17-та неділя по святій Трійці:

Західний календар (Служебник УЛЦ):

5М. 32:39,40;

а: Еф. 3:13-21;      б: 1Кор. 15:21-28;

а: Лк.7:11-17;        б: Ів. 11:19-45.

Старий Заповіт:

Книга Повторення Закону 32:39,40:

39 Побачте тепер, що Я Я є Той, і Бога немає крім Мене. Побиваю й оживлюю Я, і не врятує ніхто від Моєї руки. 40 Бо до неба підношу Я руку Свою та й кажу: Я навіки Живий! (Переклад І. Огієнка).

Рік А:

Послання Павла до Ефесян 3:13-21:

13 Тому то благаю я вас не занепадати духом через терпіння моє через вас, бо воно ваша слава. 14 Для того схиляю коліна свої перед Отцем, 15 що від Нього має ймення кожен рід на небі й на землі, 16 щоб Він дав вам за багатством слави Своєї силою зміцнитися через Духа Його в чоловікові внутрішнім, 17 щоб Христос через віру замешкав у ваших серцях, щоб ви, закорінені й основані в любові, 18 змогли зрозуміти зо всіма святими, що то ширина й довжина, і глибина й вишина, 19 і пізнати Христову любов, яка перевищує знання, щоб були ви наповнені всякою повнотою Божою. 20 А Тому, Хто може зробити значно більш над усе, чого просимо або думаємо, силою, що діє в нас, 21 Тому слава в Церкві та в Христі Ісусі на всі покоління на вічні віки. Амінь. (Переклад І.Огієнка)

Євангеліє від Луки 7:11-17:

11 І сталось, наступного дня Він відправивсь у місто, що зветься Наїн, а з Ним ішли учні Його та багато народу. 12 І ось, як до брами міської наблизився Він, виносили вмерлого, одинака в своєї матері, що вдовою була. І з нею був натовп великий із міста. 13 Як Господь же побачив її, то змилосердивсь над нею, і до неї промовив: Не плач! 14 І Він підійшов, і доторкнувся до мар, носії ж зупинились. Тоді Він сказав: Юначе, кажу тобі: встань! 15 І мертвий устав, і почав говорити. І його Він віддав його матері. 16 А всіх острах пройняв, і Бога хвалили вони й говорили: Великий Пророк з'явився між нами, і зглянувся Бог над народом Своїм! 17 І розійшлася ця чутка про Нього по цілій Юдеї, і по всій тій країні. (Переклад І.Огієнка)

Рік Б:

1-ше послання Павла до Коринтян 15:21-28:

21 Смерть бо через людину, і через Людину воскресення мертвих. 22 Бо так, як в Адамі вмирають усі, так само в Христі всі оживуть, 23 кожен у своєму порядку: первісток Христос, потім ті, що Христові, під час Його приходу. 24 А потому кінець, коли Він передасть царство Богові й Отцеві, коли Він зруйнує всякий уряд, і владу всяку та силу. 25 Бо належить Йому царювати, аж доки Він не покладе всіх Своїх ворогів під ногами Своїми! 26 Як ворог останній смерть знищиться, 27 бо під ноги Його Він усе впокорив. Коли ж каже, що впокорено все, то ясно, що все, окрім Того, Хто впокорив Йому все. 28 А коли Йому все Він упокорить, тоді й Сам Син упокориться Тому, Хто все впокорив Йому, щоб Бог був у всьому все. (Переклад І.Огієнка).

Євангеліє від Івана 11:19-45:

19 І багато з юдеїв до Марти й Марії прийшли, щоб за брата розважити їх. 20 Тоді Марта, почувши, що надходить Ісус, побігла зустріти Його, Марія ж удома сиділа. 21 І Марта сказала Ісусові: Коли б, Господи, був Ти отут, то не вмер би мій брат... 22 Та й тепер, знаю я, що чого тільки в Бога попросиш, то дасть Тобі Бог! 23 Промовляє до неї Ісус: Воскресне твій брат! 24 Відказує Марта Йому: Знаю, що в воскресення останнього дня він воскресне. 25 Промовив до неї Ісус: Я воскресення й життя. Хто вірує в Мене, хоч і вмре, буде жити. 26 І кожен, хто живе та хто вірує в Мене, повіки не вмре. Чи ти віруєш в це? 27 Вона каже Йому: Так, Господи! Я вірую, що Ти Христос, Син Божий, що має прийти на цей світ. 28 І промовивши це, відійшла, та й покликала нишком Марію, сестру свою, кажучи: Учитель тут, і Він кличе тебе! 29 А та, як зачула, квапливо встала й до Нього пішла. 30 А Ісус не ввійшов був іще до села, а знаходивсь на місці, де Марта зустріла Його. 31 Юдеї тоді, що були з нею в домі й її розважали, як побачили, що Марія квапливо встала й побігла, подалися за нею, гадаючи, що до гробу пішла вона, плакати там. 32 Як Марія ж прийшла туди, де був Ісус, і Його вгледіла, то припала до ніг Йому та й говорила до Нього: Коли б, Господи, був Ти отут, то не вмер би мій брат! 33 А Ісус, як побачив, що плаче вона, і плачуть юдеї, що з нею прийшли, то в дусі розжалобився та й зворушився Сам, 34 і сказав: Де його ви поклали? Говорять Йому: Іди, Господи, та подивися! 35 І закапали сльози Ісусові... 36 А юдеї казали: Дивись, як кохав Він його! 37 А з них дехто сказали: Чи не міг же зробити Отой, Хто очі сліпому відкрив, щоб і цей не помер? 38 Ісус же розжалобивсь знову в Собі, і до гробу прийшов. Була ж то печера, і камінь на ній налягав. 39 Промовляє Ісус: Відваліть цього каменя! Сестра вмерлого Марта говорить до Нього: Уже, Господи, чути, бо чотири вже дні він у гробі... 40 Ісус каже до неї: Чи тобі не казав Я, що як будеш ти вірувати, славу Божу побачиш? 41 І зняли тоді каменя. А Ісус ізвів очі до неба й промовив: Отче, дяку приношу Тобі, що Мене Ти почув. 42 Та Я знаю, що Ти завжди почуєш Мене, але ради народу, що довкола стоїть, Я сказав, щоб увірували, що послав Ти Мене. 43 І, промовивши це, Він скричав гучним голосом: Лазарю, вийди сюди! 44 І вийшов померлий, по руках і ногах обв'язаний пасами, а обличчя у нього було перев'язане хусткою... Ісус каже до них: Розв'яжіть його та й пустіть, щоб ходив... 45 І багато з юдеїв, що посходилися до Марії, та бачили те, що Він учинив, у Нього ввірували. (Переклад І. Огієнка).

Неділя 17-та:

Східний календар (Служебник УЛЦ стор. 8):

2Кор.6:11-18;

Матвія 15:21-28.

2-ге послання Святого Павла до Коринтян 6:11-18:

11 Бо завсіди нас, що живемо, віддають на смерть за Ісуса, щоб з'явилось Ісусове в нашому смертельному тілі. 12 Тому то смерть діє в нас, а життя у вас. 13 Та мавши того ж духа віри, за написаним: Вірував я, через те говорив, і ми віруємо, тому то й говоримо, 14 знавши, що Той, Хто воскресив Господа Ісуса, воскресить з Ісусом і нас, і поставить із вами. 15 Усе бо для вас, щоб благодать, розмножена через багатьох, збагатила подяку на Божу славу. 16 Через те ми відваги не тратимо, бо хоч нищиться зовнішній наш чоловік, зате день-у-день відновляється внутрішній. 17 Бо теперішнє легке наше горе достачає для нас у безмірнім багатстві славу вічної ваги, 18 коли ми не дивимося на видиме, а на невидиме. Бо видиме дочасне, невидиме ж вічне!  (Переклад І.Огієнка)

Євангеліє від Матвія 15:21-28:

21 І, вийшовши звідти, Ісус відійшов у землі тирські й сидонські. 22 І ось жінка одна хананеянка, із тих околиць прийшовши, заголосила до Нього й сказала: Змилуйся надо мною, Господи, Сину Давидів, демон тяжко дочку мою мучить! 23 А Він їй не казав ані слова. Тоді учні Його, підійшовши, благали Його та казали: Відпусти її, бо кричить услід за нами! 24 А Він відповів і сказав: Я посланий тільки до овечок загинулих дому Ізраїлевого... 25 А вона, підійшовши, уклонилась Йому та й сказала: Господи, допоможи мені! 26 А Він відповів і сказав: Не годиться взяти хліб у дітей, і кинути щенятам... 27 Вона ж відказала: Так, Господи! Але ж і щенята їдять ті кришки, що спадають зо столу їхніх панів. 28 Тоді відповів і сказав їй Ісус: О жінко, твоя віра велика, нехай буде тобі, як ти хочеш! І тієї години дочка її видужала. (Переклад І.Огієнка)