Мартін Лютер: Бог, загорнутий у людськість

    Ось так наші фанатики – Цвінґлі та інші – теж проголошують, що звідси треба виключати Христову людську природу і, що саме Його божественність, а не людськість, дарує вічне життя. Таким чином Христа вони розділяють. Але хто ж то навчає їх розривати Христа на шматки і ліпити з Христа, Сина Діви Марії, іншу особу, яка також є Сином Божим? Вони розлучають Діву Марію з її Сином і на захист цього наводять слова Самого Христа (Ів. 6:63): «Тіло ж не помагає нічого». Вони стверджують, що Писання вказує на той факт, що слід надіятися не на людину, а на Самого Бога. Через це, роблять вони висновок, це місце, яке проголошує, що той, хто вірує в Христа, має вічне життя, мусить стосуватися Його божественності і виключати Його людськість.

    Ми – не такі розумні, ми повинні вірувати, що наш Бог послав Свого Сина, Ісуса Христа, Який народився від Діви Марії, як ми сповідуємо це в нашому Символі віри: «Вірую в Ісуса Христа, Сина Його Єдинородного, нашого Господа тощо». В Нього я вірую і вірую, через це, в Сина Божого, не відділяючи Його від Сина, народженого від Марії. Моя віра тримається не лише Сина Божого або Його людськості, але й Того, Хто називається Сином Марії, бо вони – ідентичні. Я постановив нічого не знати про Сина Божого, Який не є Сином Марії, Який страждав – Бога загорнутого в людськість, Який є одна Особа. Я не смію відділяти одного від іншого і говорити, що людськість не помагає нічого, а помагає лише божественність.

Мартін Лютер, З проповіді на Євангеліє від Св. Івана 

Джерело: Блоґ Українське Лютеранство

Ілюстрація: портрет Мартіна Лютера у професорському береті у Кобурзі (1529 рік) роботи Лукаса Кранаха Старшого (1472-1553)