Ганс Сакс: СВЯТИЙ ПЕТРО І КОЗА |
||||
|
||||
|
||||
Ганс Сакс (1494-1576) "СВЯТИЙ ПЕТРО І КОЗА"Переклав з німецької Петро Тимочко (1925-2005)
Поет та перекладач Петро Тимочко (Тернопільщина). Майстерзінгер Ганс Сакс.
* * * Колись Хриcтос було з Петром Ходив по світі. За селом, На перехресті двох шляхів, Петро таку розмову вів: «О вчителю ласкавий мій. Дивуюсь доброті твоїй, Бо ж усесильним ти єси, А ради, бачу, не даси Собі зі світом, і порок, Як мовить Авакум — пророк, З насильством ходять по землі, Безвірники лукаві, злі, Знущаються над людом, Боже, По правді жить ніхто не може! А на людей дивитись жах,— Як хижі риби у морях, Живцем ковтаючи слабких, Забули про усіх святих. У верствах всіх, куди не глянь, Не полічити злодіянь. Чому, води набравши в рот, Глядиш на все це без турбот, До всього став байдужим ти? А міг би зло перемогти. Бо ти і Бог, і чоловік! О, був би Богом я хоч рік І ти б своїх відрікся прав, Я все б на світі поміняв На краще. Швидко, на ходу Усе привів би до ладу, Заборонив би в мить одну Лихву, грабіж, обман, війну,— Хай все живе і розквітає!» «О Петре, — тут Христос питає — Чи віриш, що прийнявши владу, Даси собі зі світом раду, Де зло розсудиш і добро?» На те йому святий Петро: «А вже ж, та я хотів би днесь Переробити світ увесь І кращі навести порядки». «Ну що ж, як ти такої гадки,— Бог-син по тих словах сказав — Бери й негайно світом прав. Будь Богом, владарюй над ним! Будь добрим, строгим і твердим! Благословляй чи проклинай, Дощем і вітром управляй! Скарай чи пак нагороди, На муки шли, або щади,— Віднині владу всю свою Тобі я, Петре, віддаю!» Святий Петро по тих словах, Із патерицею в руках, Яку Христос йому віддав, Утішивсь і величним став. Аж глядь, - селянка боса йде, Обірвана, лице бліде, Худа, тримаючи лозу, На пастівник жене козу. До роздоріжжя підійшла - «Йди з Богом! - мовила - хай зла, О, кізонько, моя надіє, Тобі ніхто не заподіє. Всевладний Боже, відведи Її від вовка та біди! Йти на поденщину мені, А дома діти ждуть дрібні І треба їм якоїсь страви. Пасись, шукай сочисті трави! Усе від Бога!» — й до села Сердешна жінка побрела, Коза сама пішла к діброві. Тоді сказав Христос Петрові: «Ти чув, про що просила вбога? Оскільки ти тепер за Бога — Прислухайсь до її благань, Негайно на сторожі стань, Козу від лиха бережи І бідній жінці поможи. Тепер у власті все твоїй: Щоб не схопив її крадій, Ведмідь чи вовк її не з'їв, Щоб вечером коза у хлів Назад вернулася. Зумій Добро маленьке жінці тій Зробити. Йди вже, не барись І мудро всім розпорядись!» Уважно вислухавши Бога, Петро старався якомога: Щоб бути добрим пастухом, Весь день літав і все бігом. Коза уперта, молода, Не знала, що таке біда, І бігала туди-сюди, Стрибаючи на всі лади, Щезала раптом між кущами. Апостол дріботів ногами, Сопів, як міх, втирав чоло, Коли ще й сонце припекло,— Котився з нього градом піт, Бо ж був Петро на схилку літ. Набігавшись, валився з ніг, До ночі ледве-ледве зміг Козу пригнати до двора. А Бог сміявсь, питав Петра: «Скажи, чи далі хочеш ти Всевладдя Боже зберегти?» На те Петро: «Не хочу я, Візьми, ось палиця твоя, І владарюй! Мені негоже В твої діла вникати. Боже! Я бігав на одній нозі І ледве раду дав козі, Це ж муки, Господи, страшні, Безглуздя те пробач мені! Не прагну влади я Твоєї, Спокійно житиму без неї". "Нехай" - Господь заговорив - Живи спокійно, так як жив, Йди з миром. Петре, не гріши, А владу всю мені лиши!» Отож ця притча старовинна Застерігати нас повинна. Що зі своєї висоти Премудрість Божу осягти, Його всесилля у віках, І на землі, і в небесах, Збагнути таїну з таїн, Як управляє світом Він, І як наводить лад один Поміж істот живих, тварин, Людині важко, - хай вона Хвалу Йому віддасть сповна, І не цікавиться дарма Ділами Божими всіма, Сприймає кару та біду, Що написав Бог на роду, І гніву прояви раптові. Але людині з плоті й крові Приходять в голову думки Про те, що їй і невтямки, Бо думає, що має змогу Зробити краще все, ніж Богу Вдавалося. Коли ж бо їй Вчинити треба щось самій, То із натугою страшною Заледве справиться з козою. О, волі Божої, людино, Хоч весь свій розум воєдино Збери, не зможеш осягти! І йняти віру мусиш ти: Бог без причин не діє, тож Даремно душу не тривож! Нехай ніхто не мислить днесь В руках тримати світ увесь — Зробити це всі разом можем Під мудрим керівництвом Божим, Бо завдяки Його керму І владі людові всьому Добро приходить кожен раз! Коли ж людина цей наказ Порушить, зробить навпаки, То їй, бува, і невтямки, Чому не дав Господь утіх, І покарав її за гріх. Тож нарікати годі тут — Молитись треба для спокут, Нехай гріхи нам відпускає, Хай ласку, милість посилає Всевишній Бог, що в небесах, Бо душі всі в його руках. А жити в спокої і зладі Ганс Сакс бажає всій громаді. 8 жовтня 1557 |