24-та неділя по святій Трійці:

Західний календар (Служебник УЛЦ):

Іс. 32:1-8;

а: Фил. 3:17-21;    б: Рим. 13:1-7;

а: Мт. 22:15-22;     б: Мк. 12:41-44.

Старий Заповіт:

Книга пророка Ісаї 32:1-8:

1 Тож за праведністю царюватиме цар, а князі володітимуть за правосуддям. 2 І станеться кожен, як захист від вітру, і немов та заслона від зливи, як потоки води на пустині, як тінь скелі тяжкої на спраглій землі... 3 І не будуть заплющені очі видющих, і слухатимуть вуха тих, які слухають! 4 І знання розумітиме серце нерозважних, а язик недорікуватих поспішить говорити виразно. 5 Не будуть вже кликати достойним глупця, а на обманця не скажуть шляхетний, 6 бо глупоту говорить безумний, а серце його беззаконня вчиняє, щоб робити лукавство, та щоб говорити до Господа слово облудне, щоб душу голодного випорожнити й напою позбавити спраглого! 7 А лукавий лихі його чини: він лихе замишляє, щоб нищити скромних словами брехливими, як убогий говорить про право, 8 а шляхетний міркує шляхетне, і стоїть при шляхетному. (Переклад І. Огієнка).

Рік А:

Послання Павла до Филип’ян 1:17-21:

17 Будьте до мене подібні, браття, і дивіться на тих, хто поводиться так, як маєте ви за взір нас. 18 Багато бо хто, що про них я вам часто казав, а тепер говорю навіть плачучи, поводяться, як вороги хреста Христового. 19 Їхній кінець то загибіль, шлунок їхній бог, а слава в їхньому соромі... Вони думають тільки про земне! 20 Життя ж наше на небесах, звідки ждемо й Спасителя, Господа Ісуса Христа, 21 Який перемінить тіло нашого пониження, щоб стало подібне до славного тіла Його, силою, якою Він може і все підкорити Собі. (Переклад І.Огієнка)

Євангеліє від Матвія 22:15-22:

15 Тоді фарисеї пішли й умовлялись, як зловити на слові Його. 16 І посилають до Нього своїх учнів із іродіянами, і кажуть: Учителю, знаємо ми, що Ти справедливий, і наставляєш на Божу дорогу правдиво, і не зважаєш ні на кого, бо на людське обличчя не дивишся Ти. 17 Скажи ж нам, як здається Тобі: чи годиться давати податок для кесаря, чи ні? 18 А Ісус, знавши їхнє лукавство, сказав: Чого ви, лицеміри, Мене випробовуєте? 19 Покажіть Мені гріш податковий. І принесли динарія Йому. 20 А Він каже до них: Чий це образ і напис? 21 Ті відказують: Кесарів. Тоді каже Він їм: Тож віддайте кесареве кесареві, а Богові Боже. 22 А почувши таке, вони диву далися. І, лишивши Його, відійшли.  (Переклад І.Огієнка)

Рік Б:

Послання Павла до Римлян 13:1-7:

1 Нехай кожна людина кориться вищій владі, бо немає влади, як не від Бога, і влади існуючі встановлені від Бога. 2 Тому той, хто противиться владі, противиться Божій постанові; а ті, хто противиться, самі візьмуть осуд на себе. 3 Бо володарі пострах не на добрі діла, а на злі. Хочеш не боятися влади? Роби добро, і матимеш похвалу від неї, 4 бо володар Божий слуга, тобі на добро. А як чиниш ти зле, то бійся, бо недармо він носить меча, він бо Божий слуга, месник у гніві злочинцеві!  5 Тому треба коритися не тільки ради страху кари, але й ради сумління. 6 Через це ви й податки даєте, бо вони служителі Божі, саме тим завжди зайняті. 7 Тож віддайте належне усім: кому податок податок, кому мито мито, кому страх страх, кому честь честь. (Переклад І.Огієнка).

Євангеліє від Марка 12:41-44:

41 І сів Він навпроти скарбниці, і дививсь, як народ мідяки до скарбниці вкидає. І багато заможних укидали багато. 42 І підійшла одна вбога вдовиця, і поклала дві лепті, цебто гріш. 43 І покликав Він учнів Своїх та й промовив до них: Поправді кажу вам, що ця вбога вдовиця поклала найбільше за всіх, хто клав у скарбницю. 44 Бо всі клали від лишка свого, а вона поклала з убозтва свого все, що мала, свій прожиток увесь... (Переклад І. Огієнка).

Неділя 24-та:

Східний календар (Служебник УЛЦ стор. 9):

Еф. 2:13-22;

Луки 8:40-56.

Послання Святого Павла до Ефесян 2:13-22:

13 А тепер у Христі Ісусі ви, що колись далекі були, стали близькі Христовою кров'ю. 14 Він бо наш мир, що вчинив із двох одне й зруйнував серединну перегороду, ворожнечу, Своїм тілом, 15 Він Своєю наукою знищив Закона заповідей, щоб з обох збудувати Собою одного нового чоловіка, мир чинивши, 16 і хрестом примирити із Богом обох в однім тілі, ворожнечу на ньому забивши. 17 І, прийшовши, Він благовістив мир вам, далеким, і мир близьким, 18 бо обоє Ним маємо приступ у Дусі однім до Отця. 19 Отже, ви вже не чужі й не приходьки, а співгорожани святим, і домашні для Бога, 20 збудовані на основі апостолів і пророків, де наріжним каменем є Сам Ісус Христос, 21 що на ньому вся будівля, улад побудована, росте в святий храм у Господі, 22 що на ньому і ви разом будуєтеся Духом на оселю Божу. (Переклад І.Огієнка)

Євангеліє від Луки 8:40-56:

40 А коли повернувся Ісус, то люди Його прийняли, бо всі чекали Його. 41 Аж ось прийшов муж, Яір на ім'я, що був старшим синагоги. Він припав до Ісусових ніг, та й став благати Його завітати до дому його. 42 Бо він мав одиначку дочку, років десь із дванадцять, і вмирала вона. А коли Він ішов, народ тиснув Його. 43 А жінка одна, що дванадцять років хворою на кровотечу була, що ніхто вздоровити не міг її, 44 підійшовши ззаду, доторкнулась до краю одежі Його, і хвилі тієї спинилася їй кровотеча! 45 А Ісус запитав: Хто доторкнувся до Мене? Коли ж відмовлялися всі, то Петро відказав: Учителю, народ коло Тебе он товпиться й тисне. 46 Ісус же промовив: Доторкнувсь хтось до Мене, бо Я відчув силу, що вийшла з Мене... 47 А жінка, побачивши, що вона не втаїлась, трясучись, підійшла та й упала перед Ним, і призналася перед усіма людьми, чому доторкнулась до Нього, і як хвилі тієї одужала. 48 Він же промовив до неї: Дочко, твоя віра спасла тебе; іди з миром собі! 49 Як Він ще промовляв, приходить ось від старшини синагоги один та й говорить: Дочка твоя вмерла, не турбуй же Вчителя! 50 Ісус же, почувши, йому відповів: Не лякайсь, тільки віруй, і буде спасена вона. 51 Прийшовши ж до дому, не пустив Він нікого з Собою ввійти, крім Петра, та Івана, та Якова, та батька дівчати, та матері. 52 А всі плакали та голосили за нею... Він же промовив: Не плачте, не вмерла вона, але спить! 53 І насміхалися з Нього, бо знали, що вмерла вона. 54 А Він узяв за руку її та й скрикнув, говорячи: Дівчатко, вставай! 55 І вернувся їй дух, і хвилі тієї вона ожила... І звелів дать їй їсти. 56 І здивувались батьки її. А Він наказав їм нікому не розповідати, що сталось. (Переклад І.Огієнка)