BEGIN:VCALENDAR VERSION:2.0 PRODID:-//jEvents 2.0 for Joomla//EN CALSCALE:GREGORIAN METHOD:PUBLISH BEGIN:VEVENT UID:f5401666bd943c8a8d277ec23f4f8c00 CATEGORIES:Богословська думка SUMMARY:Мартін Лютер: Про епідемію чуми DESCRIPTION;ENCODING=QUOTED-PRINTABLE:
&nbs p;
Ми гинемо на своїх посадах. Християнські лікарі не можуть залишити свої лікарні, християнські намісники не можуть п окинути свої округи, християнські пастори не можуть залишити свої конгрегац ії. Чума не розпускає наших обов’язків: вона перетворює їх на хрести, на як их ми повинні бути готові померти.
Інші грішать, впадаючи в протилежну крайність. Вони поводять себе занадто необачно і безр озсудно, спокушаючи Бога і відкидаючи все, що могло б протидіяти смерті і е підемії. Вони зневажають ліки; вони не уникають будинків і людей, яких торк нулася епідемія, але легковажно перетворюють це в забаву і бажають показати свою незалежність. Вони кажуть, що це Божа кара: якщо Йому буде завгодно у берегти їх, Він, мовляв, зможе зробити це без допомоги медицини і запобіжни х заходів з нашого боку.
Чинити так значить не до віряти Богу, а спокушати Його. Бог створив ліки і дарував нам здоровий глуз д, щоб ми берегли своє тіло, дбали про нього і жили в доброму здоров’ї.
Якщо ж хтось не бажає вдаватися до здорового глузду або ліків, коли може це зробити без шкоди для ближнього, така людина завдає зла власному тілу і повинен утриматися, щоб не стати самогубцем в очах Бог а. Якщо слідувати тій же логіці, людина повинна відмовитися від їжі і пиття , від одягу і даху над головою, сміливо сповідуючи віру в те, що, якщо Богу буде завгодно, Він зможе зробити це без їжі та одягу. По суті, це буде сам огубство. Але ще більша ганьба для людини нехтувати пот ребами свого тіла і не оберігати його від епідемії, наскільки це можливо, щ об потім заражати і отруювати тих, хто міг би залишитися в живих, якби він дбав про своє тіло як повинно. Таким чином, він стає винним перед Богом за смерть свого ближнього і багаторазовим вбивцею.
Д ійсно, подібні люди поводяться так, немов в місті горить будинок, і ніхто н е намагається гасити пожежу. Замість цього вони дають полум’я вільно розгор атися, кажучи, що, якщо Богу буде завгодно, Він може врятувати місто і зага сити вогонь без води.
Н і, дорогі мої друзі, це недобре. Приймайте ліки; приймайте зілля, які можут ь допомогти вам; обкурюють будинок, двір і вулицю; уникайте людей і місць, в яких ваш ближній не потребує вашій присутності або вже видужав, і поводьт е себе як людина, яка хоче допомогти загасити пожежу в місті. Що є епі демія, якщо не пожежа, яка пожирає не дерево і солому, а життя і тіло? Вам слід думати так: «Добре, по Божій волі ворог послав нам отруту і смерть. Зн ачить, я буду просити Бога милостиво охороняти нас. Потім я буду обкурювати будинок і очищати повітря, давати ліки і приймати їх. Я буду уникати людей і тих осель, де моя присутність не потрібно, щоб не заразитися і через нез нання не заразити інших, щоб моя недбалість не стала причиною їх смерті. Як що ж Богу буде завгодно забрати мене, Він, звичайно, мене знайде, але я зро бив те, що повинен був зробити, і на мені немає провини ні за мою смерть, н і за смерть інших людей. Однак якщо мій ближній потребує мене, я не стану ц уратися його або його житла, але з готовністю піду до нього, як написано ви ще ». Бачите? Ось це богобоязлива віра, тому що в ній немає ні зухвалості, ні дурної впертості, і вона не спокушає Бога.
Біл ьш того, людина, яка захворіла і видужала, повинна триматися в стороні від інших і не підпускати нікого до себе, якщо це не потрібно. Хоча, як написан о вище, ми повинні надати йому допомогу під час потреби, він, в свою чергу, після одужання, повинен чинити відносно до інших так, щоб ніхто не пі ддавався через нього непотрібної небезпеці, і щоб не стати причиною чиєїсь смерті. «Хто любить небезпеку, – пише мудрець, – той впаде в неї» (Сир. 3:2 5).
Якби мешканці міста показували сміливість у в ірі, коли того вимагає потреба ближнього, і обережність, коли немає ніякої терміновості, і якби кожен у міру сил допомагав боротися з заразою, то скор ботний список дійсно був би не таким великим. Однак якщо деякі впадають в п аніку і залишають ближніх, не слухаючи їхні благання; і якщо деякі настільк и дурні, що не вживають заходів обережності, але поширюють заразу, то у сат ани починається справжнє свято, і багато помруть. В обох випадках це тяжкий злочин перед Богом і людьми – в одному випадку ми спокушаємо Бога, в іншом у залишаємо людину наодинці з відчаєм. Тоді того, хто побіжить, сатана назд ожене, а того, хто сховається, візьме в полон – ніхто не втече від нього. p>
Мартін Лютер, із брошури "Про епідемію чуми", 1527 рі к
Джерело: Сайт Християни для України, березень 2020 року
Ілюстрації: вгорі ліворуч: портрет Мартіна Лютера в 1527 році пензля Лукаса Кранаха Старшого (1472-1546)
Посередині правор уч: Josse Lieferinxe (1497-1499). Епідемія чуми.
DTSTAMP:20240329T105441Z DTSTART:20200307T180000Z DTEND:20200307T220000Z SEQUENCE:0 RRULE:FREQ=YEARLY;COUNT=999;INTERVAL=1;BYYEARDAY=+067 TRANSP:OPAQUE END:VEVENT END:VCALENDAR