорошу є хмара,\n\n\n 12 і вона по околицях ходить та блукає за Його проводом , щоб чинити все те, що накаже Він їй на поверхні вселенної,\n\n\n 13 він наводить її чи на кару для краю Свого, чи на милість.\n\nWilliam Holbro ok Beard (1824-1900). Весна.\n\n\n 14 Бери, Йове, оце до ушей, ус тавай і розваж Божі чуда!\n\n\n 15 Чи ти знаєш, що Бог накладає на них , і заяснює світло із хмари Своєї? \n\n\n 16 Чи ти знаєш, як носи ться хмара в повітрі, про чуда Того, Який має безвадне знання,\n\n\n 1 7 ти, що шати твої стають теплі, як стишується земля з полудня?\n\nEugène B oudin (1824-1898). Морський пейзаж із небом. \n\n\n 18 Чи ти розт ягав із Ним хмару, міцну, немов дзеркало лите?\n\n\n 19 Навчи нас, що скажем Йому? Через темність ми не впорядкуємо слова.\n\n\n 20 Чи Йому оповісться, що буду казати? Чи зміг хто сказати, що Він знищений буде?\n\nВ ільям Блейк (1757-1827). Сповідь Йова. \n\n\n 21 І тепер ми не ба чимо світла, щоб світило у хмарах, та вітер перейде і вичистить їх.\n\n\n&n bsp;22 Із півночі приходить воно, немов золото те, та над Богом величність страшна.\n\n\n 23 Всемогутній, Його не знайшли ми, Він могутній у силі , але Він не мучить нікого судом та великою правдою.\n\n\n 24 Тому нех ай люди бояться Його, бо на всіх мудросердих не дивиться Він.\n\n\n38:1 Тод і відповів Господь Йову із бурі й сказав:\n\nВільям Блейк (1757-1827). Бог відповідає Йову.\n\n\n 2 Хто то такий, що затемнює раду словами без ро зуму?\n\n\n 3 Підпережи но ти стегна свої, як мужчина, а Я буду питати тебе, ти ж Мені поясни!\n\n\n 4 Де ти був, коли землю основував Я? Ро зкажи, якщо маєш знання!\n\nМікельанджело Буанаротті. Створення всесвіту (ф рагмент)\n\n\n 5 Хто основи її положив, чи ти знаєш? Або хто розтягнув по ній шнура?\n\n\n 6 У що підстави її позапущувані, або хто поклав к амінь наріжний її,\n\n\n 7 коли разом співали всі зорі поранні та раді сний окрик здіймали всі Божі сини?\n\nРафаель Санті (1483-1520). Бог відділ ює воду від суші.\n\n\n 8 І хто море воротами загородив, як воно висту пало, немов би з утроби виходило,\n\n\n 9 коли хмари поклав Я за одіж йому, а імлу за його пелюшки,\n\n\n 10 і призначив йому Я границю Свою та поставив засува й ворота,\n\n\n 11 і сказав: Аж досі ти дійдеш, не далі, і тут ось межа твоїх хвиль гордовитих?\n\nРафаель Санті (1483-1520). Бог відділяє світло від темряви.\n\n\n 12 Чи за своїх днів ти наказув ав ранкові? Чи досвітній зорі показав її місце,\n\n\n 13 щоб хапалась за кінці землі та посипались з неї безбожні?\n\n\n 14 Земля змінюється , мов та глина печатки, і стають, немов одіж, вони!\n\nБог - архітектор сві ту. folio 1 verso of a moralized Bible, from Paris, France, ca 1220-1230.\n \n\n 15 І нехай від безбожних їх світло відійметься, а високе рамено з ламається!\n\n\n 16 Чи ти сходив коли аж до морських джерел, і чи ти п ереходжувався дном безодні?\n\nМікельанджело Буанаротті (1475-1564). Створе ння всесвіту (фрагмент)\n\n\n 17 Чи для тебе відкриті були брами смерт и, і чи бачив ти брами смертельної тіні? \n\n\n 18 Чи широкість з емлі ти оглянув? Розкажи, якщо знаєш це все!\n\nЯн Брейгель ІІ (1601-1678). Створення Богом світу.\n\n\n 19 Де та дорога, що світло на ній пробув ає? А темрява де її місце,\n\n\n 20 щоб узяти її до границі її, і щоб знати стежки її дому?\n\n\n 21 Знаєш ти, бо тоді народився ж ти був, і велике число твоїх днів!\n\nЮліус Шнорр фон Карольсфельд (1794-1872). День Божого покою. \n\n\n 22 Чи доходив коли ти до схованок снігу, і схованки граду ти бачив,\n\n\n 23 які Я тримаю на час лихоліття, на де нь бою й війни? \n\nЮліус Шнорр фон Карольсфельд (1794-1872). Створенн я світу.\n\n\n 24 Якою дорогою ділиться вітер, розпорошується по землі вітерець?\n\n\n 25 Хто для зливи протоку провів, а для громовиці доро гу,\n\n\n 26 щоб дощити на землю безлюдну, на пустиню, в якій чоловіка нема,\n\nJohn Constable (1776-1837). Гроза над морем. Ескіз.\n\n\n 27 щоб пустиню та пущу насичувати, і щоб забезпечити вихід траві?\n\n\n  28 Чи є батько в доща, чи хто краплі роси породив?\n\nІван А́йвазовський (1 825-1900). Зимовий пейзаж.\n\n\n 29 Із чиєї утроби лід вийшов, а іній небесний хто його породив?\n\n\n 30 Як камінь, тужавіють води, а повер хня безодні ховається.\n\nХе́ндрик А́веркамп (1585-1634). Зимовий пейзаж із забавами. \n\n\n 31 Чи зв'яжеш ти зав'язки Волосожару, чи розв'я жеш віжки в Оріона?\n\n\n 32 Чи виведеш часу свого Зодіяка, чи Воза з синами його попровадиш?\n\n\n 33 Чи ти знаєш устави небес? Чи ти покла деш на землі їхню владу?\nIppolito Caffi (1809-1866). Сонячне затемнення у Венеції. \n\n\n 34 Чи підіймеш свій голос до хмар, і багато води тебе вкриє? \n\n\n 35 Чи блискавки ти посилаєш, і підуть вони, й тобі скажуть Ось ми?\n\nLudolf Bakhuizen (1630-1708). Аварія корабля н а скелях під час шторму.\n\n\n 36 Хто мудрість вкладає людині в нутро? Або хто дає серцеві розум?\n\n\n 37 Хто мудрістю хмари зрахує, і хто може затримати небесні посуди,\n\n\n 38 коли порох зливається в зливки , а кавалки злипаються?\n \nJohn Frederick Lewis (1804-1876). Лев иця.\n\n\n 39 Чи здобич левиці ти зловиш, і заспокоїш життя левчуків,\ n\n\n 40 як вони по леговищах туляться, на чатах сидять по кущах?\n\nJ amie Wyeth (сучасний художник). Крук.\n\n\n 41 Хто готує для крука пож иву його, як до Бога кричать його діти, як без їжі блукають вони? \n\n \n39:1 Хіба ти пізнав час народження скельних козиць? Хіба ти пильнував час мук породу лані?\n\nRien Poortvliet (1932-1995). Олені.\n\n\n 2 Чи на місяці лічиш, що сповнитись мусять, і відаєш час їх народження,\n\n\n  ;3 коли приклякають вони, випускають дітей своїх, і звільняються від болів породу?\n\n\n 4 Набираються сил їхні діти, на полі зростають, відходят ь і більше до них не вертаються.\n\nRien Poortvliet (1932-1995). Лані.  ;\n\n\n 5 Хто пустив осла дикого вільним, і хто розв'язав ослу дикому пута,\n\n\n 6 якому призначив Я степ його домом, а місцем його пробува ння солону пустиню?\n\nДикий осел. Графіка кінця 19-поч.20с толіття.\n\n\n& nbsp;7 Він сміється із галасу міста, не чує він крику погонича.\n\n\n  8 Що знаходить по горах, то паша його, і шукає він усього зеленого.\n\nRien Poortvliet (1932-1995). Носоріг.\n\n\n 9 Чи захоче служити тобі одноріг? Чи при яслах твоїх ночуватиме він?\n\n\n 10 Чи ти однорога пр ив'яжеш до його борозни повороззям? Чи буде він боронувати за тобою долини? \n\nBaptiste Oudry (1686–1755). Носоріг Клара у 1749-му році.\n\n\n 11 Чи повіриш йому через те, що має він силу велику, і свою працю на нього по пустиш?\n\n\n 12 Чи повіриш йому, що він верне насіння твоє, і збере т обі тік?\n\nАльбрехт Дюрер (1471–1528). Носоріг (1515).\n\n\n 13 Крило струсеве радісно б'ється, чи ж крило це й пір'їна лелеки?\n\n\n 14 Бо яйця свої він на землю кладе та в поросі їх вигріває,\n\n\n 15 і забу ва, що нога може їх розчавити, а звір польовий може їх розтоптати.\n\nGiova nni Domenico Tiepolo (1727-1804). Пунчінелло зі страусами.\n\n\n  16 Він жорстокий відносно дітей своїх, ніби вони не його, а що праця його м оже бути надаремна, того не боїться,\n\n\n 17 бо Бог учинив, щоб забув він про мудрість, і не наділив його розумом. \n   \nЛіворуч : Полювання на страуса. Гравюра кінця 19-поч.20 століття.\nПраворуч: Juan B osco (modern american artist). Африканський страус.\n\n\n 18 А за часу надходу стрільців ударяє він крильми повітря, і сміється з коня та з його верхівця!\n\n\n 19 Чи ти силу коневі даси, чи шию його ти зодягнеш у г риву?\n\nЕжен Делакруа (1798-1863). Кінь, зляканий блискавкою.\n\n\n 2 0 Чи ти зробиш, що буде скакати він, мов сарана? Величне іржання його страш елезне!\n\n\n 21 Б'є ногою в долині та тішиться силою, іде він насупро ти зброї,\n\n\n 22 сміється з страху й не жахається, і не вертається з -перед меча,\n\n\n 23 хоч дзвонить над ним сагайдак, вістря списове та ратище!\n \nЕжен Делакруа (1798-1863). Зіштовхнення скакунів.&nb sp;\n\n\n 24 Він із шаленістю та лютістю землю ковтає, і не вірить, що чути гук рогу.\n\n\n 25 При кожному розі кричить він: І-га! і винюхує здалека бій, грім гетьманів та крик.\n\n\n 26 Чи яструб літає твоєю п ремудрістю, на південь простягує крила свої?\n\nCollin Bogle (modern Americ an). Орел. \n\n\n 27 Чи з твойого наказу орел підіймається, і мос тить кубло своє на висоті?\n\n\n 28 На скелі замешкує він та ночує, на скельнім вершку та твердині,\n\n\n 29 ізвідти визорює їжу, далеко вди вляються очі його,\n\n\n 30 а його пташенята п'ють кров. Де ж забиті, там він.\n\nRalph Oberg (1950). Золотий орел.\n\n DTSTAMP:20260429T061517Z DTSTART:20150831T000000Z DTEND:20150831T220000Z SEQUENCE:0 RRULE:FREQ=YEARLY;COUNT=999;INTERVAL=1;BYYEARDAY=+243 TRANSP:OPAQUE END:VEVENT END:VCALENDAR