21 січня: Буття 42:18-43:34, Матвія 13:47-14:12, Псалом 17(18):17-37 (РСП: 18:16-36), Приповісті 4:7-10
Матвія 13:47-14:12:
Charles Napier Hemy (1841–1917). Рибалки ловлять рибу сіттю.
47 Подібне ще Царство Небесне до невода, у море закиненого, що зібрав він усячину.
Charles Napier Hemy (1841–1917). Рибалки ловлять крабів.
48 Коли він наповниться, тягнуть на берег його, і, сівши, вибирають до посуду добре, непотріб же геть викидають.
Charles Napier Hemy (1841–1917). Витягають рибу на берег.
49 Так буде й наприкінці віку: Анголи повиходять, і вилучать злих з-поміж праведних,
Winslow Homer (1836-1910). Рибалки витягають сіть.
50 і їх повкидають до печі огненної, буде там плач і скрегіт зубів!
Віктор Васнєцов (1848-1926). Останній Суд.
51 Чи ви зрозуміли це все? Так! відказали Йому.
52 І Він їм сказав: Тому кожен книжник, що навчений про Царство Небесне, подібний до того господаря, що з скарбниці своєї виносить нове та старе.
Gerbrand van den Eeckhout (1621-1674). Книжник.
53 І сталось, як скінчив Ісус притчі оці, Він звідти пішов.
54 І прийшов Він до Своєї батьківщини, і навчав їх у їхній синагозі, так що стали вони дивуватися й питати: Звідки в Нього ця мудрість та сили чудодійні?
Gerrit van Honthorst (1590-1656) Дитинство Христа.
55 Чи ж Він не син теслі? Чи ж мати Його не Марією зветься, а брати Його Яків, і Йосип, і Симон та Юда?
56 І чи ж сестри Його не всі з нами? Звідки ж Йому все оте?
57 І вони спокушалися Ним. А Ісус їм сказав: Пророка нема без пошани, хіба тільки в вітчизні своїй та в домі своїм!
58 І Він не вчинив тут чуд багатьох через їхню невіру.
14:1 Того часу прочув Ірод чотиривласник чутки про Ісуса,
Джеймс Тіссо (1836-1902). Іван Христитель кличе до покаяння. Ірод.
2 і сказав своїм слугам: Це Іван Христитель, він із мертвих воскрес, і тому чуда творяться ним...
3 Бо Ірод схопив був Івана, і зв'язав його, і посадив у в'язницю через Іродіяду, дружину брата свого Пилипа.
4 Бо до нього Іван говорив: Не годиться тобі її мати!
Pieter Fransz de Grebber (c.1600–1652/3). "Не годиться тобі її мати!"
5 І хотів Ірод смерть заподіяти йому, та боявся народу, бо того за пророка вважали.
Пітер Пауль Рубенс (1577-1640). Бенкет царя Ірода.
6 А як був день народження Ірода, танцювала посеред гостей дочка Іродіядина, та й Іродові догодила.
Georges Rochegrosse (1859-1929). Танок Саломеї перед Іродом.
7 Тому під присягою він обіцявся їй дати, чого тільки попросить вона.
8 А вона, за намовою матері своєї: Дай мені проказала отут на полумиску голову Івана Христителя!...
9 І цар засмутився, але через клятву та тих, хто сидів при столі з ним, звелів дати.
Ма́ссімо Станціоне (1586-1656). Страта Івана Христителя.
10 І послав стяти Івана в в'язниці.
11 І принесли на полумискові його голову, та й дали дівчині, а та віднесла її своїй матері...
Мікельанжело Караваджо (1571-1610). Саломея з головою Івана Христителя.
12 А учні його прибули, взяли тіло, і поховали його, та прийшли й сповістили Ісуса.
Псалом 17(18):17-37 (РСП: 18:16-36):
Рембрандт ван Рейн (1606-1669). Шторм на Галілейському морі.
15 (018-16) Показалися річища водні, і відкрились основи вселенної, від сваріння Твого, о Господи, від подиху вітру із ніздер Твоїх...
16 (018-17) Він простяг з висоти Свою руку, узяв Він мене, витяг мене з вод великих,
Francisco Pradilla Ortiz (1848-1921). Врятовані під час аварії корабля (1876).
17 (018-18) він мене врятував від мого потужного ворога, і від моїх ненависників, бо сильніші від мене вони!
18 (018-19) Напали на мене вони в день нещастя мого, та Господь був моїм опертям,
19 (018-20) і на місце розлоге Він вивів мене, Він мене врятував, бо вподобав мене!
Тіціан (1488-90?-1576). Doge Andrea Gritti, the Doge of Venice from 1523 to 1538
20 (018-21) Нехай Господь зробить мені за моєю справедливістю, хай заплатить мені згідно з чистістю рук моїх,
21 (018-22) бо беріг я дороги Господні, і від Бога свого я не відступив,
22 (018-23) бо всі Його присуди передо мною, і не відкидав я від себе Його постанов!
23 (018-24) і був я із Ним непорочний, і стерігся своєї провини,
Рембрандт ван Рейн (1606-1669). Давид грає перед Саулом.
24 (018-25) і Господь заплатив був мені за моєю справедливістю, згідно з чистістю рук моїх перед очима Його.
25 (018-26) із справедливим поводишся Ти справедливо, із чесним по-чесному,
26 (018-27) із чистим поводишся чисто, а з лукавим за лукавством його,
27 (018-28) бо народ із біди Ти спасаєш, а очі зухвалі принижуєш,
Hendrick Jansz ter Brugghen (1588-1629). Чоловік пише при свічці.
28 (018-29) бо Ти світиш мого світильника, Господь Бог мій, освітлює Він мою темряву!
29 (018-30) Бо з Тобою поб'ю я ворожого відділа, і з Богом своїм проберусь через мур.
30 (018-31) Бог непорочна дорога Його, слово Господнє очищене, щит Він для всіх, хто вдається до Нього!
31 (018-32) Бо хто Бог, окрім Господа? і хто скеля, крім нашого Бога?
Francisco Pradilla Ortiz (1848-1921). Альфонсо Арагонський (1879).
32 (018-33) Цей Бог мене силою оперезав, і дорогу мою учинив непорочною,
33 (018-34) Він зробив мої ноги, мов у лані, і ставить мене на висотах моїх,
34 (018-35) мої руки навчає до бою, і на рамена мої лука мідяного напинає.
35 (018-36) і дав Ти мені щит спасіння Свого, а правиця Твоя підпирає мене, і чинить великим мене Твоя поміч.
Pieter Fransz de Grebber (c.1600–1652/3) Легенда про щит Хаарлема.
36 (018-37) Ти чиниш широким мій крок підо мною, і стопи мої не спіткнуться.
Приповісті 4:7-10:
Пітер Пауль Рубенс (1577-1640). Мудрець Мельхіор, асирійський цар (фрагмент Поклоніння волхвів, 1618).
7 Початок премудрости мудрість здобудь, а за ввесь свій маєток здобудь собі розуму!
8 Тримай її високо і підійме тебе, ушанує тебе, як її ти пригорнеш:
Пітер Пауль Рубенс (1577-1640). Мудрець Бальтасар, грецкий цар (фрагмент Поклоніння волхвів, 1618).
9 вона дасть голові твоїй гарний вінок, пишну корону тобі подарує!
10 Послухай, мій сину, й бери ти слова мої, і помножаться роки твойого життя
Пітер Пауль Рубенс (1577-1640). Мудрець Бальтасар, африканський цар (фрагмент Поклоніння волхвів, 1618).
Буття 42:18-43:34:
18 А третього дня Йосип промовив до них: Зробіть це і живіть. Я Бога боюся,
Willem de Poorter (1608–1668). Йосип зі своїми братами.
19 якщо ви правдиві. Один брат ваш буде ув'язнений в домі вашої варти, а ви йдіть, принесіть хліба для заспокоєння голоду ваших домів.
20 А свого наймолодшого брата приведіть до мене, і будуть потверджені ваші слова, а ви не повмираєте. І вони зробили так.
21 І говорили вони один одному: Справді, винні ми за нашого брата, бо ми бачили недолю душі його, коли він благав нас, а ми не послухали... Тому то прийшло це нещастя на нас!
22 І відповів їм Рувим, говорячи: Чи не говорив я вам, кажучи: Не грішіть проти хлопця, та ви не послухали. А оце й кров його жадається...
23 А вони не знали, що Йосип їх розуміє, бо був поміж ними перекладач.
Owen Jones (1809-1874). Йосип плаче.
24 А він відвернувся від них та й заплакав... І вернувся до них, і говорив із ними. І взяв від них Симеона, та й зв'язав його на їхніх очах.
25 А Йосип наказав, щоб наповнили їхні мішки збіжжям, а срібло їхнє вернули кожному до його мішка, і дали їм поживи на дорогу. І їм зроблено так.
26 І понесли вони хліб свій на ослах своїх, і пішли звідти.
27 І відкрив один мішка свого, щоб ослові своєму дати паші на нічлігу, та й побачив срібло своє, а воно ось в отворі мішка його!
Owen Jones (1809-1874). Брати Йосипа знаходять в мішках золото.
28 І сказав він братам своїм: Повернене срібло моє, і ось воно в мішку моїм! І завмерло їм серце, і вони затремтіли, говорячи один до одного: Що це Бог нам зробив?
29 І прибули вони до Якова, батька свого, до Краю ханаанського, і розповіли йому все, що їх спіткало було, говорячи:
30 Той муж, пан того краю, говорив із нами суворо, і прийняв був нас як шпигунів того краю.
31 А ми сказали йому: Ми правдиві, не були ми шпигунами!
32 Ми дванадцятеро братів, сини нашого батька. Одного нема, а наймолодший тепер з нашим батьком у ханаанському Краї.
33 І сказав до нас муж той, пан того краю: З того пізнаю, що правдиві ви, зоставте зо мною одного вашого брата, а на голод домів ваших візьміть хліб та й ідіть.
34 І приведіть до мене брата вашого найменшого, і буду я знати, що ви не шпигуни, що ви правдиві. Тоді віддам вам вашого брата, і ви можете переходити цей край для купівлі.
35 І сталося, вони випорожнювали мішки свої, а ось у кожного вузлик срібла його в його мішку! І побачили вузлики срібла свого, вони та їх батько, і полякались...
36 І сказав до них Яків, їх батько: Ви позбавили мене дітей, Йосипа нема, і Симеона нема, а тепер Веніямина заберете? Усе те на мене!
Eugene Roger (1807-1840). Яків не хоче відпускати Веріяміна до Єгипту.
37 І промовив Рувим до батька свого, кажучи: Двох синів моїх уб'єш, коли не приведу його до тебе! Дай же його на руку мою, а я поверну його до тебе.
38 А той відказав: Не зійде з вами мій син, бо брат його вмер, а він сам позостався... А трапиться йому нещастя в дорозі, якою підете, то в смутку зведете мою сивину до шеолу!...
43:1 А голод став тяжкий у тім Краї.
2 І сталося, як вони скінчили їсти хліб, що привезли були з Єгипту, то сказав до них батько їх: Верніться, купіть нам трохи їжі!
3 І сказав йому Юда, говорячи: Рішуче освідчив нам той муж, кажучи: Не побачите лиця мого без вашого брата з вами!
4 Як ти пошлеш брата нашого з нами, то ми зійдемо, і купимо тобі їжі.
5 А коли не пошлеш, не зійдемо, бо муж той сказав нам: Не побачите лиця мого без вашого брата з вами.
6 І промовив Ізраїль: Нащо зло ви вчинили мені, що сказали тому мужеві, що ще маєте брата?
Owen Jones (1809-1874). Сини Якова вдруге іирушають до Єгипту.
7 А вони відказали: Розпитуючи, випитував той муж про нас та про місце нашого народження, говорячи: Чи батько ваш іще живий? Чи є в вас брат? І ми розповіли йому відповідно до цих слів. Чи могли ми знати, що скаже: Приведіть вашого брата?
8 І сказав Юда до Ізраїля, батька свого: Пошли ж цього юнака зо мною, і встаньмо, та й ходім, і будемо жити, і не повмираємо і ми, і ти, і наші діти.
9 Я поручуся за нього, з моєї руки будеш його ти жадати! Коли я не приведу його до тебе, і не поставлю перед лицем твоїм, то буду винним перед тобою по всі дні!
10 А коли б ми були не відтягалися, то тепер уже б вернулися були два рази.
11 І сказав їм Ізраїль, їх батько: Коли так, то зробіть ви оце. Візьміть із плодів цього Краю, і віднесіть дарунка мужеві тому: трохи бальзаму, і трохи меду, пахощів, і ладану, дактилів, і мигдалів.
12 А срібла візьміть удвоє в руку свою. А срібло, повернене в отвір ваших мішків, верніть своєю рукою, може то помилка.
13 А брата вашого заберіть, і встаньте, ідіть до того мужа.
14 А Бог Всемогутній нехай дасть вам милосердя перед лицем того мужа, і нехай він відпустить вам другого вашого брата й Веніямина. А я, певно стратив сина свого!...
David Roberts (1796-1864). Єгипет.
15 І взяли ті люди того дарунка, і взяли вдвоє срібла в руку свою, і Веніямина, і встали, та й зійшли до Єгипту. І стали вони перед лицем Йосиповим.
16 І побачив Йосип Веніямина з ними, і сказав до того, що був над його домом: Упровадь цих людей до дому, і нехай заріжуть худобину, і приготуй, бо зо мною будуть їсти ці люди опівдні.
17 І той чоловік зробив, як Йосип сказав був. І впровадив той чоловік тих людей до Йосипового дому.
18 І полякалися ті люди, що були впроваджені до Йосипового дому. І сказали вони: Через срібло, повернене напочатку в наших мішках, ми впроваджені, щоб причепитись до нас, і напасти на нас, і забрати за рабів нас та наші осли...
19 І приступили вони до чоловіка, що над домом Йосиповим, та й говорили до нього при вході в дім.
20 І сказали вони: Послухай, о пане мій, ми зійшли були напочатку купити їжі.
21 І сталося, коли ми прийшли на нічліг, і відкрили мішки свої, а ось срібло кожного в отворі мішка його, наше срібло за вагою його! І ми вертаємо його нашою рукою!
22 А на купівлю їжі ми знесли нашою рукою інше срібло. Ми не знаємо, хто поклав був наше срібло до наших мішків...
Owen Jones (1809-1874). Брати віддають золото Йосипу.
23 А той відказав: Мир вам! Не бійтеся! Бог ваш і Бог вашого батька дав вам скарб до ваших мішків. Срібло ваше прийшло до мене. І вивів до них Симеона.
24 І впровадив той чоловік тих людей до Йосипового дому, і дав води, а вони вмили ноги свої, і дав паші їхнім ослам.
25 І вони приготовили дарунки до приходу Йосипа опівдні, бо почули, що там вони їстимуть хліб.
26 І ввійшов Йосип до дому, а вони принесли йому до дому дарунка, що в їхній руці. І вони поклонилися йому до землі.
27 А він запитав їх про мир і сказав: Чи гаразд вашому батькові старому, про якого ви розповідали? Чи він ще живий?
28 А вони відказали: Гаразд рабові твоєму, батькові нашому. Ще він живий. І вони схилилися, і вклонилися до землі.
The Phillip Medhurst Picture Torah 217. Joseph receives Benjamin
29 І звів він очі свої, та й побачив Веніямина, свого брата, сина матері своєї, і промовив: Чи то ваш наймолодший брат, що ви мені розповідали? І сказав: Нехай Бог буде милостивий до тебе, мій сину!
30 І Йосип поспішив, бо порушилася його любов до брата його, і хотів він заплакати. І ввійшов він до іншої кімнати, і заплакав там...
31 І вмив він лице своє, і вийшов, і стримався, та й сказав: Покладіть хліба!
32 І поклали йому окремо, а їм окремо, й єгиптянам, що їли з ним, окремо, бо єгиптяни не можуть їсти хліб з євреями, бо це огида для Єгипту.
Брати Йосипа їдять перед його лицем. Комікс Sweet media.
33 І вони посідали перед ним, перворідний за перворідством своїм, а молодший за молодістю своєю. І здивувалися ці люди один перед одним.
34 І він посилав дари страви від себе до них. А дар Веніяминів був більший від дару всіх їх уп'ятеро. І пили вони, і повпивалися з ним.
|