Адвент в історії Церкви
В нашій Церкві розпочався новий церковний рік, який ще називається церковне новоліття, а в західній частині Церкви - Адвент. Церква готується до святкування Різдва, звертаючи увагу на пророцтва про воплочення Сина Божого та на Його повернення у славі. Цей передріздвяний час ще називається Різдвяним постом. І в засобах масової інформації знову роздаються різноманітні поради про їжу та напої. Ми не заперечуємо користі посту і стверджуємо, що піст (тобто, повне утримання від їжі) є, наприклад, добрим приготуванням до Святої Вечері. Як і не відкидаємо необхідності контролювання плоті та дисципліни тіла (1 Кор. 9:27; Кол. 3:5). І Різдвяний піст може виявитися гарною нагодою для такого контролю і дисципліни. Але слід зауважити, що увага Господа Святого Духа оминає сучасні пости - зміни дієт, вигадані людьми, як і не зосереджувалися на змінах дієт апостольські отці, тобто перші пресвітери, єпископи, які були учнями апостолів.
Поради від апостольських отців
Досліджуючи апостольських отців, натрапляємо на поради іншого характеру, бо як каже Господь Святий Дух через Апостола Павла: "Царство Боже - не пожива й питво, але праведність, і мир, і радість у Дусі Святім. Хто цим служить Христові, той Богові милий і шанований поміж людьми" (Римлян 14:17, 18). Поради від апостольських отців перебувають у злагоді з Писанням. Прикладом є наведені нижче поради з 11-ого розділу 1-ого Послання Св. Климента Римського до коринтян. Св. Климент Римський був учнем Св. Апостола Павла. Хай цей передріздвяний час стане доброю нагодою для нас плекати ті чесноти, що шанувалися ще в І і ІІ століттях служіння нашої Церкви.
"Пильнуймо ж, улюблені, аби Його многота добрих діл для нас не стала судом над нами, якщо ми не будемо робити добрих і чеснотних вчинків перед Ним у злагоді та не будемо громадянами, які Його гідні. Бо в одному місці Він каже: "Дух Господній - світильник, що досліджує внутрішні частини". Зауважмо наскільки Він близько, і що жодна наша думка або наші хитрощі від Нього не сховаються. Тож правильно не відходити від Його волі. Ставаймо каменем спотикання для нерозумних і бездумних мужів, які величаються і хваляться в гордині слів своїх, а не Богом. Вклоняймося Господеві Ісусові Христові, кров Якого була видана за нас і шануймо тих, що керують нами. Шануймо пресвітерів, навчаймо молодих страхові Божому, ведімо дружин наших до того, що добре. Хай виявляють вони улюблений звичай чистоти, хай виявляють невинність у лагідності, мовчанкою своєю хай виявляють сумирність свого язика, хай не виявляють своїх прихильностей розкольницьким уподобанням, а виявляють їх рівною мірою до всіх, що бояться Бога. Хай діти наші беруть участь у навчанні, яке є в Христі і хай навчаються силі покори перед Богом, силі чистої любові перед Богом і тому, наскільки прекрасним і чистим є Його страх і як він дає спасіння всім тим, що з чистим розумом у ньому живуть свято. Бо Він досліджує думки і бажання. У нас - Його дихання і відбирає Він тоді його, коли забажає".
Лютер у час Адвенту
А про що проповідував доктор Лютер в пору Адвенту, церковного новоліття? Можливо, вам буде цікаво прочитати частинку проповіді, яку Лютер виголосив у першу суботу Адвенту 1531 року:
«Ось різниця між правдивими та фальшивими учнями. Останні [теж] чують Слово і його обітницю: «Коли ви віруєте в Мене, Я ніколи вас не покину. Ви будете панувати, вільні від смерті, диявола і гріха і Я дам вам вічне життя». Нам, що віруємо в Нього, обіцяно чисте сумління, спасіння, милосердний Бог і свобода від усякої шкоди. Але ми мусимо рухатися далі, аніж початківці або новачки, які ніколи не досягають того місця, де спробують і пізнають, що Бог є Чоловік, Який може визволити їх і від фізичної, і від духовної небезпеки. Вони не стоять непохитно і не переживають небезпеки. Вони надто нетерплячі і не хочуть страждати. Тому вони ніколи не переживають духовної втіхи, як і ніколи не дізнаються, яким великим є Бог, або яка велика втіха є для них приготовлена… Вони не розуміють правди. Вони вчаться промовляти слова, як папуга повторює слова, промовлені людьми. Але їхнє серце ці слова не відчуває і не осягає наскільки вірним і правдивим є Бог… У таких людей немає надійної основи. Лише Слово є наріжним каменем... Тому нам наказано триматися простого Слова Божого, щоб ми горнулися до слів Христа. Тоді ми відчуємо Божу поміч посеред небезпек і зрушень….»
Зі Скарбниці щоденної молитви
Джерело: Блоґ В.Горпинчука УКРАЇНСЬКЕ ЛЮТЕРАНСТВО, 17.12.2008 р. та 10.12.1012р. |