15 січня: Буття 31:17-32:12, Матвія 10:26-11:6, Псалом 12(13):1-6 (РСП: 13:1-6), Приповісті 3:16-18
Матвія 10:26-11:6:
26 Але не лякайтеся їх. Немає нічого захованого, що воно не відкриється, ані потаємного, що не виявиться.
Українська листівка 1912-го року (благословенна митрополітом Андреєм Шептицьким): Ісус Христос - Небесний Вчитель.
27 Що кажу Я вам потемки, говоріть те при світлі, що ж на вухо ви чуєте проповідуйте те на дахах.
28 І не лякайтеся тих, хто тіло вбиває, а душі вбити не може; але бійтеся більше того, хто може й душу, і тіло вам занапастити в геєнні.
29 Чи не два горобці продаються за гріш? А на землю із них ні один не впаде без волі Отця вашого.
30 А вам і волосся все на голові пораховано.
Paul Wolber (modern American). Два горобці.
31 Отож, не лякайтесь, бо вартніші ви за багатьох горобців.
32 Отже, кожного, хто Мене визнає перед людьми, того перед Небесним Отцем Моїм визнаю й Я.
33 Хто ж Мене відцурається перед людьми, того й Я відцураюся перед Небесним Отцем Моїм.
34 Не думайте, що Я прийшов, щоб мир на землю принести, Я не мир принести прийшов, а меча.
35 Я ж прийшов порізнити чоловіка з батьком його, дочку з її матір'ю, і невістку з свекрухою її.
Ary Scheffer (1795-1858). Ісус плаче за Єрусалимом.
36 І: вороги чоловікові домашні його!
37 Хто більш, як Мене, любить батька чи матір, той Мене недостойний. І хто більш, як Мене, любить сина чи дочку, той Мене недостойний.
38 І хто не візьме свого хреста, і не піде за Мною слідом, той Мене недостойний.
39 Хто душу свою зберігає, той погубить її, хто ж за Мене погубить душу свою, той знайде її.
40 Хто вас приймає приймає Мене, хто ж приймає Мене, приймає Того, Хто послав Мене.
Alexander Master (15-те століття). Ісус з учнями та жінкою, що намастила Його (книжкова мініатюра, бл.1430 р.).
41 Хто приймає пророка, як пророка, той дістане нагороду пророчу, хто ж приймає праведника, як праведника, той дістане нагороду праведничу.
42 І хто напоїть, як учня, кого з малих цих бодай кухлем водиці холодної, поправді кажу вам, той не згубить нагороди своєї.
11:1 І сталось, коли Ісус перестав навчати дванадцятьох Своїх учнів, Він звідти пішов, щоб учити, і по їхніх містах проповідувати.
Alexander Master (15-те століття). Ув'язнення Івана Христителя (бл.1430 року).
2 Прочувши ж Іван у в'язниці про дії Христові, послав через учнів своїх,
3 щоб Його запитати: Чи Ти Той, Хто має прийти, чи чекати нам Іншого?
4 Ісус же промовив у відповідь їм: Ідіть, і перекажіть Іванові, що ви чуєте й бачите:
5 Сліпі прозрівають, і криві ходять, стають чистими прокажені, і чують глухі, і померлі встають, а вбогим звіщається Добра Новина...
Alexander Master (15-те століття). Зцілення біснуватого хлопчика (бл.1430 року).
6 І блаженний, хто через Мене спокуси не матиме!
Псалом 12(13):1-6 (РСП: 13:1-6):
13:1 Для дириґетна хору. Псалом Давидів. (013-2) Доки, Господи, будеш мене забувати назавжди, доки будеш ховати від мене обличчя Своє?
Erasmus Quellinus the Younger (1607–1678). Давид грає перед Саулом (фрагмент).
2 (013-3) Як довго я буду складати в душі своїй болі, у серці своїм щодня смуток? Як довго мій ворог підноситись буде над мене?
3 (013-4) Зглянься, озвися до мене, о Господи, Боже мій! Просвітли мої очі, щоб на смерть не заснув я!
4 (013-5) Щоб мій неприятель не сказав: Я його переміг! Щоб мої вороги не раділи, як я захитаюсь!
Aert de Gelder (or Arent 1645-1727). Ахімелех дає Давиду меча Голіата.
5 (013-6) Я надію на милість Твою покладаю, моє серце радіє спасінням Твоїм!
6 (013-7) Я буду співати Господеві, бо Він добродійство для мене вчинив...
Приповісті 3:16-18:
Рембрандт ван Рейн (1606-1669). Портрет старого єврея.
16 Довгість днів у правиці її, багатство та слава в лівиці її.
17 Дороги її то дороги приємности, всі стежки її мир.
18 Вона дерево життя для тих, хто тримається міцно її, і блаженний, хто держить її!
Буття 31:17-32:12:
Джованні Бенедетто Кастільоне (1609-1664). Яків жене стада Лавана.
17 І встав Яків, і посадив синів своїх і жінок своїх на верблюди.
18 І він забрав усю худобу свою, і все майно своє, що набув, здобуту худобу свою, що набув у Падані арамейськім, щоб прийти до Ісака, батька свого, до землі ханаанської.
19 А Лаван пішов стригти отару свою, а Рахіль покрала домових божків, яких батько мав.
20 І Яків обманив Лавана арамейського, бо не сказав йому, що втікає.
Яків втікає від Лавана. Ілюстрація з Foster Bible (1890).
21 І втік він, і все, що його. І встав, і перейшов річку, і прямував до Ґілеядської гори.
22 А третього дня розказано Лаванові, що Яків утік.
23 І взяв він з собою братів своїх, і гнався за ним дорогою семи день, та й догнав його на горі Ґілеядській.
24 І прийшов Бог до Лавана арамеянина в нічнім сні, та й до нього сказав: Стережися, щоб ти не говорив з Яковом ані доброго, ані злого.
25 І догнав Лаван Якова. А Яків поставив намета свого на горі, і Лаван поставив з братами своїми на горі Ґілеядській.
Gerard Hoet (1648-1733) and others, published by P. de Hondt in The Hague in 1728. Заповіт Лабана з Яковом.
26 І промовив Лаван до Якова: Що ти зробив? Ти обманив мене, і забрав моїх дочок, немов бранок меча!
27 Чого втік ти таємно, і обікрав мене, і не сказав мені? А я був би відіслав тебе з радістю, із співами, з бубном, і з гуслами.
28 І ти не дозволив мені навіть поцілувати онуків моїх і дочок моїх. Тож ти нерозумно вчинив!
29 Я маю в руці своїй силу, щоб учинити з вами зле. Але Бог вашого батька вчора вночі сказав був до мене, говорячи: Стережися, щоб ти не говорив з Яковом ані доброго, ані злого.
Laurent de La Hyre (1606-1656). Лабан шукає ідолів в багажі Якова.
30 А тепер справді підеш, бо ти сильно затужив за домом батька свого. Але нащо ти покрав моїх богів?
31 А Яків відповів і сказав до Лавана: Тому, що боявся, бо я думав: Аби но він не забрав від мене своїх дочок!
32 При кому ж ти знайдеш своїх богів, не буде він жити. Перед нашими братами пізнай собі, що твого в мене, і візьми собі. А Яків не знав, що Рахіль їх покрала.
33 І ввійшов Лаван до намету Якового, і до намету Ліїного, і до намету обох невільниць, та нічого не знайшов. І вийшов він із намету Ліїного і ввійшов до намету Рахілиного.
34 А Рахіль узяла божки, і вложила їх до сідла верблюда, та й сіла на них. І обмацав Лаван усього намета, і нічого не знайшов.
35 А вона сказала до батька свого: Нехай не палає гнів в очах батька мого, бо я не можу встати перед обличчям твоїм, бо в мене тепер звичайне жіноче. І перешукав він, та божків не знайшов.
Джованні Баттіста Т'єполо (1696-1770). Рахіль ховає ідолів від Лавана.
36 І запалав Яків гнівом, і сварився з Лаваном. І відповів Яків, і сказав до Лавана: Яка провина моя, який мій гріх, що ти гнався за мною,
37 що ти обмацав усі мої речі? Що ти знайшов зо всіх речей свого дому, положи тут перед моїми братами і братами своїми, і нехай вони розсудять поміж нами двома.
38 Я вже двадцять літ із тобою. Вівці твої та кози твої не мертвили свого плоду, а баранів отари твоєї я не їв.
39 Розшарпаного диким звірем я не приносив до тебе, я сам ніс ту шкоду. Від мене домагався ти того, що було вкрадене вдень, і що було вкрадене вночі.
Жан Франсуа Милле́ (1814-1875). Пастух з отарю в місячному сяйві.
40 Бувало, що вдень з'їдала мене спекота, а вночі паморозь, а мій сон мандрував від моїх очей.
41 Таке мені двадцять літ у твоїм домі... Служив я тобі чотирнадцять літ за двох дочок твоїх, і шість літ за отару твою, а ти десять раз зміняв мені свою заплату!
42 Коли б не був при мені Бог батька мого, Бог Авраамів, і не Той, Кого боїться Ісак, то тепер ти відіслав би мене впорожні!... Біду мою й труд рук моїх Бог бачив, і виказав це вчора вночі.
43 І відповів Лаван і сказав до Якова: Дочки дочки мої, а діти мої діти, а отара моя отара, і все, що ти бачиш то моє. А дочкам моїм, що зроблю їм сьогодні, або їхнім дітям, що вони породили їх?
44 А тепер ходи, я й ти вчинімо умову, і оце буде свідком поміж мною й поміж тобою.
45 І взяв Яків каменя, і поставив його за пам'ятника.
Harold Copping (1863–1932). Яків ставить каменя за пам'ятник.
46 І сказав Яків браттям своїм: Назбирайте каміння. І назбирали каміння вони, та й зробили могилу, і їли там на тій могилі.
47 І назвав її Лаван: Еґар-Сагадута, а Яків її назвав: Ґал-Ед.
48 І промовив Лаван: Ця могила свідок між мною й між тобою сьогодні, тому то й названо ймення її: Ґал-Ед
49 і Міцпа, бо сказав: Нехай дивиться Господь між мною й між тобою, коли ми розійдемося один від одного.
50 Коли ти будеш кривдити дочок моїх, і коли візьмеш за жінок понад дочок моїх, то не людина з нами, а дивися Бог свідок між мною й між тобою!
Стіна примирення. Ілюстрація з Holman Bible (1890 рік).
51 А Яків сказав до Лавана: Ось ця могила, й ось той пам'ятник, якого поставив я між собою й між тобою.
52 Свідок ця могила, і свідок цей пам'ятник, що я не перейду цієї могили до тебе, і ти не перейдеш до мене цієї могили та цього пам'ятника на зле.
53 Розсудить між нами Бог Авраамів і Бог Нахорів, Бог їхнього батька. І Яків присягнув Тим, Кого боїться його батько Ісак.
54 І приніс Яків жертву на горі, і покликав братів своїх їсти хліб. І вони їли хліб і ночували на горі.
Чіро Феррі (1634-1689). Примирення Лабана та Якова.
55 (032-1) І встав Лаван рано вранці, і поцілував онуків своїх, і дочок своїх, і поблагословив їх. І пішов, та й вернувся Лаван до місця свого.
32:1 (032-2) А Яків пішов на дорогу свою. І спіткали його Божі Анголи.
2 (032-3) І Яків сказав, коли їх побачив: Це Божий табір! І він назвав ім'я тому місцю: Маханаїм.
3 (032-4) І послав Яків послів перед собою до Ісава, брата свого, до землі Сеїр, до краю едомського.
4 (032-5) І наказав їм, говорячи: Скажіть так моєму панові Ісавові: Так сказав раб твій Яків: Я мешкав з Лаваном, і задержався аж дотепер.
5 (032-6) І маю я вола та осла, і отару, і раба, і невільницю. І я послав розказати панові моєму, щоб знайти милість в очах твоїх.
Гюстав Доре (1832-1883). Отари патріарха.
6 (032-7) І вернулися посли до Якова, та й сказали: Ми прийшли були до брата твого до Ісава, а він також іде назустріч тобі, і чотири сотні людей з ним.
7 (032-8) І Яків сильно злякався, і був затурбований. І він поділив народ, що був з ним, і дрібну та велику худобу, і верблюди на два табори.
8 (032-9) І сказав: Коли прийде Ісав до табору одного, і розіб'є його, то вціліє позосталий табір.
9 (032-10) І Яків промовив: Боже батька мого Авраама, і Боже батька мого Ісака, Господи, що сказав Ти мені: Вернися до Краю свого, і до місця свого народження, і Я зроблю тобі добре.
10 (032-11) Я не вартий усіх отих милостей, і всієї вірности, яку Ти чинив був Своєму рабові, бо з самою своєю палицею перейшов я був цей Йордан, а тепер я стався на два табори.
11 (032-12) Збережи ж мене від руки мого брата, від руки Ісава, бо боюсь я його, щоб він не прийшов та не побив мене і матері з дітьми.
12 (032-13) А Ти ж був сказав: Учинити добро учиню я з тобою добро; а нащадки твої покладу, як той морський пісок, що його не злічити через безліч.
Гюстав Доре (1832-1883). Яків молить Бога про заступництво перед Ісавом.
|