BEGIN:VCALENDAR VERSION:2.0 PRODID:-//jEvents 2.0 for Joomla//EN CALSCALE:GREGORIAN METHOD:PUBLISH BEGIN:VEVENT UID:c8a53ee941dbbbcd4519727bb58582e0 CATEGORIES:Біблія за рік на сьогоднi SUMMARY:Біблія за рік на сьогодні DESCRIPTION;ENCODING=QUOTED-PRINTABLE:4 вересня: Еклезіаст 7:1-9:18, 2Коринтян 7:8-16, Псалом 47(48):1-15&nb sp;(РСП, NIV: 48:1-14), Приповісті 22:17-19\n\n\n2Коринтян 7:8-16:\n&n bsp;\nAdamo Tadolini (1788-1868). Статуя Святого Павла (1838). Сквер б іля Собору Святого Петра. Ватікан.\n\n\n 8 Коли я й засмутив вас листо м, то не каюся, хоч і каявся був, бо бачу, що той лист засмутив вас, хоч і часово.\n\n\n 9 Я радію тепер не тому, що ви засмутились, а що ви засм утилися на покаяння, бо ви засмутились для Бога, щоб ні в чому не мати втра ти від нас.\n\nТіціан Вечелліо (1488/1490-1576). Покаяння Марії Магдал ини.\n\n\n 10 Бо смуток для Бога чинить каяття на спасіння, а про ньог о не жалуємо, а смуток світський чинить смерть.\n \nElie Marcuse (1817 –1902). Смерть царя Саула (1848). \n\n\n 11 Бо ось саме це, що ви засмутились для Бога, яку пильність велику воно вам зробило, яку оборону, яке обурення, який страх, яке бажання, яку горливість, яку помсту! Ви в усі м показали, що чисті ви в справі.\n\n\n 12 А коли я й писав вам, то не через того, хто кривдить, і не через покривдженого, а щоб виявилася для ва с наша пильність про вас перед Богом.\n\n\n 13 Тому то потіхою вашою в тішились ми, а ще більше зраділи ми радістю Тита, що ви всі заспокоїли духа його.\n\nПравославна ікона. Косоо. 14 ст. Святий Тит.\n\n\n 14 Бо кол и я про вас йому чим похвалився, то не осоромився; але як ми вам говорили в се правду, так і наша хвала перед Титом правдива була!\n\n\n 15 І серц е його прихильніше до вас, коли згадує він про покору всіх вас, як його при йняли ви були зо страхом і тремтінням.\n\n\n 16 Отож, тішуся я, що мож у покластись у всьому на вас!\n\n\n \n\n\nПсалом 47(48):1-15 (РСП , NIV: 48:1-14):\n\n\n48:1 Пісня. Псалом синів Кореєвих. (048-2) Велик ий Господь і прославлений вельми в місті нашого Бога, на святій Своїй горі! \n \nJohann Heinrich Schönfeld (1609 - 1682/83). Поклоніння Пресв ятій Трійці.\n\n\n 2 (048-3) Препишна країна, розрада всієї землі, то Сіонська гора, на північних околицях, місто Царя можновладного!\n\n\n  3 (048-4) Бог у храмах Своїх, за твердиню Він знаний.\n\n\n 4 (048-5) Бо царі ось зібрались, ішли вони разом,\n\n\n 5 (048-6) але, як побачи ли, то здивувались, полякалися та й розпорошились...\n\n\n 6 (048-7) О бгорнув їх там страх, немов біль породіллю;\n\n\n 7 (048-8) Ти східнім вітром розбив кораблі ті Таршіські.\n\n\n 8 (048-9) Як ми чули, так б ачили в місті Господа Саваота, у місті нашого Бога, Бог міцно поставить нав іки його! Села.\n\n\n 9 (048-10) Розмишляли ми, Боже, про милість Твою серед храму Твого.\n \nЛукас Кранах Старший (1472-1553). Трійця.\n\n\ n 10 (048-11) Як ім'я Твоє, Боже, так слава Твоя аж по кінці землі, сп раведливости повна правиця Твоя!\n\n\n 11 (048-12) Нехай веселиться Сі онська гора, Юдині дочки хай тішаться через Твої правосуддя.\n\n\n 12 (048-13) Оточіте Сіон й обступіте його, полічіть його башти,\n\n\n 13 (048-14) зверніте увагу на вала його, високість палати його пообмірюйте, що б розповісти поколінню наступному,\n\n\n 14 (048-15) бо Цей Бог то наш Бог на вічні віки, Він буде провадити нас аж до смерти!\n\n\n \n\n\nП риповісті 22:17-19:\n \nКарл Генріх Блох (1834-1890). Нагірна проповід ь.\n\n\n 17 Нахили своє вухо, і послухай слів мудрих, і серце зверни д о мого знання,\n\n\n 18 бо гарне воно, коли будеш ти їх у своєму нутрі стерегти, хай стануть на устах твоїх вони разом!\n\nКарл Генріх Блох (1834 -1890). Примиритель.\n\n\n 19 Щоб надія твоя була в Господі, я й сього дні навчаю тебе. \n\n\n \n\n\nЕклезіаст 7:1-9:18:\n\nГюстав Доре (1832-1883). Цар Соломон.\n\n\n7:1 Краще добре ім'я від оливи хорошої, а де нь смерти людини від дня її вродження!\n\n\n 2 Краще ходити до дому жа лоби, ніж ходити до дому бенкету, бо то кінець кожній людині, і живий те до серця свого бере!\n\n\n 3 Кращий смуток від сміху, бо при обличчі сум нім добре серце!\n \nErik Werenskiold (1855-1938). Селянський похорон. \n\n\n 4 Серце мудрих у домі жалоби, а серце безглуздих у домі веселощ ів.\n \nЕдуар Мане (1832-1883). Бар вар'єте Фолі-Бержер.\n\n\n 5 Краще слухати докір розумного, аніж слухати пісні безумних,\n\n\n 6 бо як тріскот тернини під горщиком, такий сміх нерозумного. Теж марнота й оце !...\n\nНевідомий німецький майстер 16-го століття. Дурень.\n\n\n 7 Ко ли мудрий кого утискає, то й сам нерозумним стає, а хабар губить серце.\n\n \n 8 Кінець діла ліпший від початку його; ліпший терпеливий від чваньк уватого!\n\nРєпін Ілля (1844-1930). Іван Грозний та його син Іван 16 листоп ада 1581 року.\n\n\n 9 Не спіши в своїм дусі, щоб гніватися, бо гнів с почиває у надрах глупців.\n\n\n 10 Не кажи: Що це сталось, що перші дн і були кращі за ці? бо не з мудрости ти запитався про це.\n\n\n 11 Доб ра мудрість з багатством, а прибуток для тих, хто ще сонечко бачить,\n  ;\nРєпін Ілля (1844-1930). Портрет військового інженера Андрія Дельвіга.&nb sp;\n\n\n 12 бо в тіні мудрости як у тіні срібла, та користь пізнання у тому, що мудрість життя зберігає тому, хто має її.\n\n\n 13 Розваж Б ожий учинок, бо хто може те випростати, що Він покривив?\n\n\n 14 За д оброго дня користай із добра, за злого ж розважуй: Одне й друге вчинив Бог на те, щоб людина нічого по собі не знайшла!\n \nРепін Ілля (1844-1930 ). Йов та його друзі.\n\n\n 15 В днях марноти своєї я всього набачивсь : буває справедливий, що гине в своїй справедливості, буває й безбожний, що довго живе в своїм злі.\n\n\n 16 Не будь справедливим занадто, і не р оби себе мудрим над міру: пощо нищити маєш себе?\n\n\n 17 Не будь несп раведливим занадто, і немудрим не будь: пощо маєш померти в нечасі своїм?\n \n\n 18 Добре, щоб ти ухопився за це, але й з того своєї руки не спуск ай, бо богобоязний втече від усього того.\n\nGiovanni Martinelli  (1600-1659). Алегорія Мудрості.\n\n\n 19 Мудрість робить мудрого сильн ішим за десятьох володарів, що в місті.\n\n\n 20 Немає людини праведно ї на землі, що робила б добро й не грішила,\n\n\n 21 тому не клади сво го серця на всякі слова, що говорять, щоб не чути свого раба, коли він лихо словить тебе,\n\n\n 22 знає бо серце твоє, що багато разів також ти ли хословив на інших!\n\nIsidoro Bianchi званий da Campione (1581-16 62). Алегорія Любові та Мудрості. \n\n\n 23 Усе це я в мудрості в ипробував, і сказав: Стану мудрим! Та далека від мене вона!\n\n\n 24 Д алеке оте, що було, і глибоке, глибоке, хто знайде його?\n\n\n 25 Звер нувся я серцем своїм, щоб пізнати й розвідати, та шукати премудрість і розу м, та щоб пізнати, що безбожність глупота, а нерозум безумство!\n\nFranken Frans II Antverpen (1581-1642). Ідолопоклонство царя Соломона (1622).\n\n\n  26 І знайшов я річ гіршу від смерти то жінку, бо пастка вона, її ж се рце тенета, а руки її то кайдани!... Хто добрий у Бога врятований буде від неї, а грішного схопить вона!\n\n\n 27 Подивися, оце я знайшов, сказав Проповідник: рівняймо одне до одного, щоб знайти зрозуміння!\n\n\n 28 Чого ще шукала душа моя, та не знайшла: я людину знайшов одну з тисячі, ал е жінки між ними всіма не знайшов!...\n\n Frans Hals (1582/1583-1666). Циганка.\n\n\n 29 Крім того, поглянь, що знайшов я: що праведною вчин ив Бог людину, та вигадок усяких шукають вони!...\n\n\n8:1 Хто, як той мудр ий, і значення речі хто знає? Розсвітлює мудрість людини обличчя її, і суво рість лиця її змінюється.\n\n\n 2 Я раджу: Наказа царського виконуй, і то ради присяги перед Богом.\n\nАльбрехт Дюрер (1471-1528). Портрет імпера тора Максіміліана І.\n\n\n 3 Не квапся від нього відходити, не стій пр и злій справі, бо все, що захоче, він зробить,\n\n\n 4 бо слово цареве то влада, і хто йому скаже: Що робиш?\n\nАнтон фон Вернер (1843-1915) . Лютер у Вормсі перед імператором Карлом V. \n\n\n 5 Хто виконує заповідь, той не пізнає нічого лихого, серце ж мудрого знає час і право.\n \n\n 6 Бо для кожної речі час і право своє, бо лихо людини численне на ній,\n\n\n 7 бо не знає, що буде, і як саме буде, хто їй розповість?\ n\nKarel Dujardin (1622-1678). Бульбашки. \n\n\n 8 Немає люд ини, яка панувала б над вітром, щоб стримати вітер, і влади нема над днем с мерти, і на війні нема звільнення, і пана свого не врятує безбожність.\n\n\ n 9 Усе це я бачив, і серце своє прикладав я до кожного чину, що відбу вався під сонцем. І був час, коли запанувала людина над людиною на лихо для неї.\n\n\n 10 І я бачив безбожних похованих, і до їхнього гробу прихо дили, а ті, що чинили добро, повикидані з місця святого, і в місті забуті.. . Марнота й оце!\n\nCaspar David Friedrich (1774-1840). На цвинтарі.\n \n\n 11 Що скоро не чиниться присуд за вчинок лихий, тому серце людськ их синів повне ними, щоб чинити лихе. \n\n\n 12 Хоч сто раз чинит ь грішний лихе, а Бог суд відкладає йому, однако я знаю, що тим буде добре, хто Бога боїться, хто перед обличчям Його має страх!\n\nDavid Teniers the Younger (1610-1690). Багача ведуть до Пекла.\n\n\n 13 А безбожном у добре не буде, і мов тінь, довгих днів він не матиме, бо він перед Божим лицем страху не має!\n\n\n 14 Є марнота, яка на землі діється, що є сп раведливі, що лихо спадає на них, мов за вчинок безбожних, а є безбожні, що добро спадає на них, мов за чин справедливих! Я сказав, що марнота й оце!. ..\n\nJacob Jordaens (1593-1678). Бенкет Царя-Гороха.\n\n\n 15 І радіс ть я похваляв: що немає людині під сонцем добра, хіба тільки щоб їсти, та п ити та тішитися, і оце супроводить її в її праці за часу життя її, що під с онцем Бог дав був їй.\n\n\n 16 Коли я поклав своє серце, щоб мудрість пізнати, і побачити чин, що діється він на землі, бо ні вдень ні вночі сну не бачить людина своїми очима,\n\n\n 17 і коли я побачив усякий чин Бо га, тоді я пізнав, що не може людина збагнути чину, під сонцем учиненого! Т ому скільки людина не трудиться, щоб дошукатись цього, то не знайде, і коли й мудрий скаже, що знає, не зможе знайти!...\n\nАльбрехт Дюрер (1471-1528) . Меланхолія.\n\n\n9:1 Ото ж бо все це я до серця свого взяв, і бачило серц е моє все оце, що праведні й мудрі та їхні учинки у Божій руці, так само лю бов чи ненависть: Людина не знає нічого, що є перед нею!\n\n\n 2 Однак ове всім випадає: праведному і безбожному, доброму й чистому та нечистому, і тому, хто жертву приносить, і тому, хто жертви не приносить, як доброму, так і грішникові, тому, хто клянеться, як і тому, хто клятви боїться!...\n\ n\n 3 Оце зле у всім, що під сонцем тим діється, що однакове всім випа дає, і серце людських синів повне зла, і за життя їхнього безумство в їхньо му серці, а по тому до мертвих відходять...\n\nEvert Collier (1640-1707). А легорія Суєти.\n\n\n 4 Хто знаходиться поміж живих, той має надію, бо краще собаці живому, ніж левові мертвому!\n\n\n 5 Бо знають живі, що п омруть, а померлі нічого не знають, і заплати немає вже їм, бо забута і пам 'ять про них,\n\nВасілій Вєрєщагін (1842-1904). Апофеоз війни.\n\n\n 6 і їхнє кохання, і їхня ненависть, та заздрощі їхні загинули вже, і нема вж е їм частки навіки ні в чому, що під сонцем тим діється!...\n\nLaurits  ;Tuxen (1853-1927). На березі.\n\n\n 7 Тож іди, їж із радістю хлі б свій, та з серцем веселим вино своє пий, коли Бог уподобав Собі твої вчин ки!\n\nLaurits Tuxen (1853-1927). Вихід з-за столу. &nb sp;\n\n\n 8 Нехай кожного часу одежа твоя буде біла, і нехай на твоїй голові не бракує оливи!\n\nLaurits Tuxen (1853-1927). Вінчання ім ператора Миколи ІІ та Олександри Федорівни Романових.\n\n\n 9 Заживай життя з жінкою, яку ти кохаєш, по всі дні марноти твоєї, що Бог дав для теб е під сонцем на всі дні марноти твоєї, бо оце твоя доля в житті та в твоєму труді, що під сонцем ним трудишся ти! \n\n\n 10 Все, що всилі чи нити рука твоя, теє роби, бо немає в шеолі, куди ти йдеш, ні роботи, ні роз думу, ані знання, ані мудрости!\n\nGiovanni Martinelli (1600-1659 ). Смерть приходить під час бенкету.\n\n\n 11 Знову я бачив під сонцем , що біг не у скорих, і бій не в хоробрих, а хліб не в премудрих, і не в ро зумних багатство, ні ласка у знавців, а від часу й нагоди залежні вони!&nbs p;\n\n\n 12 Бо часу свого людина не знає, мов риби, половлені в пагубн у сітку, і мов птахи, захоплені в сільце, так хапаються людські сини за час лиха, коли воно нагло спадає на них!...\n\nПі́тер Бре́йгель Старший (1525- 1569). Великі риби поїдають менших.\n\n\n 13 Також оцю мудрість я бачи в під сонцем, і велика для мене здавалась вона:\n\n\n 14 Було мале міс то, і було в ньому мало людей. І раз прийшов цар великий до нього, й його о точив, і побудував проти нього велику облогу.\n\nПі́тер Бре́йгель Старший ( 1525-1569). Каліки-злидні.\n\n\n 15 Але в ньому знайшлася людина убога , та мудра, і вона врятувала те місто своєю премудрістю, та пізніше ніхто н е згадав про цю вбогу людину!\n\n\n 16 І я говорив: Краща мудрість за силу; однако погорджується мудрість бідного, і не слухаються його слів!\n\n Маттіас Готард Грюнвальде (1470 чи 1475-1528). Айзенхеймський вівтар \ n\n\n 17 Слова мудрих, почуті в спокої, кращі від крику володаря поміж безглуздими.\n\n\n 18 Мудрість краща від зброї військової, але один г рішник погубить багато добра...\n\n\n \n DTSTAMP:20260429T082135Z DTSTART:20150904T000000Z DTEND:20150904T220000Z SEQUENCE:0 RRULE:FREQ=YEARLY;COUNT=999;INTERVAL=1;BYYEARDAY=+247 TRANSP:OPAQUE END:VEVENT END:VCALENDAR