Літургійні читання: 7-ма неділя після Богоявлення:

Іс. 55:10-13,

а:2Кор. 11:19-12:9; б: 1Тим.3:10-4:5;  

а: Лк. 8:4-15             б: Мк. 4:26-36.

Старий Заповіт:

Книга пророка Ісаї 55:10-13:

10 Бо як дощ чи то сніг сходить з неба й туди не вертається, аж поки землі не напоїть і родючою вчинить її, і насіння дає сівачеві, а хліб їдунові, 11 так буде і Слово Моє, що виходить із уст Моїх:порожнім до Мене воно не вертається, але зробить, що Я пожадав, і буде мати поводження в тому, на що Я його посилав! 12 Бо з радістю вийдете ви, і з миром проваджені будете. Гори й холми будуть тішитися перед вами співанням, і всі польові дерева будуть плескати в долоні. 13 На місце тернини зросте кипарис, а замість кропиви появиться мирт. І стане усе Господеві на славу, на вічну ознаку, яка не понищиться! (Переклад І.Огієнка)

Рік А:

Друге послання Св. Павла до Коринтян 11:19-12:9:

19 Бо ви терпите радо безумних, самі мудрими бувши. 20 Бо ви терпите, коли вас хто неволить, коли хто об'їдає, коли хто обдирає, коли хто підвищується, коли хто по щоках вас б'є. 21 На безчестя кажу, що ми ніби стратили сили. Коли хто відважиться чим, то скажу нерозумно відважуюся й я. 22 Євреї вони? То й я. Ізраїльтяни вони? То й я. Насіння вони Авраамове? То й я! 23 Слуги Христові вони? Говорю нерозумне: більш я! Я був більш у працях, у ранах над міру, частіш у в'язницях, часто при смерті. 24 Від євреїв п'ять раз я прийняв був по сорок ударів без одного, 25 тричі киями бито мене, один раз мене каменували, тричі розбивсь корабель, ніч і день я пробув у глибочині морській; 26 у мандрівках я часто бував, бував у небезпеках на річках, у небезпеках розбійничих, у небезпеках свого народу, у небезпеках поган, у небезпеках по містах, у небезпеках на пустині, у небезпеках на морі, у небезпеках між братами фальшивими, 27 у виснажуванні та в праці, часто в недосипанні, у голоді й спразі, часто в пості, у холоді та в наготі. 28 Окрім зовнішнього, налягають на мене денні повинності й журба про всі Церкви. 29 Хто слабує, а я не слабую? Хто спокушується, а я не палюся? 30 Коли треба хвалитись, то неміччю я похвалюся. 31 Знає Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, а Він благословенний навіки, що я не говорю неправди. 32 У Дамаску намісник царя Арети стеріг місто Дамаск, щоб схопити мене, 33 але по мурі мене спущено в коші віконцем, і я з рук його втік! 12:1 Не корисно хвалитись мені, бо я прийду до видінь і об'явлень Господніх. 2 Я знаю чоловіка в Христі, що він чотирнадцять років тому чи в тілі, не знаю, чи без тіла, не знаю, знає Бог був узятий до третього неба. 3 І чоловіка я знаю такого, чи в тілі, чи без тіла, не знаю, знає Бог, 4 що до раю був узятий, і чув він слова невимовні, що не можна людині їх висловити. 5 Отаким похвалюся, а собою хвалитись не буду, хіба тільки своїми немочами. 6 Бо коли я захочу хвалитись, то безумний не буду, бо правду казатиму; але стримуюсь я, щоб про мене хто більш не подумав, ніж бачить у мені або чує від мене. 7 А щоб я через пребагато об'явлень не величався, то дано мені в тіло колючку, посланця сатани, щоб бив в обличчя мене, щоб я не величався. 8 Про нього три рази благав я Господа, щоб він відступився від мене. 9 І сказав Він мені: Досить тобі Моєї благодаті, бо сила Моя здійснюється в немочі. Отож, краще я буду хвалитись своїми немочами, щоб сила Христова вселилася в мене. (Переклад І.Огієнко)

Євангеліє Луки 8:4-15:

4 І, як зібралось багато народу, і з міста до Нього поприходили, то Він промовляти став притчею. 5 Ось вийшов сіяч, щоб посіяти зерно своє. І, як сіяв, упало одне край дороги, і було повитоптуване, а птахи небесні його повидзьобували. 6 Друге ж упало на ґрунт кам'янистий, і, зійшовши, усохло, не мало бо вогкости. 7 А інше упало між терен, і вигнався терен, і його поглушив. 8 Інше ж упало на добрую землю, і, зійшовши, уродило стокротно. Це сказавши, закликав: Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає! 9 Запитали ж Його Його учні, говорячи: Що визначає ця притча? 10 А Він відказав: Вам дано пізнати таємниці Божого Царства, а іншим у притчах, щоб дивились вони і не бачили, слухали і не розуміли. 11 Ось що означає ця притча: Зерно це Боже Слово. 12 А котрі край дороги, це ті, хто слухає, але потім приходить диявол, і забирає слово з їхнього серця, щоб не ввірували й не спаслися вони. 13 А що на кам'янистому ґрунті, це ті, хто тільки почує, то слово приймає з радістю; та кореня не мають вони, вірують дочасно, і за час випробовування відпадають. 14 А що впало між терен, це ті, хто слухає слово, але, ходячи, бувають придушені клопотами, та багатством, та життьовими розкошами, і плоду вони не дають. 15 А те, що на добрій землі, це оті, хто як слово почує, береже його в щирому й доброму серці, і плід приносять вони в терпеливості. (Переклад І.Огієнка)

Рік Б:

Перше послання Апостола Павла до Тимофія 3:10-4:5:

10 Отже, і вони нехай перш випробовуються, а потому хай служать, якщо будуть бездоганні. 11 Так само жінки нехай будуть поважні, не обмовливі, тверезі та вірні в усьому. 12 Диякони мусять бути мужі однієї дружини, що добре рядять дітьми й своїми домами. 13 Бо хто добре виконує службу, той добрий ступінь набуває собі та велику відвагу в вірі через Христа Ісуса. 14 Це пишу я тобі, і сподіваюсь до тебе прийти незабаром. 15 А коли я спізнюся, то щоб знав ти, як треба поводитися в Божому домі, що ним є Церква Бога Живого, стовп і підвалина правди. 16 Безсумнівно, велика це таємниця благочестя: Хто в тілі з'явився, Той оправданий Духом, Анголам показався, проповіданий був між народами, увірувано в Нього в світі, Він у славі вознісся! 4:1 А Дух ясно говорить, що від віри відступляться дехто в останні часи, ті, хто слухає духів підступних і наук демонів, 2 хто в лицемірстві говорить неправду, і спалив сумління своє, 3 хто одружуватися забороняє, наказує стримуватися від їжі, яку Бог створив на поживу з подякою віруючим та тим, хто правду пізнав. 4 Кожне бо Боже твориво добре, і ніщо не негідне, що приймаємо з подякою, 5 воно бо освячується Божим Словом і молитвою. (Переклад І.Огієнко)

Євангеліє від Марка 4:26-36:

26 І сказав Він: Так і Боже Царство, як той чоловік, що кидає в землю насіння, 27 і чи спить, чи встає він удень та вночі, а насіння пускає паростки та росте, хоч не знає він, як. 28 Бо родить земля сама з себе: перше вруна, потім колос, а тоді повне збіжжя на колосі. 29 А коли плід доспіє, зараз він посилає серпа, бо настали жнива. 30 І сказав Він: До чого прирівняємо Царство Боже? Або в якій притчі представим його? 31 Воно як те зерно гірчичне, яке, коли сіється в землю, найдрібніше за всі земні насіння. 32 Як посіяне ж буде, виростає, і стає над усі зілля більше, і віття пускає велике таке, що кублитись може в тіні його птаство небесне. 33 І такими притчами багатьома Він їм слово звіщав, поскільки вони могли слухати. 34 І без притчі нічого Він їм не казав, а учням Своїм самотою вияснював усе. 35 І сказав Він до них того дня, коли вечір настав: Переплиньмо на той бік. 36 І, лишивши народ, узяли із собою Його, як у човні Він був; і інші човни були з Ним. (Переклад І.Огієнка).