24 серпня: Йов 12:1-15:35, 1Коринтян 15:29-58,  Псалом 38(39):1-14 (РСП, NIV: 39:1-13), Приповісті 21:30-31

1Коринтян 15:29-58:

 29 Бо що зроблять ті, хто христяться ради мертвих? Коли мертві не воскресають зовсім, то нащо вони ради мертвих і христяться?

 30 Для чого й ми повсякчас наражаємось на небезпеки?

Жозе Феррас де Алмейда Жуніор (1850-1899). Святий Павло.

 31 Я щодень умираю. Так свідчу, браття, вашою хвалою, що маю її в Христі Ісусі, Господі нашім.

 32 Коли я зо звірами боровся в Ефесі, яка мені по-людському користь, коли мертві не воскресають? Будем їсти та пити, бо ми взавтра вмрем!...

 33 Не дайте себе звести, товариство лихе псує добрі звичаї! 

Cornelis de Vos (1584-1651). Триумф Вакха.

 34 Протверезіться правдиво, та й не грішіть, бо деякі Бога не знають, говорю вам на сором!

 35 Але дехто скаже: Як мертві воскреснуть? І в якім тілі прийдуть?

 36 Нерозумний, що ти сієш, те не оживе, як не вмре.

 37 І коли сієш, то сієш не тіло майбутнє, але голе зерно, яке трапиться, пшениці або чого іншого,

 38 і Бог йому тіло дає, як захоче, і кожному зерняті тіло його.

Wenzel Peter (1745-1829). Адам і Єва в Раю. Гріхопадіння.

 39 Не кожне тіло однакове тіло, але ж інше в людей, та інше тіло в скотини, та інше тіло в пташок, та інше у риб.

 40 Є небесні тіла й тіла земні, але ж інша слава небесним, а інша земним.

 41 Інша слава для сонця, та інша слава для місяця, та інша слава для зір, бо зоря від зорі відрізняється славою!

Вінсент Ван Гог (1853-1890). Зоряна ніч.

 42 Так само й воскресення мертвих: сіється в тління, в нетління встає,

 43 сіється в неславу, у славі встає, сіється в немочі, у силі встає,

 44 сіється тіло звичайне, встає тіло духовне. Є тіло звичайне, є й тіло духовне.

Мікельанджело Буанаротті (1475-1564). Створення Адама (1509-1510, Ватікан).

 45 Так і написано: Перша людина Адам став душею живою, а останній Адам то дух оживляючий.

 46 Та не перше духовне, але звичайне, а потім духовне.

 47 Перша людина з землі, земна, друга Людина із неба Господь.

Рафаель Санті (1483-1520). Секстинська Мадонна.

 48 Який земний, такі й земні, і Який небесний, такі й небесні.

 49 І, як носили ми образ земного, так і образ небесного будемо носити.

 50 І це скажу, браття, що тіло й кров посісти Божого Царства не можуть, ані тління нетління не посяде.

Лука Сіньореллі (1445(1450?)-1523). Воскресіння плоті.

 51 Ось кажу я вам таємницю: не всі ми заснемо, та всі перемінимось,

 52 раптом, як оком змигнути, при останній сурмі: бо засурмить вона і мертві воскреснуть, а ми перемінимось!...

 53 Мусить бо тлінне оце зодягнутись в нетління, а смертне оце зодягтися в безсмертя.

John Martin (1789-1854). Останній Суд.

 54 А коли оце тлінне в нетління зодягнеться, і оце смертне в безсмертя зодягнеться, тоді збудеться слово написане: Поглинута смерть перемогою!

 55 Де, смерте, твоя перемога? Де твоє, смерте, жало?

 56 Жало ж смерти то гріх, а сила гріха то Закон.

Рубенс Пітер Пауль (1577-1640). Воскресіння Христа.

 57 А Богові дяка, що Він Господом нашим Ісусом Христом перемогу нам дав.

 58 Отож, брати любі мої, будьте міцні, непохитні, збагачуйтесь завжди в Господньому ділі, знаючи, що ваша праця не марнотна у Господі!

Псалом 38(39):1-14 (РСП, NIV: 39:1-13): 

39:1 Для дириґетна хору. Єдутуна. Псалом Давидів. (039-2) Я сказав: Пильнувати я буду дороги свої, щоб своїм язиком не грішити, накладу я вуздечку на уста свої, поки передо мною безбожний. 

Маттіас Стомер (1600-1650). Цар Давид.

 2 (039-3) Занімів я в мовчанні, замовк про добро, а мій біль був подражнений. 

 3 (039-4) Розпалилося серце моє у моєму нутрі, палає огонь від мого роздумування... Я став говорити своїм язиком: 

 4 (039-5) Повідоми мене, Господи, про кінець мій та про днів моїх міру, яка то вона, нехай знаю, коли я помру! 

 5 (039-6) Ось відміряв долонею Ти мої дні, а мій вік як ніщо проти Тебе, і тільки марнота сама кожна людина жива! Села. 

Jusepe de Ribera (1591–1652). Чоловік з черепом.

 6 (039-7) У темноті лиш ходить людина, клопочеться тільки про марне: громадить вона, та не знає, хто звозити буде оте! 

 7 (039-8) А тепер на що маю надіятись, Господи? Надія моя на Тебе вона! 

 8 (039-9) Від усіх моїх прогріхів визволи мене, не чини мене посміхом для нерозумного! 

Ілля Рєпін (1844-1930). Йов та його друзі.

 9 (039-10) Занімів я та уст своїх не відкриваю, бо Ти те вчинив, 

 10 (039-11) забери Ти від мене Свій доторк, від порази Твоєї руки я кінчаюсь... 

 11 (039-12) Ти караєш людину докорами за беззаконня, Ти знищив, як міль, привабність її, кожна людина направду марнота! Села. 

Рембрандт ван Рейн (1606-1669). Автопортрет 1655 року.

 12 (039-13) Вислухай, Господи, молитву мою, і почуй благання моє, не будь мовчазний до моєї сльози, бо приходько я в Тебе, мандрівник, як батьки мої всі! 

 13 (039-14) Відверни гнів від мене і я підкріплюся, перше ніж відійду, і не буде мене! 

Приповісті 21:30-31:

Мікеланджело Мерізі да Караваджо (1571-1609). Навернення Савла по дорозі в Дамаск (1600-1601)

 30 Нема мудрости, ані розуму, ані ради насупроти Господа.

Ежен Делакруа (1798-1863). Кінь, зляканий блискавкою.

 31 Приготовлений кінь на день бою, але перемога від Господа!

Ежен Делакруа (1798-1863). Зіштовхнення скакунів.

Йов 12:1-15:35:

12:1 А Йов відповів та й сказав:

Гюстав Доре (1832-1883). Йов говорить зі своїми друзями.

 2 Справді, то ж ви тільки люди, і мудрість із вами помре!...

 3 Таж і я маю розум, як ви, я не нижчий від вас! І в кого немає такого, як це?

 4 Посміховищем став я для друга свого, я, що кликав до Бога, і Він мені відповідав, посміховищем став справедливий, невинний...

 5 Нещасливцю погорда, на думку спокійного, приготовлена для спотикання ноги!

 6 Спокійні намети грабіжників, і безпечність у тих, хто Бога гнівить, у того, хто ніби то Бога провадить рукою своєю.

Мартин де Вос (1532- 1603). Створення всесвіту. 

 7 Але запитай хоч худобу і навчить тебе, і птаство небесне й тобі розповість.

 8 Або говори до землі й вона вивчить тебе, і розкажуть тобі риби морські.

 9 Хто б із цього всього не пізнав, що Господня рука це вчинила?

Ян Брейгель Молодший (1601-1678). Створення Адама. 

 10 Що в Нього в руці душа всього живого й дух кожного людського тіла?

 11 Чи ж не ухо слова розбирає, піднебіння ж смакує для себе поживу?

 12 Мудрість у старших, бо довгість днів розум.

 13 Мудрість та сила у Нього, Його рада та розум.

Юліус Шнорр фон Карольсфельд (1794-1872). День Божого покою. 

 14 Ось Він зруйнує й не буде воно відбудоване, замкне чоловіка й не буде він випущений.

 15 Ось Він стримає води і висохнуть, Він їх пустить то землю вони перевернуть.

Юліус Шнорр фон Карольсфельд (1794-1872). Початок Потопу.

 16 В Нього сила та задум, у Нього заблуджений і той, хто призводить до блуду.

 17 Він уводить у помилку радників, і обезумлює суддів,

 18 Він розв'язує пута царів і приперізує пояса на їхні стегна.

Молитва царя Юди Манасії, після якої він звільнений із полону. Ілюстрація компанії ПРОВІДЕНС (ліногравюра). 

 19 Він провадить священиків босо, і потужних повалює,

 20 Він надійним уста відіймає й забирає від старших розумність.

 21 На достойників ллє Він погорду, а пояса можним ослаблює.

Уільям Блейк (1757-1827). Кара Божа на Навуходоносора.

 22 Відкриває Він речі глибокі із темряви, а темне провадить на світло. 

 23 Він робить народи потужними й знову їх нищить, Він народи поширює, й потім виводить в неволю.

 24 Відіймає Він розум в народніх голів на землі та блукати їх змушує по бездорожній пустелі,

 25 вони ходять навпомацки в темряві темній, і Він упроваджує їх в блуканину, мов п'яного!

Леон Бонна (1833-1922). Йов.

13:1 Ось усе оце бачило око моє, чуло ухо моє, та й усе зауважило...

 2 Як знаєте ви знаю й я, я не нижчий від вас,

 3 і я говоритиму до Всемогутнього, і переконувати хочу Бога!

 4 Та неправду куєте тут ви, лікарі непутящі ви всі!

Вільям Блейк (1757-1827). Йов та його друзі. 

 5 О, коли б ви насправді мовчали, то вам це за мудрість було б!...

 6 Послухайте но переконань моїх: і вислухайте заперечення уст моїх.

 7 Чи будете ви говорити неправду про Бога, чи будете ви говорити оману про Нього?

 8 Чи будете ви уважати на Нього? Чи за Бога на прю постаєте? 

Вільям Блейк (1757-1827). Нарікання Йова.

 9 Чи добре, що вас Він дослідить? Чи як з людини сміються, так будете ви насміхатися з Нього?

 10 Насправді Він вас покарає, якщо будете ви потурати таємно особі!

 11 Чи ж велич Його не настрашує вас, і не нападає на вас Його страх?

 12 Ваші нагадування це прислів'я із попелу, ваші башти це глиняні башти!

Eberhard Wächter (1762–1852). Йов та його друзі.

 13 Мовчіть передо мною, а я говоритиму, і нехай щобудь прийде на мене!

 14 Нащо дертиму я своє тіло зубами своїми, а душу свою покладу в свою руку?

 15 Ось Він мене вб'є, і я надії не матиму, але перед обличчям Його про дороги свої сперечатися буду!

 16 І це мені буде спасінням, бо перед обличчя Його не підійде безбожний.

Gonzalo Carrasco (1859–1936). Йов. 

 17 Направду послухайте слова мого, а моє це освідчення в ваших ушах нехай буде.

 18 Ось я суд спорядив, бо я справедливий, те знаю!

 19 Хто той, що буде зо мною провадити прю? Бо тепер я замовк би й помер би...

Йов. Фреска монастиря у Косово (14 століття).

 20 Тільки двох цих речей не роби Ти зо мною, тоді від обличчя Твого я не буду ховатись:

 21 віддали Свою руку від мене, а Твій страх хай мене не жахає!...

 22 Тоді клич, а я відповідатиму, або я говоритиму, Ти ж мені відповідь дай!

Luca Cambiaso (1527–1585). Бог-Отець. 

 23 Скільки в мене провин та гріхів? Покажи Ти мені мій переступ та гріх мій!

 24 Чому Ти ховаєш обличчя Своє і вважаєш мене Собі ворогом?

 25 Чи Ти будеш страхати завіяний вітром листок? Чи Ти соломину суху будеш гнати?

Jacob Jordaens (1593-1678). Йов. 

 26 Бо Ти пишеш на мене гіркоти й провини мого молодечого віку даєш на спадок мені,

 27 і в кайдани заковуєш ноги мої, і всі дороги мої стережеш, назирці ходиш за мною,

 28 і він розпадається, мов та трухлявина, немов та одежа, що міль її з'їла!...

Володимир Боровиковський (1757-1825). Йов та його друзі.

14:1 Людина, що від жінки народжена, короткоденна та повна печалями:

 2 вона виходить, як квітка й зів'яне, і втікає, мов тінь, і не зостається...

 3 І на такого Ти очі Свої відкриваєш, і водиш на суд із Собою його!

 4 Хто чистого вивести може з нечистого? Ані один!

Йов та його друзі. Середньовічна книжкова мініатюра. 

 5 Якщо визначені його дні, число його місяців в Тебе, якщо Ти призначив для нього мету, що її не перейде,

 6 відвернися від нього і він заспокоїться, і буде він тішитися своїм днем, як той наймит...

 7 Бо дерево має надію: якщо буде стяте, то силу отримає знову, і парост його не загине;

 8 якщо постаріє в землі його корінь і в поросі вмре його пень,

 9 то від водного запаху знов зацвіте, і пустить галуззя, немов саджанець!

Albert Samuel Anker (1831-1910). Похорон дитини. 

 10 А помре чоловік і зникає, а сконає людина то де ж вона є?...

 11 Як вода витікає із озера, а річка спадає та сохне,

 12 так і та людина покладеться й не встане, аж до закінчення неба не збудяться люди та не прокинуться зо сну свого...

 13 О, якби Ти в шеолі мене заховав, коли б Ти мене приховав, аж поки минеться Твій гнів, коли б час Ти призначив мені, та й про мене згадав!

 14 Як помре чоловік, то чи він оживе? Буду мати надію по всі дні свойого життя, аж поки не прийде заміна для мене!

Анн-Луї Жироде-Тріозон (1767-1824). Похорон Атали.

 15 Кликав би Ти, то я відповів би Тобі, за чин Своїх рук сумував би,

 16 бо кроки мої рахував би тепер, а мойого гріха не стеріг би,

 17 провина моя була б запечатана в вузлику, і Ти закрив би моє беззаконня...

 18 Але гора справді впаде, а скеля зсувається з місця свого,

 19 каміння стирає вода, її злива сполощує порох землі, так надію того Ти губиш...

Карл Брюллов (1799-1852). Останній день Помпеї. 

 20 Ти силою схопиш назавжди його, і відходить, Ти міняєш обличчя його й відсилаєш його...

 21 Чи сини його славні, того він не знає, чи в прикрому стані того він не відає...

 22 Боліє він тільки тоді, коли тіло на ньому, коли в ньому душа тоді тужить..

15:1 І відповів теманянин Еліфаз та й сказав:

Еліфаз відповідає Йову. Ілюстрація до Біблії.

 2 Чи відповідатиме мудра людина знанням вітряним, і східнім вітром наповнить утробу свою?

 3 Буде виправдуватися тим словом, що не надається, чи тими речами, що пожитку немає від них?

 4 Ти страх Божий руйнуєш також, і пустошиш молитву до Бога,

 5 бо навчає провина твоя твої уста, і ти вибираєш собі язика хитрунів.

Йов та його друзі. Гравюра.

 6 Оскаржають тебе твої уста, не я, й твої губи свідкують на тебе:

 7 Чи ти народився людиною першою, чи раніше, ніж згір'я, ти створений?

 8 Чи ти слухав у Божій таємній нараді, та мудрість для себе забрав?

 9 Що ти знаєш, чого б ми не знали? Що ти зрозумів, і не з нами воно?

Вільям Блейк (1757-1827). Друзі звинувачують Йова. 

 10 Поміж нами і сивий, отой і старий, старший днями від батька твого.

 11 Чи мало для тебе потішення Божі та слово, яке Він сховав у тобі?

 12 Чого то підносить тебе твоє серце, й які то знаки твої очі дають,

 13 що на Бога звертаєш ти духа свого, і з своїх уст випускаєш подібні слова?

Pieter Coecke van Aelst (1501-1550). Адам звинувачує Єву у гріхопадінні (бл.1548). 

 14 Що таке чоловік, щоб оправданим бути, і щоб був справедливим від жінки народжений?

 15 Таж Він навіть святим Своїм не довіряє, і не оправдані в очах Його небеса,

 16 що ж тоді чоловік той бридкий та зіпсутий, що п'є кривду, як воду? 

Мікельанджело Буанаротті (1475-1564). Гріхопадіння і Вигнання з Раю (1509-1510.Ватікан).

 17 Я тобі розповім, ти послухай мене, а що бачив, то те розкажу,

 18 про що мудрі донесли та від батьків своїх не затаїли того,

 19 їм самим була дана земля, і не приходив чужий поміж них.

 20 Безбожний тремтить по всі дні, а насильникові мало років заховано. 

Вільям Блейк (1757-1727). Вбивство Авеля.

 21 Вереск жахів у нього в ушах, серед миру приходить на нього грабіжник.

 22 Він не вірить, що вернеться від темноти, й він вичікується для меча.

 23 Він мандрує за хлібом, та де він? Знає він, що для нього встановлений день темноти...

Фернан Кормон (1845-1924). Вигнання Каїна. 

 24 Страшать його утиск та гноблення, хапають його, немов цар, що готовий до бою,

 25 бо руку свою простягав він на Бога, і повставав на Всемогутнього,

 26 проти Нього твердою він шиєю бігав, товстими хребтами щитів своїх.

Джуліо Романо (1492-1546). Покарання гігантів.

 27 Бо закрив він обличчя своє своїм салом, і боки обклав своїм жиром,

 28 і сидів у містах поруйнованих, у домах тих, що в них не сидять, що на купи каміння призначені.

 29 Він не буде багатий, і не встоїться сила його, і по землі не поширяться їхні маєтки.

Лоуренс Альма Тадема (1836—1912). Смерть первородженого сина фараона (1872) 

 30 Не вступиться з темности він, полум'я висушить парост його, й духом уст Його буде він схоплений. 

 31 Хай не вірить в марноту заблуканий, бо марнотою буде заплата йому,

 32 вона виповниться не за днів його, а його верховіття не буде зелене!

Cosimo Rosselli (1439–1507). Перехід євреїв через Червоне море. 

 33 Поскидає насиллям, немов виноград, недозрілість свою, поронить він квіття своє, як оливка,

 34 бо збори безбожних спустошені будуть, а огонь пожере дім хабарника:

 35 він злом вагітніє, й породить марноту, й оману готує утроба його...

Gerard Seghers (1591-1651). Йов та його друзі.