Мартін Лютер: "Дух оживляє" - Євангеліє

     Слова «Дух оживляє» стосуються ні чого іншого, а лише Євангелія, послання про зцілення і спасіння, дорогоцінного і утішливого слова. Воно втішає і відновлює засмучене серце. Воно, наче, виборює його із пащі смерті і пекла і переносить його до певної надії вічного життя, через віру в Ісуса Христа. Коли у віруючого настає остання година і перед його очима з’являється смерть і суд Божий, то віруючий не основує своєї втіхи на власних ділах. Навіть, якби він провести якомога святіше життя, він промовляє з Павлом: «Я-бо проти себе нічого не знаю, але цим не виправдуюсь» (1 Кор. 4:4)…

     Вирок проти його життя і діл давно був винесений Законом Божим. Через це він мусить визнавати себе винним і засудженим. Але він живе благодатним судом Божим, проголошеним із небес, яким вирок Закону скасовується і перемінюється. Він такий: «Хто вірує в Сина, той має вічне життя» (Ів. 3:36).

     А коли вже була отримана втіха Євангелія і вона виборола серце зі смерті і жахів пекла, то відчувається вплив Духа. Силою його Закон Божий починає жити  в серці людини – людина любить його, радіє ним  і приступає до його виконання. Ось так тут починається вічне життя, яке триває повіки та вдосконалиться у житті будучому.

Мартін Лютер, з проповідей

Джерело: Блоґ Українське Лютеранство В.Горпинчука, 23 травня 2018 року

Ілюстрація: Портрет Мартіна Лютера 1526 року роботи Лукаса Кранаха старшого (1472-1553).