Біблія за рік на сьогодні |
||||
|
||||
|
||||
22 травня: 2Самуїла 1:1-2:11, Іван 12:20-50, Псалом 117(118):19-29 (РСП, NIV: 118:19-29), Приповісті 15:27-28 Іван 12:20-50: Johann Michael Ferdinand Heinrich Hofmann (1824-1911)/ Портрет 33-річного Христа. 20 А між тими, що в свято прийшли поклонитись, були й деякі геллени. 21 І вони підійшли до Пилипа, що з Віфсаїди Галілейської, і просили його та казали: Ми хочемо, пане, побачити Ісуса. 22 Іде Пилип та Андрієві каже; іде Андрій і Пилип та Ісусові розповідають. Джеймс Тіссо (1836-1902). Святий Пилип. Святий Андрій. 23 Ісус же їм відповідає, говорячи: Надійшла година, щоб Син Людський прославивсь. 24 Поправді, поправді кажу вам: коли зерно пшеничне, як у землю впаде, не помре, то одне зостається; як умре ж, плід рясний принесе. 25 Хто кохає душу свою, той погубить її; хто ж ненавидить душу свою на цім світі, збереже її в вічне життя. 26 Як хто служить Мені, хай іде той за Мною, і де Я, там буде й слуга Мій. Як хто служить Мені, того пошанує Отець. Карл Генріх Блох (1834-1890). Це - Чоловік. 27 Затривожена зараз душа Моя. І що Я повім? Заступи Мене, Отче, від цієї години! Та на те Я й прийшов на годину оцю... 28 Прослав, Отче, Ім'я Своє! Залунав тоді голос із неба: І прославив, і знову прославлю! 29 А народ, що стояв і почув, говорив: Загреміло! Інші казали: Це Ангол Йому говорив! 30 Ісус відповів і сказав: Не для Мене цей голос лунав, а для вас. 31 Тепер суд цьому світові. Князь світу цього буде вигнаний звідси тепер. 32 І, як буду піднесений з землі, то до Себе Я всіх притягну. 33 А Він це говорив, щоб зазначити, якою то смертю Він має померти. Пітер Пауль Рубенс (1577-1640). Розп'яття. 34 А народ відповів Йому: Ми чули з Закону, що Христос перебуває повік, то чого ж Ти говориш, що Людському Сину потрібно піднесеному бути? Хто такий Цей Син Людський? 35 І сказав їм Ісус: Короткий ще час світло з вами. Ходіть, поки маєте світло, щоб вас темрява не обгорнула. А хто в темряві ходить, не знає, куди він іде... 36 Аж доки ви маєте світло, то віруйте в світло, щоб синами світла ви стали. Промовивши це, Ісус відійшов, і сховався від них. Рембрандт ван Рейн (1606-1669). Портрет Христа. 37 І хоч Він стільки чуд перед ними вчинив був, та в Нього вони не ввірували, 38 щоб справдилось слово пророка Ісаї, який провіщав: Хто повірив тому, що ми, Господи, чули, а Господнє рамено кому об'явилось? 39 Тому не могли вони вірити, що знову Ісая прорік: 40 Засліпив їхні очі, і скам'янив їхнє серце, щоб очима не бачили, ані серцем щоб не зрозуміли, і не навернулись, щоб Я їх уздоровив! 41 Це Ісая сказав, коли бачив славу Його, і про Нього звіщав. Рафаель Санті (1483-1520). Пророк Ісая. 42 Проте багато-хто навіть із старших у Нього ввірували, та не признавались через фарисеїв, щоб не вигнано їх із синагоги. 43 Бо любили вони славу людську більше, аніж славу Божу. 44 А Ісус підняв голос, та й промовляв: Хто вірує в Мене, не в Мене він вірує, але в Того, Хто послав Мене. 45 А хто бачить Мене, той бачить Того, хто послав Мене. 46 Я, Світло, на світ прийшов, щоб кожен, хто вірує в Мене, у темряві не зоставався. Натан Грін. Ісус - Світло для світу. 47 Коли б же хто слів Моїх слухав та не вірував, Я того не суджу, бо Я не прийшов світ судити, але щоб спасти світ. 48 Хто цурається Мене, і Моїх слів не приймає, той має для себе суддю: те слово, що Я говорив, останнього дня воно буде судити його! 49 Бо від Себе Я не говорив, а Отець, що послав Мене, то Він Мені заповідь дав, що Я маю казати та що говорити. Pieter Fransz de Grebber (c.1600–1652/3). Ісус перед Отцем. 50 І відаю Я, що Його ота заповідь то вічне життя. Тож що Я говорю, то так говорю, як Отець Мені розповідав.
Псалом 117(118):19-29 (РСП, NIV: 118:19-29):
19 Відчиніте мені брами правди, я ними ввійду, буду славити Господа! 20 Це брама Господня, праведники в неї входять. 21 Я буду хвалити Тебе, бо озвався до мене, і став Ти спасінням мені! 22 Камінь, що його будівничі відкинули, той наріжним став каменем, 23 від Господа сталося це, і дивне воно в очах наших! Bernhard Plockhorst (1825-1907). Розп'яття. 24 Це день, що його створив Господь, радіймо та тішмося в нім! 25 Просимо, Господи, спаси! Просимо, Господи, пощасти! 26 Благословен, хто гряде у Господнє ім'я! Благословляємо вас із Господнього дому! 27 Господь Бог, і засяяв Він нам. Прив'яжіте святковую жертву шнурами аж до наріжників жертівника! Франциско де Сурбаран (1598-1664). Agnus Dei - Агнець Божий (1635-1640). 28 Ти мій Бог, і я буду Тебе прославляти, мій Боже, я буду Тебе величати! 29 Дякуйте Господу, добрий бо Він, бо навіки Його милосердя!
Приповісті 15:27-28: Хієронімус Босх (1450-1516). 7 смертних гріхів (фрагмент): Ненажерливість. 27 Зажерливий робить нещасним свій дім, хто ж дарунки ненавидить, той буде жити. Хієронімус Босх (1450-1516). 7 смертних гріхів (фрагмент): Гнів. 28 Серце праведного розмірковує про відповідь, а уста безбожних вибризкують зло. Хієронімус Босх (1450-1516). Христос перед Пілатом.
2Самуїла 1:1-2:11: Юліус Шнорр фон Карольсфельд (1794-1872). Смерть Саула. 1:1 І сталося по Сауловій смерті, коли Давид вернувся, розбивши Амалика, то він сидів у Ціклаґу два дні. 2 І сталося третього дня, аж ось прийшов чоловік із табору від Саула, а одежа його роздерта, і порох на його голові. І сталося, як прийшов він до Давида, то впав на землю й поклонився. 3 І сказав йому Давид: Звідки це ти приходиш? А той відказав: Я втік з Ізраїлевого табору. 4 І сказав до нього Давид: Що це сталося, розкажи но мені! А той відказав: Народ утік із бою, а також багато з народу попадало й повмирало, і теж Саул та син його Йонатан померли. 5 А Давид сказав юнакові, що розповідав йому: Як ти пізнав, що помер Саул та син його Йонатан? Біблія Моргана (1240-1250 рр). 6 І сказав той юнак, що розповідав йому: Припадком натрапив я на горі Ґілбоа, аж ось Саул, настромлений на списа свого, а колесниці та їздці доганяють його. 7 І він обернувся до мене, і побачив мене, та й покликав мене. А я відповів: Ось я! 8 І сказав він до мене: Хто ти? А я відказав йому: Я амаликитянин. 9 І сказав він до мене: Стань надо мною, та й убий мене, бо схопив мене корч, а вся душа ще в мені!... 10 І став я при ньому, та й убив його, бо я знав, що він не буде живий по упадку своїм. І взяв я вінця, що на голові його, та наплечника, що на плечі його, і приніс сюди до пана свого. Джеймс Тіссg (1836-1902). Давид слухає вісника-амаликатянина. 11 І схопився Давид за одежі свої, та й роздер їх, і теж усі люди, що були з ним. 12 І голосили вони й плакали, та постили аж до вечора за Саулом та за сином його Йонатаном, і за народом Господнім та за Ізраїлевим домом, що попадали від меча. 13 І сказав Давид юнакові, що розповідав йому: Звідки ти? А той відказав: Я син одного приходька, амаликитянина. 14 І сказав йому Давид: Як ти не побоявся простягти руку свою, щоб убити Господнього помазанця? 15 І покликав Давид одного з слуг своїх і сказав: Підійди, убий його! І той ударив його, і він помер. Джеймс Тіссg (1836-1902). Давид наказує вбити вісника-амаликатянина. 16 І сказав до нього Давид: Кров твоя на голові твоїй, бо уста твої посвідчили проти тебе, говорячи: Я вбив Господнього помазанця. 17 І Давид заголосив за Саулом та за його сином Йонатаном такою жалобною піснею, 18 та й сказав навчити Юдиних синів пісні про лука. Ось вона написана в книзі Праведного: 19 О пишното Ізраїлева, побита із лука на згір'ях своїх, ой попадали лицарі! Герріт ван Гонтгорст (1590-1656). Цар Давид. 20 Не розказуйте в Ґаті про це, не сповіщайте на вулицях Ашкалону, щоб не тішилися филистимлянські дочки, щоб не раділи дочки необрізаних! 21 Ґілбоавські гори, щоб на вас не було ні роси, ні дощу, ані поля для жертви принесення! Бо сплямлений там щит хоробрих, щит Саулів, як ніби оливою він не помазаний! 22 Від крови забитих, від лою хоробрих не відривався був лук Йонатанів, і не вертався меч Саулів напорожньо! 23 Саул та Йонатан, ці улюблені й милі за свойого життя, і в смерті своїй нерозлучні, прудкіші були від орлів та сильніші від левів! Рембранд ван Рейн (1590-1656). Цар Саул слухає псалми Давида. 24 Дочки Ізраїлеві, за Саулом заплачте, що вас зодягав у багряницю з прикрасами, що оздоблював золотом вашу одежу! 25 Ой, попадали лицарі посеред бою!... Йонатан на пагірках твоїх ось забитий! 26 Скорблю по тобі, Йонатане, мій брате! Ти для мене був вельми улюблений, кохання твоє розкішніше для мене було від кохання жіночого! 27 Ой, попадали лицарі, і загинула зброя військова!... Рембранд ван Рейн (1590-1656). Давид та Йонатан. 2:1 І сталося потому, і запитався Давид Господа, говорячи: Чи йти мені в одне з Юдиних міст? А Господь відказав йому: Іди! І сказав Давид: Куди я піду? А Він відказав: У Хеврон! 2 І ввійшов туди Давид, а також дві жінки його: їзреелітка Ахіноам та Авіґаїл, колишня жінка кармелянина Навала. 3 І людей своїх, що були з ним, привів Давид кожного та дім його, і вони осілися по хевронських містах. Юліус Шнорр фон Карольсфельд (1794-1872). Давида помазують на царя Юди. 4 І посходилися Юдині мужі, і помазали там Давида царем над Юдиним домом. А Давидові розповіли, кажучи: Люди ґілеадського Явешу поховали Саула. 5 І послав Давид людей до ґілеадського Явешу, і сказав до них: Благословенні ви для Господа, що зробили цю милість із своїм паном, із Саулом, та поховали його! 6 А тепер нехай Господь зробить вам милість та правду, і я теж зроблю вам те добро за те, що ви зробили цю річ. 7 А тепер нехай зміцняться ваші руки, і будьте мужні, бо помер пан ваш Саул, а також Юдин дім помазав мене царем над собою. Frederic Leighton (1830-1896). Цар Давид. 8 А Авнер, Нерів син, провідник Саулового війська, узяв Іш-Бошета, Саулового сина, та й привів його до Маханаїму. 9 І він настановив його царем над Ґілеадом, і над Ашуреянином, і над Їзреелем, і над Єфремом, і над Веніямином, і над усім Ізраїлем. 10 Іш-Бошет, Саулів син, був віку сорока літ, коли зацарював над Ізраїлем, і царював два роки, тільки дім Юди був за Давидом. 11 А число днів, що Давид був царем у Хевроні над Юдиним домом, сім літ і шість місяців. |