BEGIN:VCALENDAR VERSION:2.0 PRODID:-//jEvents 2.0 for Joomla//EN CALSCALE:GREGORIAN METHOD:PUBLISH BEGIN:VEVENT UID:b16b9fd0134e0f95d993e829b62d9262 CATEGORIES:Біблія за рік на сьогоднi SUMMARY:Біблія за рік на сьогодні DESCRIPTION;ENCODING=QUOTED-PRINTABLE:
24 червня: 2Царів 6:1-7:20, Дії 15:3
6-16:15, Псалом 141(142):1-8 (РСП, NIV: 142:1-7)
Дії 15:36-16:15:< /p>
15:36 А по декількох днях промовив Павло до Варнави: Ходімо знов, і в ідвідаймо наших братів у кожному місті, де ми провіщали Слово Господнє, як вони пробувають.
Gaspar de Crayer (1582-1669) . Голови двох апостолів. Ескіз.
37 А Варнава хотів був узя ти з собою Івана, що званий був Марком.
38 Та Павло вважав за п отрібне не брати з собою того, хто від них відлучився з Памфілії, та з ними на працю не йшов.
39 І повстала незгода, і розлучились вони мі ж собою. Тож Варнава взяв Марка, і поплинув до Кіпру.
Паоло Венеціано (працював між 1333-1358) Сцена з життя святого Марка (1345), Базиліка святого Марка, Вен еція
40 А Павло вибрав Силу й пішов, Божій благодаті брата ми доручений.
41 І проходив він Сирію та Кілікію, Церкви зміцню ючи.
16:1 І прибув він у Дервію й Лістру. І ото був там один учень, н а ім'я Тимофій, син наверненої однієї юдеянки, а батько був геллен.
& nbsp;2 Добре свідоцтво про нього давали брати, що були в Лістрі та в Іконії .
Ludwig Glotzle (1847-1929). Павло рукопокладає Тимофія.
3 Павло захотів його взяти з собою, і , взявши, обрізав його через юдеїв, що були в тих місцях, бо всі знали про батька його, що був геллен.
4 Як міста ж переходили, то їм пере давали, щоб вони берегли оті постанови, які видали в Єрусалимі апостоли та старші.
5 А Церкви зміцнювалися в вірі,і щоденно зростали кільк істю.
6 А що Дух Святий їм не звелів провіщати слово в Азії, то вони перейшли через Фрігію та через країну галатську.
7 Дійшов ши ж до Мізії, хотіли піти до Вітінії, та їм не дозволив Дух Ісусів.
Мапа другої місіонерсько ї подорожі Павла (початок).
8 Обминувши ж Мізію, прибули д о Троади.
9 І Павлові з'явилось видіння вночі: якийсь македонян ин став перед ним і благав його, кажучи: Прийди в Македонію, і нам поможи!< /p>
Modern mosaic, “Vision Telling Paul to Come over to Macedoni
a,” in Veroia (ancient Berea), Greece
10 Як побачив він це видіння, то ми зараз хотіли піти в Македонію, зрозумівши, що Господь нас покликав звіщати їм Євангелію.
11 Тож відпливши з Троади, прибули ми навпрост у Самотракію, а другого дня до Неаполя,
12 звідтіля ж у Филипи, що є перше місто-осада в тій частині Македонії. І проб ули ми в цім місті днів кілька.
Лідія слухає Павла. Книжкова ілюстрація. Лідія. Гр еко-православна фреска.
13 Дня ж суботнього вийшли ми з міста над річку, де, за звичаєм, було місце молитви, і, посідавши, розмо вляли з жінками, що посходились.
14 Прислухалася й жінка одна, що звалася Лідія, купчиха кармазином з міста Тіятір, що Бога вона шанувала. Господь же їй серце відкрив, щоб уважати на те, що Павло говорив.
Лідія слухає Павла. Літографія компанії ПРОВІДЕНС (бл. 1907 року).
15 А коли охристилась вона й її дім, то благал а нас, кажучи: Якщо ви признали, що вірна я Господеві, то прийдіть до госпо ди моєї й живіть. І змусила нас.
Мапа другої місіонерської подорожі Павла.
142:1 Псалом навчальний, Давида, коли був у печері. Молитва. (0142-2) Мій голос до Господа, я кличу, мій голос до Господа, я благаю!
Джеймс Тіссо (1836-1902). Давид у печері.
2 (0142-3) Перед обличчям Його виливаю я мову свою, про недолю свою я розказу ю перед обличчям Його,
3 (0142-4) коли омліває мій дух у мені. А Ти знаєш дорогу мою: на дорозі, якою ходжу, пастку для мене сховали!
< p> 4 (0142-5) Праворуч поглянь і побач: немає нікого знайомого, загину в притулок від мене, ніхто не питає за душу мою...5 (0142-6) Я кличу до Тебе, о Господи, я кажу: Ти моє пристановище, доля моя у країні ж ивих!
Джеймс Тіссо (1836-1902). Давид га молитві.
6 (0142-7) Прислухайся ж Ти до благання мого, бо зробився я зовсім нужденний! Визволь мене від моїх переслідників, бо стали сильніші від мене вони!
7 (0142-8) Виведи душу мою із в'язниці, щоб славити Ймен ня Твоє! Праведні оточать мене, як учиниш добро надо мною!
Приповісті 17:24-25:
Jean-Baptiste Greuze (1725-1805). Б атько читає Біблію у родині.
24 З обличчям розумного мудрість, а очі глупця аж на кінці землі.
Jean-Baptiste Greuze (1725-1805). Сільська наречена.
25 Нерозумний син смуток для батька, для своєї ж родительки гіркі сть.
Jean-Baptiste Greuze (1725-1805). Батькіське прокляття неслухняного сина (1777)
6:1 І сказали пророчі с ини до Єлисея: Ось те місце, де ми сидимо перед тобою, затісне для нас.
2 Ходім аж до Йордану, і візьмімо звідти кожен по одній деревині, і зробимо собі місце, щоб сидіти там. А він сказав: Ідіть.
3 І сказав один: Будь же ласкавий, і ходи зо своїми рабами! А він сказав: Я під у.
4 І пішов він із ними, і вони прийшли до Йордану, і рубали д ерево.
5 І сталося, коли один валив деревину, то впала сокира до води. А то й скрикнув і сказав: Ох, пане мій, таж вона позичена!
6 І сказа в Божий чоловік: Куди вона впала? А той показав йому те місце. І він відруб ав кусок дерева й кинув туди, і випливла сокира!...
7 І він ска зав: Витягни собі! А той простяг свою руку і взяв...
Мапа близькосхідних земель навколо Ізраїля.
&nbs p;8 Сирійський цар воював з Ізраїлем. І радився він зо слугами своїми, гово рячи: На такому то й такому то місці буде моє таборування.
9 А Божий чоловік послав до Ізраїлевого царя, говорячи: Стережися переходити оц е місце, бо там сходяться сиріяни!
10 І послав Ізраїлів цар до того місця, про яке говорив йому Божий чоловік та остерігав його; і він сте рігся там не раз і не два.
11 І сильно занепокоїлося серце сирі йського царя про ту річ, і він покликав своїх слуг та й сказав до них: Чи н е розповісте мені, хто з наших зраджує перед Ізраїльським царем?
&nbs p;12 І сказав один з його слуг: Ні, пане мій царю, це не наш, а це Єлисей, той пророк, що в Ізраїлі, доносить Ізраїлевому цареві ті слова, що ти говор иш у спальні своїй!...
13 А він відказав: Ідіть, і подивіться, де він, і я пошлю й візьму його! І донесено йому, кажучи: Ось він у Дотані!
14 І послав він туди коні, і колесниці та військо. І прийшли в они вночі й оточили те місто.
15 А слуга Божого чоловіка встав рано і вийшов, аж ось військо оточує місто, і коні, і колесниці! І сказав й ого слуга до нього: Ох, пане мій, що будемо робити?
16 А той ві дказав: Не бійся, бо ті, що з нами, численніші від тих, що з ними.
Гійом Руйє - Guillaume Rouillé&nbs p;(1518–1589): Promptuarii Iconum Insigniorum. Пророк Єлисей.
17 І молився Єлисей і говорив: Господи, розкрий йому очі, і нехай він побачить! І відкрив Господь очі того слуги, і він побачив, аж ось гора повна коней та огняних колесниць навколо Єлисея!...
18 І зійшли сирійці до нього, а Єлисей помолився до Господа й сказав: Удар цей л юд сліпотою! І Він ударив їх сліпотою за Єлисеєвим словом...
19 І сказав до них Єлисей: Це не та дорога й не те місто. Ідіть за мною, й я проведу вас до того чоловіка, якого ви шукаєте. І він завів їх у Самарію. p>
20 І сталося, як прийшли вони до Самарії, то Єлисей сказав: Госп оди, відкрий оці очі, і нехай вони побачать! І Господь відкрив їхні очі, і вони побачили, аж ось вони в середині Самарії!...
21 І сказав І зраїлів цар до Єлисея, коли побачив їх: Чи побити їх, чи побити, мій батьку ?
22 А той відказав: Не вбивай! Чи ти повбиваєш тих, кого ти вз яв до неволі своїм мечем та своїм списом? Поклади хліб та воду перед ними, і нехай вони їдять та п'ють, і нехай ідуть до свого пана.
23 І справив цар для них велику гостину, і вони їли й пили; і він відпустив їх, і вони пішли до свого пана. І сирійські орди вже більш не входили до Ізраїл евого Краю.
24 І сталося по тому, і зібрав Бен-Гадад, сирійський цар, увесь свій табір, і він зійшов і обліг Самарію.
25 І був великий голод у С амарії. І ось ті облягали їх, а осляча голова коштувала вісімдесят шеклів с рібла, а чвертка каву голубиного помету п'ять шеклів срібла.
26 І сталося, проходив Ізраїлів цар по мурі, а одна жінка крикнула до нього, говорячи: Поможи, пане царю!
27 А він від казав: Як тобі не поможе Господь, звідки я поможу тобі? Чи з току, або з ча вила?
28 І сказав до неї цар: Що тобі? А та відказала: Оця жінк а сказала мені: Дай свого сина, і ми з'їмо його сьогодні, а мого сина з'їмо взавтра.
29 І зварили ми мого сина та й з'їли його... І сказал а я до неї другого дня: Дай сина свого, і ми з'їмо його, та вона сховала св ого сина.
30 І сталося, як цар почув слова цієї жінки, то розде р шати свої, і він ходив по мурі. І народ побачив, аж ось веретище на тілі його зо споду!
Гюстав Доре (1832-1883). Голод у Самарі ї під час облоги сірійцями.
31 І він сказав: Отак нехай зр обить мені Бог, і так нехай додасть, якщо позостанеться голова Єлисея, Шафа тового сина, на ньому сьогодні!
32 А Єлисей сидів у своєму домі , а з ним сиділи старші. І послав цар чоловіка від себе. Поки прийшов посол до нього, то він сказав до старших: Чи ви бачите, що цей син убивника посл ав зняти мою голову? Глядіть, як прийде цей посол, то замкніть двері, і при тиснете його в дверях. Ось і шарудіння ніг пана його за ним.
33 Ще він говорив із ними, аж ось приходить до нього посланець. І він сказав: Отаке зло від Господа! Чого ще чекати від Господа?
7:1 І сказав Єлис ей: Послухайте слово Господнє: Так сказав Господь: Цього часу взавтра буде сея пшеничної муки за шекля, і дві сеї ячменю за шекля в брамі Самарії.
2 І відповів Божому чоловікові вельможа царя, що він на його руку спирався, і сказав: Якби Господь поробив отвори в небі, чи сталася б ця річ ? А той відказав: Ось ти побачиш своїми очима, та їсти звідти не будеш.
3 І були при вході до брами чотири прокажені чоловіки. І сказали в они один до одного: Чого ми сидимо тут, аж поки не помремо?
4 Я кщо ми скажемо: Увійдімо до міста, а в місті голод, то помремо там; а якщо сидітимемо тут, то теж помремо. Отож, ходіть, і перейдімо до сирійського та бору, якщо там позоставлять нас при житті, будемо жити, а якщо заб'ють нас, то помремо...
5 І встали вони надвечір, щоб іти до сирійського табору. І прибули вони до краю сирійського табору, аж ось нема там нікого!
6 Бо Господь учинив, що сирійський табір почув стукотняву коле сниць і їржання коней, та галас великого війська. І сказали вони один до од ного: Ось Ізраїлів цар найняв на нас хіттейських царів та царів єгипетських , щоб пішли на нас!
прокажені
7 І встали вони, і повтікали надвечір, і полишили свої намети, й осли свої, і табір, як він б ув, та й повтікали, спасаючи життя своє!
8 І прийшли ті прокаже ні аж до краю табору, і ввійшли до одного намету, і їли й пили, і повиносил и звідти срібло й золото та вбрання, і пішли й заховали. І вони знову ввійш ли до іншого намету, і повиносили звідти, і пішли та й сховали.
  ;9 І сказали вони один до одного: Неслушно ми робимо. Цей день він день доб рої звістки, а ми мовчимо. Як ми будемо чекати аж до ранішнього світла, то впаде на нас провина. А тепер ходімо, і ввійдімо й донесімо царевому дому!< /p>
10 І прийшли вони, і покликали міських воротарів, та й донесли їм, говорячи: Увійшли ми до сирійського табору, а там нема ані людини, ані людського голосу, а тільки поприв'язувані коні та поприв'язувані осли, та н амети, як вони були!
11 І воротарі покликали, і донесли про це до самого ца рського дому.
12 І встав цар уночі й сказав своїм слугам: Розкажу я вам, що нам зробили сирійці. Вони знають, що ми гол одні, і повиходили з табору, щоб сховатися на полі, говорячи: Коли ті пових одять із міста, то ми схопимо їх живих, та й увійдемо до міста!
  ;13 І відповів один із його слуг і сказав: Нехай візьмуть п'ятеро позостали х коней, що лишилися в ньому, у місті. Ось вони, (із усього війська Ізраїле вого тільки й лишилися, із усього війська Ізраїля, що згинуло), і пошлемо, і побачимо.
&nbs p;14 І взяли вони дві колесниці з кіньми, і цар послав їх услід за сирійськ им табором, говорячи: Ідіть і подивіться.
15 І пішли вони за ни ми аж до Йордану, аж ось уся дорога повна вбрання та речей, що покидали сир ійці, як поспішали! І вернулися ці посли, і донесли цареві.
16 І вийшов народ, і розграбували сирійський табір. І коштувала сея пшеничної муки по шеклю, і дві сеї ячменю по шеклю за словом Господнім!
1 7 І цар призначив того вельможу, що на його руку він опирався, доглядати на д брамою. Та затоптав його народ у брамі, і він помер, як казав був Божий ч оловік, який говорив, коли приходив до нього цар.
18 І сталося, коли Божий чоловік говорив до царя, кажучи: Дві сеї ячменю по шеклю, і сея пшеничної муки по шеклю буде того часу взавтра в брамі Самарії,
&nbs p;19 то цей вельможа відповів Божому чоловікові й сказав: Якби Господь поро бив отвори в небі, чи сталася б ця річ? А той відказав: Ось ти побачиш свої ми очима, та їсти звідти не будеш.
20 І сталося йому так, і зат оптав його народ у брамі, і він помер...
DTSTAMP:20240328T101540Z DTSTART:20150624T000000Z DTEND:20150624T220000Z SEQUENCE:0 RRULE:FREQ=YEARLY;COUNT=999;INTERVAL=1;BYYEARDAY=+175 TRANSP:OPAQUE END:VEVENT END:VCALENDAR