3-тя неділя після Великодня:

Західний календар (Служебник УЛЦ):

Плач 3:18-26;

а: 1Петр. 2:11-20;б: Євр. 4:14-16;

а:Ів. 16:16-23а;     б: Ів. 14:1-11.

Старий Заповіт:

Книга Плач Єремії 3:18-26:

18 І сказав я: Загублена сила моя, та моє сподівання на Господа... 19 Згадай про біду мою й муку мою, про полин та отруту, 20 душа моя згадує безперестанку про це, і гнеться в мені... 21 Оце я нагадую серцеві своєму, тому то я маю надію: 22 Це милість Господня, що ми не погинули, бо не покінчилось Його милосердя, 23 нове воно кожного ранку, велика бо вірність Твоя! 24 Господь це мій уділ, говорить душа моя, тому я надію на Нього складаю! 25 Господь добрий для тих, хто надію на Нього кладе, для душі, що шукає Його! 26 Добре, коли людина в мовчанні надію кладе на спасіння Господнє.

Рік А:

Перше Соборне Послання Петра 2:11-20:

11 Благаю вас, любі, як приходьків та подорожніх, щоб ви здержувались від тілесних пожадливостей, що воюють проти душі. 12 Поводьтеся поміж поганами добре, щоб за те, за що вас обмовляють вони, немов би злочинців, побачивши добрі діла, славили Бога в день відвідання. 13 Отож, коріться кожному людському творінню ради Господа, чи то цареві, як найвищому, 14 чи то володарям, як від нього посланим для карання злочинців та для похвали доброчинців. 15 Бо така Божа воля, щоб доброчинці гамували неуцтво нерозумних людей, 16 як вільні, а не як ті, що мають волю на прикриття лихого, але як раби Божі. 17 Шануйте всіх, братство любіть, Бога бійтеся, царя поважайте. 18 Раби, коріться панам із повним страхом, не тільки добрим та тихим, але й прикрим. 19 Бо то вгодне, коли хто, через сумління перед Богом, терпить недолю, непоправді страждаючи. 20 Бо яка похвала, коли терпите ви, як вас б'ють за провини? Але коли з мукою терпите за добрі вчинки, то це вгодне Богові!

Євангеліє від Івана 16:16-23а:

16 Незабаром, і Мене вже не будете бачити, і знов незабаром і Мене ви побачите, бо Я йду до Отця. 17 А деякі з учнів Його говорили один до одного: Що таке, що сказав Він до нас: Незабаром, і Мене вже не будете бачити, і знов незабаром і Мене ви побачите, та: Я йду до Отця?... 18 Гомоніли також: Що таке, що говорить: Незабаром? Про що каже, не знаємо... 19 Ісус же пізнав, що хочуть поспитати Його, і сказав їм: Чи про це між собою міркуєте ви, що сказав Я: Незабаром, і вже Мене бачити не будете ви, і знов незабаром і Мене ви побачите? 20 Поправді, поправді кажу вам, що ви будете плакати та голосити, а світ буде радіти. Сумувати ви будете, але сум ваш обернеться в радість! 21 Журиться жінка, що родить, бо настала година її. Як дитинку ж породить вона, то вже не пам'ятає терпіння з-за радощів, що людина зродилась на світ... 22 Так сумуєте й ви ось тепер, та побачу вас знову, і серце ваше радітиме, і ніхто радости вашої вам не відійме! 23 Ні про що ж того дня ви Мене не спитаєте.

Рік Б:

Послання до Євреїв 4:14-16:

14 Отож, мавши великого Первосвященика, що небо перейшов, Ісуса, Сина Божого, тримаймося ісповідання нашого! 15 Бо ми маємо не такого Первосвященика, що не міг би співчувати слабостям нашим, але випробуваного в усьому, подібно до нас, окрім гріха. 16 Отож, приступаймо з відвагою до престолу благодаті, щоб прийняти милість та для своєчасної допомоги знайти благодать.

Євангеліє від Івана 14:1-11:

1 Нехай серце вам не тривожиться! Віруйте в Бога, і в Мене віруйте! 2 Багато осель у домі Мого Отця; а коли б то не так, то сказав би Я вам, що йду приготувати місце для вас? 3 А коли відійду й приготую вам місце, Я знову прийду й заберу вас до Себе, щоб де Я були й ви. 4 А куди Я йду – дорогу ви знаєте. 5 Говорить до Нього Хома: Ми не знаємо, Господи, куди йдеш; як же можемо знати дорогу? 6 Промовляє до нього Ісус: Я дорога, і правда, і життя. До Отця не приходить ніхто, якщо не через Мене. 7 Коли б то були ви пізнали Мене, ви пізнали були б і Мого Отця. Відтепер Його знаєте ви, і Його бачили. 8 Говорить до Нього Пилип: Господи, покажи нам Отця, і вистачить нам! 9 Промовляє до нього Ісус: Стільки часу Я з вами, ти ж не знаєш, Пилипе, Мене? Хто бачив Мене, той бачив Отця, то як же ти кажеш: Покажи нам Отця? 10 Чи не віруєш ти, що Я в Отці, а Отець у Мені? Слова, що Я вам говорю, говорю не від Себе, а Отець, що в Мені перебуває, Той чинить діла ті. 11 Повірте Мені, що Я в Отці, а Отець у Мені! Коли ж ні, то повірте за вчинки самі.

3-тя неділя по Великодню (Неділя Розслабленого):

Східний календар (Служебник УЛЦ стор. 7):

Дії 9:32-43;

Івана 5:1-16.

Дії Святих Апостолів 9:32-43:

32 І сталося, як Петро всіх обходив, то прибув і до святих, що мешкали в Лідді. 33 Знайшов же він там чоловіка одного, на ймення Еней, що на ліжку лежав вісім років, він розслаблений був. 34 І промовив до нього Петро: Енею, тебе вздоровляє Ісус Христос. Уставай, і постели собі сам! І той зараз устав... 35 І його оглядали усі, хто мешкав у Лідді й Сароні, які навернулися до Господа. 36 А в Йоппії була одна учениця, на ймення Тавіта, що в перекладі Сарною зветься. Вона повна була добрих вчинків та милостині, що чинила. 37 І трапилося тими днями, що вона занедужала й умерла. Обмили ж її й поклали в горниці. 38 А що Лідда лежить недалеко Йоппії, то учні, прочувши, що в ній пробуває Петро, послали до нього двох мужів, що благали: Не гайся прибути до нас! 39 І, вставши Петро, пішов із ними. А коли він прибув, то ввели його в горницю. І обступили його всі вдовиці, плачучи та показуючи йому сукні й плащі, що їх Сарна робила, як із ними була. 40 Петро ж із кімнати всіх випровадив, і, ставши навколішки, помолився, і, звернувшись до тіла, промовив: Тавіто, вставай! А вона свої очі розплющила, і сіла, уздрівши Петра... 41 Він же руку подав їй, і підвів її, і закликав святих і вдовиць, та й поставив живою її. 42 А це стало відоме по цілій Йоппії, і багато-хто в Господа ввірували. 43 І сталось, що він багато днів пробув у Йоппії, в одного гарбарника Симона.

Євангеліє від Івана 5:1-16:

1 Після того юдейське Свято було, і до Єрусалиму Ісус відійшов. 2 А в Єрусалимі, біля брами Овечої, є купальня, Віфесда по-єврейському зветься, що мала п'ять ґанків. 3 У них лежало багато слабих, сліпих, кривих, сухих, що чекали, щоб воду порушено. 4 Бо Ангол Господній часами спускавсь до купальні, і порушував воду, і хто перший улазив, як воду порушено, той здоровим ставав, хоч би яку мав хворобу. 5 А був там один чоловік, що тридцять і вісім років був недужим. 6 Як Ісус його вгледів, що лежить, та, відаючи, що багато він часу слабує, говорить до нього: Хочеш бути здоровим? 7 Відповів Йому хворий: Пане, я не маю людини, щоб вона, як порушено воду, до купальні всадила мене. А коли я приходжу, то передо мною вже інший улазить. 8 Говорить до нього Ісус: Уставай, візьми ложе своє та й ходи! 9 І зараз одужав оцей чоловік, і взяв ложе своє та й ходив. Того ж дня субота була, 10 тому то сказали юдеї вздоровленому: Є субота, і не годиться тобі брати ложа свого. 11 А він відповів їм: Хто мене вздоровив, Той до мене сказав: Візьми ложе своє та й ходи. 12 А вони запитали його: Хто Той Чоловік, що до тебе сказав: Візьми ложе своє та й ходи? 13 Та не знав уздоровлений, Хто то Він, бо Ісус ухиливсь від народу, що був на тім місці. 14 Після того Ісус стрів у храмі його, та й промовив до нього: Ось видужав ти. Не гріши ж уже більше, щоб не сталось тобі чого гіршого! 15 Чоловік же пішов і юдеям звістив, що Той, Хто вздоровив його, то Ісус. 16 І тому зачали юдеї переслідувати Ісуса, що таке Він чинив у суботу.