Біблія за рік на сьогодні |
||||
|
||||
|
||||
22 січня: Буття 44:1-45:28, Матвія 14:13-36, Псалом 17(18):18-51 (РСП: 18:37-50), Приповісті 4:11-13 Матвія 14:13-36: Edward Armitage (1817-1896). Ісус кличе учнів. 13 Як Ісус те почув, Він відплив звідти човном у місце пустинне й самотнє. І, прочувши, народ із міст пішов пішки за Ним. 14 І, як вийшов Ісус, Він побачив багато народу, і змилосердивсь над ними, і їхніх слабих уздоровив. 15 А коли настав вечір, підійшли Його учні до Нього й сказали: Тут місце пустинне, і година вже пізня; відпусти народ, хай по селах розійдуться, і куплять поживи собі. 16 А Ісус їм сказав: Непотрібно відходити їм, нагодуйте їх ви! Joachim Patenier (c.1480-1524), Нагодування 5000 голодних. 17 Вони ж кажуть Йому: Не маємо чим тут, тільки п'ятеро хліба й дві рибі. 18 А Він відказав: Принесіть Мені їх сюди. 19 І, звелівши натовпові посідати на траві, Він узяв п'ятеро хліба й дві рибі, споглянув на небо, поблагословив й поламав ті хліби, і дав учням, а учні народові. Джеймс Тіссо (1836-1902). Нагодування 5000 голодних. 20 І всі їли й наситились, а з кусків позосталих назбирали дванадцятеро повних кошів... 21 Їдців же було мужа тисяч із п'ять, крім жінок і дітей. 22 І зараз звелів Ісус учням до човна сідати, і переплисти на той бік раніше Його, аж поки народ Він відпустить. 23 Відпустивши ж народ, Він на гору пішов помолитися насамоті; і як вечір настав, був там Сам. Джеймс Тіссо (1836-1902). Ісус молиться на самоті. 24 А човен вже був на середині моря, і кидали хвилі його, бо вітер зірвавсь супротивний. 25 А о четвертій сторожі нічній Ісус підійшов до них, ідучи по морю. 26 Як побачили ж учні, що йде Він по морю, то настрашилися та й казали: Мара! І від страху вони закричали... 27 А Ісус до них зараз озвався й сказав: Заспокойтесь, це Я, не лякайтесь! Джеймс Тіссо (1836-1902). Ісус йде по морю. Петро йде по воді. 28 Петро ж відповів і сказав: Коли, Господи, Ти це, то звели, щоб прийшов я до Тебе по воді. 29 А Він відказав йому: Іди. І, вилізши з човна, Петро став іти по воді, і пішов до Ісуса. 30 Але, бачачи велику бурю, злякався, і зачав потопати, і скричав: Рятуй мене, Господи!... Іван Айвазовський (1817-1900). Петро починає потопати, йдучи по воді (фрагмент). 31 І зараз Ісус простяг руку й схопив його, і каже до нього: Маловірний, чого усумнився? 32 Як до човна ж вони ввійшли, буря вщухнула. Henry Newell Cady (1849-1935). Хвилі. 33 А приявні в човні вклонились Йому та сказали: Ти справді Син Божий! 34 Перепливши ж вони, прибули в землю Генісаретську. Джеймс Тіссо (1836-1902). Ісус зцілює хворих біля моря. 35 А люди тієї місцевости, пізнавши Його, сповістили по всій тій околиці, і до Нього принесли всіх хворих. 36 І благали Його, щоб бодай доторкнутися краю одежі Його. А хто доторкавсь, уздоровлений був.
Псалом. 17(18):37-51 (РСП: 18:37-50): Eugène Burnand (1850-1921). Втеча Карла Сміливого. 37 (018-38) Женуся я за ворогами своїми, і їх дожену, і не вернуся, аж поки не винищу їх, 38 (018-39) я їх потрощу, й вони встати не зможуть, повпадають під ноги мої! 39 (018-40) Ти ж для бою мене підперізуєш силою, валиш під мене моїх ворохобників. 40 (018-41) Повернув Ти до мене плечима моїх ворогів, і понищу ненависників я своїх! Бенджамін Уест (1738-1820). Втеча Олександра ІІІ Шотландського. 41 (018-42) Кричали вони, та немає спасителя, взивали до Господа, і не відповів їм. 42 (018-43) і я їх зітру, як той порох на вітрі, як болото на вулицях, їх потопчу! 43 (018-44) Ти від бунту народу мене бережеш, Ти робиш мене головою племенам, мені будуть служити народи, яких я не знав! 44 (018-45) На вістку про мене слухняні мені, до мене чужинці підлещуються, 45 (018-46) в'януть чужинці і тремтять у твердинях своїх... Francisco Pradilla Ortiz (1848-1921). Здача Гранади Мухамедом ХІІ Ізабеллі та Фердінанду. 46 (018-47) Живий Господь, і благословенна будь, скеле моя, і нехай Бог спасіння мойого звеличиться, 47 (018-48) Бог, що помсти за мене дає, і що народи під мене підбив, 48 (018-49) що рятує мене від моїх ворогів, Ти звеличив мене над повстанців на мене, спасаєш мене від насильника! Francisco Pradilla Ortiz (1848-1921). Скорбота длньї Хуани над труною її чоловіка. 49 (018-50) Тому то хвалю Тебе, Господи, серед народів, і Йменню Твоєму співаю! 50 (018-51) Ти Своєму цареві спасіння побільшуєш, і милість вчиняєш Своєму помазанцеві Давиду й насінню його аж навіки.
Приповісті 4:11-13: Гюстав Доре (1832-1883). Цар Соломон. 11 дороги премудрости вчу я тебе, стежками прямими проваджу тебе: 12 коли підеш, то крок твій не буде тісний, а коли побіжиш не спіткнешся! 13 Міцно тримайся напучування, не лишай, його стережи, воно бо життя твоє!
Буття 44:1-45:28: 44:1 І наказав він тому, що над домом його, говорячи: Понаповнюй мішки цих людей їжею, скільки зможуть вони нести. І поклади срібло кожного до отвору мішка його. 2 А чашу мою, чашу срібну, поклади до отвору мішка наймолодшого, та срібло за хліб його. І зробив той за словом Йосиповим, яке він сказав був. 3 Розвиднилось рано вранці, і люди ці були відпущені, вони та їхні осли. Вильгельм Котарбинский (1848-1921). Східна сцена. 4 Вони вийшли з міста, ще не віддалилися, а Йосип сказав до того, що над домом його: Устань, побіжи за тими людьми, і дожени їх, та й скажи їм: Нащо ви заплатили злом за добро? 5 Хіба це не та чаша, що з неї п'є пан мій, і він, ворожачи, ворожить нею? І зле ви зробили, що вчинили таке. 6 І той їх догнав, і сказав їм ті слова. Claes Corneliszoon Moeyaert (1592–1655). Пошуки чаші. 7 А вони відказали йому: Нащо пан мій говорить отакі то слова? Далеке рабам твоїм, щоб зробити таку річ... 8 Таж срібло, що знайшли ми в отворах наших мішків, ми вернули тобі з Краю ханаанського. А як би ми вкрали з дому пана твого срібло чи золото? 9 У кого із рабів твоїх вона, чаша, буде знайдена, то помре він, а також ми станемо рабами моєму панові. Джеймс Тіссо (1836-1902). Знайдення чаші. 10 А той відказав: Тож тепер, як ви сказали, так нехай буде воно! У кого вона знайдена буде, той стане мені за раба, а ви будете чисті. 11 І поспішно поспускали вони кожен свого мішка на землю. І порозв'язували кожен мішка свого. Олександр Іванов (1806-1858). Знайдення чаші. 12 І став він шукати. Розпочав від найстаршого, а скінчив наймолодшим. І знайдена чаша в мішку Веніяминовім! Олександр Іванов (1806-1858). Знайдення чаші. 13 І пороздирали вони свою одіж!... І кожен нав'ючив осла свого, і вернулись до міста. 14 І ввійшли Юда й брати його до дому Йосипа, а він ще був там. І попадали вони перед лицем його на землю. 15 І сказав до них Йосип: Що це за вчинок, що ви зробили? Хіба ви не знали, що справді відгадає такий муж, як я? 16 А Юда промовив: Що ми скажемо панові моєму? Що будемо говорити? Чим виправдаємось? Бог знайшов провину твоїх рабів! Ось ми раби панові моєму, і ми, і той, що в руці його була знайдена чаша. 17 А Йосип відказав: Далеке мені, щоб зробити оце. Чоловік, що в руці його була знайдена чаша, він буде мені за раба! А ви йдіть із миром до вашого батька. 18 І приступив до нього Юда та й промовив: О мій пане, нехай скаже раб твій слово до ушей пана свого, і нехай не палає гнів твій на раба твого, бо ти такий, як фараон. 19 Пан мій запитав був рабів своїх, говорячи: Чи є в вас батько або брат? Історія з чашею. Morgan Bible (бл.1240 рік). 20 І сказали ми до пана мого: Є в нас батько старий та мале дитя його старости, а брат його вмер. І позостався він сам у своєї матері, а батько його любить. 21 А ти був сказав своїм рабам: Зведіть до мене його, і нехай я кину своїм оком на нього. 22 І сказали ми до пана мого: Не може той хлопець покинути батька свого. А покине він батька свого, то помре той. 23 А ти сказав своїм рабам: Коли не зійде з вами наймолодший ваш брат, не побачите більше лиця мого. 24 І сталося, коли ми зійшли були до раба твого, до нашого батька, то ми розповіли йому слова мого пана. Arent de Gelder (1645-1727). Юда говорить з Йосипом.. 25 А батько наш сказав: Верніться, купіть нам трохи їжі. 26 А ми відказали: Не можемо зійти. 27 І сказав до нас раб твій, наш батько: Ви знаєте, що двох була породила мені жінка моя. 28 Та пішов від мене один, і я сказав: справді, дійсно розшарпаний він... І я не бачив його аж дотепер. 29 А заберете ви також цього від мене, і спіткає його нещастя, то зведете ви сивину мою цим злом до шеолу. Джеймс Тіссо (1836-1902). Юда говорить з Йосипом. 30 А тепер, коли я прийду до раба твого, мого батька, а юнака не буде з нами, а душа його зв'язана з душею тією, 31 То станеться, коли він побачить, що юнака нема, то помре. І зведуть твої раби сивину раба твого, нашого батька, у смутку до шеолу... 32 Бо раб твій поручився за юнака батькові своєму, кажучи: Коли я не приведу його до тебе, то згрішу перед батьком своїм на всі дні! 33 А тепер нехай же сяде твій раб замість того юнака за раба панові моєму. А юнак нехай іде з своїми братами!... 34 Бо як я прийду до батька свого, а юнака зо мною нема? Щоб не побачити мені того нещастя, що спіткає мого батька. Джеймс Тіссо (1836-1902). Йосип відкоивається своїм братам. 45:1 І не міг Йосип здержатися при всіх, що стояли біля нього, та й закричав: Виведіть усіх людей від мене! І не було з ним нікого, коли Йосип відкрився браттям своїм. 2 І він голосно заплакав, і почули єгиптяни, і почув дім фараонів. 3 І Йосип промовив до браттів своїх: Я Йосип... Чи живий ще мій батько?... І не могли його браття йому відповісти, бо вони налякались його... 4 А Йосип промовив до братів своїх: Підійдіть же до мене! І вони підійшли, а він проказав: Я Йосип, ваш брат, якого ви продали були до Єгипту... François Pascal Simon, Baron Gérard (1770-1837). Йосип впізнаний братами. 5 А тепер не сумуйте, і нехай не буде жалю в ваших очах, що ви продали мене сюди, бо то Бог послав мене перед вами для виживлення. 6 Бо ось два роки голод на землі, і ще буде п'ять літ, що не буде орки та жнив. 7 І послав мене Бог перед вами зробити для вас, щоб ви позостались на землі, і щоб утримати для вас при житті велике число спасених. 8 І виходить тепер, не ви послали мене сюди, але Бог. І Він зробив мене батьком фараоновим і паном усього дому його, і володарем усього краю єгипетського. Jean-Charles Tardieu (1765-1830). Йосип впізнаний братами. 9 Поспішіть, і йдіть до батька мого, та й скажіть йому: Отак сказав син твій Йосип: Бог зробив мене володарем усього Єгипту. Зійди ж до мене, не гайся. 10 І осядь у землі Ґошен, і будеш близький до мене ти, і сини твої, і сини синів твоїх, і дрібна та велика худоба твоя, і все, що твоє. 11 І прогодую тебе там, бо голод буде ще п'ять років, щоб не збіднів ти, і дім твій, і все, що твоє. 12 І ось очі ваші й очі брата мого Веніямина бачать, що це мої уста говорять до вас. 13 І оповісте батькові моєму про всю славу мою в Єгипті, та про все, що ви бачили. І поспішіть, і приведіть вашого батька сюди. Giovanni Battista Gaulli (1639-1709). Йосип впізнаний братами. 14 І впав він на шию Веніямину, братові своєму, та й заплакав, і Веніямин плакав на шиї його... 15 І цілував він усіх братів своїх, і плакав над ними... А потому говорили брати його з ним. 16 І розголошено в домі фараоновім чутку, говорячи: Прийшли Йосипові брати! І було це добре в очах фараонових та в очах його рабів. 17 І промовив фараон до Йосипа: Скажи своїм братам: Зробіть оце: Понав'ючуйте худобу свою, та й ідіть, прибудьте до Краю ханаанського. 18 І заберіть вашого батька й доми ваші, та й прийдіть до мене, а я дам вам добра єгипетського краю. І споживайте ситість землі. Peter von Cornelius (1783-1867). Йосип відкривається братам. 19 А ти одержав наказа сказати: Зробіть це: Візьміть собі з єгипетського краю вози для ваших дітей та для ваших жінок, і привезіть свого батька й прибудьте. 20 А око ваше нехай не жалує ваших речей, бо добро всього єгипетського краю ваше воно. 21 І зробили так Ізраїлеві сини. А Йосип дав їм вози на приказ фараонів, і дав їм поживи на дорогу. 22 І дав усім їм кожному переміни одежі, а Веніяминові дав три сотні срібла та п'ять перемін одежі. 23 А батькові своєму послав він оце: десять ослів, нав'ючених з добра Єгипту, і десять ослиць, нав'ючених збіжжям, і хліб, і поживу для батька його на дорогу. 24 І відпустив він своїх братів, і вони пішли. І сказав він до них: Не сваріться в дорозі! 25 І вийшли вони з Єгипту, та й прибули до ханаанського Краю, до Якова, батька свого. Francisco de Zurbarán (1598-1664). Яків. 26 І розповіли йому, кажучи: Ще Йосип живий, і що він панує над усім єгипетським краєм. І зомліло серце його, бо він не повірив був їм... 27 І переказували йому всі слова Йосипові, що говорив він до них. І як побачив він вози, що послав Йосип, щоб везти його, то ожив дух Якова, їхнього батька. 28 І промовив Ізраїль: Досить! Ще живий Йосип, мій син! Піду ж та побачу його, поки помру!
|