Літургійні читання дня: Страсна Середа

Страсна Середа:

Західний календар (Служебник УЛЦ, стор.12):

Іс. 52:11-53:7;

Лк. 22:1-23:42.

Книга пророка Ісаї 52:11-53:7:

52:11 Уступіться, вступіться та вийдіть ізвідти, нечистого не доторкайтеся, вийдіть з середини його, очистьтеся ви, що носите посуд Господній! 12 Бо не в поспіху вийдете і не навтеки ви підете, бо піде Господь перед вами, за вами ж Ізраїлів Бог. 13 Ось стане розумне робити Мій Отрок, підійметься й буде повищений, і височенним Він стане! 14 Як багато-хто Ним дивувались, такий то був змінений образ Його, що й не був людиною, а вигляд Його, що й не був сином людським! 15 так Він здивує численних народів, царі свої уста замкнуть перед Ним, бо побачать, про що не говорено їм, і зрозуміють, чого не чували вони!...53:1 Хто нашій спасенній тій звістці повірив, і над ким відкривалось рамено Господнє? 2 Бо Він виріс перед Ним, мов галузка, і мов корінь з сухої землі, не мав Він принади й не мав пишноти; і ми Його бачили, та краси не було, щоб Його пожадати! 3 Він погорджений був, Його люди покинули, страдник, знайомий з хоробами, і від Якого обличчя ховали, погорджений, і ми не цінували Його... 4 Направду ж Він немочі наші узяв і наші болі поніс, а ми уважали Його за пораненого, ніби Бог Його вдарив поразами й мучив... 5 А Він був ранений за наші гріхи, за наші провини Він мучений був, кара на Ньому була за наш мир, Його ж ранами нас уздоровлено! 6 Усі ми блудили, немов ті овечки, розпорошились кожен на власну дорогу, і на Нього Господь поклав гріх усіх нас! 7 Він гноблений був та понижуваний, але уст Своїх не відкривав. Як ягня був проваджений Він на заколення, й як овечка перед стрижіями своїми мовчить, так і Він не відкривав Своїх уст...  (Переклад І. Огієнка).

Євангеліє від Луки 22:1-23:42:

22:1 Наближалося ж свято Опрісноків, що Пасхою зветься. 2 А первосвященики й книжники стали шукати, як би вбити Його, та боялись народу... 3 Сатана ж увійшов у Юду, званого Іскаріот, одного з Дванадцятьох. 4 І він пішов, і почав умовлятися з первосвящениками та начальниками, як він видасть Його. 5 Ті ж зраділи, і погодилися дати йому срібняків. 6 І він обіцяв, і шукав відповідного часу, щоб їм видати Його без народу... 7 І настав день Опрісноків, коли пасху приносити в жертву належало. 8 І послав Він Петра та Івана, говорячи: Підіть, і приготуйте нам пасху, щоб її спожили ми. 9 А вони запитали Його: Де Ти хочеш, щоб ми приготували? 10 А Він їм відказав: Ось, як будете входити в місто, стріне вас чоловік, воду несучи у глекові, ідіть за ним аж до дому, куди він увійде. 11 І скажіть до господаря дому: Учитель питає тебе: Де кімната, в якій споживу зо Своїми учнями пасху? 12 І він вам покаже велику горницю вистелену: там приготуйте. 13 І вони відійшли, і знайшли, як Він їм говорив, і зачали там готувати пасху. 14 А коли настав час, сів до столу, і апостоли з Ним. 15 І промовив до них: Я дуже бажав спожити цю пасху із вами, перш ніж муки прийму. 16 Бо кажу вам, що вже споживати не буду її, поки сповниться в Божому Царстві вона. 17 Узявши ж чашу, і вчинивши подяку, Він промовив: Візьміть її, і поділіть між собою. 18 Кажу ж вам, що віднині не питиму Я від оцього плоду виноградного, доки Божеє Царство не прийде. 19 Узявши ж хліб і вчинивши подяку, поламав і дав їм, проказуючи: Це тіло Моє, що за вас віддається. Це чиніть на спомин про Мене! 20 По вечері так само ж і чашу, говорячи: Оця чаша Новий Заповіт у Моїй крові, що за вас проливається. 21 Та однак, за столом ось зо Мною рука Мого зрадника. 22 Бо Син Людський іде, як призначено; але горе тому чоловікові, хто Його видає! 23 А вони почали між собою питати, котрий з них мав би це вчинити? 24 І сталось між ними й змагання, котрий з них уважатися має за більшого. 25 Він же промовив до них: Царі народів панують над ними, а ті, що ними володіють, доброчинцями звуться. 26 Але не так ви: хто найбільший між вами, нехай буде, як менший, а начальник як службовець. 27 Бо хто більший: чи той, хто сидить при столі, чи хто прислуговує? Чи не той, хто сидить при столі? А Я серед вас, як службовець. 28 Ви ж оті, що перетривали зо Мною в спокусах Моїх, 29 і Я вам заповітую Царство, як Отець Мій Мені заповів, 30 щоб ви в Царстві Моїм споживали й пили за столом Моїм, і щоб ви на престолах засіли судити дванадцять племен Ізраїлевих. 31 І промовив Господь: Симоне, Симоне, ось сатана жадав вас, щоб вас пересіяти, мов ту пшеницю. 32 Я ж молився за тебе, щоб не зменшилась віра твоя; ти ж колись, як навернешся, зміцни браттю свою! 33 А той відказав Йому: Господи, я з Тобою готовий іти до в'язниці й на смерть! 34 Він же прорік: Говорю тобі, Петре, півень не заспіває сьогодні, як ти тричі зречешся, що не знаєш Мене... 35 І Він їм сказав: Як Я вас посилав без калитки, і без торби, і без сандаль, чи вам бракувало чого? Вони ж відказали: Нічого. 36 А тепер каже їм хто має калитку, нехай візьме, теж і торбу; хто ж не має, нехай продасть одіж свою та й купить меча. 37 Говорю бо Я вам, що виконатися на Мені має й це ось написане: До злочинців Його зараховано. Бо те, що про Мене, виконується. 38 І сказали вони: Господи, ось тут два мечі. А Він їм відказав: Досить! 39 І Він вийшов, і пішов за звичаєм на гору Оливну. А за Ним пішли учні Його. 40 А прийшовши на місце, сказав їм: Моліться, щоб не впасти в спокусу. 41 А Він Сам, відійшовши від них, як докинути каменем, на коліна припав та й молився, 42 благаючи: Отче, як волієш, пронеси мимо Мене цю чашу! Та проте не Моя, а Твоя нехай станеться воля!... 43 І Ангол із неба з'явився до Нього, і додавав Йому сили. 44 А як був у смертельній тривозі, ще пильніш Він молився. І піт Його став, немов каплі крови, що спливали на землю... 45 І, підвівшись з молитви, Він до учнів прийшов, і знайшов їх, що спали з журби... 46 І промовив до них: Чого ви спите? Уставайте й моліться, щоб не впасти в спокусу! 47 І, коли Він іще говорив, ось народ з'явився, і один із Дванадцятьох, що Юдою зветься, ішов перед ними. І він підійшов до Ісуса, щоб поцілувати Його. Бо він знака їм дав був: кого я поцілую, то Він! 48 Ісус же промовив до нього: Чи оце поцілунком ти, Юдо, видаєш Сина Людського? 49 А ті, що були з Ним, як побачили, що має статись, сказали Йому: Господи, чи мечем нам не вдарити? 50 І, один із них рубонув раба первосвященикового, та й відтяв праве вухо йому. 51 Та Ісус відізвався й сказав: Лишіть, уже досить! І, доторкнувшись до вуха його, уздоровив його. 52 А до первосвящеників і влади сторожі храму та старших, що прийшли проти Нього, промовив Ісус: Немов на розбійника вийшли з мечами та киями... 53 Як щоденно Я з вами у храмі бував, не піднесли на Мене ви рук. Та це ваша година тепер, і влада темряви... 54 А схопивши Його, повели й привели у дім первосвященика. Петро ж здалека йшов слідкома. 55 Як розклали ж огонь серед двору, і вкупі сиділи, сидів і Петро поміж ними. 56 А служниця одна його вгледіла, як сидів коло світла, і, придивившись до нього, сказала: І цей був із Ним! 57 І відрікся від Нього він, твердячи: Не знаю я, жінко, Його! 58 Незабаром же другий побачив його та й сказав: І ти від отих. А Петро відказав: Ні, чоловіче!... 59 І як часу минуло з годину, хтось інший твердив і казав: Поправді, і цей був із Ним, бо він галілеянин. 60 А Петро відказав: Чоловіче, не відаю, про що ти говориш... І зараз, як іще говорив він, півень заспівав. 61 І Господь обернувся й подививсь на Петра. А Петро згадав слово Господнє, як сказав Він йому: Перше, ніж заспіває півень, відречешся ти тричі від Мене. 62 І, вийшовши звідти, він гірко заплакав! 63 А люди, які ув'язнили Ісуса, знущалися з Нього та били. 64 І, закривши Його, вони били Його по обличчі, і питали Його, приговорюючи: Пророкуй, хто то вдарив Тебе? 65 І багато інших богозневаг говорили на Нього вони... 66 А коли настав день, то зібралися старші народу, первосвященики й книжники, і повели Його в синедріон свій, 67 і казали: Коли Ти Христос, скажи нам. А Він їм відповів: Коли Я вам скажу, не повірите ви. 68 А коли й поспитаю вас Я, не дасте Мені відповіді. 69 Незабаром Син Людський сидітиме по правиці сили Божої! 70 Тоді всі запитали: То Ти Божий Син? А Він їм відповів: Самі кажете ви, що то Я... 71 А вони відказали: Нащо потрібні ще свідки для нас? Бо ми чули самі з Його уст!23:1 І знялися всі їхні збори, і повели до Пилата Його. 2 І зачали оскаржати Його й говорити: Ми ствердили, що Цей ворохобить народ наш, і забороняє податок давати кесареві, та й говорить, що Він, Христос Цар. 3 І Пилат запитав Його, кажучи: Чи Ти Цар Юдейський? А Він відказав йому в відповідь: Сам ти кажеш... 4 І Пилат сказав первосвященикам та до народу: Я не знаходжу жадної провини в Цій Людині. 5 А вони намагались, говорячи: Він бунтує народ, навчаючи в усій Юдеї, від Галілеї почавши аж посі. 6 А Пилат, вчувши про Галілею, спитав: Хіба Він галілеянин? 7 І, дізнавшись, що Він із влади Ірода, відіслав Його Іродові, бо той в Єрусалимі також перебував тими днями. 8 Коли ж Ірод побачив Ісуса, то дуже зрадів, бо він від давнього часу бажав Його бачити, багато за Нього чував, і сподівався побачити чудо яке, що буває від Нього. 9 І багато питався Його, та нічого не відповідав Він йому. 10 І стояли тут первосвященики й книжники, та завзято Його оскаржали. 11 Тоді Ірод із військом своїм ізневажив Його й насміявся, зодягнувши Його в яснобілу одіж, і відіслав до Пилата Його. 12 І того дня стали Ірод із Пилатом за приятелів між собою, бо давніш ворожнеча між ними була. 13 А Пилат скликав первосвящеників, і старшин, і народ, 14 і промовив до них: Привели ви мені Чоловіка Цього, як того, що бунтує народ. А ось я перед вами розвідав, і не знаходжу в Людині Оцій ані однієї провини такої, про що ви оскаржаєте. 15 Також Ірод, бо він відіслав Його нам. І ось нічого, що на смерть заслуговувало б, Він не вчинив. 16 Отже я покараю Його й відпущу. 17 Бо повинен був їм відпустити одного на свято. 18 А народ став кричати й казати: Візьми Цього, відпусти ж нам Варавву! 19 А той за повстання одне, яке сталося в місті, і за вбивство посаджений був до в'язниці. 20 І знову сказав їм Пилат, хотячи відпустити Ісуса. 21 Та кричали вони й говорили: Розіпни, розіпни Його! 22 Він же втретє промовив до них: Яке ж зло вчинив Він? Я нічого, що на смерть заслуговувало б, на Нім не знайшов. Отже я покараю Його й відпущу. 23 А вони сильним криком свого домагалися, та вимагали розп'ясти Його. І взяв гору крик їхній та первосвящеників. 24 І Пилат присудив, щоб було, як просили вони: 25 відпустив їм Варавву, посадженого за повстання та вбивство в в'язницю, за якого просили вони, а Ісуса віддав їхній волі... 26 І як Його повели, то схопили якогось Симона із Кірінеї, що з поля вертався, і поклали на нього хреста, щоб він ніс за Ісусом!27 А за Ним ішов натовп великий людей і жінок, які плакали та голосили за Ним. 28 А Ісус обернувся до них та й промовив: Дочки єрусалимські, не ридайте за Мною, за собою ридайте й за дітьми своїми! 29 Бо ось дні настають, коли скажуть: Блаженні неплідні, та утроби, які не родили, і груди, що не годували... 30 Тоді стануть казати горам: Поспадайте на нас, а узгір'ям: Покрийте нас! 31 Бо коли таке роблять зеленому дереву, то що буде сухому? 32 І вели з Ним також двох злочинників інших, щоб убити. 33 А коли прибули на те місце, що звуть Череповище, розп'яли тут Його та злочинників, одного праворуч, а одного ліворуч. 34 Ісус же промовив: Отче, відпусти їм, бо не знають, що чинять вони!... А як Його одіж ділили, то кидали жереба. 35 А люди стояли й дивились... Насміхалися з ними й старшини, говорячи: Він інших спасав, нехай Сам Себе визволить, коли Він Христос, Божий Обранець! 36 І вояки глузували з Нього: приступаючи, оцет Йому подавали, 37 і казали: Коли Цар Ти Юдейський, спаси Себе Сам! 38 Був же й напис над Ним письмом грецьким, латинським і гебрейським написаний: Це Цар Юдейський. 39 А один із розп'ятих злочинників став зневажати Його й говорити: Чи Ти не Христос? То спаси Себе й нас! 40 Обізвався ж той другий, і докоряв йому, кажучи: Чи не боїшся ти Бога, коли й сам на те саме засуджений? 41 Але ми справедливо засуджені, і належну заплату за вчинки свої беремо, Цей же жадного зла не вчинив. 42 І сказав до Ісуса: Спогадай мене, Господи, коли прийдеш у Царство Своє! 43 І промовив до нього Ісус: Поправді кажу тобі: ти будеш зо Мною сьогодні в раю! (Переклад І.Огієнка)