Запрошуємо Вас на Богослужіння

 у неділю о 10.00 за адресою м. Харків, вул.Чернишевська, 59 (Будинок Письменника)

Детальніше 

АКТУАЛЬНЕ 

  Рубрика: ЦЕРКОВНЕ СВЯТО

24 липня:  День Св. Ольги, християнської правительки

Сьогодні ми дякуємо Господу за святу княгиню Ольгу, першу християнську правительку Русі-України. Мати великого князя Святослава, бабуся Володимира Великого, була мудрою володаркою і вірною християнкою, яка прагнула, аби Євангеліє поширилося цілим її краєм.

"[Княгиня Ольга] ж бо, хочучи додому, прийшла до патріарха,

І просила благословити на дорогу додому,

І сказала йому: «Люди мої — погани, і син мій,

Тож хай збереже мене Бог від усілякого зла».

І рече патріарх: «Чадо вірнеє! У Христа ти хрестилась

І в Христа одягнешся,

І Христос збереже тебе, як Еноха зберіг у перші часи,

І потім Ноя в ковчезі, Аврама від Авімелеха,

І Лота від содомлян, Мойсея від фараона

І Давида від Саула, трьох отроків від печі,

І Данила від звірів,— так і тебе
збавить від ворога

І від сітей його».

І благословив її патріарх.

І пішла вона з миром у землю свою,

І прийшла в Київ.

Джерело: Блоґ В.Горпинчука УКРАЇНСЬКЕ ЛЮТЕРАНСТВО.

Детальніше

Рубрика: АУДІОПРОПОВІДІ

Аудіопроповідь пастора Віктора Хаустова на Михея 7:18-20 "ПОТОПТАНИЙ ТА ПОТОПЛЕНИЙ ГРІХ" (на 4-ту неділю по Трійці)

18 Хто Бог інший, як Ти, що прощає провину і пробачує прогріх останку спадку Свого, Свого гніву не держить назавжди, бо кохається в милості?

19 Знов над нами Він змилується, наші провини потопче, Ти кинеш у морську глибочінь усі наші гріхи. (Переклад Івана Огієнка) 

Ян ван Ейк (бл.1385 або 1390 — 1441). Пророк Михей (фрагмент Гентського вівтаря). 

 Детальніше  

 Рубрика: ЦЕРКОВНЕ СВЯТО    

Мартін Лютер: Бог, загорнутий у людськість

    Ось так наші фанатики – Цвінґлі та інші – теж проголошують, що звідси треба виключати Христову людську природу і, що саме Його божественність, а не людськість, дарує вічне життя. Таким чином Христа вони розділяють. Але хто ж то навчає їх розривати Христа на шматки і ліпити з Христа, Сина Діви Марії, іншу особу, яка також є Сином Божим? Вони розлучають Діву Марію з її Сином і на захист цього наводять слова Самого Христа (Ів. 6:63): «Тіло ж не помагає нічого». Вони стверджують, що Писання вказує на той факт, що слід надіятися не на людину, а на Самого Бога. Через це, роблять вони висновок, це місце, яке проголошує, що той, хто вірує в Христа, має вічне життя, мусить стосуватися Його божественності і виключати Його людськість.

    Ми – не такі розумні, ми повинні вірувати, що наш Бог послав Свого Сина, Ісуса Христа, Який народився від Діви Марії, як ми сповідуємо це в нашому Символі віри: «Вірую в Ісуса Христа, Сина Його Єдинородного, нашого Господа тощо». В Нього я вірую і вірую, через це, в Сина Божого, не відділяючи Його від Сина, народженого від Марії. Моя віра тримається не лише Сина Божого або Його людськості, але й Того, Хто називається Сином Марії, бо вони – ідентичні. Я постановив нічого не знати про Сина Божого, Який не є Сином Марії, Який страждав – Бога загорнутого в людськість, Який є одна Особа. Я не смію відділяти одного від іншого і говорити, що людськість не помагає нічого, а помагає лише божественність.

Джерело: Блоґ Українське Лютеранство

Детальніше 

 Рубрика: ПРОПОВІДІ

Проповідь пастора Віктора Хаустова на Луки 5:1-11 РИБАЛКИ ЛЮДЕЙ (на 6-ту неділю по Трійці)

 Клас гомілетики проф. Дж.Лоренца. Тернопіль, Семінарія Святої Софії, Каплиця Христа-Викупителя, 11 червня 2004р. 

Благодать вам та мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа!

    Як на мене, текстом для сьогоднішньої проповіді є особливий уривок Письма. І він надзвичайно цікавий саме для нашої аудиторії. Можливо, ви будете заперечувати: „Кожний вірш Біблії – неповторний; не можна виділяти якийсь один. Бо “усе Писання Богом натхненне, і корисне…” (2Тим. 3:16а)”. Безумовно, це правда. Як правда і те, що проповідувати студентам семінарії, будучи не пастором, а вашим товаришем, важко. Хоча б тому, що ви знаєте Письмо краще, аніж пересічний прихожанин нашої церкви. Хоча б тому, що я знаю Письмо не краще вас. Хоча б тому, що мій зараз поклик – це ще не поклик пастиря.

    Але подивімось на цей текст уважніше...

Детальніше

Рубрика: ХРИСТИЯНСЬКИЙ АФОРИЗМ  

Мартін Лютер: Бажання Христа 

Бажання Христа полягає в тому, щоб ніхто насильно не вірив;

потрібно дозволити кожному слідувати за Ним за бажанням серця, за власною волею, не зі страху і не під тиском.

Він посилає Своє Слово, і Слово все звершує.

Коли воно підкорює серця, вони приходять по добрій волі.

Віра не походить із серця, якщо у неї немає Слова Божого.

Детальніше

 Рубрика: БОГОСЛОВСЬКА ДУМКА

Курт Маркворт: Sola Scriptura i Передання

    Принцип Реформації «Лише Писання» відкидав передання не більше ніж принцип «лише віра» чинив опір добрим ділам, тобто в належному місці. Вся аргументація велася не про те, чи слід шанувати передання, а про те, як слід впізнавати правдиве християнське передання та відрізняти його від фальшивого та шахрайського передання. Ця проблема вже була заполонила Церкву в часи Апостолів (2 Солунян 2:2). Відповідь Реформації  полягала в тому, що лише Біблія є Богом даним пробним каменем, яким слід випробовувати всі заявки на християнську істину. Даючи таку відповідь, Реформація, власне кажучи, залишалася вірною найкращій традиції Церкви, представленій деякими з її найвеличніших отців.

Блоґ  В.Горпинчука УКРАЇНСЬКЕ ЛЮТЕРАНСТВО 

Детальніше

 Рубрика: ТВОРЧІСТЬ 

В.Девішев, Г.Згурський: Переклад двох листів пастора І.А.Розенштрауха Кіліусу (від 3.10 та 12.12.1827 року)

Вашій увазі пропонується переклади з німецької двох листів пастора Іоганна Амвросія Розенштрауха (1768-1835), написані ним до Куліуса в Крим (листи датовані 3.10 та 12.12.1827 року).

5

Харків, 3-го жовтня 1827 р.

Мій добрий друже і брате в Господі!

    Слава Богу, від Вашого останнього послання віє свіжим подихом духовного життя. Усе влаштувалося так гарно, в повному цвітінні внутрішньому й зовнішньому, і неодмінно матиме від Господа благословенний плід. Коли б люди змогли повірити, що вже тут, на землі, а не лише в іншому світі, за допомогою християнства вони стануть щасливими, блаженними, то й рідше б цуралися цього втішного вчення, як вони зазвичай у своїй більшості роблять. Уявлення про те, що християнин мусить відмовитися від усіх радощів життя, так повсюдно поширене, що багатьох огортає страх наважитися зробити кілька кроків на цьому шляху. Бог, безперечно, знає наше безсилля й слабкості, та хоча не було б завищеною вимогою набути вічне блаженство ціною відмови від усіх радощів цього швидкоплинного життя, а кожен у тимчасовому охоче пожертвував би мільйоном, коли він знає, що отримає за це назад трильйон, – вічна Милість так щиро попіклувалася, що нам вже тут подається така величезна винагорода за добро, яке ми робимо, що вона сама вже була б достатньою платнею.

    Слова Христа: «Хто хоче стати моїм учнем, візьми хрест свій і йди за Мною»^[1] відлякують багатьох від спроби стати справжніми християнами. Але якщо схотіти з вірою покласти на себе хрест Христів, то виявляється, що ярмо Його зручне, тягар Його легкий^[2] – приблизно як легкою є скриня, розфарбована під камінь або залізо, яку насправді тримають за кам’яну чи залізну. Через це вважають її важкою, гадаючи, що її ледь з місця рушать, доклавши навіть усіх зусиль, але спробувавши знаходять, що можна легко, без жодних труднощів нести її на гору. Хіба не в найбільш доречний спосіб життя християнина можна уявити собі в такій притчі: батько наказав дитині принести якусь річ, що набагато перевищує її сили; і в той час, коли слухняна дитина виявляє покору, виконуючи батьківський наказ, з’являються батько чи мати і кажуть: я хочу допомогти тобі. Напевно, тільки зараз це стане можливим, бо дитина без допомоги, навіть доклавши найбільших зусиль, не змогла б цього зробити. Батько, мати несуть (власне кажучи, цілком самотужки), дитина крокує поруч, діючи зі свого боку так, ніби то вона насправді несе, і буде схвалена й отримає нагороду від своїх батьків – не через те, що вона несла, а тому що слухняно бажала нести. Так само й з хрестом і стражданнями заради Христа: Ісус несе тягар, і ми будемо винагороджені, бо хотіли нести тягар.

Детальніше

Рубрика: МОЛИТВА

Молитви про благодать отримувати Слово

Jean-Baptiste Greuze (1725-1805). Батько читає з Біблії родині після обіду (1750).

    Благословенний Господи! Ти спричинив, аби Святі Писання були написані для нашого навчання. Дай, аби ми могли так їх читати, помічати, вивчати та внутрішньо їх засвоювати, щоб у терпеливості та втісі Твого Слова святого, ми могли осягати блаженну надію вічного життя, яке Ти даєш нам у нашому Спасителі Ісусі Христі та непохитно цієї надії триматися. Амінь.
З лютеранського співаника

Блоґ  В.Горпинчука УКРАЇНСЬКЕ ЛЮТЕРАНСТВО  08.07.2017 р. 

 Детальніше

Рубрика: БІБЛІЙНИЙ ВІРШ

Нехай Господь поблагословить тебе, і нехай Він тебе стереже! Нехай Господь засяє на тебе лицем Своїм, і нехай буде милостивий до Тебе! Нехай Господь зверне на тебе лице Своє, і хай дасть Тобі мир!

Числа 6:24-26

Детальніше 

Рубрика ЗНАЙОМСТВО З БОГОМ 

ЩО МЕНІ ЗРОБИТИ, ЩОБ СПАСТИСЯ?

 І підійшов ось один, і до Нього сказав: Учителю Добрий, що маю зробити я доброго, щоб мати життя вічне? (Мт.19:16)

 У житті кожної людини буває момент. коли вона задумується над питаннями: „Що буде після смерті? Чи справді фізична смерть є кінцем життя? Чи існує вічне блаженство та вічне покарання за гріх? Якщо є Бог-Суддя, тоді як я можу виправити свої помилки, щоб Бог мене не засудив?

Тобто: ЯК МОЖНА СПАСТИСЯ? ЯК ОТРИМАТИ ЖИТТЯ ВІЧНЕ?” 

З таким питанням до Ісуса підійшов юнак:

 Генріх Хоффман (1824-1911). Ісус і Багатий юнак (1881) 

Детальніше

Рубрика: СТАТТІ

Пастир Віктор Хаустов

Німецький внесок в  історію Харкова або Вони «наші» – Шульци, Вінклери, Штейни...

Останніми роками і політики, і різноманітні громадянські діячі час від часу (особливо напередодні чергових виборів) гучно заявляють про необхідність об'єднання країни, про потребу подолати „непримиренні протиріччя” між Сходом та Заходом. Якщо ж придивитися уважно, то побачимо, що Україна поділена не тільки на Схід та Захід. Поділи чи тріщини в стосунках часто проходять між старшим та молодшим поколінням, між мешканцями села та міста, між різними соціальними прошарками населення... Нерідко ці шпарини проходять по наших сім'ях та по наших душах.

Ці тріщини зачіпають і стосунки між представниками різних національностей, що мають спільне українське громадянство та складають разом офіціозне поняття „український народ”. Але сухі цифри національного складу країни і сприймаються сухо. Інша справа – особисті стосунки із нашими сусідами та родичами, роботодавцями чи підлеглими. І тут варто пам'ятати, що кожен, хто чесно працює в Україні, вже робить внесок в її розбудову. Як пожартували музиканти ТАНКУ НА МАЙДАНІ КОНГО: „Ми – українці... І всі навкруги нас теж українці. Навіть отой, що питає „Как дела?”, – теж українець. Але він цього ще не розуміє.” І щоб швидше усвідомити себе українцем, людині потрібно не так і багато: щоб влада, яку він вибирає, ставилася до нього по-людськи, щоб добробут зростав, щоб наш прапор піднімався під час нагородження спортсменів на світових змаганнях, щоб хотілося співати гімн після перемоги футбольної збірної... Щоб українцям не доводилося мандрувати до чужих країв „на заробітки”, а натомність щоб громадяни розвинених держав вкладали інвестиції та реалізовували свої таланти в Україні. А згодом хтось з таких „варягів” чи їх дітей може стати окрасою української культури. Як свого часу Марко Вовчок (росіянка Марія Вілінська), чи німці Майк Йогансен, Юрій Клен (псевдонім Освальда Бургардта), Юрій Шерех-Шевельов (при народженні Георг Шнейдер).

Детальніше

Слава Ісусу Христу!
Дорогі брати та сестри!

Громада ВСІХ СВЯТИХ Української Лютеранської Церкви у Харкові рада вітати Вас на своєму оновленому офіційному сайті! Для християн є природним не мовчати, а свідчити про люблячого Господа, Який „нас спас не з діл праведности, що ми їх учинили були, а з Своєї милости через купіль відродження й обновлення Духом Святим, Якого Він щедро вилив на нас через Христа Ісуса, Спасителя нашого, щоб ми виправдались Його благодаттю, і стали спадкоємцями за надією на вічне життя” (Титу 3:5-7).