Мартін Лютер: Відновити радість

     Коли він [1] каже «Віднови мені радість», то має на увазі те, що небезпеками він був майже зламаний. З цієї причини він молиться, аби була відновлена ця радість – радість Божого спасіння. Тобто він хоче, аби його розум був покріплений таким чином, щоб він не сумнівався у присутності Божій і в Його волі спасати в небезпеках, які з собою приносить сповідання. Ця впевненість настільки надихає розум, що ми можемо безпечно зневажати всякі жахіття і небезпеки. Так само і я, благодаттю Божою, відчув цей великий дар і моїм вченням, і творами я відкрито сповідував Ісуса Христа, мого Господа і Визволителя всупереч волі Імператора, Папи, князів, царів і майже цілого світу, і навіть посеред тисячі небезпек для життя, якими погрожували мені мої розгнівані вороги і сам сатана. Таким чином Господь каже Єремії: «Бо Я ось сьогодні поставив тебе містом твердинним, і залізним стовпом, і мідяними мурами проти всієї цієї землі» (Єр. 1:18). І справді: служіння учительства у Церкві потребує такого розуму, який зневажає всі небезпеки. Загалом, всі благочестиві повинні готуватися до того, аби вони не боялися стати мучениками, тобто сповідниками або ж свідками Божими. Христос не хоче ховатися у світі, але хоче Він бути проповідуваним «не в чотирьох стінах, а на дахах» (Мт. 10:27), аби Євангеліє сяяло у світі наче смолоскип на високій горі або на вежі. Коли це відбувається, то з’являються усякі небезпеки і ми справді потрапляємо між молот і ковадло. І немає більшої втіхи від Божої обітниці, що Він ніколи нас не покине.

[1] Слова Давида: «Верни мені радість спасіння Твого, і з лагідним духом підтримай мене» (Пс. 50 (51): 12 (14).

Мартін Лютер, З лекції на Псалом 50 (51)

Джерело: Блоґ В’ячеслава Горпинчука Українське Лютеранство