Мартін Хемніц: Передпризначення: де милість, а де - суд

     
     Бог, безсумнівно, знає і, фактично, Він визначив для кожного з нас, час і годину, як нашого покликання так і нашого навернення. Але через те, що Він нам про це не повідомив, то нам належить постійно перебувати в Слові і передати Богові особливі подробиці часу (Дії 1:7). Подібним чином, коли ми бачимо, як Бог дає якійсь окремій області чи царству Своє найсвятіше Слово, але водночас не виливає його на інші народи, і так само забирає його від одного народу, а іншому продовжує  і те, що одна людина стає запеклою, сліпне і віддається на розум перевернений, а той народ, що впав, навертається до Бога тощо, - то з цього не випливає, що ми повинні вдивлятися і ритися нашим розумом у причинах, чому так стається. 
     І Павло у таких питаннях встановив для нас певні межі, тобто те, наскільки далеко ми можемо заходити, а з іншого боку, він хоче, аби ми... визнавали праведний суд Божий і праведне покарання за гріхи. Адже Бог дав певним народам і певним людям гарний приклад Своєї суворості, показуючи, щоб ми... обережніше жили в страхові Божому і визнавали та славили Його чисту та незаслужену благодать у посудинах милосердя. 

Мартін Хемніц, Довідник: Служіння, Слово і Таїнства

Джерело: Блоґ Українське Лютеранство