15-та неділя по святій Трійці:

Західний календар (Служебник УЛЦ):

Єр. 17:13,14;

а: Гал.5:16-24;     б: Дії 3:1-10;

а: Лк.17:11-19;      б: Ів.5:1-15.

Старий Заповіт:

Книга  пророка Єремії 17:13,14:

13 Надіє Ізраїлева, Господи, посоромлені будуть усі, хто Тебе залишає! Ті, що Мене покидають, на піску будуть списані, бо вони покинули Господа, джерело живої води. 14 Уздоров мене, Господи, і буду вздоровлений я, спаси Ти мене, і я буду спасений, бо Ти слава моя! (Переклад І. Огієнка).

Рік А:

Послання Павла до Галатів 5:16-24:

16 І кажу: ходіть за духом, і не вчините пожадливости тіла, 17 бо тіло бажає противного духові, а дух противного тілу, і супротивні вони один одному, щоб ви чинили не те, чого хочете. 18 Коли ж дух вас провадить, то ви не під Законом. 19 Учинки тіла явні, то є: перелюб, нечистість, розпуста, 20 ідолослуження, чари, ворожнечі, сварка, заздрість, гнів, суперечки, незгоди, єресі, 21 завидки, п'янство, гулянки й подібне до цього. Я про це попереджую вас, як і попереджав був, що хто чинить таке, не вспадкують вони Царства Божого! 22 А плід духа: любов, радість, мир, довготерпіння, добрість, милосердя, віра, 23 лагідність, здержливість: Закону нема на таких! 24 А ті, що Христові Ісусові, розп'яли вони тіло з пожадливостями та з похотями. (Переклад І.Огієнка)

Євангеліє Луки 17:11-19:

11 І сталось, коли Він ішов до Єрусалиму, то проходив поміж Самарією та Галілеєю. 12 І, коли входив до одного села, перестріли Його десять мужів, слабих на проказу, що стали здалека. 13 І голос піднесли вони та й казали: Ісусе, Наставнику, змилуйсь над нами! 14 І, побачивши їх, Він промовив до них: Підіть і покажіться священикам! І сталось, коли вони йшли, то очистились... 15 Один же з них, як побачив, що видужав, то вернувся, і почав гучним голосом славити Бога. 16 І припав він обличчям до ніг Його, складаючи дяку Йому. А то самарянин був... 17 Ісус же промовив у відповідь: Чи не десять очистилось, а дев'ять же де? 18 Чому не вернулись вони хвалу Богові віддати, крім цього чужинця? 19 І сказав Він йому: Підведися й іди: твоя віра спасла тебе! (Переклад І.Огієнка)

Рік Б:

Книга Дій 3:1-10:

1 А Петро та Іван на дев'яту годину молитви йшли разом у храм. 2 І несено там чоловіка одного, що кривий був з утроби своєї матері. Його садовили щоденно в воротях храму, що Красними звалися, просити милостині від тих, хто до храму йшов. 3 Як побачив же він, що Петро та Іван хочуть у храм увійти, став просити в них милостині. 4 Петро ж із Іваном поглянув на нього й сказав: Подивися на нас! 5 І той подивився на них, сподіваючися щось дістати від них. 6 Та промовив Петро: Срібла й золота в мене нема, але що я маю, даю тобі: У Ім'я Ісуса Христа Назарянина устань та й ходи! 7 І, узявши його за правицю, він підвів його. І хвилі тієї зміцнилися ноги й суглобці його!... 8 І, зірвавшись, він устав та й ходив, і з ними у храм увійшов, ходячи та підскакуючи, і хвалячи Бога! 9 Народ же ввесь бачив, як ходив він та Бога хвалив. 10 І пізнали його, що це той, що при Красних воротях храму сидів ради милостині. І вони переповнились жахом та подивом із того, що сталось йому! (Переклад І.Огієнка).

Євангеліє від Івана 5:1-15:

1 Після того юдейське Свято було, і до Єрусалиму Ісус відійшов. 2 А в Єрусалимі, біля брами Овечої, є купальня, Віфесда по-єврейському зветься, що мала п'ять ґанків. 3 У них лежало багато слабих, сліпих, кривих, сухих, що чекали, щоб воду порушено. 4 Бо Ангол Господній часами спускавсь до купальні, і порушував воду, і хто перший улазив, як воду порушено, той здоровим ставав, хоч би яку мав хворобу. 5 А був там один чоловік, що тридцять і вісім років був недужим. 6 Як Ісус його вгледів, що лежить, та, відаючи, що багато він часу слабує, говорить до нього: Хочеш бути здоровим? 7 Відповів Йому хворий: Пане, я не маю людини, щоб вона, як порушено воду, до купальні всадила мене. А коли я приходжу, то передо мною вже інший улазить. 8 Говорить до нього Ісус: Уставай, візьми ложе своє та й ходи! 9 І зараз одужав оцей чоловік, і взяв ложе своє та й ходив. Того ж дня субота була, 10 тому то сказали юдеї вздоровленому: Є субота, і не годиться тобі брати ложа свого. 11 А він відповів їм: Хто мене вздоровив, Той до мене сказав: Візьми ложе своє та й ходи. 12 А вони запитали його: Хто Той Чоловік, що до тебе сказав: Візьми ложе своє та й ходи? 13 Та не знав уздоровлений, Хто то Він, бо Ісус ухиливсь від народу, що був на тім місці. 14 Після того Ісус стрів у храмі його, та й промовив до нього: Ось видужав ти. Не гріши ж уже більше, щоб не сталось тобі чого гіршого! 15 Чоловік же пішов і юдеям звістив, що Той, Хто вздоровив його, то Ісус. (Переклад І. Огієнка).

Неділя 15-та:

Східний календар (Служебник УЛЦ стор. 8):

2Кор.4:5-11;

Матвія 22:34-46.

2-ге послання Святого Павла до Коринтян 4:5-11:

5 Бо ми не себе самих проповідуємо, але Христа Ісуса, Господа, ми ж самі раби ваші ради Ісуса. 6 Бо Бог, що звелів був світлу засяяти з темряви, у серцях наших засяяв, щоб просвітити нам знання слави Божої в Особі Христовій. 7 А ми маємо скарб цей у посудинах глиняних, щоб велич сили була Божа, а не від нас.  8 У всьому нас тиснуть, та не потиснені ми; ми в важких обставинах, але не впадаємо в розпач. 9 Переслідують нас, але ми не полишені; ми повалені, та не погублені. 10 Ми завсіди носимо в тілі мертвість Ісусову, щоб з'явилося в нашому тілі й життя Ісусове. 11 Бо завсіди нас, що живемо, віддають на смерть за Ісуса, щоб з'явилось Ісусове в нашому смертельному тілі. (Переклад І.Огієнка)

Євангеліє від Матвія 22:34-46:

34 Фарисеї ж, почувши, що Він уста замкнув саддукеям, зібралися разом. 35 І спитався один із них, учитель Закону, Його випробовуючи й кажучи: 36 Учителю, котра заповідь найбільша в Законі? 37 Він же промовив йому: Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою. 38 Це найбільша й найперша заповідь. 39 А друга однакова з нею: Люби свого ближнього, як самого себе. 40 На двох оцих заповідях увесь Закон і Пророки стоять. 41 Коли ж фарисеї зібрались, Ісус їх запитав, 42 і сказав: Що ви думаєте про Христа? Чий Він син? Вони Йому кажуть: Давидів. 43 Він до них промовляє: Як же то силою Духа Давид Його Господом зве, коли каже: 44 Промовив Господь Господеві моєму: сядь праворуч Мене, доки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм. 45 Тож, коли Давид зве Його Господом, як же Він йому син? 46 І ніхто не спромігся відповісти Йому ані слова... І ніхто з того дня не наважувався більш питати Його. (Переклад І.Огієнка)